Методика навчання інтегрованого курсу «Я досліджую світ» у 1-2 класах ЗЗСО на засадах компетентнісного підходу - Гільберг Тетяна 2020

1.2. Ключові компетентності та їх реалізація в інтегрованому курсі «Я досліджую світ»
Розділ 1. Педагогічні аспекти формування ключових та предметних компетентностей

Кожен має право на якісну та інклюзивну освіту, базове навчання та навчання протягом усього життя, щоб набувати і підтримувати навички, які дають змогу брати повноцінну участь у житті суспільства та успішно адаптуватися до змін на ринку праці.

Принципи Європейського Союзу «Основи соціальних прав»

Компетентності визначаються як комбінація знань, навичок та ставлень, де:

✵ знання складається з фактів і цифр, концепцій, ідей та теорій, які вже встановлені та підтримують розуміння певної сфери або предмета;

✵ навички визначаються як здатність та спроможність виконувати процеси та використовувати наявні знання для досягнення результатів;

✵ ставлення описують диспозиції сприйняття і налаштованості щодо ідей, людини або ситуації й спонукають до відповідних реакцій або дій.

Ключовими компетентностями є ті, яких потребують усі люди для підвищення особистого потенціалу і розвитку, розширення можливостей працевлаштування, соціальної інтеграції та активного громадянства. Такі компетентності розвиваються у процесі навчання протягом усього життя, починаючи з раннього дитинства, шляхом формального, неформального та інформального навчання.

Усі ключові компетентності однаково важливі: кожна з них сприяє успішному життю в суспільстві. Компетенції переплітаються та поєднуються: розвиваючи компетентності, важливі для однієї життєвої сфери, ми одночасно розвиваємо й пріоритетні - для іншої.

Оновлено перелік і назви ключових компетентностей, визначених Європейським Союзом, порівняно з попередньою редакцією (див. табл. 2, джерело: dystosvita.blogspot.соm/2018/01/2018.html?m=1).

Таблиця 2

«Компетенція», «компетентність» - актуальні й часто обговорювані в педагогіці поняття. Під компетенцією, за словником, слід розуміти певний перелік питань, у яких людина володіє великими, порівняно з іншими, знаннями, уміннями, типом дій, авторитетністю.

КОМПЕТÉНТНИЙ,

1. Який має достатні знання в якій-небудь галузі; який із чим-небудь добре обізнаний; тямущий. Який ґрунтується на знанні; кваліфікований.

2. Який має певні повноваження; повноправний, повновладний.

У вітчизняній педагогіці поняття компетентності як терміну, що описує кінцевий результат навчання, почали використовувати тільки з кінця 20 століття. Радянська енциклопедія (1960 р.) цього поняття взагалі не містила. Лише в наступному виданні з’являється поняття «компетенція».

Енциклопедичний словник (1983 р.) поняття «компетенція» й «компетентність» ототожнював.

Словник іншомовних слів (1985 р.) відокремлював ці поняття. «Компетентний» - досвідчений у певній галузі чи якомусь питанні; «компетенція» - сукупність повноважень органу, повноважень особи, що встановлюються законом, нормативним актом тощо.

Словник сучасної англійської мови пояснював: competence - «компетенція» - 1) здатність і вміння здійснювати потрібну діяльність; 2) володіння спеціальною сферою знань; 3) спеціальні вміння для виконання певних професійних обов’язків.

Компетентність (від лат. competence - належний, відповідний) означає сукупність необхідних щодо ефективної професійної діяльності (ВНЗ, студента, викладача) систематичних функціональних знань і вмінь (науково-виробничих, суспільно-політичних, психолого-педагогічних, економічних, предметних) і відповідних особистісних якостей.

А термін «компетенція», на думку багатьох дослідників, у тому числі й І. М. Кубенка, є похідним від поняття «компетентність» і визначає сферу застосування знань, умінь і навичок людини, тоді як «компетентність» є семантично первинною категорією й являє собою їх сукупність, систему, певні знання.

