Нова українська школа: організація позаурочної діяльності в початковій школі на засадах партнерської взаємодії учасників освітнього процесу - Н. І. Гущина, Т. Г. Орлова, Л. Г. Кондратова 2021

Методична мозаїка на допомогу вчительству Нової української школи
Маршрут 6. Позаурочна діяльність у школі повного дня

Школа повного дня — це одна із сучасних форм організації навчальної та позаурочної сфери діяльності дитини. Школа повного дня побудована таким чином, що дає змогу в умовах навчальної співпраці сформувати освітнє середовище, яке дає можливість об’єднати в єдиний комплекс освітні, розвивальні та виховні процеси.

Школа повного дня здатна вирішити велику частину соціальних і психолого-педагогічних завдань, які стоять перед сучасним вчителем/кою. Взаємозв’язок школи із сім’єю, позашкільними установами за такої форми роботи значно посилюється. Умови школи повного дня дають можливість учням/цям та батькам здійснити вільний вибір за інтересами, не загубити приховані здібності дітей, застосувати гнучкість режиму дня і шкільного розкладу. Це дає можливість врахувати індивідуальні особливості кожної дитини. Це безперервний освітній процес через активну взаємодію та комунікацію впродовж дня. Режим роботи школи повного дня може містити різні складові:

✵ ранкова зустріч;

✵ освітня діяльність під час уроків;

✵ тихе читання;

✵ прогулянка;

✵ екскурсійно-пізнавальна діяльність;

✵ творчо-пізнавальна діяльність.

Співпраця в різних видах діяльності в позаурочний час сприяє становленню особистості дитини, її всебічному розвитку, формує вміння вчитись, здійснювати самооцінювання. Діти набувають досвіду культури поведінки у шкільному колективі. Відбувається поступова адаптація дитини до шкільного життя через самостійну діяльність, через розвиток творчих здібностей, формуються такі вміння і навички, які забезпечать освітні потреби дітей та розкриють творчий потенціал кожної дитини.

Партнерська взаємодія учасників/иць освітнього процесу в таких умовах набуває особливого значення. Розклад у школі повного дня складається з двох частин. Велику частину першої половини дня займають уроки згідно з навчальним планом. Друга частина наповнена позаурочною діяльністю, додатковими освітніми пропозиціями, які спрямовані на розвиток дітей та надають можливість дитині здійснити самостійний вибір того, що викликає зацікавленість.

Важко не погодитися з тим, що дітям молодшого шкільного віку фізично та психологічно непросто перебувати довгий час в одному приміщенні класної кімнати, навіть за умови атмосфери доброзичливості, дружних стосунків. Тому у школі повного дня передбачені зони комфорту, спокійного дозвілля, спілкування невеликими групами, парами, доступ до розваг, полиць із книгами. Діти мають можливість відпочити не тільки «за дзвоником». Деяким дітям відповідно до їхнього настрою потрібно хоча б на якийсь час усамітнитися. Можна в класі відвести куточок для відпочинку. Дитина може слухати в навушниках музику або казку, почитати книжку, розмалювати водяну розмальовку або зліпити щось цікаве з пластиліну.

Ранкова зустріч

День у школі повного дня починається з ранкового кола. Ранкова зустріч — це зустріч на початку дня учнів/иць класу з педагогом. Ми розглядаємо ранкову зустріч, як по- заурочну діяльність, оскільки вона проводиться до уроків, має велике значення для розвитку дитини, її адаптації до шкільного колективу. Діти вчаться спілкуванню, активному слуханню, набувають навичок ділитися власними думками. Важливо на початку навчального дня створити доброзичливу атмосферу довіри, підтримки, заохочення учнів/иць до активної діяльності. В цей час закладається мотивація до навчальної діяльності, якою діти будуть займатися протягом дня.

Із основними компонентами ранкової зустрічі, її значенням для створення спільноти, розвитку навичок спілкування і соціальних навичок дитини ви можете ознайомитись у посібнику «Нова українська школа: порадник для вчителя».¹ Ми ж сфокусуємося на практичних аспектах проведення ранкової зустрічі.

Діти розташовані в колі один проти одного, кожна дитина вітається з друзями та дорослими, після чого впродовж короткого часу ділиться власним досвідом зі своїми товаришами, які з повагою слухають її, ставлять свої запитання та коментують. Після цього клас бере участь у короткій груповій вправі. Ранкова зустріч закінчується обміном щоденними новинами, які зазвичай готує педагог, щоб представити навчальні завдання дня.

Чотири основні компоненти ранкової зустрічі

— Вітання

Діти збираються в коло разом з педагогом, вітаються, звертаються один до одного на ім’я. Цей компонент «заряджає» учнів/иць позитивним настроєм. Привітання адресоване кожному, хто перебуває в колі. Перш ніж почати вітання, педагог його моделює, тобто показує, як це робиться. Моделювання відбувається кожного разу, коли учасники/иці кола підходять до нового етапу. Діти потребують любові й поваги, підтримки від батьків, вчителя/ки, однолітків, вони хочуть відчувати себе важливою, значущою частиною групи. Вчитель/ка повертається до дитини, що сидить зліва чи справа, і вітає його/її: «Доброго ранку, Оксано! Я рада, що ти сьогодні з нами». Коли приклад показаний, Оксана, повернувшись до свого сусіда, вітає його у такий самий спосіб. Діти продовжують вітати один одного по колу, поки вітання не повернеться до вихователя. Є багато способів вітання. Воно може бути вербальним і невербальним. Діти звертаються один до одного на ім’я, з усмішкою, очі в очі. Встановлюється дружня атмосфера. Велике значення має поза, спокійний і щирий тон голосу, доброзичливий вираз обличчя, відкриті жести. Діти засвоюють безліч веселих, цікавих, поважних привітань. Використовується пантоміма, ігрові моменти, пісні, лічилки, форми привітань різних народів. Привітання можуть містити епітети, компліменти. Коли процедура засвоєна, діти можуть вибрати ті варіанти, які найбільше подобаються, або запропонувати нові способи вітання. Можливе використання різних предметів, які передають по колу тому, кому адресоване вітання. Це може бути улюблена іграшка, м’яч, чарівна паличка, мікрофон або інший знайомий дітям предмет.

— Обмін інформацією

Діти обмінюються ідеями та пропонують важливі для них теми для обговорення. На цьому етапі важливо «розговорити» учнів/иць, дати їм можливість висловити свої думки, підкреслити важливість кожної дитячої думки та припущень. Учні/иці мають змогу дізнатися більше один про одного. Це допоможе розвивати такі навички, які дають учасникам/ицям можливість почуватися впевнено, відчувати власну значущість.

— Групове заняття

На цьому етапі відбувається об’єднання класу через спільні ігри, розваги, завдання кооперативного характеру, де цінуються і враховуються індивідуальні навички та інтереси; інтелектуальні ігри і заняття спрямовані на розвиток етичних і моральних почуттів. Групове заняття використовується вчителем/кою, як вступ до роботи в класі та обговорення.

— Щоденні новини

Оголошення щодо діяльності, яку діти будуть виконувати цього дня або ж якесь особливе завдання — календар погоди, розклад подій дня, підсумок вивченої теми, спеціальне оголошення, інформація про конкретні види роботи або обов’язки. Не менш важливим, ніж початок дня, є також завершальний етап діяльності учнів/иць наприкінці навчального дня. Доцільно проводити рефлексії як після окремих вправ впродовж дня, так і під час прощання з учнями/цями, коли вони йдуть додому.

