Дистанційне навчання: виклики, результати та перспективи - Порадник. З досвіду роботи освітян міста Києва - Воротникова І.П. 2020

Поради батькам
4.1. Співпраця учасників освітнього процесу. Поради учням, батькам, вчителям
Розділ 4. Особливості організації дистанційного навчання

Руслана Рудковська,

Предславинська гімназія № 56 Печерського району м. Києва

Оцінка ситуації

За останніми даними ЮНЕСКО, пандемія коронавірусу заставила залишитися вдома півтора мільярда дітей по всьому світу. Для дитини це нова реальність: без школи, без соціальних зав’язків. Ізоляція для підлітків — це новий простір існування, незвичний, провокативний, але з ним потрібно знайомитися.

У змінених пандемією реаліях сенси навчального закладу у розвитку дитини, які, можливо, були другорядними для батьків та суспільства, набувають величезного значення. Приходить розуміння того, що школа — це не тільки освіта. Це далеко не тільки освіта.

Сьогодні школа — це простір, де розгортаються персональні історії учнів, котрі збагачуються різним досвідом, розігрують різні сценарії, вчаться говорити «так», чи «ні». Саме тут учням допомагають знайти баланс емоційної стабільності.

«Цифрове дистанційне навчання ще більше підкреслило фундаментальну важливість приміщення класу як площі, де розгортаються такі важливі (для становлення особистості) соціальні відносини», — вказує Маргарит Штамм, професор Університету Фрібура, експерт у галузі педагогіки та психології освіти.

За умов карантинних обмежень навчальний заклад набуває сенсу гуманітарної місії: він зберігає і зміцнює соціальні зв’язки між учнями, батьківською спільнотою та вчителями, які руйнує ізоляція у суспільстві.

Учитель, класний керівник, вихователь групи подовженого дня стають носіями інформації, якій учні та батьки довіряють і використовують. Вони створюють та впроваджують ефективне моделювання спілкування та поведінки в цей особливий період. Користуються та поширюють інформацію із офіційних джерел. Стають комунікаторами спільнот: учнівської, батьківської, педагогічної.

Під час спілкування з учнями та батьками протягом дії карантинних обмежень критично важливо вести емпатію у спілкуванні, прагнути до гнучкості та моделювати способи пріоритетності здоров’я, освітнього процесу та добробуту.

У період соціальної ізоляції набуває значення дистанційна виховна робота, результати якої можуть бути відображені на сайті навчального закладу, у групах месенджерів спілкування.

COVID-19 із своєю появою активував у суспільстві певні заборони, які мають можливість перерости у фобії та страхи. Країни Західної Європи, які раніше прийняли удар пандемії, почали шукати свої відповіді на цей виклик.

«Не панікуйте, плануйте». Професор Енн Бюкенан із відділу соціальної політики Оксфорду пропонує 4 кроки, які допоможуть зробити повсякденне життя на карантині наповненим змістом та радістю від спілкування. «Планування має перейти у повсякденне життя, — стверджує вона, — щоб полегшити неминучий стрес як для дітей, так і для батьків».

Чотири кроки професора Бюкенан стосуються планування. Вона наголошує: «Ефективний спосіб впоратися зі стресом — це розпорядок, який відбувається п’ять днів на тиждень із більш спокійним режимом у вихідні дні».

Перший крок — Зайнятість. Спланувати чіткий розпорядок справ для всіх членів родини. Спокуса полягає в тому, що молодші діти проводять свій час перед телевізором, а старші діти цілий день проводять у соціальних мережах.

Другий крок — Мозок. Він має бути завантажений корисною інформацією. Доречно використовувати проєкти/виклики, дослідження, логічні вправи, які дають навчальні заклади. Форми роботи мають бути командними (разом і з друзями онлайн) і такі, які потребують самостійного пошуку рішення.

