#Щоденні «5». Тексти для слухання НУШ. 1 клас - Лиженко В. І. 2017

Тема 15 тижня: Подорож у часі

В. Ларонова

Сім'я

Понеділок, наче тато,

В нього різних справ багато,

Та дочки його й синки

Помагають залюбки.

Ось Вівторок — старший син.

Дуже працьовитий він.

З батьком в злагоді і згоді

І на полі, й на городі.

Середа, весела й мила,

Все попрала, все помила

І розвісила сушитись,

Щоб набралось сонця й вітру.

Син Четвер теж не ледачий,

Дуже спритний, роботящий.

З молотком він у дворі

Від зорі і до зорі.

П'ятниця біжить в садок

До малини, до грушок,

Повний кошик назбирає,

Всю родину пригощає.

А Субота куховарить,

І насмажить, і напарить,

Борщ, оладки, пампушки,

Із повидлом пиріжки.

А Неділя, наче мати,

Просить всіх відпочивати,

Приголубить, заспіває,

Гарну казку прочитає.

— Назвіть дні тижня.

— Який день вам найбільше подобається? Чому?

Марія Солтис-Смирнова

Годинник

У одному невеличкому місті, в самому центрі, де височіла вежа, жив Годинник.

Саме на тій вежі. Щоб зручно було спостерігати за містом, а ще нагадувати мешканцям про час.

І виконував свою роботу Годинник вправно: лічив хвилини не вагаючись, кожну годину нагороджував місто музикою. А вночі тихенько поцокував, освітлюючи пізнім перехожим площу.

Та одного ранку Годинник перестав показувати час. І, хоч він видавав тихеньке «тік-так», його стрілочки не рухались.

Почали люди сумувати: як вони тепер встигатимуть на роботу, не запізнюватимуться на зустрічі, якщо великий міський Годинник не працює.

Зібрались вони, і вирішили покликати з великого міста, що знаходилось неподалік, годинникового майстра.

Прийшов він, заліз на вежу, оглянув великого Годинника:

— Тут зіпсувалася пружинка. Але вона не лише досить велика, та ще й виготовлена з дуже міцного сплаву. У мене таких немає.

Міщани похнюпились ще сильніше.

А умілець додав:

— Є у нашому місті коваль. Його треба запитати.

Пішли міщани ще й до коваля. Принесли йому частинку пружинки.

— Ні, не зможу я вам допомогти, — сказав той. — Такий метал привозили лише з-за ріки, а тепер дощі, ріка міст зірвала, тому туди не доберешся.

Прийшли засмучені міщани під вежу з Годинником, щоб поділитися новинами з рештою.

Почув Годинник, що відремонтувати його не зможуть, і заплакав.

А сльоза та скотилась і впала прямо на одного з мешканців міста. Він здивовано підняв голову, а на небі ні хмаринки.

Через хвилину впала ще одна сльоза. На його сусіда.

Коли й третя крапля впала на стоячу тут жінку, голови підняли всі.

І побачили, як зі стрілочки годинника крапає наступна.

Порахували люди, скільки крапель падає за годину, пішли до теслі і коваля.

Першого попросили зробити діжки, які б вміщали сльози за півгодини, годину, 3 години, 12 годин і добу.

А другого майстра попросили дзвіночки, щоб повісити на ці діжки.

Після цього всі міщани стали до роботи і створили механізм, який дозволяв виливатися сльозам з меншої діжки у більшу.

Так на площі, крім годинника, ще й з'явився незвичайний фонтан.

— Який Годинник був умісті?

— Що з ним сталося?

— Який Годинник створили люди?

— Які види Годинників ви знаєте?

«Квітковий» годинник

(Із журналу «Колосочок»)

Котра зараз година? Чи можеш ти, не дивлячись на годинник, відповісти на це запитання? Якщо уважно спостерігаєш за квітами, птахами, Сонцем, то обов'язково навчишся.

Люди, тварини та рослини можуть «відчувати час» за допомогою біологічного годинника. Цей годинник без циферблату подарувала нам природа. Птахи здійснюють сезонні перельоти. Вирушаючи за десятки тисяч кілометрів від рідних місць, вони завжди вчасно повертаються додому. Увечері комахи повертаються до місць розселення. У певний час дня розкриваються квіти, посилюється їхній запах. Навесні мешканці лісу пробуджуються від зимової сплячки. Ботаніки і садівники добре знають, що у кожній місцевості деякі квіти щоденно розкриваються й закриваються в один і той самий час. У 1735 році шведський ботанік Карл Лінней запропонував використати це явище для створення «квіткового» годинника. Але спершу Лінней ретельно спостерігав за рослинами і записував, о котрій годині розкриваються чи закриваються їхні квіти. Він склав список з 50 рослин, які підказували годину дня. Потім він зібрав ці рослини і висадив у себе в саду на спеціальну клумбу, розташувавши їх так, щоб можна було визначити час. Годинник працював навіть у холодні та похмурі дні! Відтоді «квіткові» годинники можна побачити у багатьох ботанічних садах.

— Хто створив «квітковий» годинник?

— Яке явище використав Карл Лінней?

— Чи бачили ви «квітковий» годинник?

Наталя Забіла

Дванадцять місяців

День за днем,

за тижнем тижні —

непомітно лине час.

Різні зміни дивовижні

відбуваються круг нас.

От зима, весна та літо,

осінь, потім знов зима...

Сивий час летить над світом,

і кінця йому нема.

Кожен місяць, кожну пору

на землі нове вбрання.

Й ми самі не ті, що вчора, —

ми зростаємо щодня.

Глянь навколо оком пильним

і побачиш зміни ці.

Ось повільно, неухильно

Йдуть по черзі місяці.

— Чому змінюються пори року?

— Назвіть місяці року.

Андрій М'ястківський

Мудра голка

Марійка любила дивитись, як мама вишиває квіти. Червона нитка до зеленої, до жовтої... Так гарно виходить. Чорнобривці, айстри, волошки, барвінок...

— Мамо, дай мені голку, полотна і ниток. Я теж хочу вишивати, — якось попросила Марійка.

— Ти ще мала, пальчики поколеш.

— От і не мала, от і не поколю! — запевнила дівчинка. — Хіба я не знаю, що не пальчики, а полотно треба колоти?

— Ну, добре. — Мама відрізала ножицями шматок білої тканини, дала голку, нитки.

Раз кольнула Марійка, вдруге. І тут нитка заплуталась.

Марійка розплутала вузли і подумала: «Мама мудрою голкою вишивала, а мені дала погану. От піде вона до крамниці, візьму її голку і теж гарний рушничок вишию...»

Пішла мати до крамниці. Марійка мерщій за мудру голку, за полотно. Та не встигла й двічі кольнути, як гострий біль пронизав пальчик. На очах виступили сльози.

— Мудра, а така колюча!.. — розсердилася дівчинка на материну голку.

— Чого ти заплакана, Марійко? — повернувшись, запитала мати.

— Рушничок вишивала. Думала, твоя голка мудра, що такі гарні квіти гаптує... А вона колеться.

— Всяка голка проворна, коли вона в мудрих пальцях. Бери-но полотно, та не поспішай, а дивися, як треба...

Надвечір Марійка з матір'ю вишили першу волошку.

— То хто мудрий? — усміхнулася мати. — Голка чи пальчики?

— Чого хотіла навчитися Марійка?

— Чи одразу їй це вдалося?

— Чого навчилися ви в цьому році?