Для того щоб провести ранкову зустріч або, навпаки, обговорити якесь питання всім класом наприкінці дня, провести рефлексію, буде зручно розташуватися в тій частині кімнати, де на підлозі є килим, пуф або невеликі диванчики, аби можна було комфортно влаштуватися, розслабитися і прийняти зручні пози.

Коло дає можливість обговорити спільно цікаві теми, порадитись, попросити про допомогу, домовитись про спільні правила. Така бесіда може тривати короткий проміжок часу, але може за потреби зайняти і більше часу. На килимку зручно проводити різноманітні ігри, руханки, що сприятимуть створенню емоційно-позитивного настрою на урок або і на цілий день (табл. 5).

Таблиця 5

Ігри, руханки, вправи для створення емоційно-позитивного настрою

Ранкове коло допомагає соціалізації дітей, дає досвід взаємодії з іншими учасниками/ицями, допомагає відчути себе частиною об’єднаного спільною ідеєю колективу, що виконує послідовні, чітко сформульовані завдання. Відбувається стимуляція комунікативної, мовної активності дитини. Також розвивається пізнавальна сфера, заді- юються зоровий, слуховий апарати, пам’ять, також відбувається регуляція поведінки.

Поради педагогам, які працюють з дітьми в ранковому колі

✵ Не моралізуйте, реагуйте на почуття дитини.

✵ Не оцінюйте особистість дитини, уникайте висловів, які оцінюють особистість, замініть їх. Наприклад, фразу «молодець», яку часто вживають вчителі/ки, можна поміняти на фразу «чудова пропозиція (ідея, тощо)», фразу «ти — безвідповідальний» на «запізнення заважають твоєму навчанню, намагайся уникати запізнень» тощо.

✵ Деякі теми не варто обговорювати з учнями/цями молодшого шкільного віку або ж з учнями/цями певного класу (причин може бути багато). Закрити тему можна так: «І таке трапляється, буває...».

✵ Вчиться користуватись мовою жестів, мовою тіла, очима.

✵ Дозволяйте дітям іноді грати роль ведучого ранкового кола і визначати, хто сьогодні розповідатиме про новини.

Тихе читання

Створення освітнього простору, його правильна організація допоможуть вчителеві/ці знайти такі підходи, які зацікавлять дітей, сприятимуть їх розвитку. Правильно організований освітній простір дає можливість раціонально застосувати необхідний для навчального процесу матеріал, створити такі естетичні, психолого-педагогічні умови, які необхідні для розв’язування освітніх задач, урізноманітнити навчання ігровими матеріалами та інноваційними технологіями. Середовище, що оточує дітей, має забезпечити різні види діяльності, стати основою для їх самостійної активності. При цьому домінантним видом діяльності в шкільному закладі є власне процес пізнання. Все, що оточує дитину, впливає на її розвиток, формує її особистість, має значення. Міністерство освіти і науки України розробило «Методичні рекомендації щодо організації освітнього простору Нової української школи»², в яких конкретизовано вимоги до шкільних меблів та надані пропозиції щодо створення у класах певних навчальних осередків. (Перегляньте документ за посиланням у таблиці за QR-кодом «Корисні посилання»).

Одним із восьми осередків навчального простору учнів/иць молодшого шкільного віку в Новій українській школі є дитяча класна бібліотека. Використовуючи її можливості, вчитель/ка може застосувати технологію тихого читання в позаурочний час. Тихе читання бажано проводити кожного дня у визначений час.

Діти обирають із класної бібліотеки книги з позапрограмними творами або приносять цікаві книжки з дому для обміну між собою. У визначений часовий проміжок (це може бути 15-20 хвилин) наступає період повної тиші, під час якого діти самостійно, починаючи з перших днів навчання, читають. Якщо учень/иця ще не вміє читати, то роздивляється картинки — це теж спосіб сприйняття інформації. Раз на тиждень вчитель/ка проводить індивідуальні розмови про прочитане, за потреби надає допомогу дітям, поради, певним чином відслідковує, що саме вони читають. Наприклад, можна створити кишеньки-конверти з іменами дітей, у яких буде лежати та книга, яку зараз вони читають.

Підбір текстів не повинен бути випадковим, книжки мають бути відібрані з урахуванням психологічних особливостей дітей і літературних особливостей текстів. Учитель/ка працює в тісному контакті з батьками, консультує їх щодо змісту дитячих книжок.

Прогулянка

Це активний відпочинок на повітрі і тісне спілкування з природою, однолітками і педагогом у такій атмосфері, яка дає можливість впливати на формування в дитини загальної культури, на соціальний і особистісний розвиток. Прогулянка дає змогу вчителям/кам спостерігати за своїми вихованцями в позаурочний час.

Існує багато видів прогулянок, що дає можливість урізноманітнити їх протягом всього навчального року. Кожен вид прогулянки має свою мету і правила, яких необхідно дотримуватися. Прогулянка може перериватися зупинками для короткочасного, спокійного відпочинку, бути насиченою іграми і розвагами.

Прогулянка, порівняно з екскурсією, програє лише в одному — в системності отриманих знань. В їх обсязі зазвичай прогулянка навіть перевершує екскурсію. Засвоєні в процесі прогулянки уявлення і поняття не поступаються тим, які отримані на екскурсії.

Щоб прогулянка давала дітям відчуття свободи, але в той же час вчитель/ка мав можливість тримати ситуацію під контролем, варто разом з учнями/цями розробити певні правила прогулянки, наприклад:

✵ правило сигналу — придумати такий сигнал, почувши який діти повинні залишити свої заняття і бігти на місце збору;

✵ правило кола — яскравий атрибут, піднятий вихователем вгору, означає «стати в коло біля мене».

Коло необхідне, коли знадобиться під час прогулянки звернути увагу на безпеку, розповісти щось цікаве, провести короткий інструктаж перед грою або підвести підсумок.

— Прогулянка-розвага

Така прогулянка зазвичай коротка за часом. Вона передбачає можливість відпочити від сидіння за партами, побавитися, поспівати, пожартувати, провести руханку на свіжому повітрі. Взимку — це ліплення снігової баби, виготовлення фігурок зі снігу. У теплу пору року можна проводити рухливі ігри, використовувати спортивне знаряддя, організувати спортивні мінізмагання, конкурси, малювання крейдою на асфальті.

— Прогулянка — спортивна гра

Для такої прогулянки можна використовувати шкільний спортивний майданчик або звичайний дитячий майданчик з гойдалками, спортивними тренажерами, лазанками, смугою перешкод (різноманітні опори, багатоярусні конструкції, на яких можна висіти, розгойдуватися, з яких можна стрибати). Для проведення прогулянок також можна використовувати спортивний інвентар: санки, лижі, м’ячі, скакалки та ін. Роль таких ігор у розвитку дитини дуже велика. Адже за допомогою ігрової діяльності дитина пізнає довкілля. Ігри розвивають спритність, кмітливість, витривалість, зміцнюють здоров’я дітей.

— Прогулянка-спостереження

Основний зміст такої прогулянки має чітко визначену мету для учнів/иць і спрямований на спостереження молодшими школярами/ками за змінами у природі, особливостями рослинного світу, життям птахів, комах, тварин, особливостями професійної діяльності людей. Місцем проведення такої прогулянки можуть бути шкільний сад, найближчий парк, ліс, берег річки, магазин, пошта тощо.

