#Щоденні «5». Тексти для слухання НУШ. 4 клас - Лиженко В. І. 2017
7 місяць. Як це влаштовано?
Надія Красоткіна
Як хочеш розуміти все і знати,
Тоді на все дивись, спостерігай.
Умій завжди питання задавати
І помічати все навкруг встигай.
От, бачиш? Чорна хмара налетіла!
Чому? І звідки? Зразу запитай.
А вітер надуває десь вітрила,
А як? Чому? То ж ти про все питай!
Ростуть на кожнім дереві листочки.
В них форма різна. Треба це кому?
На різних квітах різні пелюсточки
За формою і кольором... Чому?
Про все питай, то будеш більше знати.
Допитливим Питайликом зростай.
Багато треба ще книжок читати.
Тож ти спостерігай, питай, читай!
? Які поради дає авторка дітям?
? Чому треба бути допитливими?
Чеський автор Карел Чапек у своїй п'єсі вперше згадав слово «робот». Ідеться про фабрику, на якій роботи збирають самі себе. Цей твір побачив світ 1920 року. Як відомо, такі слова, як «робота» і «робот», є спільнокореневими. А слово robota у перекладі з чеської мови означає «важка робота», «каторга».
1927 року в Нью-Йорку американський інженер Д. Векслі сконструював першого робота для Всесвітньої виставки. Цей робот, щоправда, не мав багато навичок. Міг говорити фрази за командою та виконувати прості рухи.
Японська компанія Seiko Epson 1992 року сконструювала одного з найменших роботів. Маса робота було всього півтора кілограми, а довжина становила 1 сантиметр.
Робот-скелелаз, що імітує поведінку равликів, може залізти майже на будь-яку поверхню і забезпечує широкі можливості для збору розвідувальних даних.
Досліднику Міждисциплінарному центрі в Герцлі розробив спеціального робота для керування смарт-будинком. Робот нагадує за формою мікроскоп, умикає і вимикає хатню побутову техніку, повідомляє поточний статус обладнання та контролює будинок у цілому з точки зору безпеки. Цей робот уміє розпізнавати обличчя, здатний розуміти голосові команди й навіть генерувати відповіді.
? Звідки походить назва «робот»?
? Про яких роботів ви дізналися?
Надія Красоткіна
Ліс
Ліс — це диво, ліс — це казка.
Тож ходімо в ліс, будь ласка.
В лісі є кущі і квіти,
В нім сплели дерева віти.
Трави, ягоди й грибочки,
В нім чарівні є куточки.
Ліс — це друг всьому живому.
Звір і птах живе у ньому.
Ліс дає всім прохолоду
І прозору робить воду.
Вміє поле захистити,
Щоб воно могло родити.
Він повітря очищає,
Ароматом напуває.
В світі є ліси казкові:
Хвойні, листяні чудові,
Мішані є і тропічні,
Саксаулові незвичні.
В хвойних — сосни і ялини,
Кедри, піхти і модрини.
Пахне в лісі цім живиця,
Є морошка і брусниця.
Де ростуть берізки й клени,
Тис, ялиночка зелена,
Ясен, сосни і дубочки —
Це вже мішані лісочки.
А на півдні, де тепліше,
Ще буває цікавіше.
В пишнім листі все буяє,
Ліс тут листяним буває.
Та летять листочки долі,
Взимку всі дерева голі.
І стоять так до весни,
Дивляться чарівні сни.
Ліс — це диво, ліс — це казка.
Тож заходьте в ліс, будь ласка,
Але завжди пам'ятайте:
Диво-ліс охороняйте!
? Як авторка називає ліс?
? Що він дає людям?
? Якими бувають ліси?
? Для кого він став будинком?
? Яким буває ліс у різні пори року?
Володимир Бондаренко
Про ліс
Мало хто відмовиться од мандрівки до лісу. А от чи всі знають, що таке ліс?
