#Щоденні «5». Тексти для слухання НУШ. 1 клас - Лиженко В. І. 2017

Тема 30 тижня: Веселка

Микола Лисич

Загадка

Тільки дощик прошумів

За лужком, за лісом,

Хтось у небі рушничок

Вишитий повісив.

Хто вгадає з діточок,

Що воно за рушничок? (Веселка.)

Анатолій М'ястківський

Веселочка

Я барвиста веселочка,

Маю сім кольорів,

Засвітилась над селами,

Над лісами вгорі.

Житу жовтого кольору

Подарую в жнива,

Соковито-зеленого

Буде мати трава.

А ясного блакитного

Небу дам назавжди,

Світанкового синього залишу для води.

Непомітно погаснувши,

Упаду між дубів...

Так ніколи нічого я не лишаю собі.

— А де можна побачити веселку?

— Скільки кольорів вона має?

Наталя Карпенко

Хто у небі після зливи

Звів місток усім на диво?

Та це промені крилаті

В дощ не всиділи у хаті,

Стали бігати, стрибати,

Й нумо хмару доганяти!

Назбирали крапель в жменьку,

Розписали їх швиденько —

І з'явився міст чудовий,

Міст яскравий, кольоровий!

Тим містком крокує літо,

Добирає самоцвіти.

Квітне райдуга висока

Веселить і тішить око!

— На що схожа веселка?

— Чи бачили ви веселку?

— Чому вона веселить і тішить око?

Василь Сухомлинський

Райдуга в бурульці

Вдень почав танути сніг, капали краплі з дахів. А вночі знову підмерзло.

Вийшов з хати Юрко і побачив велику крижану бурульку. Вона звисала з даху.

Зійшло сонце, і бурулька заблищала різнобарвними вогниками — синім, рожевим, червоним, блакитним, жовтим.

Юрко стоїть, затамувавши подих від здивування. Красива бурулька, мов райдуга. На даху біля бурульки сіли горобці та й цвірінькають. Вони теж милуються бурулькою.

— Де утворилася веселка?

— Хто ще милувався бурулькою?

Їжакова райдуга

(За М. Сингаївським)

Вийшов з лісу їжак лугом-полем побродити.

А тут раптом дощ припустив. Наче з відра линув. Справжня тобі злива.

їжачкові нікуди дітись. Згорнувся клубочком і принишк. Треба якось перечекати.

Та раптовий дощ як з'явився — так і скінчився. Сонце в небі заграло. Ще яскравішим стало.

А на їжакових голках дощинки так і лишились. А в тих краплях райдуга спалахнула. Всіма кольорами грає, переливається. Іде їжак— райдугу несе.

— Де залишилися краплинки дощу?

— Що вони утворили на сонці?

— Чи залишилась райдуга на їжачкових голках?

— Як ще називають райдугу? Чи можна справді спіймати веселку?

Василь Чухліб

Веселка назавжди

Після дощу виглянуло з-за хмари умите сонце, а втертися йому було нічим. І тоді над Десною і над Жуковим гаєм перевис різнобарвний рушничок.

— Веселка! Веселка! — застрибала Тетянка.

Сонце сховалось за хмару і рушничка забрало з собою.

У Тетянки на віях сльозинки забриніли.

— Ну, чого ти, доню, чого? — заспокоював її тато.

— Хіба не можна так зробити, щоб веселка була назавжди?

— Веселка весь час не буває, — сказав татко. — Ну, біжи, он Галинка тебе на вулицю викликає. — І зацюкав сокирою біля нової хати.

Хату він майже сам збудував. Бо справді, як кажуть люди в селі, на всі руки майстер. І тесляр, і муляр, і покрівельник. А ще — скляр. Посклив тато вікна в хаті, потім узявся за веранду. Тут чи й за день упораєшся — ого скільки шибочок треба вирізати та вставити в рами, сто чи й більше.

Тетянка досхочу набігалася з подружками, а тато все у новій хаті стукотить.

— Тату, ти ще довго тут будеш? — влетіла вона на веранду і завмерла, вражена. Шибочки вигравали різними кольорами: червоним, зеленим, жовтим, голубим, синім.

— Ось тобі й веселка, доню, — заусміхався тато.

— Веселка назавжди! — заплескала Тетянка в долоньки. А тоді вибралася на стільчик і поцілувала татка в шорстку щоку.

— Чому Тетянка засмутилася?

— Що зробив тато, щоб дівчинка зраділа?