Така прогулянка може містити елементи гри, змагання, конкурсу. Наприклад, «Найуважніший учень/иця»: за п’ять хвилин необхідно подивитися навколо і запам’ятати якомога більше видів дерев, птахів, квітів. Після конкурсу вчитель/ка організовує бесіду, під час якої діти розповідають про ті дерева, квіти, які вони зустріли під час прогулянки.

Об’єктом спостереження корисно робити звичайні явища, до яких діти звикли. Зверніть їхню увагу, наприклад, на звичайну траву. Яка вона (суха, яскрава, волога, висока, низенька)? З чим її можна порівняти? Чому? Такі спостереження дають змогу дітям краще відчувати природу, розуміти закономірності її змін.

Спостереження за професійною діяльністю людей змушує дітей замислитись про важливість повсякденної праці, про роботу батьків.

— Прогулянка-завдання

Зміст такої прогулянки визначається після планування певної діяльності. Завдання школярі/ки отримують, наприклад, у вигляді листа від казкових героїв або безпосередньо від вчителя/ки. Зміст завдання передбачає його виконання під час прогулянки в невеликій групі, парами або індивідуально. Завдання можуть бути спрямовані на вирішення якоїсь практичної задачі. Наприклад, пропонується порахувати відстань, висоту предмета, напрямок і швидкість вітру, дізнатися, які назви мають вулиці мікрорайону, в якому розташована школа, які дерева ростуть навколо школи, зробити світлини первоцвітів тощо.

— Прогулянка-квест

Під час прогулянки-квесту учні/иці отримують якісь конкретні завдання, які передбачають пошук. Це може бути пошук лікарських трав, насіння дерев, природний матеріал для гербарію, колекції тощо. При цьому, перш ніж діти підуть шукати, вони повинні розгадати загадку або знайти в запропонованому тексті назву того, що необхідно знайти. Після закінчення діти можуть придумати цікаві історії про свої знахідки, назви для них, скласти гербарії у вигляді картини, панно, букетів.

Як варіант, вчитель/ка може заздалегідь заховати на території, де буде проходити прогулянка, якісь предмети. Під час прогулянки діти повинні їх знайти, користуючись маршрутним листом, на якому представлений план території з відміткою, де знаходиться предмет.

Можна міняти тематику такої прогулянки відповідно до пори року, можна використовувати завдання з компасом, смартфонами. Для реалізації квесту проводять підготовчу роботу, від неї значною мірою залежить, як пройде прогулянка. Ігри та спортивні вправи підбираються з урахуванням віку, фізичного стану дітей. Один з напрямків прогулянки може бути екологічне виховання дітей. Підбір завдань дуже різноманітний. Така структура прогулянки має великий потенціал у виборі завдань рухливих ігор, спортивних вправ і в формуванні пізнавальних інтересів дітей.

— Прогулянка-фантазія

Розвиває естетичне сприйняття природи, зв’язне мовлення, вміння чітко формулювати власну думку, уважно слухати і ділитися знаннями та враженнями з однолітками. Така прогулянка виховує дбайливе ставлення до природи, розвиває емоційну культуру дітей. Під час прогулянки можна запропонувати дітям зробити замальовку, виготовити виріб з природного матеріалу, сплести вінок, кошик, скласти букет з листя, квітів, гілок, колективно придумати казку, вірш, розповідь, зробити малюнок крейдою на асфальті.

Найважливіше завдання прогулянок цього виду — викликати у дітей емоційний підйом і організувати їх творчу діяльність.

— Прогулянка-практикум

Такі прогулянки використовують для відпрацювання, закріплення життєво необхідних навичок, наприклад, вивчення правил дорожнього руху, правил поведінки в надзвичайних ситуаціях (у випадку пожежі, повені, отруєнні різними речовинами, терористичному акті).

Під час прогулянки вчитель/ка створює ситуацію, в якій діти повинні діяти відповідно до правил, організовує самоаналіз дітьми своїх дій. Подібні прогулянки допомагають дітям зрозуміти доцільність поведінки людей у різних ситуаціях, позбавитися від страхів, тривожності.

Сьогодні, в умовах пандемії COVID-19, набуває особливого значення проведення уроків на свіжому повітрі, тому значення прогулянок не можна применшувати. Навпаки, уміння проводити заняття в такому форматі стає дуже корисним для вчителя/ки. Позаурочна діяльність стає логічним продовженням того, що було вивчено в класі, набуває практичної значущості.

Дуже цікавий ефективний прийом побудови запитань, які спонукають до роздумів, викликають бажання звернутися до самого себе, це прийом «Бачу — чую — відчуваю». Цей прийом можна використовувати, наприклад, під час обговорення репродукції картини відомого художника, екскурсій у природу, вивчення явищ природи тощо. Вчитель/ка пропонує три блоки запитань:

✵ Що я бачу?

✵ Що я чую?

✵ Що я відчуваю?

Зрозуміло, що дітям найлегше дати відповідь на запитання: що я бачу? Адже відповідь лежить на поверхні. Розглянемо це на прикладі прогулянки-спостереження в осінній шкільний сад. Спочатку учні/иці, відповідаючи на запитання «Що я бачу?», перелічують те, що бачать: дерева, яблука, квіти, пташки, сухе листя. Вчитель/ка уточнює: «А які кольори переважають? Назвіть ці кольори». На цьому етапі можна, наприклад, зупинитись і розказати про різні відтінки кольорів, поміркувати, чому восени ми спостерігаємо саме таку гаму кольорів. Учні/иці роздивляються, дають відповіді, міркують разом із вчителем/кою. Важливо на цьому етапі показати дітям, що будь-яка думка цікава та прийнятна. Це потрібно для того, щоб діти в подальшому обговоренні були розкутішими, не боялися проявляти свої почуття, розповідати про них, замислюватися.

Далі вчитель/ка пропонує прислухатись до звуків в осінньому саду: що я чую? Якщо дітям складно, вчитель/ка спрямовує їх, ставить уточнюючі запитання:

— Як співають восени пташки?

— Як шарудить під ногами листя?

— Чи чути в осінньому саду, як падають стиглі яблука?

У цьому блоці запитань можна поміркувати не тільки над звуками, а й над запахами осінніх днів. Можна прочитати вірші українських поетів про осінь, щоб пробудити розумову та емоційну діяльність учнів/иць. У цій частині також доцільно буде запропонувати дітям доторкнутися до стовбура дерева, колючої осінньої трави, гладенької шкурки смачних яблук, поділитися враженнями, розказати, які ці предмети на дотик, про що нагадують дітям. Учитель/ка пропонує також поміркувати над тим, чому восени яблука такі смачні, який у них смак. На цьому етапі можна запропонувати дітям знайти цікаві порівняння.

Нарешті вчитель/ка підводить дітей до найскладнішої частини запитань, яка стосується внутрішнього стану, почуттів: «Що ви згадали із власного життя? Що відчули під час прогулянки? Що відчуваєте?». Це — найскладніший етап, учні/иці вчаться висловлювати власну думку, звертатися до власних почуттів, згадують події із свого життя, оцінюють побачене, знаходять відгук у власному серці. На цьому етапі доцільно прочитати дітям художні твори, які перегукуються з темою обговорення, прослухати музичні фрагменти, подивитися репродукції картин художників тощо. Важливо підвести учнів/иць до етапу рефлексії — самостійної оцінки свого стану і аналізу результатів власної діяльності.