Велика кількість дерев, що ростуть спільно на якійсь території?
У такому разі лісом можна назвати і парк, і алею біля дороги, і групу дерев над річкою?
Для того щоб отримати відповідь на це питання, порівняймо два дерева однієї породи й одного віку, які ростуть в однакових умовах, але одне серед собі подібних, а інше — на відкритому місці, на просторі.
Дерево, що виросло на просторі,— окоренкувате, з пишною шатроподібною кроною, гілки на стовбурі починаються мало не від землі. Нижні гілки — особливо товсті й відходять від стовбура майже під прямим кутом. Стовбур такого дерева невисокий, за формою він нагадує конус.
Інший вигляд має дерево, що виросло в лісі, в оточенні таких самих дерев.
Стовбур у нього гінкий, циліндричний, гілля в кроні тонке, різко підняте вгору.
Отже, форма й висота дерева залежать від умов, у яких це дерево росте. Мають значення й освітленість, і вологість повітря та ґрунту, і особливості температурного режиму дня, ночі та пір року, і віддаленість від інших дерев.
Ліс формує своє, відмінне од відкритого місця, середовище. Він впливає не лише на власну територію, а й на поле, вигони, річки, клімат місцевості.
Дорослі дерева утворюють у лісі деревостан. Молоде покоління дерев називають підростом, воно підростає і згодом замінить старий ліс. Чагарники ростуть під деревами, «під лісом», тому всі разом вони називаються підліском.
Ліс буває чистий і мішаний. У чистому росте лише одна порода дерев, наприклад сосна. У мішаному — їх багато: сосна, дуб, ясен, клен, липа, граб та інші.
Якщо всі дерева мають приблизно однакову висоту — це ліс одноярусний. Якщо ж дуб, ясен — найвищі, під ними ростуть липа, граб, а нижче — чагарники, ліс багатоярусний. Ярусами розміщені й підземні частини рослин: найглибше в землю проникає коріння дерев, потім чагарників, зовсім близько біля поверхні землі ростуть корінці трав, паростків.
Під наметом лісу знаходять притулок різноманітні трави, мохи, лишайники, гриби.
Живуть у лісі багато тварин, комах, птаства.
До 20 років ліс уважається молодим, у 20-40 років — це жердняк, далі — середньовіковий, стиглий, нарешті, перестиглий. У перестиглому лісі в дерев починають всихати гілки, верхівки, старі дерева поступово відмирають, місце, на якому вони росли, займають їхні нащадки.
? Що таке ліс?
? Якими бувають ліси?
? Чому ліс можна порівняти з багатоповерховим будинком?
Надія Красоткіна
Ліс — зелений друг людини,
Прохолодний в літню днину.
Взимку захисток од вітру.
Очищає ліс повітря.
Він, мов дім, для всіх відкритий.
Дружно тут навчились жити
І тварини, і комахи.
На деревах різні птахи.
В цім рослиннім царстві, діти,
Для звіряток стіл накритий.
Ягоди, плоди і віти,
Є ще й листя соковите.
В нашім лісі є лисичка,
Зайчик, білка невеличка,
Вовк, їжак, бобер, кабан,
А в старім дуплі — кажан.
Пам'ятай: ліси бувають
Хвойні, листяні і навіть
Мішані. Тут вся різниця
Полягає в листі й глиці.
В лісі листянім, малята,
Завжди радісно бувати.
Тут сплели гілля зелене
Дуб, береза, вільха з кленом.
Як на осінь повертає,
Листя з дерева злітає,
Опускається поволі.
Взимку всі дерева голі.
В лісі хвойному, дитино,
Кедр росте, сосна, ялина.
Ще й смерека, подивися!
Хвоя зветься їхнє листя.
Пахне тут смола-живиця,
Тмин росте, чебрець, брусниця,
Мох, а от трави немає,
Хвоя землю покриває.
Ну, а мішані ліси —
Незвичайної краси!
