Нова українська школа: організація позаурочної діяльності в початковій школі на засадах партнерської взаємодії учасників освітнього процесу - Н. І. Гущина, Т. Г. Орлова, Л. Г. Кондратова 2021
Етапи організації проєктної позаурочної діяльності
Маршрут 7. Скарбничка для методичних служб
(методичні поради для вчительства за Л. Г. Кондратовою)3
Система послідовних дій виконавців і керівника проєкту дає можливість організувати проєктну діяльність в умовах сучасної школи. Таким чином, проєкт — це п’ять «П»: проблема —> проєктування (планування) —> пошук (інформації) —> продукт —> презентація. Шосте «П» — це портфоліо (проєктна папка).
Розглянемо детальніше кожний з етапів проєктної діяльності, яка організовується в позаурочній роботі.
Перший етап — підготовчий
На цьому етапі учні/иці разом з керівником проєкту:
1) визначають проблеми;
2) обирають тему проєкту;
3) визначають мету і формулюють завдання;
4) планують роботу над виконанням проєкту;
5) працюють над пошуком інформації.
Ураховуючи проблеми, які цікавлять і турбують дітей, визначають тему майбутнього проєкту відповідно до інтересів і потреб учасників/иць.
1. Визначення проблеми.
Учасники/иці проєкту висувають нові власні ідеї, пропозиції щодо тематики проєкту. Вони осмислено й активно формулюють власні думки, обговорюють реально існуючі проблеми, що їх цікавлять, і ставлять реальні запитання, які потребують вирішення. На першому етапі діяльності керівник проєкту може скористатися методами:
✵ «мозкова атака» чи «мозковий штурм»;
✵ «від слова до дії»;
✵ ранжування;
✵ диспут тощо.
Метод «мозкова атака» чи «мозковий штурм».
Головною метою методу є отримання потрібної інформації за короткий час. Протягом короткого відрізку часу організатор «мозкової атаки» разом з учасниками/ицями проєкту обирає проблему та записує на дошці чи великому аркуші, фліпчарті всі ідеї, думки, що стосуються вирішення проблеми.
Учні/иці: у вільному порядку, за бажанням, пропонують ідеї, формулюють думки.
Учитель/ка-організатор проєкту: записує всі ідеї, коментує, направляє думки, оцінює чи пропонує акцентувати увагу на різних сторонах проблеми, за допомогою «прихованої» координації підказує можливі шляхи вирішення проблеми.
Обов’язковими умовами мають бути:
✵ запис усіх думок, пропозицій;
✵ думки не критикують;
✵ атмосфера доброзичливості, толерантності, творчості.
Далі спільними зусиллями відокремлюють головні ідеї, які, на думку учасників/иць, дадуть змогу вирішити проблему в реальних умовах навчального закладу за короткий час, з найменшими зусиллями.
Цей метод дає можливість організатору й учасникам проєкту зазначити наступну проєктну діяльність і сформулювати шляхи вирішення поставленої проблеми.
Метод «Від слова до дії».
Дає змогу спільними зусиллями через зазначення проблеми, її аналіз знайти правильне рішення, визначити майбутню діяльність за схемою: проблема ^ можливі варіанти її вирішення ^ реалізація. Цей метод схожий на метод «мозкової атаки».
Метод ранжування.
Дає можливість протягом короткого часу визначити серед названих групою проблем найважливіші, які і стануть у майбутньому темами проєктів. На кожну проблему учасники групи виставляють одну оцінку, максимальну кількість балів отримує та проблема (на думку учасників/иць), яка є найважливішою.
Найвища оцінка буде дорівнювати кількості визначених проблем (10 проблем — найвища оцінка 10 балів; 12 проблем — 12 балів і т. п.). Керівник підраховує загальну суму і таким чином визначає ту проблему (а значить і тему майбутнього проєкту), яку обирає група.
Диспут.
Використовується керівником групи для висунення різноманітних проблем та їх обговорення для подальшого планування роботи. Диспутом має керувати одна людина, яка обізнана в питаннях організації проєктної діяльності. Усно, за участю всієї групи, керівник оголошує тему, а потім шляхом колективного обговорення, зіткнення протилежних чи різних позицій учасників/иць обирають одну ідею. Головне завдання тих, хто веде дискусію, — не відхилятися від обраної теми, обходити конфліктні ситуації, толерантно ставитися один до одного.