В українській педагогіці щодо адекватного розуміння термінів «компетенція й компетентність» дискусії тривають і дотепер. Академік НАПН України Н. М. Бібік вважає однією з причин неточний переклад з іноземної мови: «запозичення термінології із зарубіжних видань через неточність перекладу внесло безліч непорозумінь у з’ясуванні явищ, які... не є новими ні для української терміно-лексичної традиції, ні для педагогічної дійсності». І з’ясовує сутність цього поняття таким чином: «компетентність стосовно структури змісту освіти, що побудована в сучасних

стандартах за галузевим принципом і у програмах, виводить універсальний метарівень, що в інтегрованому вигляді представляє освітні результати».

На думку українських педагогів, ключова компетентність є суб’єктивною категорією, що фіксує суспільно визнаний комплекс певного рівня знань, умінь, навичок, ставлень тощо, що можна застосовувати в широкій сфері діяльності людини. Основні ознаки життєвих (ключових) компетенцій зазначено так:

✵ поліфункціональність: дають змогу вирішувати різноманітні проблеми в різних сферах особистого й суспільного життя;

✵ надпредметність і міждисциплінарність: застосовані не лише у школі, а й на роботі, у сім’ї, політичній сфері тощо;

✵ багатовимірність: охоплюють знання, розумові процеси, інтелектуальні, навчальні й практичні вміння, творчі відкриття, стратегії, технології, процедури, емоції, оцінку тощо;

✵ забезпечують широку сферу розвитку особистості та її логічного, творчого й критичного мислення, самопізнання, самовизначення, самооцінки, самовиховання тощо.

Поняття «компетентність» ширше від понять «знання, уміння і навички», воно включає їх у себе. Компетенції належать до діяльності, компетентність характеризує суб’єкта діяльності. Компетенція та компетентність відображають цілісність та інтегральну сутність результату освіти на будь-якому рівні і в будь-якому аспекті. Таким чином, компетентність — інтегральна характеристика особистості, яка визначає її здатності вирішувати проблеми й типові завдання, що виникають у реальних життєвих ситуаціях, різних сферах діяльності, на основі використання знань, навчального й життєвого досвіду і відповідно до засвоєних програмою цінностей.

Компетентність можна розглядати як досвід різної діяльності, результатом якої стають уміння, здібності, особистісні орієнтації.

Пунктом 15 статті 1 «Основні терміни та їх визначення» розділу І «Загальні положення» «Закону про освіту» (2017) компетентність визначено як «динамічну комбінацію знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, проводити професійну та/або подальшу навчальну діяльність».

Чинний «Закон про освіту» (2017, поточна редакція від 16.07.2019) декларує досягнення мети повної загальної середньої освіти через формування ключових компетентностей, необхідних кожній сучасній людині для успішної життєдіяльності:

✵ вільне володіння державною мовою;

✵ здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами;

✵ математична компетентність;

✵ компетентності в галузі природничих наук, техніки та технологій;

✵ інноваційність;

✵ екологічна компетентність;

✵ інформаційно-комунікаційна компетентність;

✵ навчання впродовж життя;

✵ громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав і можливостей;

✵ культурна компетентність;

✵ підприємливість та фінансова грамотність;

✵ інші компетентності, передбачені стандартом освіти.

Вимоги до обов’язкових результатів навчання та компетентностей здобувачів освіти початкової ланки визначає чинний ДСПО, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 87.

Мета початкової освіти, що зазначена в ДСПО, серед інших компонентів наголошує на розвитку «компетентностей та наскрізних умінь відповідно до вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей і потреб» дитини.

Вимоги до обов’язкових результатів навчання визначаються з урахуванням компетентнісного підходу до навчання, в основу якого покладено ключові компетентності.

Саме досвід здобувачів освіти, їхні потреби, які мотивують до навчання, знання та вміння, які формуються в різному освітньому середовищі (школі, родині), різноманітних соціальних ситуаціях і зумовлюють формування ставлення до них, закладено в основу формування ключових компетентностей.

А спільними для всіх ключових компетентностей у ДСПО зазначено такі вміння, як читання з розумінням, уміння висловлювати власну думку усно й письмово, критично та системно мислити, творчість, ініціативність, здатність логічно обґрунтовувати позицію, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, розв’язувати проблеми, співпрацювати з іншими особами (див. табл. 3).

Таблиця 3

Ефективне формування кожної з компетенцій неможливе без її всебічного опису, осмислення, визначення особливостей її утворення, а також конкретних методів та умов організації навчального процесу.