Пахне ясен, клен, ялина,
Дуб, береза і соснина.
Взимку й літом тут красиво,
Ну, не ліс, а справжнє диво.
? Чому авторка називає ліс зеленим другом людини?
? Якими бувають ліси?
? Хто живе в них?
Володимир Бондаренко
Житла звірів
Коли довго ходиш лісом, неодмінно натрапиш то на дупло, то на нірку чи нору, а в Карпатах, може, навіть і на ведмежий барліг.
Житла потрібні звірові й на випадок негоди, і для захисту від хижаків, і щоб вивести потомство, і щоб десь перепочити.
Найпоширеніше звірине помешкання — нора. Величезні лабіринти споруджують, наприклад, під землею борсуки. Попервах їхня нора має вигляд невеликого тунелю, що закінчується гніздом. Але минають роки, десятки й навіть сотні років, і наступні покоління борсуків поглиблюють та розгалужують своє житло, перетворюють його на справжнє підземне місто. У таких «містах» живе подекуди ціла колонія борсуків, по 2-3 родини. Вони знайомі між собою, ходять один до одного в гості, спілкуються.
Селиться борсук там, де сухіше, — на південному схилі гори чи яру, в мішаних лісах і перелісках, у порослих кущами балках та яругах, між кам'яними брилами скель. Обжиті нори мають два-три поверхи, кілька входів-виходів, вентиляцію, від нірки-закутки, тут — і комори, і спальні, і їдальні, і дитячі кімнати, і пункти особистої гігієни. На своїй мисливській ділянці борсук робить тимчасові, простіші нори, а в кінці листопада — на початку грудня борсуки забивають входи в нору листям, травою, мохом і залягають у зимовий сон.
Риють власні або займають чужі нори лисиці, тхори, горностаї, ласки, норки, видри, дрібні гризуни. Ондатри і бобри також живуть у норах. Однак там, де у річок, озер і ставків береги низькі й заболочені, будують хатки. Це конусоподібна споруда, складена в ондатр з дрібно нагризеного очерету, осоки та інших водяних рослин, у бобрів — з недогризків гілок, трави, водоростей, мулу. Всередині хатки в житловій камері є вихід під воду.
Кулеподібні гнізда з дрібних гілочок, смужок лика, стебел трав споруджують білки, вовчки, деякі гризуни. Селяться вони також у дуплах, шпаківнях, часом використовують старі гнізда ворон, сорок. Білки мають по кілька гнізд, змінюють їх за потреби, зокрема через комах.
Куниця постійного житла-дупла тримається тільки тоді, коли виводить малят. Увесь інший час вона блукає лісом, відпочиває там, де застане її день.
Лосі, олені, косулі, зайці постійних сховищ не споруджують, відпочивають на землі, на снігу. Кілька разів підряд одне й те саме лігво можуть використовувати дикі свині. Щоб його влаштувати, вони розпушують лісову підстилку, нагортають хмиз, листя, траву і вмощуються в центрі спорудженої купи.
Дикі свині влаштовують іноді закриті лігва заввишки до 1,5-2 м і діаметром 2-3 м, з боковим входом. Вони сплять там з поросятами. Малі лежать щільно, гріються одне біля одного, крайні час від часу пробираються всередину.
У найглухіших куточках Карпат, у хащах, під вивернутим деревом, поваленим стовбуром, старим пнем, під скелею, просто в густому молодняку влаштовує барліг ведмідь, вистеляє його гілками смереки та ялиці, мохом, листям. Вхід до барлогу він закриває верхівками молодих дерев, які нахиляє або обламує. Узимку в занесеному снігом барлогу видно тільки невелику віддушину, що утворюється в снігу від дихання звіра.
Ідучи лісом, не слід виявляти надмірної цікавості, заглядати без потреби в різні потаємні місця — в дупла, печерки, гущавину. Хтось там, напевно, живе, затаївся, приготувався дати відсіч кожному, хто вторгнеться на його територію...