Порада. Складання та розгадування кросвордів, сканвор-дів є гарною стимуляцією мислення. Онлайн-платформи для швидкочитання та вправи для тренування пам’яті. Приклад: Readlax.

Третій крок — Тіло. Фізичні навантаження. Необхідність щоденних вправ, фізичної культури, дихальної гімнастики.

Четвертий крок — Друзі. Спілкування у цей період набуває особливого значення. Більшість дітей добре спілкуються з друзями у соціальних мережах; ведуть свої особисті сторінки, де діляться своїми роздумами, фото, відео у цей період свого життя.

Цікавий погляд на вирішення проблеми ізоляції має Еріка Лондон Бокнек, доцент кафедри психології освіти Університету Вейна. У своїх порадах вона робить акцент на традиціях сім’ї у цей період. Вони допомагають кожному члену родини відчути свою приналежність до родинної історії. Дослідження показують, що ритуали підтримують міцне психічне здоров’я через згадане раніше почуття організації сім’ї та додаткову користь сімейної згуртованості, що дає дітям позитивне відчуття своєї ідентичності.

Порада. Вечір родинних історій/спогадів. Перегляд сімейних архівів, бібліотек. До речі, ізоляцію можна використати, щоб перевести в «цифру» старі фото; каталогізувати домашню бібліотеку, архів. Це час, коли народжуються нові сімейні традиції. Особливо в період невизначеності, як ця пандемія, традиції дають зрозуміти дітям, що їхні родини стабільні та міцні. Врешті-решт спечіть свій перший пиріг за родинним рецептом в умовах ізоляції.

Підлітки й соціальна ізоляція

Наступним викликом COVID-19 є соціальна ізоляція. У період карантину вона є необхідною, але важкою. Відокремлення від інших суперечить основним потребам людини у товаристві та спілкуванні, це відчувають і дорослі, і діти, але особливо чуттєво реагують на таку зміну свого життя підлітки.

Спілкування із друзями — це їхній світ. У дружніх стосунках вони навчаються та практикують соціальні та емоційні навички, які важливі у майбутньому. Підлітки вчаться допомагати та просити про допомогу та підтримку, вирішувати конфлікти шляхом компромісу та прощення. Кожного разу, коли вони практикують ці навички зі своїми друзями, вони вдосконалюють компетенції, які будуть вирішальними для успішних стосунків протягом усього їхнього життя.

Вони, як і дорослі, можуть думати як про позитивні, так і негативні наслідки соціальної ізоляції, але оцінювати їх по-різному.

Підліток може розцінити зустріч з друзями як сміливий позитивний крок, тоді як доросла людина може надати більше переваги ризику для здоров’я через ймовірне зараження чи поширення вірусу.

Отже, що робити батькам?

По-перше, визнайте, що всеосяжне бажання підлітків бути з друзями, це саме те, що вони повинні хотіти робити відповідно до свого віку.

По-друге, заохочуйте їхні соціальні зв’язки та допомагайте їм розібратися, як підтримувати ці взаємовідносини на відстані, в умовах нових реалій. Можливо, перегляньте щоденні ліміти та заборони щодо використання екранного часу, коли він використовується для спілкування із однолітками через FaceTime та інші месенджери. Активно допомагайте їм влаштувати вечірку Zoom зі своїми друзями та творчо обмірковуйте шляхи підтримання соціальної взаємодії з використанням технологій.

По-третє, продовжуйте розмовляти з підлітками про коронавірус та його наслідки. Визнайте невизначеність, яку відчуває кожен. Допоможіть їм зайнятися розвиваючими навичками критичного мислення навколо новинних звітів, графіків даних та інших свідчень про корисні наслідки соціальної ізоляції.

І нарешті, зрозумійте, що поштовх підлітків до автономії, їхні сперечання щодо необґрунтованості того, що їм не дозволяється робити, та їхнє нестримне хвилювання з приводу примусового сімейного часу — все відповідає соціальним, емоційним та пізнавальним завданням, які ставить перед ними підлітковий вік.