Нова українська школа: дидактичні особливості організації навчально-ігрової діяльності учнів 1-2 класів - Павло Копосов 2021

4. Дидактичні особливості використання нестандартних (ігрових) уроків
Розділ IV. Дидактичні особливості використання різних видів навчально-пізнавальних ігор

В умовах реалізації компетентнісного підходу одним із основних завдань сучасної школи є формування активної інтелектуальної особистості, яка має достатній рівень культури, володіє знанням основ наук, здатна креативно мислити, проявляти ініціативу, творчо вирішувати життєві і професійні завдання. Вагомий внесок у формування такої особистості забезпечує використання в навчальному процесі нестандартних форм організації навчання, які створюють умови для активної навчальної діяльності школярів. Ці форми емоційно впливають на дітей, підтримують інтерес до навчання, забезпечують інтелектуальний розвиток, спонукають до ініціативи, формують навички взаємодії з іншими учасниками навчального процесу.

Використання нестандартних організаційних форм потребує розумного їх дозування та врахування специфіки навчального предмета і вікових особливостей школярів. Такі заняття неможливо застосовувати систематично, при вивченні будь-якої теми. Вони використовуються час від часу, щоб урізноманітнити навчальний процес, підвищити мотивацію вивчення предмета, здійснити емоційний вплив на учнів.

З огляду на зазначене, актуальною для методики в початкових класах є проблема вибору, моделювання та проведення нестандартних організаційних форм навчання.

Сутності нестандартних форм організації навчання, їх класифікації, ефективності та доцільності використання торкалися у своїх дослідженнях І. Подласий, О. Савченко, Л. Лухтай, Е. Печерська, В. Щеньов, Т. Лакоценіна, С. Кульневич та інші.

Зокрема, І. Подласий нестандартним (нетрадиційним) вважає імпровізоване навчальне заняття, яке має нестандартну структуру. Л. Лухтай нестандартним називає урок, який виходить за межі визначених у дидактиці вимог до цієї форми навчання. На думку Е. Печерської, особливість нестандартного уроку полягає у викладанні певного матеріалу у формі, пов’язаній з численними асоціаціями, різними емоціями, що допомагає створити позитивну мотивацію навчальної діяльності. О. Савченко розглядає нетрадиційні форми навчання в початковій школі як різновиди уроків, специфіка яких залежить від провідного способу організації навчальної діяльності учнів.

Не існує єдиного погляду на класифікацію нестандартних форм навчання. І. Подласий виділяє 36 типів нестандартних уроків, серед яких — уроки-ігри, уроки-змагання, театралізовані уроки, уроки творчості, уроки-конкурси, бінарні уроки, інтегровані уроки, уроки-екскурсії тощо.

В. Щеньов пропонує класифікувати нестандартні уроки, дотримуючись типології традиційного уроку. Наприклад, уроки-лекції, уроки-конференції віднести до уроків формування нових знань, а уроки-вікторини, захист проєктів — до контролю знань.

С. Кальневич і Т. Лакоценіна поділяють нестандартні уроки на такі групи: уроки зі зміненим способом організації (лекція, захист ідей), уроки, пов’язані з фантазією (урок-казка), уроки з імітацією певної діяльності (урок-експе диція), уроки у формі змагання (вікторина), уроки з трансформацією стандартних способів організації (семінар, залік), уроки з оригінальною організацією (урок-монолог), уроки-аналогії певних подій (урок-аукціон), уроки-аналогії з відомими формами і методами діяльності (диспут).

Перелік нестандартних уроків, доступних для учнів молодшого шкільного віку, визначає О. Савченко. До таких, на думку науковця, належать урок-каз- ка, урок-конкурс, урок-драматизація, урок-гра, урок-подорож, урок-презен тація портфоліо, урок-презентація проєкту, урок-дослідження, урок розвитку творчих здібностей тощо.

Однак усі дослідники проблеми нестандартних форм навчання дотримуються однієї думки щодо застосування їх у навчальному процесі. Вони вважають, що з таких занять неможливо будувати весь процес навчання, надмірне їх використання може призвести до втрати інтересу до навчального предмета. Формування компетентностей — основного завдання початкового курсу української мови, визначеного Державним стандартом початкової загальної освіти — неможливе без використання в навчальному процесі компетентнісно орієнтованих форм навчання.