? Які житла влаштовують для себе звірі?
? Чому не можна «виявляти надмірної цікавості, заглядати без потреби» до житла тварин?
Наталія Мацейко
Казка про ввічливість
У великому лісі, серед високих могутніх дерев, була маленька затишна Галявина. Не повірите, але вся ця Галявина була ніби вкрита зеленою ковдрою з листків Суниці. А під цими маленькими зеленими Листочками було ціле море дозрілих ягід. Вони висіли на тонюсіньких стебельцях, що зігнулися до самої землі. Дозрілі, соковиті Сунички мріяли, аби їх скоріше зірвали!
На галявину вийшов маленький їжачок. Він жив неподалік, у гарному будиночку, що був збудований під могутнім дубом. їжачок запросив у гості до себе Друга із сусіднього лісу на чай із суничним варенням. Чай був приготовлений, а от Суниць він досі не знайшов. Хоча ретельно обійшов усю Галявину! Засумував їжачок. Стояла гарна погода, ласкаво світило Сонечко — і, до речі, воно (Сонце) було досить високо, а це означало, що половина дня вже пройшла! Треба було поквапитись — адже варення ще зварити потрібно... А Суниць немає!
Підняв голову їжачок догори: він вирішив звернутися до привітного ласкавого Сонечка по допомогу. «Підкажи мені, Сонечко, де мені знайти суничних ягід на варення? Я шукаю цілий день, але всі ягоди ніби поховались від мене!» Відповіло Сонечко їжачку: «Але ж ти стоїш на Суничній галявинці! Невже не знайшов жодної Суниці?» «Ні, не знайшов!» — відказує маленький їжачок. «Та ти, мабуть, не ввічливо повівся. Ти привітайся, попроси ягід на варення у Галявини. Суниця — жива істота і теж любить ввічливість. Як і всі, хто живе у лісі». їжачок замислився, позіхнув і зрозумів, що не гарно повівся. «Добрий день вам, зелені Листочки! Чи не підкажете ви мені, де знайти Суниці, аби приготувати варення? Я запросив Друга на чай і хотів пригостити його чимось смачненьким. Буду вам дуже вдячний за допомогу». Як почули зелені Листочки Суниці привітне прохання їжачка, то відразу попіднімалися із землі та показали великі стиглі ягоди, що висіли на стебельцях.
Назбирав їжачок цілий кошик Суниць, поспішив додому, аби встигнути приготувати смачне варення до чаю. Але не забув перед цим ще раз подякувати Галявині та Сонечку, Листочкам зеленим...
«Дивно, — подумав собі їжачок, — виявляється, навіть із рослинами треба бути ввічливим. Та ні, не дивно, бо вони також живі!..»
? Чому їжачок не зміг зібрати жодної ягоди?
? Що порадило йому Сонечко?
? Які висновки зробив для себе їжачок?
Василь Сухомлинський
Відломлена гілка
Уздовж алеї парку біг хлопчик. Був ясний весняний день, на деревах співали пташки, серед квітів літали барвисті метелики. Хлопчикові було весело. Він біг, розмахуючи руками.
Уздовж алеї росли маленькі липки, їх недавно посадили. На гілочках зеленіли ніжні пахучі листочки. Хлопчик зривав їх і кидав собі під ноги. Потішався.
От зупинився біля однієї липи. Та не листочок відірвав, а цілу гілочку відчахнув. Гілочка впала додолу. Хлопчик на хвильку зупинився, глянув на тремтячі листочки. Глянув і на липку. З північного боку зяяла ранка...
Хлопчикові стало шкода липки, та жалість у його серці жила недовго. Бо надворі був такий радісний сонячний день... Хлопчик переступив гілочку й побіг далі.
Минуло багато-багато літ. Хлопчик виріс, став дорослий. І діти його повиростали.