Зверніть увагу! Для визначення проблеми потрібно обрати метод, який найбільше сприяє актуалізації дитячих проблем.
2. Обрання теми проєкту.
Цей момент є найважливішим у підготовчому етапі. Саме визначення теми окреслює наступну пошукову, дослідницьку чи творчу діяльність учнів/иць. Щоб визначити тему, потрібно поставити основні питання проєкту: ключове, тематичні, змістовні.
Пригадаємо типи запитань, які ставлять діти в різному віці: молодші діти «переповнені» запитаннями, які є суттєвими для них.4 Вони постійно задають їх дорослим. На ці запитання важко, а інколи неможливо відразу дати відповідь, бо вони іноді пов’язані з глобальними філософськими ідеями і власним дитячим досвідом пізнання світу. Учні/иці середнього віку вже не так часто задають глобальні запитання, вони частіше висловлюють власні судження і думки та говорять про їх значення. Дорослі діти ставлять менше сутнісних питань, а більше організаційних. Відповіді на ці запитання їм доводиться шукати в реальному житті. Учитель/ка ставить дітям такі запитання, які б були сутнісними для них, їх вікової групи.
Зверніть увагу!
✵ Різні типи запитань приводять до різних завдань.
✵ Постановка запитань має певні, конкретні результати (це забезпечує практико-орієнтовне навчання).
✵ Учні/иці самі себе спрямовують у процесі роботи, бо вони самі ставлять найбільше запитань.
✵ Учні/иці бачать зв’язки між подіями, предметами, реальним оточуючим світом.
Ключове питання — в ньому зазначається проблема майбутнього проєкту — це філософське питання, найбільш ши- рокоосяжне, воно охоплює кілька різних наукових напрямів, розділів, предметів, тому на нього немає конкретної відповіді. Ключове питання формулює тему проєкту.
Тематичне питання — це широке питання, воно продовжує, конкретизує ключове, на нього теж немає конкретної відповіді, але воно може охоплювати окрему тему або розділ. Із них формулюють завдання майбутнього проєкту.
Змістові питання — це базові, репродуктивні питання, відповіді на які є конкретними, вони демонструють конкретні знання і зміст діяльності учнів/иць. Вони формують майбутню діяльність учнів/иць.
Отже, учні/иці обирають тему, а вчитель/ка активізує діяльність, показує цікаві аспекти досліджень.
Темою проєкту може стати:
✵ об’єкт;
✵ дослідження;
✵ проблема;
✵ справа.
Об’єкт — це насамперед предмет проєкту (сутність, річ, реалія). Учні/иці самостійно обирають об’єкт для свого проєкту.
Педагог активізує розумову діяльність учнів/иць у певному напрямі: школа, клас, відпочинок, дозвілля, допомога батькам (людям похилого віку), шкільний сад, шкільна бібліотека, музей тощо. Наведемо приклад ключового, тематичного, змістовного питань до окремої теми.
Тема: Шкільний сад.
Ключове питання: Яким бути шкільному саду?
Тематичні питання: Чи потрібен нашій школі сад? Що ми можемо зробити для створення шкільного саду?
Змістові питання: Які дерева будуть рости в нашому саду? Де він буде розташований? Хто і коли буде садити дерева? Хто буде доглядати за шкільним садом? Скільки коштів нам потрібно? Хто може нам допомогти?
Дослідження — обраний дітьми об’єкт треба дослідити в певному напрямі.
Учні/иці формулюють свої запитання: «Що ми хочемо дізнатися про цей об’єкт?», «Який об’єкт нас цікавить?». Ці запитання визначають наступну дослідницьку діяльність групи (пари, особи, колективу). Уся робота носить пізнавальний, дослідницький характер. Наведемо приклади питань.
Тема: Традиції нашої школи.
Ключове питання: Чи є в нашій школі традиції?
Тематичні питання: Що таке традиції? Чи потрібно нам їх продовжувати? Яку подію ви хотіли б зробити традиційною?
Змістові питання: Які традиції школи будуть нами продовжені? Що нам потрібно зробити для продовження традицій? Хто, де і коли буде організовувати традиційні свята у школі?
Проблема — вона випливає з обраного об’єкту чи ситуації, з якими пов’язана. Дітям потрібно дослідити, чим вони незадоволені, що їм заважає, що хотілося б покращити. Досліджують питання ставлення інших людей до проблеми.