1. Вільне володіння державною мовою, що передбачає вміння усно й письмово висловлювати свої думки, почуття, чітко та аргументовано пояснювати факти, а також любов до читання, відчуття краси слова, усвідомлення ролі мови для ефективного спілкування та культурного самовираження, готовність вживати українську мову як рідну в різних життєвих ситуаціях.

Найпотрібніша для людини компетентність визначається такими критеріями володіння мовою:

✵ дотримання норм сучасної української мови, сучасного правопису, створеного на фундаменті української правописної традиції з урахуванням новітніх мовних явищ, що набувають поширення в різних сферах суспільного, наукового та культурного життя;

✵ уміння правильно, точно, виразно передавати свої думки засобами мови та мовлення;

✵ володіння культурним науковим та професійним мовленням з метою дії на розум та почуття;

✵ удосконалення своєї мовленнєвої культури як гуманітарної складової особистості;

✵ володіння мовленням як зброєю думки, володіння етикетом мовлення;

✵ поважне ставлення до мови та мовлення - колисок української духовної культури та національної ментальності;

✵ толерантне мовлення.

У результаті опанування цією компетентністю в учнів формується «поцінування української мови як державної - чинника національної ідентичності, готовність активно послуговуватися українською мовою в усіх царинах життя».

2. Здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами, що передбачає активне використання рідної мови в різних комунікативних ситуаціях, зокрема в побуті, освітньому процесі, культурному житті громади, можливість розуміти прості висловлювання іноземною мовою, спілкуватися нею у відповідних ситуаціях, оволодіння навичками міжкультурного спілкування.

Здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами означає спроможність висловлювати свої думки іноземною мовою і розуміти інших; усвідомлювати й приймати культурні відмінності та різноманіття; прагнення до міжмовного і міжкультурного спілкування.

Ця компетентність ґрунтується на нерозривній єдності мови й мислення, яку втілено в афористичній мудрості «Скільки ти знаєш мов, стільки разів ти людина». Становленню аналізованої компетентності сприятиме застосування сучасних педагогічних технологій, складником яких є тексти підручників інтегрованого курсу «Я досліджую світ» відповідної тематики: «Ми європейці», «Україна - європейська держава», «Україна та її сусіди».

3. Математична компетентність передбачає виявлення простих математичних залежностей у навколишньому світі, моделювання процесів та ситуацій із застосуванням математичних відношень та вимірювань, усвідомлення ролі математичних знань та вмінь в особистому і суспільному житті людини.

Математична предметна компетентність визначається як особистісне утворення, що характеризує здатність учня створювати математичні моделі процесів навколишнього середовища, застосовувати досвід математичної діяльності під час розв’язування навчально-пізнавальних та практично зорієнтованих задач, необхідних для самореалізації учнів у швидкозмінному світі.

Компетентність передбачає формування різнобічної особистості, яка мислить, аналізує і синтезує вихідні дані, що описують певну ситуацію, знаходить правильні, об’єктивні, практичні, раціональні шляхи її розв'язання; уміє оцінити і зробити висновки щодо певних фактів та явищ математичного змісту, що передбачає перенесення цих навичок на події і ситуації об’єктивного навколишнього світу. Очікуваний результат опанування математичної компетентності кожній дитині має принести інтелектуальне задоволення від причетності до пізнання науки, котра описує реалії довкілля в різних сферах діяльності, науки, навички якої потрібні всім людям.

4. Компетентності в галузі природничих наук, техніки і технологій передбачають формування допитливості, прагнення шукати і пропонувати нові ідеї, самостійно чи в групі спостерігати та досліджувати, формулювати припущення і робити висновки на основі проведених дослідів, пізнавати себе і навколишній світ шляхом спостереження та дослідження.

Діяльністю складова компетентності в галузі природничих наук, техніки і технологій базується на пізнавальній і творчій активності учнів і включає ведення спостережень за об’єктами природи зі з’ясуванням причинно-наслідкових зв’язків між явищами природи і життєдіяльністю людини, умінням здійснювати пошуково-дослідницьку, практичну і природоохоронну діяльність, робити висновки і узагальнення, створювати проекти для стимулювання пізнавального інтересу, розвитку спостережливості. Це здатність учнів вирішувати пізнавальні, проблемні і практичні задачі у сфері відносин «людина - природа».