Ось теплого весняного дня приходить він до того парку, де бігав колись малим пустотливим хлоп'ям. Уздовж алеї росли високі стрункі липи. Одна тільки була мовби з північного боку поранена.
У неї ніби руки не було. Замість гілки — глибокий шрам.
Дідусь зупинився. Упізнав липу. Це він давно колись відчахнув її гілочку. І ось тепер на високому стрункому дереві не було великої гілки.
Менше листя зеленого, менше цвіту липового, менше співу бджолиного — бо він зламав гілочку. Менше й радості в світі.
Дідусь зітхнув. Він стояв на алеї, дивився на рівну доріжку, по якій біг маленький хлопчик.
? Навіщо хлопчик зламав гілку на липі?
? Якою стала ця липа через багато років?
? Про що пожалкував герой оповідання?
Марія Пригара
Тихенька дівчинка
Чого це на мене так сердяться в школі?
Тож я не чіпаю нікого ніколи.
Ні з ким не сварюся, сиджу собі тихо,
А з цього виходить одне тільки лихо.
Оце я сказала — така в мене звичка, —
Що в Галі, як мишачий хвостик, косичка.
Що в Каті спідничка — неначе з рогожі,
Та ще й черевички на човники схожі.
Що в Тані волосся нечесане досі,
Що очі в Мар'янки маленькі та косі,
Що в зошиті в Лесі самі тільки плями:
Напевне, бруднючими пише руками.
Я ж правду кажу їм... І що тут такого?
Тож я не чіпаю ніколи нікого.
Сиджу собі тихо і в школі, і вдома,
І чом вони сердяться всі — невідомо!
? Чому в дівчинки виникають конфлікти з однокласницями?
? Дайте героїні твору пораду, як подружитися з іншими ученицями.
Варвара Гринько
Мирилки
Озирнися навкруги:
Дружать в річки береги,
Вітерець голубить квіти,
Бавляться довкола діти.
Годі сердитись!
Покладемо сварці край.
Бачиш — іграшки сумують,
Навіть фарби не малюють...
Помиримося швиденько,
Буде знову веселенько.
Ти — не ворог, я — не ворог.
Нам сваритись просто сором.
Помирились, помирились,
Щоб ніколи не сварились.
Ти не плач, не плач, не плач
І скоріш мені пробач,
І на мене ти не сердься,
Бо у тебе добре серце.
Будемо завжди дружити
І ніколи не сваритись!
? Навіщо потрібні мирилки?
? Які ще мирилки ви знаєте? Розкажіть їх своїм однокласникам і однокласницям.
Немає компаса? А вихід є!
Із журналу «Колосок»
Компас — це не той пристрій, який щодня носиш у кишені. Але навчитися орієнтуватися на місцевості дуже корисно, особливо, якщо ти вирушаєш у похід або у подорож. Відверто кажучи, без компаса ти отримаєш досить неточний результат, але все ж обійтися без нього можна спробувати. Яким способом скористатися, залежить від твого місцезнаходження, погоди, пори року, часу доби. Надійніше скористатися декількома незалежними способами: за Сонцем, зорями, за допомогою годинника чи природних підказок.
Орієнтуватися за Сонцем можна і без годинника. Для цього треба знати, де воно сходить і заходить. Узимку Сонце сходить на південному сході, а заходить на південному заході. Улітку наше світило сходить на північному сході, а заходить на північному заході. Навесні та восени все просто: Сонце сходить на сході, а заходить на заході. У середній смузі влітку приблизно о 8-й годині ранку Сонце перебуває на сході, приблизно об 11-й годині — на південному сході, о 13-й годині — на півдні, приблизно о 15-й — на південному заході, а о 18-й годині — на заході.