Тема визначає зміст подальшої діяльності: проблема —> сутність —> аспекти проблеми —> варіанти рішення. Наведемо приклади питань.
Тема: Наше дозвілля.
Ключове питання: Як зробити наше життя цікавим?
Тематичні питання: Чи задовольняє нас наше дозвілля? Де провести дозвілля? Що ми можемо зробити, щоб нам жилося в школі краще?
Змістові питання: Хто допоможе нам організувати цікаве дозвілля? Які заходи будуть проводитися в школі? Що ми можемо зробити самі для організації змістовного дозвілля?5
Справа — це конкретне діло, захід, який буде корисним і цікавим для учнів/иць. Така справа не потребує дослідження. Уся робота творчого, організаційного характеру. Розглянемо на прикладі.
Тема: Конкурс новорічних костюмів.
Ключове питання: Яким бути конкурсу новорічних костюмів цього року?
Тематичні питання: Який новорічний костюм є для вас найкращим? Які конкурси з костюмами провели б цього року? Яким бути сценарію новорічного конкурсу?
Змістові питання: Хто буде виготовляти новорічні костюми? Які новорічні костюми існують і є найпопулярнішими? Як організувати показ костюмів? Який костюм стане символом нового року?
3. Визначення мети і формулювання завдань.
Метою проєкту має бути його кінцевий результат. Визначивши проблему і обравши тему проєкту, учні/иці формулюють ключове, тематичні та змістові питання, які допомагають визначити мету та завдання проєкту. Це має відбуватися за схемою: тема —> ключове питання —> мета —> тематичні і змістові запитання —> завдання проєкту. Розглянемо на прикладі.
Тема: Шкільна газета.
Ключове питання: Якою бути шкільній газеті?
Мета: створити зразок шкільної газети, яка зацікавить шкільний колектив.
Тематичні питання: Чи потрібна школі газета? Якою буде шкільна газета?
Змістові питання: Хто буде входити до редакційної комісії? Яким буде зміст шкільної газети? Де працюватиме редакція? Як часто буде виходити газета? Чи буде вона безкоштовною?
Завдання: провести соціальне дослідження (опитування учнів/иць, учителів/ок, батьків); скласти проєкт шкільної газети, визначити рубрики; випустити перший номер газети.
4. Розробка плану проєкту.
Метою цього етапу проєктної діяльності є створення детального плану проєкту. Перед початком планування діти повинні обговорити кінцевий результат проєкту, щоб можна було розробити процедуру моніторингу досягнення мети проєкту. Розглянемо, як проходить планування, на схемі 12.
Схема 12
Учні/иці: формулюють завдання і виробляють план дій.
Учитель/ка: коректує, пропонує ідеї, висуває пропозиції.
Розглянемо детальніше кожен блок створення плану.
Визначення джерел і засобів збору інформації. Важливо на початку планування визначити ті інформаційні джерела, які допоможуть здійснити проєкт. Джерела інформації представлені на схемі 13.
Схема 13
До інформаційних джерел окремо можна віднести матеріали, які збирають, а потім самостійно обробляють учні/иці. Це можуть бути дані:
✵ соціологічних досліджень, опитувань;
✵ анкетувань, діагностик;
✵ тематичних досліджень (з обраної теми);
✵ експериментів.
Учасники/иці проєкту самостійно визначають питання і складають анкети, діагностичні запитання, соціальні опитувальники або користуються тими, що створені кимось і підходять для виконання проєкту.6
Визначення методів аналізу інформації. Уся інформація, яку переглядають учні/иці, підлягає аналізу. До методів аналізу належать:
✵ зіставлення, порівняння;
✵ протиставлення;
✵ об’єднання ідей;
✵ складання тез;
✵ будування схем, таблиць, схем узагальнення інформації;
✵ цитування.
Учні/иці: складають каталоги інформації, списки джерел.
Учитель/ка: пропонує ідеї, висуває пропозиції.
Обговорення засобів представлення результатів. Наступним моментом учнівського проєкту стає обговорення засобів представлення результату — презентації проєкту. Це передостанній етап у проєктній діяльності групи, де учасники/иці представляють результати своєї роботи. Важливою умовою презентації є коротке викладення основної теми, мети, завдань проєкту та досягнень, особистих чи групових досліджень, важливості отриманих результатів. Учні/иці обговорюють методом «мозкової атаки», дискусії тощо всі можливі варіанти представлення результатів роботи проєктної групи.
