Нова українська школа: методика навчання інтегрованого курсу «Українська мова» у 1-2 класах закладів загальної середньої освіти на засадах компетентнісного підходу - Вашуленко М. С. 2019

Частина 4. Компетентнісний підхід до формування і перевірки мовних і мовленнєвих знань і вмінь учнів з української мови

У державному освітньому стандарті початкової освіти (освітня галузь «Мови і літератури») підкреслено, що теоретичні відомості (мовні і мовленнєві знання) у початковій мовній освіті є не самоціллю, а важливим підґрунтям і засобом формування в молодших школярів/школярок комунікативної компетентності. Тому ставиться завдання систематично одержувати інформацію, яка засвідчує рівень сформованості базового лінгвістичного компонента в загальній мовній освіті дітей (фонетичний, лексичний, граматичний і текстологічний зміст), усвідомлення ними лінгвістичних явищ із метою розвитку комунікативної компетентності в її лінгвістичному, соціолінгвістичному та прагматичному аспектах шляхом виконання рецептивних видів мовленнєвої діяльності у поєднанні із продуктивними.

Об’єктивно теоретичний матеріал початкового курсу української мови становить для молодших школярів/школярок помітні труднощі. І все ж ці труднощі учні/учениці мають долати, оскільки у психології встановлено, що шлях оволодіння навичкою проходить від усвідомленого використання певних узагальнень до автоматизації їх, тобто здійснення відповідних розумових дій без нагадування самих правил дій. Необхідно дати учителям/учителькам початкових класів орієнтири в тому, які вимоги до знань учнів/учениць вони мають ставити. Як у цих вимогах поєднувати настанову на запам’ятовування окремих лінгвістичних відомостей із прагненням стимулювати мисленнєву активність учнів/учениць, спрямовану на творче застосування здобутих теоретичних знань у практичній мовленнєвій діяльності. Йдеться про те, що коли мовне або мовленнєве поняття, мовна або мовленнєва норма подаються в підручнику у формі визначення, правила, то це зовсім не означає, що й питання для перевірки засвоєння їх мають бути зорієнтовані переважно на звичайне відтворення поданих у підручнику формулювань. Наприклад: «Що таке текст?», «Що називається розповідним реченням?», «Що називається буквою?» тощо. Зауважимо, що коли такі запитання і ставляться перед учнями/ученицями, то вони мають із вуст учителя/ вчительки звучати не як самоціль, а з метою актуалізації засвоєних дітьми мовних знань і застосування їх у процесі виконання завдань і вправ із різним рівнем самостійної мовленнєвої діяльності.

Учителеві/учительці важливо переконатися передусім у тому, що дитина усвідомила подане правило чи формулювання, і домагатися того, щоб вона на основі здобутих знань навчилася розв’язувати особистісно значущі завдання, які виникають перед нею у процесі не тільки навчальної діяльності, а й у різних ситуаціях повсякденного життя і спілкування у школі і поза школою. Для цього слід поставити перед учнем/ученицею такі запитання або завдання, які вимагають певного розчленування правила, визначення, опори на істотні ознаки мовного поняття, на прийоми застосування засвоєного правила, поняття в мовній і мовленнєвій діяльності, на наведення відповідних мовних прикладів або мовленнєвих ситуацій, які свідчитимуть, що учень/учениця свідомо засвоїв/засвоїла це поняття, правило, настанову чи пораду. Виявлені мовні і мовленнєві вміння можуть розглядатися як предметно-мовна компетенція в дії, як уміння ефективно здійснювати комунікацію, яка в сучасному суспільстві набула всеохоплювального характеру.

Учитель/учителька має брати до уваги те, що за цільовою настановою перевірка знань може бути навчальною і контрольною.

Контрольна перевірка здійснюється щодо завершеного етапу навчання (опрацювання певної теми, наприкінці семестру, навчального року). Вона вимагає від учнів/учениць максимальної самостійності і здійснюється переважно в письмовій формі (тестування, відповіді на запитання, виконання практичних завдань, написання контрольного диктанту, виконання додаткових фонетичних, лексичних, граматичних завдань). Однак контрольна перевірка не виключає також індивідуального виконання учнями/ученицями завдань в усній формі, зокрема тих, які передбачають виявлення в них знань і відповідних мовленнєвих умінь, що стосуються:

— правил вимовляння окремих груп звуків, наприклад ненаголошених голосних [е], [и], дзвінких приголосних у слабких позиціях, специфічних африкатів української мови проривного звука [ґ];

— наголошування слів, у вимовлянні яких діти найчастіше помиляються;

— побудови міркування щодо способу пояснення значення певного слова;

— завершення незакінченого тексту;

— добору найпридатнішого для тексту заголовка тощо.

Навчальна перевірка знань учнів/учениць застосовується на всіх без винятку етапах уроку як у фронтальній, так і в індивідуальній та груповій формах. Важливо, щоб за будь-якої форми перевірки набутих знань у полі уваги вчителя/учительки перебував увесь клас або конкретна дитина у той час, коли інші учні/учениці самостійно виконують певне завдання. Певну складність для учителів/учительок становить те, що саме і в якій формі вони мають вимагати від учнів.

Вважаємо за доцільне уже учням 2 класу дати початкове уявлення про особливості виконання завдань тестового характеру. З цією метою пропонуємо ознайомити учнів/учениць з особливостями і способом правильного виконання тестових завдань. Підкреслюємо, що ця форма перевірки мовних і мовленнєвих знань у 2 класі є не обов'язковою і може бути застосована тільки вчителем/учителькою із суто ознайомлювальною і заохочувальною метою.