Методичні прийоми, які вчитель/ка може використовувати під час пізнавальних екскурсій

На початковому етапі навчання школярів/ок постає питання пошуку найточніших впливів не тільки на розумовий аспект розвитку дитини, а також і на розвиток її емоційної сфери, моральної та духовної складових. Відповідно до вимог НУШ зміст і характер завдань мають спонукати дітей до пошукової творчої діяльності, наповненої емоціями і переживаннями. Імпульсом до початку пізнання дуже часто служить здивування, яке народжує у дітей бажання зрозуміти, відчути, захопитися, стати причетним до справжніх цінностей. І відповідно до вікових особливостей учнів/иць надзвичайно важливо не загубити саме емоційний фактор, який і дає поштовх інтелектуальному, моральному, творчому початку в розвитку дитини. Згодом, отримавши досвід навчання і життєвий досвід, у дитини сформується аналітичне мислення. Але спочатку дитина сприймає світ цілісно.

Одним із джерел збагачення змісту навчання є екскурсія. Навчання завдяки екскурсіям проводиться поза стінами класу. Це сприяє усвідомленню дитиною того, що джерелом пізнання є не тільки книга, слово вчителя/ки, а й довкілля — природа, матеріальна культура, громадське життя.

Відповідно до потреб навчання можна запропонувати різноманітні місця і теми для екскурсій:

✵ бібліотека;

✵ місцевий театр, музей;

✵ наш мікрорайон (наше місто, село);

✵ спостереження сезонних змін;

✵ вивчення видів місцевих рослин;

✵ гори, берег річки, моря;

✵ місцеві підприємства.

Можна проводити також незаплановані (спонтанні) екскурсії, спостерігаючи за цікавими явищами природи (перший сніг, осінній листопад, весняний дощик, веселка тощо). Вчитель/ка зупиняє учнів/иць під час основної діяльності на уроці, пропонує подивитися у вікно, вийти на подвір’я, щоб побачити красу природи, навчити розуміти зміни у природі. Зазвичай такі короткочасні екскурсії запам’ятовуються дітям яскравістю вражень.

Екскурсії можуть бути різними за тривалістю:

✵ на весь навчальний день, наприклад, поїздка до театру;

✵ у позаурочний час або під час навчальної діяльності — у двір школи для розглядання бруньок на деревах або стану трави під сніговим покривом; для спостереження за небом, травою, сонцем, змінами рослин тощо.

Які ж практичні поради можна запропонувати вчителю/ці, який планує організувати для учнів/иць екскурсію? Перш за все, вчителю/ці треба подумати, з якою метою буде проведена екскурсія. Що стане результатом діяльності учнів/иць під час такого заходу за межами класної кімнати. Отже, необхідно спланувати як діяльність вчителя/ки, так і позаурочну діяльність учнів/иць під час екскурсії, підготувати завдання, продумати хід екскурсії. Заздалегідь треба скласти маршрут, за яким передбачається екскурсія, подбати про безпеку дітей. Важливим є також і те, що під час екскурсії у дітей обов’язково має бути досягнута своя навчальна мета. Діти мають усвідомити, заради чого вони залишили сьогодні навчальний клас. Чому вони не можуть просто прочитати про це у книзі чи побачити на екрані комп’ютера.

Зазвичай (за винятком короткочасних спонтанних екскурсій для спостережень за цікавими несподіваними явищами природи) вчитель/ка обговорює мету проведення екскурсії разом з учнями/цями в попередніх бесідах, разом можна також скласти правила поведінки під час екскурсій.

Для вчителя/ки важливо не перетворити екскурсію на лекцію під відкритим небом. Побудова навчальної екскурсії передбачає демонстрацію того, що можна дослідити, відчути, побачити на власні очі — і здивуватись! Сплануйте екскурсію так, аби максимально залучити усі органи чуття дитини — побачити, почути, відчути запах, доторкнутись. Екскурсія передбачає активну діяльність учнів/иць, а не просто отримання цікавої інформації. Як залучити до такої діяльності? В який спосіб учні/иці зможуть опрацювати отриману під час екскурсій інформацію?

Наприклад, це можуть бути:

✵ заздалегідь отримані завдання з подальшою обробкою зібраного під час екскурсії матеріалу;

✵ евристична бесіда;

✵ спостереження за певним явищем або рослиною;

✵ розповідь вчителя/ки із запитаннями, на які треба знайти відповідь під час екскурсії;

✵ практична робота, наприклад, використання лупи, компасу тощо;

✵ створення малюнків, фотоколажу, колекції відеоматеріалів (пейзажу, квітки, тварини, комахи чи пташки);

✵ створення мапи місцевості.

Не менш важливою є також діяльність учнів/иць після екскурсії. Вони мають поділитися своїми враженнями, дійти певних висновків. Добре, якщо екскурсія завершиться значущим для дітей результатом. Наприклад, завершенням екскурсії «Осіння прогулянка» може стати виставка малюнків дітей на тему осені або поробки із зібраного під час екскурсії природного матеріалу. Навесні екскурсія до парку може завершитись розвішуванням заздалегідь підготовлених на уроках технологій шпаківень тощо.

Розглянемо діяльність учнів/иць і вчителя/ки під час проведення пізнавальної екскурсії на схемах 9-11.

Схема 9

Підготовка та організація

Схема 10

У процесі екскурсії

Схема 11

Розглянемо методичні прийоми, якими вчитель/ка може скористатися під час пізнавальних екскурсій (табл. 6).

Таблиця 6

Методичні прийоми, які вчитель/ка може використовувати під час пізнавальних екскурсій

Театральна педагогіка

Позаурочна діяльність є невід’ємною частиною освітнього процесу в школі, яка передбачає спільну діяльність, організовану з класом, групою учнів/иць у позаурочний час для задоволення потреб учнів/иць у змістовному дозвіллі. Молодший шкільний вік має особливе значення в процесі розвитку творчих здібностей. Саме в цей віковий період закладаються основи загальної культури, тому що діти мають високу емоційну чуйність, схильність до сприйняття світу, що виступає основою творчої діяльності. У зв’язку з цим однією з сучасних тенденцій в діяльності загальноосвітніх навчальних закладів є значне розширення системи позаурочної діяльності.

Театральна педагогіка, як один із різновидів позаурочної діяльності школярів/ок, виступає важливим фактором формування творчої соціально-активної особистості. Заняття театральною діяльністю допомагають розвивати інтереси і здібності дитини, сприяють прояву допитливості, засвоєнню нової інформації і нових способів дії, розвитку асоціативного мислення. Крім того, заняття театральною діяльністю потребують від дитини рішучості, систематичності в роботі, працьовитості, що сприяє формуванню вольових рис характеру. Театральна діяльність у школі виступає ефективним фактором виховання і розвитку молодшого школяра/ки, становлення чуттєво-емоційних і морально- інтелектуальних сторін особистості.

Мовленнєвий досвід дитини, яка приходить до школи, практично не виходить за рамки побутової сфери спілкування, тому одним із завдань розвитку мови школяра/ки є включення його в безперервний ланцюг корисного, цікавого спілкування, в розширенні сфер такого спілкування. Важливо, щоб діти перебували в атмосфері взаємної загальної зацікавленості один одним, в атмосфері взаєморозуміння. Успішне вирішення такої проблеми багато в чому визначається використанням у процесі навчання методів і прийомів театральної педагогіки, яка розвиває комунікативні здібності учнів/иць, сприяє формуванню світогляду, інтелекту, образного мислення, творчого потенціалу особистості.