Учні/иці: обирають форму презентації, яка найбільш ефективно може довести переконливість ідей, пропозиції, важливість обраної теми.
Учитель/ка: коректує діяльність дітей, висуває пропозиції, подає ідеї, які обговорюються в проєктній групі.
Установлення критеріїв оцінки результату і процесу. До обговорення форми презентації учні/иці повинні розробити критерії, за якими можна буде оцінити проєкт. Важливо знати, що саме буде оцінюватися:
✵ проєктна папка;
✵ презентація проєкту.
Учні/иці розробляють критерії оцінювання проєктної папки (портфоліо), до якої може входити оцінювання:
✵ оформлення проєктної папки (зовнішній вигляд);
✵ зміст (глибина досліджень, переконливість фактів, доцільність діяльності);
✵ актуальність і значущість обраної теми;
✵ ступінь творчості;
✵ оригінальність запропонованих рішень тощо;
✵ самостійність виконання;
✵ участь кожного учасника/иці групи.
До критеріїв оцінювання презентації можуть входити:
✵ переконливість презентації;
✵ використання технічних засобів, наочності;
✵ артистизм і виразність виступу;
✵ повнота розкриття змісту проєкту тощо.
Другий етап — практично-виконавчий
Цей етап є найдовшим за часом виконання і найважливішим. Протягом цього етапу група переходить до виконання проєк- ту, а отже, до реалізації розробленого на першому етапі плану. Другий етап можна розподілити на такі підетапи (схема 14).
Схема 14
Збір інформації. Проходить за розробленим планом. Учні/иці об’єднуються в малі групи, окреслюють завдання і визначають строк, за який потрібно зібрати інформацію, необхідну для виконання проєкту. Джерела інформації обирає кожна мала група. Наприклад, у проєкті «Шкільна газета» над збором інформації працює три групи:
✵ перша — проводить соціальне опитування і збирає інформацію, відповідаючи на запитання: «Чи потрібна школі газета?»;
✵ друга — проводить рейтингове оцінювання, анкетування, інтерв’ювання чи організує вибори в школі та досліджує теми «Склад редакції», «Професії та обов’язки», відповідаючи на запитання: «Хто буде входити до редакції шкільної газети?»;
✵ третя — працює з джерелами інформації за темою «Можливі рубрики газети» і проводить анкетування, соціальне опитування тощо, відповідаючи на запитання: «Яким буде зміст шкільної газети?».
Учні/иці: збирають інформацію із зазначених джерел.
Учитель/ка: спостерігає, непрямо керує діяльністю малих груп.
Аналіз інформації та формулювання висновків. На цьому підетапі дуже важливо правильно обробити зібрану інформацію, а потім підвести підсумки діяльності і сформулювати висновок. Користуючись вищезазначеними методами, учні/иці в малих проєктних групах працюють у визначені терміни. Вони підводять підсумки досліджень, опитувань, анкетувань, роботи із джерелами ЗМІ, бібліотеки, інтернет-ресурсами.
Зверніть увагу! Необхідно знати, що кожен учасник/иця проєкту бере участь у цій роботі, має свою частину роботи, виконує ту чи іншу роль.
Учні/иці: аналізують інформацію.
Учитель/ка: коректує, спостерігає, радить.
Оформлення результатів діяльності. Коли інформація зібрана, оброблена і підсумки підведені, учні/иці працюють над оформленням зібраних матеріалів і кінцевого результату роботи. Для оформлення результатів учні/иці можуть використовувати різні форми. Результати анкетувань, соцопитувань, інтерв’ювань оформлюють у графіки, схеми, діаграми, таблиці.
Графік — вид оформлення результатів, у якому зазначають у відсотках, цифрах протилежні точку зору на одну проблему. Графіки краще використовувати за потреби відобразити кілька груп даних одночасно.
Схема — вид оформлення результатів, у якому зазначають послідовність дій, націлених на досягнення результату, процес виготовлення кінцевого продукту чи структура творчого сценарію, мандрівки тощо.
Діаграма — вид оформлення результатів дослідження, в якому зазначають різні точки зору, різні категорії учасників опитування, різні відповіді на запитання.
Таблиця — вид оформлення результатів роботи, в якому класифікують кінцеві дані роботи малих проєктних груп.