Уважно оглянь дерева. Зверни увагу, що один бік дерев майже завжди має більше гілок, до того ж, саме з цього боку вони довші. Усе живе тягнеться до Сонця, тому довші гілки вказують на південь. А якщо ти знайдеш пеньок із чіткими річними кільцями, зверни увагу на їхню ширину: з південного боку кільця ширші. Кора берези з північного боку темніша. З південного боку на стовбурах хвойних дерев більше смоли, ніж із північного. Мурашник зазвичай захищений з півночі деревами, кущами або камінням, а його південний бік більш пологий, бо всі потребують тепла. Навесні сніг тане швидше з південного боку на схилах і камінні, а в ярах, навпаки, швидше — з північного. Ягоди швидше дозрівають з південного боку. Мохи, лишайники полюбляють затінені місця, тому найчастіше ростуть з північного боку дерев і пнів, а ґрунт поблизу них у теплу пору року вологіший.
? Що таке орієнтування на місцевості?
? Як можна орієнтуватися на місцевості без компаса?
Історія компаса
Із журналу «Колосок»
Компас — найпростіший і найдавніший навігаційний прилад. Орієнтуватися на місцевості з допомогою компаса просто: намагнічена стрілка завжди вказує на північ. Відомий кожному школяреві пристрій має дуже тривалу й цікаву історію.
«Синань» — це давньокитайський компас, винайдений у III столітті до н. е. Він мав вигляд ложки з магнетиту з тонким держаком і шароподібною, ретельно відполірованою опуклою частиною. Цією частиною ложку ставили на стіл на відполіровану мідну пластину. Держак не торкався пластини, а висів, тому ложка вільно оберталася навколо своєї осі. На пластину наносили позначення сторін світу. Підштовхнувши держакложки, їй надавали обертального руху. Зупинившись, компас указував держаком (який відігравав роль магнітної стрілки) точно на південь.
У XI столітті в Китаї вперше з'явилася плавуча стрілка-компас, виготовлена зі штучного магніту. Зазвичай вона мала форму рибки. Цю рибку опускали у посудину з водою, де вона вільно плавала, вказуючи головою на південь. Китайські кораблі були оснащені саме такими плавучими компасами. Капітани в будь-яку погоду тримали правильний курс, орієнтуючись на його показання.
У такому вигляді компас у XII столітті запозичили араби. На початку XIII століття про «плавучу голку» дізналися європейці. Першими її перейняли в арабів італійські моряки. Від них компас перейшов до іспанців, португальців і французів, а пізніше — до німців і англійців. Спочатку компас складався з намагніченої голки і шматочка дерева (корка), що плавав у посудині з водою. Потім здогадалися закрити цю посудину склом, щоб захистити поплавок від дії вітру. У середині XIV століття придумали розміщувати магнітну стрілку всередині паперового кола (картушки). Італієць Флавіо Джуліо вдосконалив компас, розділивши картушку на частини (румби).
Компас здійснив справжній переворот у мореплавстві. Він став першим навігаційним приладом, що допомагав тримати курс у відкритому морі. Озброївшись компасом, італійські та португальські моряки наприкінці XV століття наважилися на далекі плавання через океан.
? Як винайшли компас?
? Навіщо потрібний компас?
? Чому відкриття компасу здійснило переворот у мореплавстві?
Василь Сухомлинський
Щоб ти став кращим
Дідусь з онуком йшли великим лісом.
Ледь помітна стежинка звивалась поміж високими деревами.
Вечоріло. Подорожні втомилися. Дідусь уже збирався заночувати десь під кущем, аж тут хлопчик побачив у гущавині хатинку.
— Дідусю, он хатинка! — радісно вигукнув онук. — Може, в ній переночуємо?
— Так, це хатинка для подорожніх, — сказав дідусь.
Вони зайшли в лісову хатинку. Уній було чисто, на стіні висіла гілочка з ялинки. За народним звичаєм це означало: заходьте, будь ласка, любі гості.
Дідусь і онук підійшли до столу й побачили на ньому свіжу хлібину, глечик з медом і кілька великих сухих рибин. Поруч лежала маленька гілочка ялинки.
На вікні — відро з водою.
