Нова українська школа: методика навчання інтегрованого курсу «Українська мова» у 1-2 класах закладів загальної середньої освіти на засадах компетентнісного підходу - Вашуленко М. С. 2019

Слово як лексична і граматична одиниця
Частина 2. Методичні рекомендації щодо організації вивчення основних розділів програми з української мови

Слово — це «найменша самостійна і вільно відтворювана в мовленні відокремлено оформлена значеннєва одиниця мови, яка співвідноситься з пізнаним і вичленуваним окремим елементом дійсності (предметом, явищем, ознакою, процесом, відношенням та ін.) і основною функцією якої є позначення, знакова репрезентація цього елемента...» [52, с. 565]. Специфіка лексико-семантичного рівня мовної структури, його зв’язки з усіма іншими основними й неосновними рівнями визначає необхідність такого самого різнобічного підходу до слова у процесі навчання української мови. Багатоаспектний характер слова як навчальної одиниці вимагає розглядати його з погляду звукової і графічної будови (орфоепічних, орфографічних та акцентологічних особливостей), морфемної і словотворчої структури, семантичної і синтаксичної сполучуваності, різних граматичних ознак, зокрема в ролі члена речення тощо.

Ми ставимо завдання подолати однобічний підхід до вивчення слова в початковій школі, розширивши коло лексико-граматичних і суто лексичних ознак, які допомогли б молодшим школярам/школяркам сприйняти слово в єдності його різних значень, у взаємозв’язках з іншими словами у словосполученні, реченні, тексті.

У сучасних шкільних програмах з української мови розглядається широке коло питань, пов’язаних із вивченням лексики української мови як системного явища. Відомі і значні труднощі, з якими стикаються учні/учениці середніх класів, оволодіваючи лексичними поняттями. Тому засвоїти лексичну систему української мови в середніх класах може істотно полегшити проведення відповідної пропедевтичної роботи з лексики протягом перших чотирьох років навчання в початковій ланці.

Наукове обґрунтування методики формування у молодших школярів/школярок лексичних умінь спирається на лінгвістичне положення про єдність мови і мовлення. Тому у процесі ознайомлення з лексичними явищами української мови необхідно, керуючись принципом практичної доцільності, відібрати насамперед такі лексичні засоби, які дадуть дітям можливість активно використовувати їх у власному мовленні.

Знання лексичного значення слова і вміння його визначати відіграють важливу роль у поповненні словникового запасу молодших школярів/школярок, у їхньому мовленнєвому розвитку. Адже зв’язне мовлення учнів/учениць має ґрунтуватися на їхньому словниковому запасі, на вмінні знаходити для вираження думки відповідні лексичні засоби та співвідносити їх зі сферою вживання, з орієнтацією на стильову особливість створюваного тексту.

Програма з української мови для початкової школи спрямована на те, щоб учні/учениці практично оволодівали найважливішими лексикологічними поняттями. У цій роботі ми керуємося відомим у методиці навчання мови положенням про те, що «засвоїти лексичне поняття — це означає не тільки зрозуміти його суть, а й виробити вміння правильно застосовувати його на практиці, у спілкуванні» [34, с. 21].

Лінгвістичне ставлення до слова формується в молодших школярів/школярок у процесі словникової роботи, яка за визначенням мовознавця Михайла Львова, передбачає:

а) збагачення словника — засвоєння нових слів або нових значень уже знайомих слів;

б) уточнення словника — виявлення значеннєвих відмінностей між синонімами, робота з антонімами, аналіз багатозначності, переносності значень слів тощо;

в) активізацію лексичного запасу — використання засвоєних слів у мовленнєвій діяльності;

г) вилучення з дитячого мовлення нелітературних слів — діалектних, просторічних, русизмів, полонізмів тощо [24, с. 18].

Джерела поповнення словника молодших школярів є різноманітними. До них належать спостереження за навколишньою дійсністю, зокрема за природними явищами, за життям і працею дорослих, екскурсії, радіо- і телепередачі, різноманітний ілюстративний матеріал, дитячі книжки, журнали, газети. Особливе значення для збагачення словникового запасу мають навчальні книжки — підручники з різних предметів початкового шкільного циклу та довідкова література. Саме тексти шкільних підручників можуть дати лексичний матеріал для проведення словникової роботи на кожному уроці в початкових класах (не тільки на уроках мови й читання). Опора на лексику навчальних книжок сприяє реалізації одного з найважливіших принципів навчання — забезпечення в ньому між предметних зв’язків.