Театральна педагогіка використовує методи, які дають можливість ефективно розвивати творчу уяву, емоційний інтелект, навички аналізу і синтезу, мовлення учнів/иць.

Пальчиковий театр

Пальчиковий театр є одним з видів лялькового театру, основною його перевагою є розвиток дрібної моторики. Використання пальчикового театру не передбачає наявності у дитини спеціальних технічних умінь, які можуть знадобитися при використанні ляльок. Такий вид театру знайомий дітям з молодшого дошкільного віку, тому що вихователі дитячих садочків широко використовують його на заняттях у процесі навчання. В інсценуванні пальчиковий театр дає змогу дитині показати одночасно кілька персонажів. Ляльки пальчикового театру займають мало місця і не потребують великих матеріальних витрат.

Використання прийомів театральної педагогіки вдало вписується у систему освіти і виховання молодших школярів, сприяючи розвитку і формуванню їхньої особистості. Участь у дитячому театрі дає дуже важливий соціальний досвід спілкування. У грі дитина активно стикається з явищами дійсності, переживає їх; це наповнює її життя багатим вмістом і надовго залишає слід у пам’яті. Театральна педагогіка дає можливість розвитку уяви, пам’яті, вчить вільно висловлювати власні думки і почуття через слово, жест, інтонацію, міміку. Участь дітей у спектаклях та інсценізаціях дає їм радість, задоволення.

Тематичне навчання

Тематичне навчання — це одна з форм позаурочної роботи, яка є сукупністю методичної, навчальної і позакласної діяльності у школі. Ця форма — це навчання на основі інтеграції змісту навчального матеріалу з різних навчальних дисциплін навколо однієї теми. Освітні заходи, що плануються та відбуваються впродовж певного відрізку часу, об’єднані спільними завданнями і підпорядковані вирішенню цих завдань системою, що містить у собі проєктну діяльність, театральну педагогіку, конкурси, ігри, вікторини тощо.

Тематичне навчання передбачає:

✵ залучення учнів/иць у самостійну творчу діяльність;

✵ посилення мотивації до вивчення тих чи інших предметів;

✵ виявлення можливостей учнів/иць, потенціалу, можливість його реалізації;

✵ занурення у вивчення цікавої для дітей теми.

Під час планування тематичного навчання вчитель/ка:

✵ готує зрозумілі завдання з урахуванням вікових особливостей учнів/иць;

✵ передбачає різноманітні форми навчальної діяльності учнів/иць;

✵ планує участь у заходах тематичного дня, тижня або тематичного блоку всіх без винятку учнів/иць класу;

✵ визначає чітко дати, час і термін заходів, форму звіту, рефлексію для учнів/иць.

Під час організації тематичного навчання дуже важливою ланкою є партнерська співпраця вчителів/ок, учнів/иць і батьків. Це згуртовує не тільки дітей, а й дорослих. В Україні впроваджуються різні моделі тематичного навчання в початковій школі. За цими моделями тема вивчається впродовж: дня — тематичний день; тижня — тематичний тиждень; декілька тижнів — тематичний блок.

Планування тематичного дня

Передусім слід визначити тему і мету (ідею, думку дня), а також:

✵ продумати загальну атмосферу (колір, який може бути запропонований в елементах одягу, будь-який символ, спеціальні костюми, лексику тощо);

✵ спланувати заходи до обраної теми, пов’язати з тематикою;

✵ продумати логічний зв’язок між заходами;

✵ тематичний день може бути як для учнів/иць одного класу, так і для класної паралелі або, навіть, і школи.

Ідея тематичного дня пронизує усі складові шкільного дня дитини (ранкове коло, руханки під час дня, прогулянку тощо) і пов’язується з безперервною освітньою діяльністю. Для дітей це надзвичайний день. Він наповнений сюрпризами, іграми, загадками, цікавими подорожами. Для вчителя/ки тематичний день — це педагогічна творчість, занурення дітей у певну тему, щоб донести знання, сформувати необхідні навички. Така система організації освітнього процесу з включенням тематичних днів передбачає: комплексно-тематичне планування; інтеграцію освітніх галузей; різноманітні види дитячої діяльності.

Щоб визначити тему дня і об’єднати її зі спланованим навчальним матеріалом, можна звернутись до календаря знаменних подій і пам’ятних дат. У молодшому шкільному віці діти вчаться розрізняти святкові та будні дні, дізнаються, що є міжнародні і державні свята, що кожен з них має свою історію. Діти відчувають особливі емоції, коли вітають один одного зі святом і отримують привітання. Наприклад, тематичні дні можна присвятити загальнодержавному святу (День матері, День захисника Вітчизни), всесвітньому дню шоколаду, міжнародному дню дружби, дню зустрічі птахів, дню певного фрукта, дню кольору тощо.

Що включити у сценарій тематичного дня?

Якщо вчитель/ка планує тематичний день, необхідно продумати не тільки навчальну діяльність учнів/иць під час уроків, але і те, як будуть задіяні учні/иці в позаурочний час. Учителю/ці треба відійти від традиційного написання плану-конспекту заняття і скласти сценарій всього дня або його складових (ранкове коло, тематична прогулянка, перерви тощо). Щоб скласти сценарій тематичного дня, вихователю потрібно:

✵ оцінити умови, в яких здійснюється освітня діяльність у момент планування (що діти вже засвоїли);

✵ визначити чітко мету і завдання, співвіднести їх з освітньою програмою, віковим складом учнів/иць, пріоритетними напрямами освітнього процесу;

✵ спланувати результати роботи, що мають бути досягнуті (що діти дізнаються нового, чого навчаться, які якості особистості в них будуть формуватися);

✵ вибрати оптимальні форми, засоби, методи, щоб отримати запланований результат.

План-сценарій тематичного дня повинен забезпечувати єдність виховних, розвивальних і освітніх цілей та інтеграцію освітніх галузей. Наприклад, організуйте в класі тематичний День зустрічі птахів. Основні його цілі — викликати у дітей позитивні емоції, розвинути пізнавальний інтерес до дослідницької діяльності. Напередодні запропонуйте дітям дізнатися про те, чому птахи відлітають у вирій та повертаються знову, які види птахів є на території, де розташована школа. Запропонуйте дітям намалювати листівки-привітання із звертаннями до різних видів птахів. Можна разом придумати емблему цього дня, подарувати сувеніри один одному, оформити спільну стіннівку, разом співати весняні пісні, читати вірші, під час прогулянки імітувати рухи птахів, виготовити шпаківні, буклети з порадами стосовно того, як допомогти навесні птахам тощо.

Як провести тематичний день?

Під час тематичних днів учителю/ці необхідно враховувати рівень знань і умінь дітей, продумати сюрпризи, елементи включення в ігри і заняття. Розкривати тему дня слід в емоційно-образній формі. Важливо не тільки повідомити нові знання, а й організувати «проживання» теми в різних видах дитячої діяльності:

✵ ігри;

✵ пізнавально-дослідницька діяльність;

✵ експериментування;

✵ образотворча діяльність;

✵ сприйняття художньої літератури, музики.

Доцільно залучати дітей до підготовки тематичних днів. Для цього потрібно обговорювати з ними, як перетворити середовище класної кімнати, ігрові куточки. Використовувати фрази типу: «Зробимо це разом», «Як ви думаєте, як буде краще...», «Потребую вашої допомоги» тощо. Це формує у дітей впевненість, відповідальність, почуття дорослості.

