Нова українська школа: методика навчання інтегрованого курсу «Українська мова» у 1-2 класах закладів загальної середньої освіти на засадах компетентнісного підходу - Вашуленко М. С. 2019

Робота над наголосом - важливим складником культури мовлення
Частина 2. Методичні рекомендації щодо організації вивчення основних розділів програми з української мови

Чути наголос у словах і правильно їх наголошувати є важливим умінням (після артикуляції звуків), без якого неможливе сама мовлення. «Крім фонем, — зазначає лінгвіст П. С. Кузнецов, — є звукові одиниці, які відіграють смислорозрізнювальну роль, що реалізується тільки на великому відрізку мовного потоку, а саме — тільки протягом цілого слова. Я маю на увазі такі звукові одиниці, як наголос. Роль наголосу... може бути прирівнена до тієї ролі, яку відіграють фонеми, і, подібно до фонем, наголос слугує для розрізнення морфем, проте визначає кожну морфему у її відношенні до цілого слова» [20, с. 178-179].

Крім цього, правильне наголошування слів є однією з найхарактерніших рис і вимог до культури усного мовлення. Саме під час уживання наголосів в усному мовленні трапляється найбільше помилок.

Спостереження на уроках читання, української мови, математики та інших виявляють значну кількість загальновживаних слів, у наголошуванні яких учні/учениці, а нерідко й самі учителі/учительки допускають помилки, що значною мірою знижує культуру мовлення дітей, закріплює ці помилки на подальше навчання в основній і старшій школі. Слід при цьому зауважити, що значна частина цих слів є спеціальними термінами з різних предметів, отже, вони введені в мовлення школярів/школярок учителями/учительками української мови, і в наступних класах, де ці терміни будуть також використовуватись, викладачам з інших предметів буде нелегко викорінювати їх у мовленні учнів/учениць. Наприклад:

— на уроках читання нерідко чуємо «чéтання», «оповєдання», «запéтання», «вéразно», «віршє» замість читáння, оповідáння, запитáння, вирáзно, вíрші;

— на уроках української мови учні/учениці неправильно вимовляють: «завданнý», «í знака прáдмета», «í днина», «множéна», «укрáїнська» замість завдáння, ознáка предмáта, однинá, множинá, украíнська;

— на уроках математики замість чисáльник, знамáнник, мнíжник, добóток, сантимáтр, кіломáтр, одинáдцять, чотирнáдцять та ін. звучить «чéсельник», «знáменник», «множнéк», «дíбуток», «сантéметр», «кілíметр», «одéнадцятъ», «чотéрнадцять».

Істотною причиною порушення нормативного наголошування слів є характер місцевих говірок. Наприклад, у південно-західних говорах впадає у вічі зміщення наголосу в дієслівних формах («бóла», «будá», «нáсла», «ідáмо» та ін. замість булá, бóде, неслá, ідемí).

Другою причиною акцентологічних помилок (неправильного наголошування слів) є вплив сусідніх слов’янських мов — болгарської, словацької, білоруської, чеської, російської, польської. Наприклад, під впливом російської мови нерідко чуємо «дíчка», «чотéрнадцять», «олáнь», «нíвий», «подрóга» замість нормативних дочкá, чотирнáдцять, í лень, новéй, пíдруга та ін.

Наголос у мові може виконувати різні функції, а саме:

✵ сприяти виділенню слів із мовного потоку («Хитáє в^зтер зелáні в^зти»);

✵ виступати засобом розрізнення лексичного значення слів, так званих омóграфів: (дорогá — дорíга, замíк — зáмок, косá — кíса);

✵ слугувати основним морфологічним показником для розрізнення окремих граматичних форм (насипáти — насéпати, книжкé — кнéжки, пáра — перá та ін.).

Зрозуміло, що усвідомлення кожної з цих функцій наголосу становить для молодших школярів/школярок різний ступінь складності і вимагає особливих методичних підходів до їх засвоєння.

Робота над наголосом уже з 1 класу має здійснюватися у двох напрямах:

1) засвоєння учнями/ученицями нормативного наголосу в уживаних словах;

2) вироблення вмінь і навички швидко й безпомилково визначати у словах наголошений склад (звук).