Компетентність у галузі техніки і технологій передбачає формування допитливості, прагнення шукати і пропонувати нові ідеї, самостійно чи в групі виготовляти різноманітні об’єкти праці, формулювати припущення і робити висновки на основі виконаної роботи, пізнавати себе і навколишній світ шляхом предметно-перетворювальної діяльності. У процесі формування технологічної компетентності у школярів формуються наступні уміння та ставлення:

✵ розумно та раціонально користуватися природними ресурсами, економно використовувати матеріали;

✵ порівнювати фізико-хімічні властивості конструкційних матеріалів;

✵ обґрунтовувати технології проектування та виготовлення виробу;

✵ намагатися організовувати безвідходне виробництво, вторинну переробку матеріалів;

✵ аналізувати, формулювати гіпотези, збирати дані, проводити експерименти, аналізувати та узагальнювати результати;

✵ усвідомлювати роль навколишнього середовища для життя і здоров’я людини;

✵ розуміти важливість грамотної утилізації відходів виробництва;

✵ шанобливо ставитися до природи, праці.

Молодші школярі у процесі трудового навчання вчаться визначати у співпраці з учителем та іншими учнями алгоритм взаємодії для розв’язання практичних соціально значимих завдань чи проектів; раціонально використовувати різноманітні матеріали, обґрунтовувати власну позицію щодо розвитку новітніх ресурсозбережувальних та екологічно чистих технологій обробки матеріалів; уміння оцінювати результати власної діяльності та усвідомлення важливості дотримуватися етикету для створення власного позитивного іміджу.

5. Інноваційність означає відкритість до нових ідей, ініціювання змін у близькому середовищі (клас, школа, громада тощо), формування знань, умінь, ставлень, що є основою компетентнісного підходу, забезпечують подальшу здатність успішно навчатися, провадити професійну діяльність, відчувати себе частиною спільноти і брати участь у справах громади.

Спроможність до інноваційної діяльності, або інноваційність, передбачає здатність генерувати нові ідеї та втілювати їх у життя, нетрадиційно розв’язувати проблеми із застосуванням нестандартних форм мислення, а також творчих здібностей, діяти в нетипових ситуаціях, спроможність планувати, організовувати проекти, аналізувати, спілкуватися, опитувати, оцінювати, працювати самостійно і в групі (команді).

Формування мотивації на інноваційну діяльність і формування здатності до інноваційної діяльності в якості обов’язкових результатів навчального процесу створили нову освітню реальність, системоутворюючим початком якої стає виконання кожним інноваційного проекту.

Важко було ввести у ДСПО інноваційний зміст, але ще важче довести на практиці освітню значущість цього виду навчальної діяльності та отримання заданих особистісних і предметних результатів.

Виникає проблема готовності вчителів до цього виду педагогічної діяльності. Ми рекомендуємо всім учителям передусім освоїти методику організації навчальної діяльності школярів з виконання індивідуальних навчальних інноваційних проектів. Важливо освоювати основи інноватики, науки про сутність, створення та життєвий цикл інноваційних продуктів.

У змісті кожного навчального предмета є можливість для інноваційної проектної діяльності, у тому числі предметів інтегрованого курсу «Я досліджую світ».

Саме інноваційна компетентність зароджує:

✵ уміння висувати гіпотези, засновані на емпіричному досвіді, що визначають проектування інноваційного продукту;

✵ уміння використовувати надбаний на інших заняттях досвід дослідницької, проектної, конструкторської, експериментальної діяльності учнів як основу науково-дослідної та дослідно-конструкторської роботи як обов’язкового компонента проектування життєвого циклу інноваційного продукту для перевірки висунутої гіпотези;

✵ уміння презентувати та впроваджувати власні розробки;

✵ уміння моніторити ринок товарів для встановлення споживчої вартості продукту тощо.

6. Екологічна компетентність передбачає усвідомлення основи екологічного природокористування, дотримання правил природоохоронної поведінки, ощадного використання природних ресурсів, розуміючи важливість збереження природи для сталого розвитку суспільства.

Екологічна грамотність відображається в усвідомленні людини себе частиною природи й ролі довкілля для життя і здоров’я; відповідальності

за природу як національне багатство; спроможності раціонально користуватися природними ресурсами, дотримуватися здорового способу життя; нетерпимості до всього, що завдає шкоди довкіллю.