Приклад планування позаурочної діяльності під час тематичного дня «Яблуко»

Мета:

✵ Закріпити і поповнити знання дітей про яблука.

✵ Розширити знання дітей про корисні властивості яблук, формувати у дітей моральні якості, засновані на народних традиціях.

✵ Розвивати усне та писемне мовлення на уроках рідної мови, навички усного рахунку, вміння розв’язувати задачі на уроках математики.

✵ Створити атмосферу доброзичливості і творчості.

✵ Виховувати розуміння користі яблук для здорового способу життя, дбайливе ставлення до власного здоров’я.

Обладнання:

✵ Кошик з яблуками за кількістю дітей:

— до гри «Збери яблуко» — два паперові яблука з сімох частин з корисними властивостями, картинки з різними сортами яблук;

— до гри «Збери урожай» — чотири відерця, дві гімнастичні палиці, два кошики, яблука за кількістю дітей;

— до гри «З’їж яблуко» — шматочки яблук на одноразових виделках, пов’язки на очі для всіх дітей.

✵ Картинки до казок про яблука.

Можливі форми роботи:

Тематичні і предметні тижні сприяють формуванню мотивації до творчої дослідницької праці. Важливо, щоб головним мотивом став пізнавальний інтерес дітей, розвиток допитливості, формування навичок співпраці.

Головною особливістю тематичного навчання є те, що предметний день або тиждень виступає, як унікальна комунікаційна система, що дає можливість самовиражатися, самостверджуватися, самореалізовуватися, рости духовно і творчо всім її учасникам/ицям. Відбувається об’єднання різних можливостей та здібностей учнів/иць, створюються умови для спільної пізнавальної і творчої діяльності.

Позаурочна діяльність учнів/иць впродовж тематичного тижня

Акцент робиться на інтеграції навчальних дисциплін протягом тижня. Учитель/ка самостійно визначає зміст і послідовність вивчення тем, характер і рівень інтеграції навчального матеріалу і одночасно планує діяльність учнів/иць у позаурочний час.

З якою метою вчитель/ка планує тематичний тиждень і як ця форма роботи пов’язана з позаурочною діяльністю? Це забезпечує:

✵ активний, інтелектуальний і емоційний відпочинок у позаурочний час;

✵ створення умов для розкриття здібностей кожної дитини;

✵ розвиток вміння співпрацювати з іншими;

✵ розвиток інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей дітей.

Принципи проведення предметного тижня

Кожна дитина є активним учасником/ицею всіх подій. Водночас дитина бере участь у заходах добровільно, маючи змогу вибору участі або неучасті. Дитина може спробувати себе в різних ролях, а також у різних видах діяльності: майструвати, фантазувати, висувати ідеї, реалізовувати їх; брати участь у театральних виставах, готувати і виступати з повідомленнями на уроках. А може просто спостерігати, як це роблять інші. І це особливо важливо, коли не всі діти відчувають себе впевнено.

Добре спланований тематичний тиждень дає чудову можливість вивчити різні навчальні дисципліни не тільки в класних приміщеннях, а й організувати учнів/иць до цікавої і корисної співпраці в позаурочний час. Завдання педагога — «зламати» стандарт сприйняття, показати дітям відомі навчальні предмети з невідомого їм боку. Це можуть бути нестандартні уроки з предметів поза межами класної кімнати, колективні творчі справи, позакласні заходи. Форми проведення можуть бути різними: олімпіади, ділова гра, конференція, конкурс, турнір, аукціон, вікторина, конкурс газет, екскурсія тощо. Такі форми дають можливість використовувати отримані попередньо вміння і навички, застосовувати їх і, можливо, це стане поштовхом для формування нового ставлення до навчання, як до життєвої цінності.

Планування тематичного тижня

1 етап. Підготовчий

✵ Тема і цікава ідея тижня.

✵ Визначення завдань і цілей.

✵ Планування вчителем/кою освітньої діяльності учнів/иць, позаурочних заходів.

На цьому етапі одним з найважливіших завдань педагога є мотивація та формування у дітей активної позиції. Для цього необхідно зацікавити дітей ідеєю, визначити мету тижня для учнів/иць, спонукати їх до спільної діяльності.

2 етап. Змістовий

Організація урочної і позаурочної діяльності учнів/иць, формування знань, умінь, навичок.

✵ Інформаційний блок (уроки, перегляд відеоматеріалів, читання книг певної тематики, презентації, аудіоказки тощо).

✵ Розвиток творчих навичок: малювання, ліплення, аплікація, співи, читання віршів, складання власних казок, танці, інсценування, ляльковий театр, рольові ігри.

✵ Інтелектуальні ігри, вікторини, конкурси.

✵ Рухливі ігри та ігри під час прогулянки.

✵ Експерименти, досліди, догляд за рослинами.

✵ Проєктна діяльність.

3 етап. Рефлексія

Підведення підсумків. Учні/иці діляться враженнями, визначають власні досягнення, міркують над тим, що хотіли би змінити, про що дізнатись тощо. Можна запропонувати дітям організувати творчий звіт (робота в парах або групова робота) у вигляді буклетів, стіннівок, різноманітних презентацій своїх досягнень.

Приклади планування тематичних тижнів можна знайти у навчально-методичному посібнику «Нова українська школа: порадник для вчителя».³ (Перегляньте посібник за посиланням у таблиці за QR-кодом «Корисні посилання»).

При вивченні тем, які передбачає навчальна програма, добре пов’язати теоретичний матеріал з його практичним застосуванням у позаурочний час. Наприклад, при вивченні електронних мап і міток на мапі учні/иці4-тихкласівствори- ликолективну мапу «Домашні улюбленці»(рис. 3). Учні/иці ставили мітку на мапі з назвою тварини, її кличкою. Мітки передбачали також коротку розповідь, світлину або дитячий малюнок свого улюбленця.

Рис. 3. Колективна мапа «Домашні улюбленці», вчителька Т. Г. Орлова (скриншот)

При вивченні побудови діаграм учні/иці в позаурочний час вимірювали зріст, заносили дані в таблицю, будували діаграму і робили висновки про те, кого посадити за першу парту. Таке поєднання теоретичного матеріалу і практичного застосування набутих знань і навичок також може стати поштовхом для організації дитячих проєктів в урочний та позаурочний час. (Перегляньте допис за посиланням у таблиці за QR-кодом «Корисні посилання»).

Школа повного дня — це тип школи, відкритої цілий день. Така форма роботи забезпечує максимальне розкриття здібностей учня/иці, його/її всебічного психосоціального розвитку через колективну спільну роботу з іншими учнями/цями та вчителями/ками, спілкуванні зі спеціалістами різних напрямів, спілкуванні і дискусіях з іншими учнями/цями.

Головним завданням школи повного дня є використання всіх наявних ресурсів школи, соціуму, сім’ї для виховання соціально відповідальної особистості, щоб кожен учень/иця мав можливість проявити свої унікальні якості. Тут можуть бути як колективні, так і індивідуальні заняття, тому форми колективного та індивідуального перебування дитини в школі поєднуються дуже вдало.

Додаткова освіта виконує ще одну важливу функцію — розширює культурний простір школи. Школа повного дня дає змогу розширити виховні можливості школи, тобто включає особистість у багатогранне, естетично насичене життя, сприяє моральному вихованню.

У висновку можна сказати, що діяльність школи повного дня створила певні передумови для реалізації позаурочної діяльності в рамках освітніх стандартів Нової української школи.