Вправи на визначення у словах наголосу можна органічно поєднувати із завданнями лексичного та граматичного характеру. Наводимо приклади такого поєднання.

1. Зміни слово або добери до нього спільнокореневе так, щоб наголос у ньому перейшов із кореня на закінчення: зірка, казка, книжка, сорочка, молодь, низько, море.

2. До кожного зі слів добери спільнокореневе з наголосом на корені: дзвінкúй (дзвíнко), теплó (тéплий), кислúця (кúслий), рибáлка (рúба), вишнéвий (вúшня), пектú (пéчиво).

3. Визнач, на яку значущу частину падає наголос у словах: запитáння, новúй, учúтелька, кáмінь, камінéць, вúписати, волокнó, нáбережна, ширóкий, вéсело.

4. Поставу поданих словах знак наголосу. Випиши окремо слова з наголошеним голосним у корені, префіксі, суфіксі та закінченні: садок, земля, вийшла, молодий, книга, маленький, принесе, наступ, літечко, ходить, приносити.

5. До поданих слів (прикметників) добери спільнокореневі слова (іменники), визнач наголоси в парах слів: крилатий, зелений, кам'яний, липневий, серпневий, яблуневий, дерев'яний, полум'яний.

6. Утвори форму множини від таких іменників: човен, сторож, хустка, книжка, болото, поле, море, берег, волокно. У кожній парі слів визнач наголос.

Окремі вправи з цієї групи потрібно призначати для спостережень за смислорозрізнювальною роллю наголосу в мові.

1. Зміни у словах наголос так, щоб змінилося їхнє значення: дорогá, замóк, на берéзі, косá, сім'я, купú, насипáти, приклáд. Склади речення з кожною парою слів.

2. Прочитай. Поясни значення виділених слів. Чим вони схожі і чим відмінні?

Ранок сонячний настав,

я жену гусей на став.

Лине пісенька дзвінка,

голосніша від дзвінка.

Алла Свашенко

Інша група вправ застосовується з метою формування в учнів/учениць навичок правильного наголошування слів, що ґрунтується на сприйнятті правильного зразка вимови. Наприклад:

1. Дай повну відповідь на поставлені запитання.

Хто сьогодні черговúй? Які ознáки характерні для яблука? Скільки сантимéтрів в одному децимéтрі? Якого числа святкують Новúй рік? Скільки десятків і одиниць у числах одинáдцять, чотирнáдцять?

2. Прочитай орфоепічно правильно слова з карток, виготовлених учителем/учителькою. (Ці картки мають бути у двох варіантах: у тренувальних картках наголоси у словах поставлені, а на зворотному боці, у контрольному варіанті, вони мають бути відсутні. Такі картки учитель/учителька виготовляє з огляду на реальні потреби класу, певне мовленнєве середовище, вплив інших сусідніх мов.) Наприклад:

3. Напиши у зошиті текст із вивченого на минулому уроці вірша чи уривка прозового твору, проставляючи у словах наголос (самодиктант).

4. Вивчи вірш/прислів'я/загадку/скоромовку. (Для віршованої форми характерними є ритм і рима, тому будь-яке зміщення наголосу у словах призводить до зміни ритму, порушує або послаблює риму, а тому виступає своєрідним засобом самоконтролю.) Наведені строфи допоможуть сформувати правильне наголошування виділених слів.

Я вмить беру свої книжкú

й біжу мерщій до школи.

В снігу протоптані стежкú

виблискують навкóло.

Наталя Забіла

Вишні в інею розквітли,

в білих шубах всі дубкú.

Позирають ночі світлі

в розмальовані шибкú.

Наталя Забіла

Раптовий сніг упав на землю,

завис нечутно на гілкáх,

і забіліла сосен зелень

у неполоханих гайкáх.

Анатолій Костецький

Влітку і взимку вбрання однé,

та кличуть дітки завжди менé,

щоб я на свято до них прийшлá,

цяцьóк багато їм принеслá.

(Ялинка)