Діяльнісний компонент екологічної компетентності передбачає: уміння практично застосовувати екологічні знання при з’ясуванні, вирішенні і попередженні екологічних проблем, покращення стану навколишнього середовища, наявність практичного досвіду екологічної діяльності.

Екологічна діяльність включає участь школярів у розробці і реалізації навчальних проектів, спрямованих на покращення стану навколишнього середовища, виявлення і вирішення проблем місцевого (шкільного) співтовариства.

7. Інформаційно-комунікаційна компетентність полягає в опануванні основами цифрової грамотності для розвитку і спілкування, здатності до безпечного та етичного використання засобів інформаційно-комунікаційної компетентності в навчанні та інших життєвих ситуаціях.

Формування інформаційно-комунікаційної компетентності розглядається як формування не тільки технологічних навичок, а й здатності використовувати сучасні ІКТ для роботи з інформацією. Учні мають уміти шукати потрібні дані, організовувати, обробляти, аналізувати та оцінювати їх, а також продукувати і поширювати інформацію відповідно до своїх цілей. Ця здатність забезпечує школярам і вчителям можливість успішно продовжувати освіту впродовж усього життя, жити і працювати в інформаційному суспільстві.

Уведене поняття ІКТ-грамотності визначає, якими навичками і вміннями має володіти людина, щоб її можна було назвати грамотною в цьому сенсі. Перелік цих навичок і умінь наведено в порядку підвищення складності пізнавальних (когнітивних) дій для їх виконання:

✵ визначення інформації - здатність використовувати інструменти ІКТ для ідентифікації та відповідного подання необхідної інформації;

✵ доступ до інформації - уміння збирати і / або витягувати інформацію;

✵ управління інформацією - уміння застосовувати існуючу схему організації або класифікації;

✵ інтегрування інформації - уміння інтерпретувати і представляти інформацію. Сюди входить узагальнення, порівняння та протиставлення даних;

✵ оцінювання інформації - уміння виносити судження про якість, важливість, корисність або ефективність інформації;

✵ створення інформації - уміння генерувати інформацію, адаптуючи, застосовуючи, проектуючи, винаходячи або розробляючи її;

✵ повідомлення інформації - здатність належним чином передавати інформацію в середовищі ІКТ. Сюди належить здатність направляти електронну інформацію певній аудиторії і передавати знання у відповідному напрямку.

8. Навчання впродовж життя передбачає опанування вміннями і навичками для подальшої освіти, організацію власного навчального середовища, отримання нової інформації з метою застосування її для оцінювання навчальних потреб, визначення власних навчальних цілей та способів їх досягнення, навчання працювати самостійно й у групі.

Здатність навчатися впродовж життя означає спроможність знаходити і засвоювати нові необхідні знання, прирощувати вміння й навички. Вона закладається ще з дошкілля, стимулюється, усвідомлюється, розвивається й удосконалюється необмежено в часі.

Важлива роль належить мотивації в системі навчальної діяльності, уміння пробудити і закріпити в учнів стійке позитивне відношення до навчальної діяльності.

9. Громадянські та соціальні компетентності пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, усвідомленням рівних прав і можливостей, що передбачають співпрацю з іншими особами для досягнення спільної мети, активність у житті класу і школи, повагу до прав інших осіб, уміння діяти в конфліктних ситуаціях, пов’язаних з різними проявами дискримінації, цінувати культурне розмаїття різних народів та ідентифікацію себе як громадянина України, дбайливе ставлення до власного здоров’я і збереження здоров’я інших людей, дотримання здорового способу життя.

Громадянська та соціальна компетентності проявляються у формах поведінки, спрямованих на ефективну та конструктивну участь у суспільному і громадському житті.

Педагогічні завдання формування громадянської ідентичності нерозривно пов’язані з формуванням громадянської компетентності учнів.

Громадянська компетентність - це сукупність здібностей, що дозволяють індивіду активно, відповідально й ефективно реалізовувати комплекс громадянських прав і обов’язків у демократичному суспільстві.

Громадянська компетентність не може бути сформована без опори на громадянські цінності і не може реалізовуватися поза системою ціннісних орієнтирів. Вона передбачає наявність певної життєвої позиції і внутрішньої готовності до її реалізації і може в повній мірі проявитися тільки в реальній життєвій ситуації.