Особливого значення набуває сьогодні технологія дистанційного комп’ютерного навчання за допомогою ресурсів мережі Інтернет. Саме таке навчання дає можливість вирішення багатьох проблем, пов’язаних з організацією і забезпеченням позаурочної діяльності учнів/иць.

Прикладом такої роботи можна назвати роботу учнів/ иць у телекомунікаційному проєкті «Сила від хлібу, хліб від землі», який був спільно реалізований учнями/цями шкіл з різних куточків України. Було створено спільний блог і блоги окремих класів або шкіл, у яких було відображено хід дослідження: спостереження, пошук, аналіз і оцінювання даних на тему, опитування, дискусії, демонстрація дослідження у вигляді світлин, відео. Учасники/иці проєкту активно обговорювали і коментували дописи, створювали і аналізували опитування, спілкувалися. (Перегляньте допис за посиланням у таблиці за QR-кодом «Корисні посилання»).

Учителя/ки пропонували своїм учням/ицям різні варіанти завдань, які були пов’язані однією спільною темою. А учні/ иці мали можливість обрати посильне для себе завдання, таке, яке б дало можливість проявити власні здібності, таланти. Пошуково-дослідницький характер таких завдань дав змогу дітям брати участь у доступних для себе випробуваннях, проявити себе.

Учителям/кам використання нетбуків надало можливість розвивати дитячу самостійність, поєднати високий рівень труднощів таких завдань з легкістю їхнього виконання. Швидкість передачі інформації, задіяність різних органів сприйняття інформації дають змогу вчителю/ці зацікавити учнів/иць навчальним матеріалом, продемонструвати його яскраво, знайти точки дотику з реальним життямдітей. Звичайно, при цьому вчитель/ка має пам’ятати про відповідність таких завдань віку дитини, щоб матеріал завдань був пов’язаний з життєвим досвідом дитини. Наприклад, діти публікували у блозі цікаві запитання, загадки, пов’язані з темою проєкту. Пізніше вони спілкувалися за допомогою програми Skype, давали відповіді на запитання друзів з інших шкіл, шукали у своїх запитаннях цікавинки, схожості, відмінності, обмінювалися кулінарними рецептами тощо. За результатами цього спілкування робили малюнки-відгадки, вчилися виставляти і обговорювати їх у блозі.

Складені казки на тему хліба, працелюбності, борошна також обговорювали учні/иці, батьки і вчителі/ки у блогах. Можливість спільного редагування розкрила перед дітьми переваги колективної творчості, навчила бути відповідальними за свою частину спільної роботи. Така робота, звичайно, була цікавою дітям. Вона стимулювала уяву дитини, учні/иці отримали задоволення від спілкування. До того ж, це задоволення зумовлено самою діяльністю дитини, а не зовнішніми заохоченнями, які дитина отримує у разі успішних дій. Наприкінці навчального року діти захищали свої презентації, у яких розповідали про свою роботу, а, головне, про свої досягнуті результати. Діти відчули, що досягли успіху, що їхня робота корисна і потрібна, у них виникло почуття власної гідності.

Опис телекомунікаційного проєкту для учнів/иць 2-4-х класів

«Сила від хліба, хліб від землі»

Проєкт передбачає використання інтернет-технологій ВЕБ 2.0, тобто всі дії учасників/иць фіксуються у блозі проєкту.

Про що цей проєкт? Про те, що завжди було турботою і радістю людини, чому вона віддавала свій труд і талант. Про те, що для кожного з нас звичне, як сонячне світло чи дихання. І таке ж необхідне. Про те, без чого не уявити ні степової далі, ні світанку, ні рідного дому, — про хліб.

І етап

Реєстрація учасників/иць. Команди створюють блог, де розміщують зібрані матеріали кожної з команд.

ІІ етап

Визначення учасниками/ицями основних проблем і напрямів учнівського дослідження, пошук і накопичення інформації за напрямами:

✵ вирощуємо колоски (учасники/иці проєкту спостерігають за пророщеними на вікні у школі зернами пшениці, ведуть щоденник спостережень про дослідження особливостей росту, умови, необхідні для проростання насінини, умови росту і розвитку рослини);

✵ з глибини віків (історія хліборобства в Україні);

✵ вузлики на пам’ять (народні традиції і обряди, прислів’я, казки, легенди тощо, пов’язані з хліборобством);

✵ прошу до столу (рецепти з використанням борошна);

✵ хліб у наших магазинах (дізнаємося, який із сортів хліба, що продаються в магазинах, найбільш корисний);

✵ шкільна булочка (щира розмова — чи завжди ми шануємо хліб, який тримаємо в руках щодня).

Результати спостережень учасники/иці проєкту викладають у своїх учнівських блогах. Визначаємо, які ще соціальні сервіси ВЕБ 2.0 були корисними в роботі над проєктом, у блогах даємо посилання на ці сервіси.

ІІІ етап

Екскурсія на хлібзавод або приватну хлібопекарню. Створення підсумкових презентацій, випуск шкільних бюлетенів, обмін буклетами між учасниками/ицями проєкту, активне спілкування-коментування дописів у блогах, обговорення накопиченого матеріалу.

IV етап

До Великодніх свят учасники/иці проєкту печуть власноруч або з допомогою батьків, шкільних кухарів пасочки, пиріжки, пампухи тощо. Своїми хлібобулочними виробами учасники/иці проєкту обмінюються, пригощають один одного. Підведення підсумків. Пошук однодумців.

Важливим є також зв’язок застосування інформаційно-комунікаційних безпосередньо з життям учнів/иць. Бажано так організувати діяльність учнів/иць, щоб такі технології не перевантажували учнів/иць, а допомагали, зацікавлювали, полегшували процес навчання, були пов’язані з життям.

Опис телекомунікаційного проєкту

для учнів/иць 2-4-х класів «Іграшкова країна»

І етап

Учасники/иці проєкту створюють власні блоги для відображення ходу роботи в проєкті та запрошують прихильників — інших учасників/иць проєкту. (Перегляньте допис за посиланням у таблиці за QR-кодом «Корисні посилання»).

Учні/иці: розповідають про свою улюблену іграшку (усно, письмово, за допомогою малюнка). Демонструють малюнки своїх улюблених іграшок на виставках. Створюють описи своїх іграшок у вигляді загадок та грають у гру «Вгадай мою улюблену іграшку». Проводять опитування «Моя улюблена іграшка».

Вчителі/ки: планують і організовують екскурсії в магазини іграшок, організовують обмін іграшками.

ІІ етап

Класифікують іграшки за матеріалами. Обирають напрями дослідження. Об’єднуються в групи за обраними напрямами дослідження.

ІІІ етап

Створюють іграшки своїми руками. Складають письмові інструкції з виготовлення дитячих іграшок.

Основні етапи роботи над позаурочним учнівським проєктом

Розкриваючи зміст етапів проєктування, можна визначити загальну технологію проєктної діяльності.

Шість цеглинок LEGO

Ігрові набори «Шість цеглинок LEGO», які отримали учні/иці НУШ, відкривають нові можливості для реалізації ігрових та діяльнісних методів навчання і позаурочної діяльності в початковій школі. (Перегляньте посібник за посиланням у таблиці за QR-кодом «Корисні посилання»). LEGO-технології дають змогу повною мірою застосовувати сучасні комунікаційні та інформаційні технології для розвитку навичок спілкування, творчих здібностей дітей, вирішення пізнавальних, дослідницьких і комунікативних завдань. Конструювання з цеглинками LEGO можна побудувати в такі способи:

✵ за зразком — є готова модель або схема того, що потрібно побудувати;

✵ за певною умовою — задаються умови, яким повинна відповідати виготовлена модель;

✵ за власним задумом — створення моделі без зразків і умов, можливе втілення її в матеріалі, який є в розпорядженні дитини (глина, пластилін, кінетичний пісок, папір тощо).

