#Щоденні «5». Тексти для слухання НУШ. 1 клас - Лиженко В. І. 2017

Тема 14 тижня: Таємниці космосу

Євген Романенко

Зоряний зайчик

Один маленький хлопчик дуже любив дивитись в ночі на зоряне небо. Йому здавалося, що на темному небі криється більше таємниці, ніж у блакитному небі вдень. Тому він не хотів лягати спати і довгий час дивився, як зірки підморгували йому з нескінченної темряви.

Одного разу, як і завжди, хлопчик сидів біля вікна й роздивлявся свої улюблені вогники на нічному небі. Аж раптом він побачив, як одна зіронька відділилася від інших і опустилася до вікна. І ось перед хлопчиком, на підвіконні опинився маленький голубий сяючий зайчик:

— Ти хто? — спитав приголомшений малий.

— Я — зоряний зайчик, — відповів маленький зайчик.

— А що, бувають такі, як ти?

— Авжеж, я такий, як і сонячний зайчик, тільки живу вночі.

— Чому ти не на небі? — запитав хлопчик зіроньку.

— Тому, що ти не спиш. І я прийшов допомогти тобі заснути. Коли діти не засинають, ми — зоряні зайченята — приходимо на допомогу усім малятам.

— А якщо я не хочу спати?! Якщо я бажаю дізнатись, що там на темному небі, серед зірок?

— Тоді, тобі потрібно, зручно вкластися у ліжко під ковдру. Потім заплющити очі, щоб ти міг добре уявити те, що я тобі розповім.

Я відкрию тобі одну таємницю, — почав тихо говорити зайчик, — там, на зоряному небі, дуже далеко, живуть великі та дорослі зірки. Але вони дуже сумні, бо вже все на світі пізнали. І у їхньому житті більше немає приємних несподіванок. Вони не радіють кожного ранку, коли приходить новий день. їхні сподівання вже давно померли. А ще, вони сумують у темряві серед таких же, як і вони, бо в них безсоння.Точніше, — їм не дозволено спати. Якщо яка-небудь необачна зірка засинає, то вона більше ніколи не прокидається. Ця зіронька згасає назавжди. Але ж вони повинні світити для людей у темряві і вказувати вірні шляхи! Ось зорі сумуючи і складаються у сузір'я! І тепер дорослі зірки мріють тільки про одне: солодко поспати, та подивитись казковий сон. Де вони змогли би трохи побути маленькими дітлахами. І усміхатись і радіти усіляким сюрпризам кожного дня, та безтурботливо бігати у дворі.

Але хлопець вже не слухав розповіді маленького зоряного зайчика. Він перебував у своєму гарнесенькому дитячому сні, де був яскравий сонячний день. І всі раділи та посміхались.

— Чому хлопчик любив дивитися у зоряне небо?

— Для чого прилетів зоряний зайчик?

— Яку таємницю розкрив хлопчикові зоряний зайчик?

Наталія Карпенко

Сонячна родина

Там, де Сонечко живе,

Всесвіт зорям гнізда в'є.

Сонце в сонячній родині

І матуся, й господиня.

В Сонця стільки дітлахів —

Дві дочки і шість синів.

Діти в хаті не сидять,

На усіх парах летять.

Син Меркурій з шкіри пнеться,

Швидше всіх кудись женеться.

Йому холодно вночі,

Днює в Сонця на плечі.

У гарячої Венери

Чи то вдача, чи химери...

Вона вкуталась по вуха,

Там і спека, і задуха.

А Земля моя блакитна

Під крилом у Сонця квітне!

Сонце донечку голубить,

Сонце Землю дуже любить.

В Марса гори надвисокі,

В Марса різні пори року

І доба, як у Землі,

Й біла шапка на чолі.

Над Юпітером по колу

Ходять хмари кольорові.

Тому красень — різномастий,

Тому велетень смугастий.

Чом Сатурн у капелюсі?

Він далеко від матусі.

На околі холоднеча,

Недоречна така втеча.

Втік Уран з Нептуном далі,

Тиснуть друзі на педалі.

Там морози вітриська,

А до променя не близько.

Отакі у Сонця діти...

Розбрелися білим світом.

— Які планети входять у сонячну родину?

— Що ви знаєте про планети сонячної системи?

Українська народна казка

День і Ніч

Жили собі День і Ніч. Вони були сусідами і, навіть, товаришами. І тут прийшло до них Сонечко і почало гратися з квітами і деревами. Сподобалось це Дневі, й почали між собою товаришувати, забувши про Ніч. Побачила це Ніч і дуже розгнівалась, що Сонце всі люблять, а її навіть не бачать.