Громадянська освіта - це система виховання і навчання особистості, яка передбачає створення умов для становлення моральної громадянської позиції, громадянської компетентності та набуття досвіду суспільно корисної громадської діяльності в контексті безперервної освіти.

Однак громадянську освіту неможливо реалізувати через окремий інтегрований курс чи предмет. Це цілісна система. Цілі й завдання громадянської освіти реалізуються на інтегративній основі в межах усіх предметів, у позаурочній діяльності учнів. Урок може і має стати тим місцем, на якому відбувається або запуск процесів демократизації в освітній установі, або аналіз досвіду громадянської дії та поведінки.

Громадянська компетентність тісно пов’язана з універсальними вміннями і здібностями, які проявляються в різних сферах життя. Освоєння учнями способів та прийомів дослідницької діяльності, пошуку та аналізу інформації, вирішення конфліктів, спілкування, прийняття рішень, оволодіння навчальними навичками - усе це сприяє розвитку громадянських компетентностей. Розуміння цього дозволить педагогам наповнити новим змістом звичні заняття, використовувати повного мірою багатющі можливості учительської кооперації та міжпредметних зв’язків.

Інтерактивні методи навчання дозволяють дитині на уроці відчути себе не пасивним об’єктом педагогічного впливу, а повноправним учасником проектування пізнавальної діяльності. До найбільш успішних інтерактивних методів у сфері громадянської освіти належать, зокрема, соціальне проектування, різні форми дискусійного обговорення соціально значущих

проблем (у форматі дебатів, круглого столу), рольових та ділових ігор тощо. У Додатку до цього розділу ви можете познайомитися з технологією використання деяких із цих методів.

Проблемні методи дозволяють зробити пізнавальну задачу актуальною для кожного учня в класі. Рішення пізнавальних продуктивних завдань, пов’язаних з необхідністю дати оцінку сучасним історичним подіям і персоналіям, соціальним явищам і фактам, буде сприяти формуванню емоційного ставлення до них.

Для розвитку сфери саморегуляції дитину важливо ставити в умови аналізу життєвих ситуацій. Наприклад, розглядаючи будь-яку історичну чи сучасну ситуацію, можна попросити дитину уявити себе на місці того чи іншого персонажа, припустити, які почуття він повинен відчувати, оцінити його дії, а потім попросити змоделювати свою поведінку в цій або подібній ситуації. Учитель не тільки занурює учня в будь-який історичний або соціальний сюжет, що сприяє досягненню навчальних цілей. Педагог викликає емоційну реакцію, пропонує ситуацію, що сприяє розвитку вмінь адекватно оцінювати і коригувати свої думки і дії, співвідносити свою поведінку з поведінкою інших людей, вибирати цілі і засоби їх досягнення. Одним із засобів досягнення цих цілей у навчальному процесі та позаурочній діяльності може виступати метод моральних дилем (див. Додаток).

Формуванню активної громадянської позиції сприяє демократичний устрій життя в школі, визначення цілей і мотивів громадянської діяльності. Для цього необхідно зовнішню імітацію демократії в школі перетворити в реальну сферу проявів самостійності і громадянської позиції.

Значно розширює демократичний устрій життя привнесення в нього досвіду участі дитини в соціальних проектах, поза навчальним закладом. Це вимагає тісного зв’язку шкіл з установами додаткової освіти, культури, різного роду громадськими організаціями.

Психолого-педагогічні дослідження разом з реальною практикою роботи освітніх установ указують на те, що досить широкий потенціал у даному плані має грамотно організована діяльність шкільного самоврядування.

10. Культурна компетентність передбачає залучення до різних видів мистецької творчості (образотворче, музичне та інші види мистецтв) шляхом розкриття і розвитку природних здібностей, творчого вираження особистості.

Закономірність формування культурної компетентності - обізнаності та самовираження у сфері культури - засобами інтегрованого курсу «Я досліджую світ» зумовлена органічною єдністю мови і представленої нею культури. Мова є культуротворчим началом, матеріалом та інструментарієм, складником, продуктом, вмістилищем і виразником національної культури.

Концентроване ознайомлення з культурними здобутками українства й інших народів, розвиток духовної сфери учнів відбуваються під час роботи з текстами підручника. Освіта має базуватись на культурних традиціях за посередництва розуму й тіла, а також бути включеною до контексту мистецтв і ремесел, мови та літератури, театру, пісні, танцю, заняття спортом.