Результати оформлюють у цифрах, відсотках, балах, узагальнених поняттях тощо. Інші види оформлення результатів роботи в малих групах над інформаційними джерелами в інтернет-ресурсах, ЗМІ, бібліотеках, підприємствах, організаціях тощо представлені на схемі 15.7
Схема 15
Зверніть увагу! У ході виконання проєкту вчителю/ці необхідно пам’ятати про основні правила роботи в малих групах та парах:
✵ в пари та групи не розділяють, а об’єднують;
✵ робота в парах і групах забезпечує високий рівень обміну інформацією і низький рівень розбіжності думок;
✵ учасники/иці вдосконалюють свої вміння спілкування, вільно висловлювати, обговорювати і аргументувати власну думку, критично мислити, слухати;
✵ учасники/иці групи розвивають уміння слухати інших, погоджуватися чи не погоджуватися, поважати думки і погляди учасників/иць, критикувати ідеї, а не людей (краще пропонувати, ніж критикувати), не засуджувати ані себе, ані інших;
✵ творчі інтелектуальні конфлікти є продуктивними при вирішенні проблем;
✵ треба стежити за мовою тіла (контакти очима, доброзичлива посмішка, кивок, підбадьорювання тощо).
Порядок проведення роботи в парах, групах:
1) проголошення завдання: яке питання обговорюється чи яку роботу потрібно зробити, який час відведено на це завдання;
2) робота в парах, групах;
3) оголошення завершення роботи;
4) підсумкове коротке обговорення або презентація роботи груп;
5) отримання зворотного зв’язку, рефлексія (обговорення з усіма учасниками/ицями);
6) виявлення корисного при роботі в групі, парі.
Необхідно пам’ятати, що серед численних методів найпоширенішим у проєктній діяльності є дослідницький метод, який варто розглянути детальніше.8
Дослідницький метод — це метод, оснований на розвитку вмінь вивчати довкілля на основі наукової методології, що є одним із найважливіших завдань сучасної освіти. Дослідницький метод базується на основі суспільно-наукового методологічного підходу: визначення цілей і формування гіпотези про можливі способи вирішення поставленої проблеми. На основі результатів майбутнього дослідження проходить уточнення виявлених проблем і визначення процедури збору і обробки необхідних даних: збір інформації, її обробка і аналіз отриманих результатів, підготовка звіту і обговорення можливого застосування отриманих результатів.
Майже всі види проєктів передбачають використання дослідницьких методів вирішення проблеми. Дослідницький метод розвиває в учнів/иць:
✵ уміння вивчати довкілля на базі наукової методології;
✵ уміння виявляти проблеми, ставити цілі, формулювати гіпотези;
✵ обговорювати і вирішувати шляхи збору та обробки інформації;
✵ уміння обробляти, аналізувати інформацію та робити висновки.
Позиція вчителя/ки в разі використання дослідницької діяльності змінюється з носія готових знань на організатора пізнавальної діяльності. При цьому змінюється психологічний клімат у класі, вся робота вчителя/ки перетворюється на організацію різних видів самостійної діяльності учнів/иць, на пріоритет діяльності дослідницького, пошукового, творчого характеру.
Отже, наприкінці другого етапу учасники/иці проєктної групи оформлюють власну проєктну папку (портфоліо). Необхідно знати, що портфоліо проєкту містить:
✵ паспорт проєкту;
✵ плани виконання проєкту та окремих його етапів (для довгострокових це можуть бути щомісячні плани, для тижневих проєктів — щоденні плани);
✵ проміжні звіти групи;
✵ усю зібрану інформацію з теми, зокрема ксерокопії, матеріали з інтернет-ресурсів;
✵ результати досліджень і аналізу;
✵ записи всіх ідей, гіпотез і рішень;
✵ звіти про наради групи, проведення дискусій, «мозкових штурмів» тощо;
✵ короткий опис усіх проблем, з якими зіткнулася група, і способів їх вирішення;
✵ ескізи, нариси продукту;
✵ матеріали до презентації (сценарії);
✵ інші робочі матеріали і чернетки групи.