Використання цеглинок LEGO дає можливість вчитися і навчатися у грі. Це дає змогу вчителю/ці комплексно впливати на формування особистості учня/иці. Під час занять активізуються пам’ять і увага, розвивається логічне мислення, удосконалюються навички класифікації, відбувається розвиток мовленнєвих і комунікативних умінь, сенсорних і математичних навичок, дрібної моторики.

Гурткова робота

Під поняттям «гурткова робота» розуміють «робити гуртом, разом, тобто колективно»; іноді вживається у широкому смислі, як творче об’єднання, простір для розвитку творчої особистості тощо. Гурток розглядається, як основна традиційна форма реалізації змісту позашкільної освіти і виховання учнів/иць як у процесі вивчення окремого навчального предмета чи їх сукупності, так і різноманітних інтегрованих курсів у межах навчальних програм.

Гурткова діяльність є специфічною за своєю сутністю, вона ґрунтується на добровільності, спільності інтересів, спрямованості на певний вид навчальної і практичної діяльності. Це — середовище, де забезпечуються умови інтелектуального, духовного і фізичного розвитку дітей, реалізація їхнього творчого потенціалу в галузі позашкільної освіти і виховання та створюються комфортні умови соціальної адаптації до умов реального життя.⁴

Організація гурткової роботи в позаурочній діяльності молодшого школяра/ки допомагає досягти багато педагогічний цілей, дає можливість для розвитку здібностей дітей, мотивує до самостійності. Гуртки сприяють розвитку творчості, виховують навички самостійної роботи і тим самим сприяють підвищенню якості навчання. Кожен із дітей має змогу обрати те, що справді цікаве для нього: хореографічне мистецтво, конструювання, моделювання, дослідницька діяльність тощо. Цікавість учнів/иць початкових класів до будь-яких питань, що виникають на уроці, у процесі спільної діяльності може бути розвинена і поглиблена на заняттях у гуртках, де вчитель/ка не обмежений рамками програми і підручника, а учні/иці мають змогу проявити ініціативу. У процесі відвідування різноманітних гуртків у молодших школярів/ок виникає цікавість до різних предметів. Зміст і ефективність роботи гуртків і творчих учнівських об’єднань залежать від правильної організації, підготовки і проведення занять.

Сьогодні існує багато напрямів гурткової діяльності, а саме: художньо-естетичний, науково-технічний, еколого- натуралістичний, туристсько-краєзнавчий, дослідницько- експериментальний, фізкультурно-спортивний або спортивний, військово-патріотичний, бібліотечно-бібліографічний, соціально-реабілітаційний, оздоровчий, гуманітарний тощо.

Основою організації всіх позаурочних заходів є гурткова робота в початковій школі. У початкових класах переважають гуртки початкової технічної і художньої творчості, юних художників, ліплення, бісероплетіння, писанкарства, вокальний, хоровий, хореографічний, спортивні гуртки і секції та ін.

Гурткова робота, яка організовується для учнів/иць початкової школи, дає їм змогу розвивати творчі здібності, нахили, таланти, формувати художньо-творчі, мистецькі, спортивні та інші навички, які допомагають реалізувати творчі запити і потреби школярів/ок. У гуртках учні/иці початкової школи мають змогу ознайомитись з народними традиціями, художніми ремеслами, видами декоративноприкладного (ужиткового) мистецтва; розвивають здатність естетичного сприйняття творів декоративно-прикладної художньої творчості, як частини культури народу, формують і розвивають інтереси і любов до народної творчості, розширюють можливості роботи з різними матеріалами, розвивають творчі здібності, навчаються проявляти фантазію, художній смак, формують здоровий спосіб життя. В процесі гурткової роботи діти розвивають систему цінностей, розширюють кругозір, пізнають власні можливості та усвідомлюють власні пріоритети в подальшому навчанні.

Отже, гурткова робота є однією з форм позаурочної діяльності, яка сприяє розширенню освітнього простору, створює додаткові умови для розвитку учнів/иць початкових класів, підтримки на етапах адаптації в школі та соціумі.

Конструювання учнями/цями робота «Робік—77» (гурток робототехніки СЗШ № 77 м. Львів)

Головна особливість навчання програмуванню через курс робототехніки — це його практична спрямованість. Написана учнями/цями програма не тільки виводить результат на екран (як це відбувається з більшістю мов програмування), а й керує діями робота саме тут і зараз. Учень/иця може задавати програмі виконання рухів і звуків, світлових ефектів робота тощо.

Усе починається з ідеї. Після ідеї відбувається те, що можна назвати моделюванням. Моделі бувають різні. Спочатку це словесний опис. Учні/иці виступають у ролі головних конструкторів і описують те, що уявляють. Потім зображають це на малюнках і схемах. Якщо потрібно, то уточнюють просторово за допомогою пластиліну. Моделюється як зовнішній вигляд (design), так і функціональні можливості (function).

Моделювання плавно перетікає в конструювання. Для того щоб конструювати, учні/иці вчаться точно вимірювати: використовують, наприклад, штангенциркуль. Ним можна точно вимірювати лінійні розміри для побудови розмірних ланцюжків. Треба вміти працювати у спеціальних програмах. У даному випадку це програма — TINKERCAD.

Коли конструювання завершено, починається процес виготовлення складових частин. Складна система обов’язково складається з окремих частин. Коли все зібрано і з’єднано, починається написання функціональної частини робота. Для цього використовуємо середовище S4A. Ця абревіатура розшифровується так — Scratch for Arduino. Тобто дитяче середовище для програмування Скретч коректно взаємодіє з платою Ардуіно. Програмувати в цій системі не складно для учнів/иць початкової школи. Окремо складаються скріпти для очей Робіка (світлодіоди), відкривання рота (зумер) і руки (серводвигун). У руці Робік тримає ложку і їсть борщ. Відповідно за допомогою азбуки Морзе світловими і звуковими сигналами буде повідомляти, що борщ смачний.

Окремою частиною процесу є так зване «налагодження». На практиці буває так, що навіть точно виготовлені, ретельно і уважно зібрані вироби з першого запуску не працюють. Це тому, що можливі окремі дрібні помилки і неточності, які в процесі налагодження виправляють. І, нарешті, «запуск на виконання». У цьому випадку — це запуск скриптів. Робік починає свої дії! (Перегляньте допис і відео за посиланнями в таблиці за QR-кодом «Корисні посилання»).

¹ Нова українська школа: порадник для вчителя / за заг. ред. Н. М. Бібік. — К.: Літера ЛТД, 2018. — 160 с.

² Затверджені наказом Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації освітнього простору Нової української школи» від 23.03.2018 р. № 283.

³ Нова українська школа : порадник для вчителя / за заг. ред. Н. М. Бібік. — К.: Літера ЛТД, 2018. — 160 с.

⁴ Методичний путівник керівника гуртка сучасної школи та позашкілля. Частина 1 / Укладач С. Б. Пітко. — Л.: ЛОІППО, 2019. — 35 c.