Провідною в умовах класно-урочної системи навчання залишається урок, який на сучасному етапі розвитку освіти набуває компетентнісних ознак. Основними з них є висока мотивація навчання, активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів, суб’єкт-суб’єктна взаємодія учасників навчального процесу, особистісна спрямованість навчання, диференційований підхід, рефлексія.

Поряд із традиційними уроками актуальним стає використання нестандартних форм організації навчальної діяльності, оскільки вони, на думку К. Пономарьової, наближають шкільне навчання до реалій життя, захоплюють учнів, формують стійкий інтерес до навчання, спонукають до пошуку оптимальних шляхів вирішення нестандартних ситуацій, творчого застосування знань, умінь, способів дій, задовольняють потребу дітей в інтелектуальному розвитку, здійснюють позитивний емоційний

вплив. Нестандартні організаційні форми не тільки урізноманітнюють навчальний процес, а й викликають у школярів задоволення від самого процесу праці. Однак вибір, підготовка та проведення нестандартних форм навчання потребує певної методичної підготовки. Насамперед, необхідно враховувати, що ці заняття передбачають тісну взаємодію всіх суб’єктів навчального процесу, спрямовану на пошук ефективних способів розв’язання поставлених проблем.

Ознаками нестандартних організаційних форм навчання, за К. Пономарьовою, є:

✵ нетрадиційна структура заняття;

✵ ретельно продуманий його сценарій;

✵ оригінальне оформлення місця проведення;

✵ використання різноманітних засобів навчання (музики, відео, мультимедійного обладнання тощо);

✵ раціональне поєднання різних способів навчальної взаємодії учасників навчального процесу (колективна, групова, парна, індивідуальна робота);

✵ використання інтерактивних прийомів;

✵ забезпечення емоційного впливу на учнів;

✵ створення атмосфери творчого пошуку;

✵ висока активність кожного школяра;

✵ оригінальний підсумок заняття.

Розробляючи нестандартні форми організації навчання, необхідно враховувати вікові особливості школярів, специфіку предмета, дидактичні цілі конкретного заняття в системі уроків певного розділу, наявність умов і засобів для проведення нетрадиційного заняття.

Розглянемо особливості нестандартних організаційних форм навчання української мови в початкових класах. Зважаючи на те, що учням молодшого шкільного віку дуже близький і зрозумілий світ казки, ефективним у початковій школі є проведення навчального заняття у формі казки. Таке заняття захоплює дитину, знімає психологічне напруження, мотивує навчальну діяльність.

Дидактичний матеріал, пов’язаний із казковими образами, краще запам’ятовується і відтворюється. Вимоги до побудови та проведення цього виду уроку:

✵ вдалий вибір казкового сюжету;

✵ створення на уроці казкової атмосфери;

✵ підготовка демонстраційних засобів, ілюстрацій, іграшок-персонажів чи нескладних костюмів;

✵ наявність сюрпризного моменту;

✵ використання системи розвивальних завдань творчого характеру;

✵ забезпечення ситуації успіху, впевненості у власних силах;

✵ використання елементів змагання і пошуку;

✵ застосування аргументованих стимулів до навчально-пізнавальної діяльності на зразок «допоможи персонажеві»;

✵ обов’язкове використання виховного потенціалу уроку.

Існують різні прийоми застосування казок. Якщо необхідно виконати певну кількість завдань, їх можна підпорядкувати досягненню певної ігрової цілі. Такий прийом називається «Приваблива ціль». Наприклад, допомогти персонажам казки «Рукавичка» потрапити в рукавичку, виконавши певні завдання: відгадати загадку, зробити звуко-буквений аналіз слова-відгадки, поділити це слово на склади для переносу тощо.

Прийом «Чарівної палички» доцільно застосовувати для виконання завдань учнями по черзі — хто одержав «чарівну паличку», той має право озвучити свою відповідь (наприклад, назвати своє спільнокореневе слова з поданим коренем, синонім чи антонім до поданого слова і под.).

Прийом «Знайомі персонажі в нових ситуаціях» передбачає перебування казкових персонажів у незвичних місцях, де з ними відбуваються незвичайні пригоди. Наприклад, допомогти Незнайкові подолати кам’янисту дорогу, поставивши наголос у поданих словах, утворити місток через річку з перших складів цих слів і т. д.