11. Підприємливість та фінансова грамотність знаходять відображення в ініціативності, готовності відповідати за власні рішення, умінні організовувати свою діяльність для досягнення цілей, усвідомленні етичних цінностей ефективної співпраці, готовності до втілення в життя ініційованих ідей, прийнятті власних рішень.

Підприємливість - це здатність утілювати задуми в життя. Вона охоплює такі аспекти, як креативність, потяг до інновацій і вміння ризикувати, а також здатність планувати заходи і реалізовувати їх. Підприємливість також повинна стосуватися етичних цінностей і сприяти доброму управлінню.

Підприємливість і фінансова грамотність означають спроможність здобувачів освіти генерувати нові ідеї, приймати свідомі рішення і здійснювати ефективні дії з метою управління коштами на даний час і в майбутньому.

Усі ключові компетенції в рівній мірі істотні. Деякі з них є пересічними і пов’язаними між собою. Наприклад, здатність критично мислити, здатність до творчості, ініціативність, уміння вирішувати проблеми й оцінювати ризик тощо є істотними для всіх 11 ключових компетентностей.

Перевіримо себе

Проаналізуйте розповідь. У чому причина успіху вчительки? Які методи вона застосовувала в навчальному процесі? Які ключові компетентності формувала та розвивала в учнів?

«У мене була улюблена вчителька. Вона дуже багато знала і завжди намагалася повідомити нам щось нове. Ми весь час відчували, що її розповідь - це лише маленька частинка того, що вона знає. Радість спілкування з учителькою охоплювала нас на кожнім уроці. Усі відчували, що вона небайдужа до кожного. У початковій школі вона дозволяла, сперечатися з нею, це були дуже цікаві дискусії. Вона завжди - і коли останнє слово залишалося за нею, і коли воно було за нами - раділа, що учні змушували її підіймати «руки вгору» на знак їхньої перемоги...»

ДОДАТОК

Таблиця 4

Опис оновлених ключових компетентностей

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Бібік Н. М. Компетентнісний підхід: рефлексивний аналіз застосування / Н. М. Бібік // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи : Бібліотека з освітньої політики. — Київ: «К.І.С.», 2004. — С. 47-52.

2. Бондаренко Н. В. Соціальний аспект формування українськомовної компетентності старшокласників / Н. В. Бондаренко, С. В. Косянчук // Гуманітарний вісник Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка: зб. наук. праць [ред. кол.; гол.].

3. Компетентнісно орієнтована освіта в дії: уроки для стійкого розвитку / О. Онопрієнко, А. Цимбалару // Початкова школа. — 2011. — № 1. — С. 53—59.

4. Кубенко І. М. Що таке компетентність і як її розуміють в освіті/додаток до електронного журналу «Теорія та методика управління освітою», вип. № 1, 2010 р.

5. Локшина О. І. Зміст шкільної освіти в країнах Європейського Союзу: теорія і практика (друга половина ХХ — початок ХХІ ст.) / О. І. Локшина. — К.: Богданова А. М., 2009. — 404 с.

6. Нова українська школа. Концептуальні засади реформування середньої школи [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/ ua-sch-2016/konczepcziya.html

7. Пометун О. І. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: Світовий досвід та українські перспективи / під заг. ред. О. В. Овчарук. — Київ: «К.І.С.», 2004. — 115 с.

8. Пометун О. І. Дискусія українських педагогів навколо питань запровадження компетентнісного підходу в українській освіті / О. В. Овчарук // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи / під заг. ред. О. В. Овчарук. — К. 2004. — 111 с.

9. Савченко О. Я. Уміння вчитися — ключова компетентність молодшого школяра: посібник / О. Я. Савченко. — К.: Педагогічна думка, 2014. — 176 с.

10. ANNEX to the Proposal for a Council Recommendation on Key Competences for Lifelong Learning [Electronic resource]. — Available at: https://ec.europa.eu/education/sites/education/fi les/annex-recommendation-key-competences-lifelonglearning.pdf.

11. Державний стандарт початкової освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України 21 лютого 2018 р. № 87. (у ред. постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 2019 р. № 688). — Hежим доступу: https://zakon.rada/gov.ua/Laws/show/87-2018.