У наповненні проєктної папки беруть участь усі учасники групи. Записи учнів/иць мають бути короткими — у формі невеликих нарисів і анотацій. До початку презентації проєкту (за визначеним часом) оформлену проєктну папку подають на розгляд журі. Правильно оформлена про- єктна папка дає змогу:
✵ організувати роботу кожного учасника/иці проєкту;
✵ створити зручний колектор інформації і довідник для роботи над проєктом;
✵ об’єктивно оцінювати хід роботи над завершеним проєктом;
✵ оцінити особистісні досягнення і розвиток кожного учасника проєкту;
✵ скоротити час пошуку інформації при проведенні в подальшому інших близьких за темою проєктів.
Третій етап — заключний
На цьому етапі, коли проєктна папка подана на розгляд журі, учасники/иці готуються до захисту проєкту.
Учні/иці: готують проєкт до презентації та захисту, подають критерії оцінок, презентують і захищають власний проєкт.
Учитель/ка (члени журі): оцінюють проєкт, презентацію, ставлять запитання на захисті проєкту.
Презентація проєкту. Важливим моментом проєктної діяльності є презентація — представлення результатів роботи проєктної групи. Презентація проєкту може бути представлена в різних формах (схема 16).9
Схема 16
Зверніть увагу! Презентація учнівського проєкту має бути оцінена членами журі чи експертної групи за раніше запропонованими критеріями. Критерії оцінювання презентації:
✵ артистизм і виразність виступу;
✵ розкриття змісту проєкту на презентації;
✵ використання засобів наочності, технічних засобів;
✵ оригінальність представлення результатів.
Захист проєкту та оцінювання результату. Це завершальний етап проєктної діяльності. Захист проєкту має дві частини: власне захист і відповіді на запитання. Захист проводять у формі доповіді перед учнями/цями класу (школи), гостями, запрошеними на заключний етап проєкту. Виступ (доповідь) оцінює вчитель/ка і члени журі. Вимоги до виступу на захисті проєкту:
✵ говорити чітко, повільно;
✵ постава рівна, спокійна (готова до спілкування);
✵ заволодіти увагою аудиторії (жести, рухи);
✵ використовувати наочність, технічні засоби;
✵ подана інформація має бути переконливою, доказовою;
✵ висновки чіткі, переконливі.10
Відповіді на запитання. Учасники/иці проєкту мають бути готові до відповідей на поставлені запитання. Відповіді мають бути переконливими, короткими. За необхідності їх слід підтверджувати фактами, цифрами, висновками.
Оцінювання проєктної діяльності. Проводять члени журі за підготовленими критеріями. Критерії оцінювання можуть мати кілька варіантів.
Варіант 1. Параметри зовнішнього оцінювання проєкту:
✵ значущість і актуальність висунутих проблем, адекватність тематиці, яка вивчена, конкретність використаних методів досліджень і обробки отриманих результатів;
✵ активність кожного учасника/иці проєкту у співвідношенні з його індивідуальними можливостями;
✵ колективний характер прийнятих рішень (у груповому проєкті);
✵ необхідна і достатня глибина проникнення в тему;
✵ використання знань з інших сфер;
✵ переконливість прийнятих рішень, уміння аргументувати власні висновки;
✵ естетика оформлення результатів проведеного проєкту;
✵ уміння відповідати на запитання опонентів, лаконічність і аргументованість відповідей кожного члена групи.
Варіант 2. Параметри оцінювання проєкту:
✵ самостійність роботи над проєктом;
✵ актуальність і значущість теми;
✵ повнота розкриття теми;
✵ оригінальність рішення проблеми.
Варіант 3. Критерії оцінювання проєкту:
✵ важливість теми проєкту;
✵ глибина дослідження проблеми;
✵ оригінальність запропонованих рішень;
✵ якість використання продукту;
✵ переконливість висновків.
Оголошення результатів проєкту. Перед початком презентації та захисту проєктів потрібно відповісти на такі запитання:
✵ чи будуть включені самооцінки учасників/иць проєктних груп до загальної оцінки проєкту;
✵ чи будуть присуджуватися місця (І, ІІ, ІІІ) або номінації (за краще дослідження, за кращу презентацію тощо);
✵ як буде проходити оцінювання проєктів — за напрямами (темами) або одним списком.
Проблемними місцями при оцінюванні проєктних робіт є:
✵ компетентність членів журі (з питань тематики проєктів);
✵ вирішення ситуації, коли присуджуються номінації, а переможцям призначаються місця.
Краще оприлюднювати рейтингові оцінки всіх представлених проєктів, щоб свій загальний результат (бали) бачили всі проєктанти, які брали участь у проєктах.