Для розвитку творчої фантазії під час побудови зв’язних висловлювань ефективним є прийом «Фантастичне перевтілення», коли учням пропонується уявити себе, наприклад, сонечком, яке вранці будить усіх мешканців лісу, і скласти про це розповідь від імені сонця.

Одним із різновидів нестандартних форм навчання є урок-подорож. Він захоплює учнів можливістю подорожувати і брати участь у певних подіях, які носять навчальний характер. Це заняття організовується на основі уявної поїздки чи походу, під час яких учні подумки, завдяки власній фантазії та за сприяння підготовленого вчителем дидактичного матеріалу (карти маршруту, плану, станцій-зупинок тощо) здійснюють подорож. У процесі заочного подорожування школярі відкривають для себе нові знання, набувають певних умінь, застосовують власні навчальні досягнення в нестандартних ситуаціях, виявляючи в такій спосіб свою мовну чи мовленнєву компетентність. Під час уявної подорожі має відбуватися все те, що супроводжує справжню мандрівку — зустріч з новим, яскраві враження, позитивні емоції.

Однак необхідно, щоб кожне завдання і вправа, запропонована учням, мала не тільки емоційний вплив, а й дидактичне навантаження, сприяла засвоєнню певних мовних знань і правописних чи мовленнєвих умінь. На такому занятті школярі мають відчувати себе мандрівниками-дослідниками, першовідкривачами, вченими, які здійснюють пошук, роблять відкриття, узагальнюють свої спостереження, формулюють висновки, правила. Учитель на таких уроках виконує роль інструктора, який організовує роботу учнів, дає певні вказівки, поради.

Підготовка уроку-подорожі передбачає:

✵ вибір цікавого маршруту (куди буде подорож);

✵ визначення дидактичної мети подорожі і кінцевих результатів;

✵ побудову карти-схеми подорожі, на якій нанесено пункти зупинок;

✵ продумування логічного зв’язку і наступності між етапами подорожі;

✵ забезпечення мотивації перебування на кожній зупинці;

✵ чітке формулювання завдань і вмотивованість їх виконання;

✵ підпорядкованість усіх завдань досягненню мети уроку;

✵ вироблення критеріїв оцінювання навчальної діяльності учнів;

✵ продумування оригінального підсумку уроку (визначення результатів навчання та зіставлення їх із поставленими цілями).

Нетрадиційними формами перевірки навчальних досягнень учнів є уроки-змагання. На таких заняттях учні змагаються, демонструючи свої знання, уміння й навички, набуті під час вивчення певного мовного розділу. Ці уроки мають різноманітні назви: конкурс винахідливих і кмітливих (КВК), вікторина, «Поле чудес» тощо. Усі вони ґрунтуються на змаганні команд під час почергового виконання певних завдань.

В організації та проведенні уроку-змагання виділяють три основних етапи: підготовчий, ігровий і підбиття підсумків. Для кожного уроку ця структура конкретизується залежно від змісту дидактичного матеріалу та особливостей сюжету змагань. Наприклад, для заняття, що проводиться у формі КВК, притаманні такі особливості:

✵ клас потрібно обєднати, як мінімум, у дві команди, які мають придумати собі назви та обрати капітанів;

✵ необхідна наявність журі, до складу якого можуть входити педагог і учні, що виявляють найкращі результати навчальних досягнень з української мови;

✵ зміст уроку-КВК мають формувати такі конкурси і завдання, які б виконували навчальну, розвивальну і виховну функції, оскільки це не виховний захід, а навчальне заняття;

✵ логічним завершенням уроку-КВК має бути оголошення переможців та оцінювання навчальної діяльності учнів.