Вирішила Ніч зробити капость, Вона запросила Сонце в гості, а коли воно зайшло, закрила в темну кімнату. І стала Ніч володарювати на Землі. Все заснуло. На третій день прокинулась білосніжна Конвалія і почала будити всіх лісових мешканців.

— Ми повинні врятувати Сонечко, бо без нього всі загинемо,— сказала вона.

Квіти попросили в доброї чаклунки допомоги. Вона визволила Сонце. І коли воно з'явилось на небі, квіти дуже зраділи, кивали своїми голівками, вітаючи його. Побачила це Ніч й каже:

— Якби ж я була світлою, мене теж любили.

А чарівниця їй відповіла:

— Мало бути світлою зовні, потрібно мати ще й світлу душу.

Почув ту розмову День й каже:

— Не засмучуйся Ноче, давай ми поділимо земний час навпіл: коли світить Сонце, цей час буде називатися День, а коли ні — Ніч.

Так і поділились вони між собою.

— Поясніть, чому бувають день і ніч.

Грицько Бойко

Ми на Місяць летимо

(уривок)

Ось послухайте, будь ласка, —

Ми про себе склали казку,

Як літали в космос — я

І мала сестра моя,

Як татусь купив чудову

Нам ракету іграшкову,

Я сідаю за кермо:

Ми на Місяць летимо!

Все за вікнами незвичне:

Простір стелиться космічний,

Оглядаєм крізь шибки

Небо, сонце і зірки.

Вже земля така маленька —

Голубенька-голубенька,

Аж не віриться мені:

Ніби м'ячик вдалині!

А в кабіні, а в кабіні

Не усидиш на сидінні:

В різні боки нас несе, —

Невагоме стало все!

Пливемо ми і літаєм,

Головою вниз шугаєм.

Хочеш взяти річ якусь,

А вона тіка чомусь!..

Ми на Місяць прилетіли,

На зручній площадці сіли,

І скафандри одягли,

І у подорож пішли,

Всюди кратери та гори,

Кам'яне, безмовне море,

Я нагнувся, а в руці —

Пил та дивні камінці.

Як незвично нам ходити:

Так і хочеться злетіти!..

Тут, на Місяці, в шість раз

Легше бігать, ніж у нас.

— Куди полетіли діти? Чи було це насправді?

— Що вони побачили на Місяці?

— А ви мрієте побувати у космосі?

Марія Солтис-Смирнова

Куди ховається Сонечко

Жило на світі Сонечко.

Світило воно людям на землю, приносило їм тепло і затишок, дарувало радість.

Так тривало дуже довго, але якось Сонечко помітило, що люди не радіють йому, бо звикли і стали байдужими.

Тому сонечко надумало сховатися. За високими горами і глибоким морем воно збудувало собі домівку. Сонечко зайшло додому і вирішило з неї не виходити.

Люди дуже здивувались, коли на небі не стало їхнього світила.

Але коли воно не з'являлося дуже давно, всі жителі землі занепокоїлись. Вже не чути було сміху, люди мерзли.

І тоді вони вирішили пошукати Сонечко, але не було видно ніякої дороги, тому просили в неба допомоги, і воно раптом засяяло мільйонами зірок, а молодий Місяць вказав шукачам шлях до домівки Сонечка.

Коли люди прийшли туди, воно якраз прокинулось.

Тоді найсміливіший з людей виступив уперед і промовив:

— Будь ласка, повертайся назад, адже без твого тепла ми замерзаємо, твої промінці дарують нам радість, без тебе все в'яне, а звірі ходять похмурі.

— Ви про мене забули, — відповіло Сонечко, — але саме я дарую вам життєву енергію.

— Повертайся назад, ми будемо тобі вдячні, — мовили люди.

— Мені краще вдома, — відказало світило.

Воно глянуло на сумні обличчя людей і промовило:

— Добре, я повернусь, але буду світити тільки вдень, а вночі відпочиватиму вдома. Тоді вам світитимуть Місяць і зорі. А ви з нетерпінням чекатимете нового дня.

Так і повелось, що Сонечко освітлює землю вдень, а вночі ховається, щоб люди відпочили.

А новий день принесе нові радощі, коли Сонечко повернеться!

— Чому Сонечко сховалось?

— Як люди знайшли шлях до домівки Сонця?

— Чи можливе життя на Землі без Сонця?