У підручниках з української мови для 2-4 класів проблему збагачення словникового запасу школярів ми розв’язували двома підходами: шляхом ознайомлення їх із найважливішими лексикологічними поняттями та розробленням системи комплексних вправ лексичного і лексико-граматичного характеру у процесі вивчення розділів «Будова слова», «Частини мови». Частково цю проблему розв’язували також у розроблених методичних рекомендаціях для вчительства, де надавалися можливості для розширення рамок лексичної роботи під час опрацювання значної кількості текстів.

Молодші школярі/школярки, опрацьовуючи навчальний матеріал із різних розділів програм, зокрема аналізуючи різноманітні тексти, речення, вивчаючи граматико-орфографічний матеріал, врешті, читаючи зв’язні тексти на уроках із різних предметів, можуть переконатися, що слова мають певні значення і позначають ті чи інші предмети і явища дійсності або зв’язки між ними. У реченні, особливо у зв’язному висловлюванні, слова можуть бути близькими і протилежними за значенням, уживатися в прямому і переносному значеннях, бути засобом увиразнення думки (мовлення) тощо.

У розділі «Слово. Значення слова» учні/учениці знайомляться і вчаться розпізнавати, групувати і співвідносити близькі і протилежні за значенням слова. Підручник, можна сказати, вперше пропонує співвідносити найпоширеніші доступні для другокласників/другокласниць фразеологізми і слова з близьким для них значенням — ходити на голові (бешкетувати); морочити голову (набридати). «Хвилинка спілкування» пропонує подумати над тим, як написати п’ятьма і чотирма буквами слово, яке означає «робота» (праця, труд), якими близькими за значенням словами можна перепрошувати когось, попросити вибачення за щось. Учні/учениці матимуть можливість на уроці погратися у словесні ігри.

За новим підручником діти вчаться розрізнювати пряме і переносне значення слів і вживати їх у власних висловлюваннях. Так само вперше підручник пропонує цікаві і доступні для семирічних учнів/ учениць вправи з багатозначними словами; провести дослідження, як утворилося переносне значення слова срібна; скласти речення з різними значеннями слова гребінець.

Отже, якщо в минулі десятиліття у програмі з української мови в розділі «Слово» учні/учениці початкових класів опрацьовували тільки іменник, прикметник і дієслово, то сучасна програма для нової української школи цей розділ будує у двох параметрах — спочатку в суто лексичному, який по-справжньому збагачує словниковий запас учнів/учениць і їхнє мовлення в цілому, а потім у граматичному, де вони на пропедевтичному рівні ознайомлюються з частинами мови, одержуючи про них загальне уявлення на основі найістотніших ознак: слова, які означають назви предметів; слова, які називають ознаки предметів; слова, які називають дії предметів; уперше за програмою з української мови учні/учениці будуть ознайомлені зі словами, які називають числа. У такий спосіб звертається увага насамперед на семантичний бік слова, тобто на його лексичне значення, а потім — на граматичний шляхом постановки до нього граматичних питань хто? що? який? яка? яке? які? що робить? що роблять? скільки? Функціональну роль лексико-граматичних розрядів, які опрацьовуються у 2 класі, підкреслено в підручнику не тільки в поданих і виділених графічно визначеннях, а й у методичному апараті підручника — у формулюваннях завдань до вправ. При цьому важливо зазначити, що граматичний матеріал про слово як частину мови (розділ «Слова — назви») новий підручник подає в органічному взаємозв’язку з його лексичними характеристиками, опрацьованими в попередньому підрозділі «Значення слова».

Опрацьовуючи матеріал про частини мови, учням/ученицям доведеться виконати значну кількість словниково-логічних вправ, які зроблять значний внесок у збагачення їхнього словникового запасу. Це вправи на добір родових і видових назв та усвідомлення співвідношень між ними; на вилучення «зайвих» слів із низки подібних за певними ознаками; на елементарне визначення предмета за його істотними ознаками; на зіставлення і протиставлення предметів за спільними й відмінними ознаками; на сполучуваність слів тощо.

Завершується розділ «Слова — назви (предметів, ознак, дій, чисел)» опрацюванням службових слів у реченні, до яких не можна поставити граматичного питання, але без яких не можна обійтися. Такі слова виконують у мовленні службову роль, пов’язуючи між собою слова в реченні, вимагаючи від наступного слова відповідної форми (вийшли на вулицю; прийшли з вулиці; перейшли через вулицю; ознайомилися з вулицею), роблять мовлення точним, зрозумілим.