Нова українська школа: організація позаурочної діяльності в початковій школі на засадах партнерської взаємодії учасників освітнього процесу - Н. І. Гущина, Т. Г. Орлова, Л. Г. Кондратова 2021

Методи і форми організації позаурочної діяльності в класі
Маршрут 3. Скарбничка сучасних методів і форм організації позаурочної діяльності

Методи і форми роботи можуть творчо доповнюватись і наповнюватись змістом відповідно до потреб вікового та морально-духовного розвитку дитини з урахуванням її індивідуальних особливостей.1

Методи позаурочної діяльності

Метод — певний спосіб досягнення поставленої мети. З іншого боку, під методом розуміють систему дій і операцій теоретичного та практичного розуміння дійсності.

Метод виховання — спосіб взаємопов’язаної діяльності вихователів і вихованців, спрямованої на формування в останніх поглядів, переконань, навичок і звичок поведінки, спосіб реалізації цілей виховання, що відповідають за успішність вирішення завдань кожного з компонентів виховного процесу. Метод виховання складається з прийомів.

Прийом — це складова частина методу, що визначає шляхи реалізації вимог методів виховання.

Існують різні підходи до класифікації методів виховання. З народної педагогіки в сучасну прийшли нетрадиційні методи виховання, що побудовані на принципах народної педагогіки.

Народно-педагогічні методи формування суспільної поведінки дитини (нагромадження життєвого досвіду): привчання до обов’язків перед суспільством, постійні та разові доручення, вправи на вироблення вмінь і навичок, практична діяльність в умовах родинного життя, дотримання норм і традицій укладу життя, спілкування, контакти з батьками, родиною, однолітками тощо.

Народно-педагогічні методи стимулювання, заохочення, спонукання дітей.

Народно-педагогічні методи виховання словом рідної мови: переконлива і образна розповідь, мовні творчі вирази, розвідка, пошук, складання родоводу, літопису сім’ї, генеалогічного дерева пращурів.

Народні методи покарання за проступки різної значущості.

Розглянемо погляди дослідників на класифікацію методів виховання та методи виховання з позиції психології у наведених нижче таблицях 1 і 2.

Таблиця 1

Погляди дослідників на класифікацію методів виховання

Назва методів

Дослідники

Переконання, вправа, заохочення, покарання

Н. Болдирєв, Н. Гончаров, Ф. Корольов

Переконання, організація діяльності, стимулювання поведінки учня/иці

Т. Ільїна, І. Огородніков

Пояснювально-репродуктивні, проблемно-ситуаційні, доручення чи вправи, стимулювання, гальмування, керівництво, самовиховання

І. Мар’єнко, М. Ярмаченко

Методи формування свідомості: розповідь, пояснення, лекція, бесіда, диспут, доклад, приклад

Г. Щукіна

Методи організації діяльності та формування досвіду поведінки: вправа, доручення, ситуація

Г. Щукіна

Методи стимулювання: змагання, заохочення, покарання

Г. Щукіна

Таблиця 2

Методи виховання з позиції психології

Назва

Значення

Методи впливу на інтелектуальну сферу

Формування поглядів, понять, установок. Використовують метод доведення, розумну доказовість якогось поняття, позиції, оцінювання того, що відбулося. Учні/иці засвоюють логічність викладення педагогом своєї позиції, оцінюють отриману інформацію, утверджують свої погляди, коректують їх, формують систему поглядів на світ, суспільство, соціальні відносини. Для цього педагог використовує літературні твори, історичні аналогії, біблейські притчі, байки, проводить дискусії тощо

Методи впливу на мотиваційну сферу

Допомагають формувати вміння правильно оцінювати власну поведінку, зрозуміти потреби, сенс своєї життєдіяльності, вибір мотивів і цілей

Методи впливу на сферу саморегуляції

Спрямовано на формування у дітей досвіду психічних та фізичних саморегуляцій, розвиток навичок аналізу життєвих ситуацій, осмислення власної поведінки, правдивого ставлення до себе та інших людей

Методи корекції

Спрямовано на створення умов, за яких учень/иця самостійно змінює власну поведінку та ставлення до людей. Це може бути порівняння вчинку з нормами, аналіз, уточнення мети діяльності

Метод дилем

Спрямовано на спільне обговорення дітьми і дорослими моральних дилем. До кожної дилеми розробляють запитання, за якими будують обговорення. До кожного запитання діти добирають доводи «за» чи «проти». Аналіз відповідей проводять за такими ознаками: вибір, цінність, соціальні ролі, справедливість. За кожною дилемою можна визначити ціннісні орієнтації людини. Але дилема повинна відноситися до реального життя, бути зрозумілою, незакінченою, включати два питання з моральним змістом, мати варіанти відповідей

Методи впливу на емоційну сферу

Формування необхідних навичок керування своїми почуттями, розуміння свого емоційного стану і причин, що їх спричиняють. Це навіювання (вплив на почуття, розум, волю людини, переживання власних вчинків, пов’язаних з емоційним станом, самонавіювання) та прийоми абстракції

Методи впливу на вольову сферу

Розвиток в учнів/иць ініціативи, впевненості у власних силах, наполегливості, вміння долати труднощі для досягнення мети. Формування вміння володіти собою (витримка, самовладання), вдосконалення навичок самостійної поведінки. Вимоги вчителя/ки (прямі — точні, конкретні, зрозумілі, висловленні в ігровій формі; непрямі — порада, прохання, натяк, висловлення довіри, схвалення), що спричиняють позитивну, негативну чи нейтральну реакцію вихованців. Прямі вимоги викликають негативну реакцію у дітей, а непрямі (такі, як засудження і погрози) — лицемірство та протистояння. Вправи — багаторазове виконання дій, що вимагаються від вихователя/ки, а результатом стають якості особистості — навички, звички. Витримка, навички самоконтролю, організованість, дисципліна, культура спілкування — це якості, що будуються на сформованих вихованцем звичках