Дідусь і онук умилися й сіли вечеряти.
— Хто це все поставив на стіл? — питає онук.
— Добрий чоловік, — мовив дідусь.
— Як це так? — дивується онук. — Залишив нам добрий чоловік їжу, а ми й не знаємо, хто він. Навіщо ж він старався?
— Щоб ти став кращим, — відповів дідусь.
? Що зробив для інших людей добрий чоловік?
? Чим сподобався вам невідомий добрий чоловік?
? Як ви вважаєте, чи варто щось робити для інших людей? Поясніть свою думку.
Надія Красоткіна
Добро творити
Добро творити — це не просто слово,
Не просто фраза, що не раз звучить.
Це треба для душі обов'язково,
Добро творити — значить мудро жить!
Добро творити — це допомагати
Словами й ділом, кожен день і час.
Це означає — сонце в серці мати.
Це необхідно кожному із нас,
Щоб відчувати, що ти є — людина,
Що недарма у світі ти живеш.
Людина в світ добро нести повинна,
І доброчинності не може бути меж.
Що віддаси, сторицею вернеться,
Але про це ніколи не хвались.
Добро повинно щиро йти від серця,
З любов'ю на людей і світ дивись
Й твори добро...
? До чого закликає людей авторка вірша?
? Чому треба творити добро?
Прислів'я про добро
Добра справа сама себе хвалить.
Добре діло роби сміло.
Роби іншим добро — будеш сам без біди.
Хочеш собі добра — не роби нікому зла.
Краса до вечора, а доброта навіки.
Погано тому, хто добра не робить нікому.
До доброї криниці стежка утоптана.
Добра бажаєш, добро і роби.
? Поясніть значення прислів'їв.
Надія Красоткіна
Ви знаєте, у чому доброта
— Ви знаєте, у чому доброта?
Скажіть мені, я хочу це почути!
— У посмішці — це ж істина проста,
Що може в саме серце зазирнути!
В обіймах, коли тато пригорта,
Й коли тебе матуся поцілує.
У теплій хаті, як довкіл сльота,
Або кругом хурделиця вирує.
— Вона в стосунках гарних і в теплі,
Що йде завжди від серця і до серця.
Вона у добрих справах на Землі,
Як та вода із чистого джерельця.
Коли не можеш байдуже пройти
Повз бідолашну змучену тварину,
Як хочеться усім допомогти
І приголубити чужу тобі людину...
Як хочеться засіяти поля,
Щоб хліб вродив і щоб були всі ситі.
Щоб квітами сміялася Земля,
І щоб були всі щирі і відкриті.
? Поясніть, як ви розумієте назву вірша.
? У чому авторка вбачає доброту?
? Про які добрі вчинки вона розповідає?
Василь Сухомлинський
Красиві слова і красиве діло
Серед поля стоїть маленька хатина. її побудували, щоб у негоду люди могли сховатися й пересидіти в теплі.
Одного разу серед літнього дня захмарило й пішов дощ. А в лісі в цей час було троє хлопців. Вони сховалися в хатинці й дивилися, як з неба ллє, мов з відра.
Коли це бачать: до хатини біжить ще один хлопчик. Незнайомий. Мабуть, з іншого села. Одежа на ньому була мокра, як хлющ. Він тремтів од холоду.
І ось перший із тих хлопців, які сиділи в сухому одязі, сказав: — Як же ти змок на дощі! Мені жаль тебе...
Другий теж промовив красиві й жалісливі слова:
— Як страшно опинитися в зливу серед поля! Я співчуваю тобі...
А третій не сказав ні слова. Він мовчки зняв із себе сорочку й дав її змоклому хлопчикові. Той скинув мокру сорочку й одягнув суху.
Гарні не красиві слова. Гарні — красиві справи.
? Як хлопчики потрапили в хатинку?
? Що сталося з незнайомим хлопчиком?
? Хто з героїв надав справжню допомогу незнайомцеві?