Методи впливу на предметно-практичну сферу

Спрямовано на розвиток у дітей якостей, які допомагають їй реалізувати себе як індивідуальність. Це методи виховних ситуацій, в процесі яких дитині треба вирішити проблему морального вибору, способу організації діяльності або вибору соціальної ролі. Вихователь/ка створює умови для виникнення ситуації, а потім дає можливість вибору, проби. Модифікацією цього методу є змагання, що формує якості конкурентоспроможної особистості і розвиває активність, самоактуалізацію, вміння реалізувати себе в різних видах діяльності

Методи впливу на екзистенціональну сферу

Спрямовано на включення дитини в систему нових відносин, де набувається досвід соціально-корисної поведінки, досвіду життя в різних умовах, формує елементи плодотворної орієнтації, високоморальні установи, які не дозволяють поводити себе в майбутньому безпечно, необдумано

Методи самовиховання

Самоаналіз вчинків, самодисципліна, самоконтроль, самоспостереження, самопереконання, самосхва- лення, самозасудження, мотивація, самонавіювання, вправа, самокорекція, соціальні проби, рефлексія

У практиці роботи шкіл часто використовують метод створення виховних ситуацій. Для цього необхідно визначити умови, продумати свої дії і вчинки, викликати в учнів/иць нові почуття, думки, позитивні мотиви. В індивідуальній виховній роботі позитивні наслідки дає прояв доброти, уважності та піклування з боку педагогів до учнів/иць, це викликає у вихованця почуття вдячності, створює атмосферу взаємної поваги і довіри.

Прояв педагогом своїх умінь і знань у певній галузі, яка цікавить учня/ицю, викликає в нього здивування, захоплення, піднімає в його очах авторитет педагога. Велике значення має зміцнення віри вихованця у власні сили, тому досвідчені педагоги так організовують процес навчання і виховання, щоб учні/иці помічали успіхи один одного.

Методи створення виховних ситуацій поділяють на дві групи:

1) творчі прийоми — доброта, увага, піклування, пробудження гуманних почуттів, прояв засмучення, зміцнення віри у власні сили, довіра, залучення до цікавої діяльності;

2) гальмуючі прийоми — паралельна педагогічна дія, наказ, ласкавий докір, натяк, показна байдужість, іронія, розвінчання, прояв обурення, попередження, вибух.

Форми організації позаурочної діяльності

Форми організації позаурочної діяльності — це варіанти організації виховного позаурочного процесу, композиційна побудова виховної справи.

Форми позаурочної роботи — це види об’єднань, способи організації учнів/иць і педагогів для спільної діяльності після навчальних занять, а також конкретні просвітницько-пізнавальні і виховні акції, розраховані на масову чи диференційовану учнівську аудиторію початкової школи. Розповсюдженою формою позаурочної діяльності є виховна справа.

Виховна справа — це вид (форма) організації і здійснення конкретної діяльності з метою виховання. Головні особливості виховної справи — необхідність, корисність, здійсненність.

Виховні справи мають колективний і творчий характер. Зазвичай виховні справи організовують у вільний від навчальних занять час. У цікавих, змістовних, захопливих виховних справах діти беруть участь добровільно. Враховуючи, що дозвіллєва діяльність за своїм змістом має бути соціально значущою, тобто сприяти всебічному розвитку особистості (а такою є вся діяльність відносно позакласних виховних заходів), то всі виховні справи, організовані в години дозвілля, є формами, в яких виявляється дозвіллєва діяльність дітей.

Наведемо класифікацію форм виховання за кількістю учасників/иць (табл. 3).

Таблиця 3

Класифікація форм виховання за кількістю учасників/иць

Різновид

Характеристика

Індивідуальні

Здійснення психолого-педагогічного супроводу, допомога і підтримка дитини, як індивідуальності, особистості. Індивідуальні форми: бесіда, розмова, консультація, обмін думками, виконання спільного доручення, індивідуальна допомога в конкретній роботі, спільний пошук вирішення проблеми, завдання. Такі форми допомагають розпізнати дитину, відкрити її таланти, знайти цінність у її характері, але для кожної потрібен індивідуальний підхід та особовий стиль спілкування

Групові

Формування комунікативних вмінь, збагачення соціального досвіду, розвиток творчих здібностей, створення умов для самореалізації та самоствердження, гармонізації інтересів особистостей і колективу (рада справ, творчі групи, органи самоврядування, мікрогуртки)

Колективні

Формування колективу учнів/иць: справи, конкурси, концерти, вистави, агітбригади, походи, туристичні зльоти, спортивні змагання, токшоу, брейн-ринги, диспути, дискусії, вечори, дискотеки тощо

Масові

Формування у дітей громадянськості, національної свідомості, мотивів діяльності (миротворчої, природоохоронної, фізкультурно-оздоровчої,

спортивної, художньо-естетичної, дозвілевої тощо)

Також існують інші класифікації форм виховної роботи:

✵ за видом діяльності — навчальні, трудові, спортивні, художньо-естетичні;

✵ за суб’єктом організації — організовані дорослими, на основі співпраці, підготовлені дітьми;

✵ за результатом діяльності — для інформаційного обміну, для спільного рішення, для підготовки суспільно- значущого продукту;

✵ за видом підготовки — імпровізаційні, експромтні, підготовлені раніше.