Одним із ефективних видів нетрадиційних форм навчання є урок-презентація проєкту. Основна ідея проєктної діяльності в процесі навчання української мови полягає в тому, щоб замінити традиційне виконання різноманітних видів вправ на активну співпрацю учнів під час спільної мовленнєво-творчої діяльності. Виконання проєкту активізує самостійне мислення дитини і сприяє не тільки засвоєнню та відтворенню мовних знань і мовленнєвих та правописних умінь, а й формуванню здатності творчо застосовувати їх у нових умовах. Діяльність учнів у процесі виконання проєкту має бути креативною й особистісно зорієнтованою. Вона передбачає високий рівень індивідуальної та колективної відповідальності за виконання кожного завдання. Реалізація проєкту вимагає від учнів здатності здійснювати самостійну пошукову діяльність, координувати свої дії, активно взаємодіяти з іншими учасниками проєкту. Тому, перед тим, як обрати цю форму організації навчальної діяльності школярів, учитель має бути впевненим, що учні його класу успішно впораються з поставленими завданнями. Робота над проєктом здійснюється в кілька етапів: вибір теми проєкту, розроблення плану роботи над проєктом, формування групи виконавців, визначення термінів виконання роботи, розподіл завдань між учнями, виконання завдань, обговорення в групі виконання кожного завдання, оформлення спільного результату, презентація проєкту, оцінювання роботи.

Важливою в початкових класах залишається роль учителя в проведенні підготовчої роботи. Зокрема, він має вибрати посильну для молодших школярів тему проєкту, допомогти учням спланувати їхню роботу, здійснювати контроль і консультації для учнів під час виконання проєкту. Добираючи тему проєкту, вчителю слід орієнтуватися на специфіку предмета, інтереси і потреби учнів, їхні можливості та практичну значущість результату виконуваної роботи. Посильними для молодших школярів є проєкти, присвячені створенню класної чи шкільної стіннівки, оформленню тематичного альбому з текстами, написаними учнями, написанню листів захисникам Вітчизни, підписуванню святкових листівок, написанню оголошень про свято, пропажу, благодійну справу (прибирання території, озеленення місцевості) тощо. Наприклад, з метою формування уміння писати замітку до стінгазети для молодших школярів цікавим і посильним буде проєкт «Підготовка стіннівки». Під час реалізації цього проєкту учні повинні виконати низку завдань: дібрати назву газети, визначити зміст і заголовки заміток, зібрати фотографії, які б їх ілюстрували, зробити художнє оформлення колонок. Ознайомившись із планом дій, кожен учасник проєкту вибирає для себе ту ділянку роботи, яка йому до вподоби. У результаті формуються робочі групи. Зважаючи на основну мету проєкту, до мовленнєво-творчої діяльності (написання замітки) має бути залучений кожний учень класу. У результаті конкурсного відбору до стіннівки будуть вибрані найкращі замітки.

На уроці-презентації проєкту кожна група розповідає про свою участь у його підготовці, демонструє свою частку роботи, аргументує чи доводить свій вибір тощо. У такий спосіб формується комунікативна компетентність молодших школярів, яка виявляється у здатності учнів висловлювати свої думки в усній і письмовій формах. Одним із найскладніших завдань початкового курсу української мови є формування в учнів уміння складати перекази і твори. Навчити складати зв’язні висловлення — означає навчити бачити оточуючий світ, аналізувати побачене, міркувати, висловлювати свої думки з приводу побаченого, пережитого чи почутого, застосовуючи правописні та мовленнєві уміння.

З цією метою проводяться уроки розвитку мовленнєво-творчих здібностей, які в традиційній методиці називають уроками розвитку мовлення. Цим урокам властива особлива структура:

✵ бесіда з метою впорядкування зібраного під час спостережень матеріалу чи його накопичення;

✵ складання плану зв’язного висловлення; — мовна підготовка (лексична, орфографічна);

✵ творча робота учнів (записування складеного тексту);

✵ самоперевірка виконаної роботи;

✵ удосконалення зв’язних висловлень;

✵ читання й аналіз кращих творів.

У процесі формування в молодших школярів умінь будувати зв’язні висловлення ефективною формою організації навчальної діяльності є заочна екскурсія по рідному місту чи селу, по відомих дітям визначних місцях, у галерею портретів відомих людей тощо. Шляхом використання слайдів, фотографій, відеоматеріалів учні, перебуваючи в ролі екскурсовода, складають усні чи письмові розповіді, описи. Заняття, проведене в такій формі, мотивує мовленнєву творчість школярів, сприяє вдосконаленню їхнього монологічного мовлення, пробуджує інтерес до об’єктів екскурсії, має виховний вплив на формування особистості молодшого школяра.

Проведенню такого уроку передує значна підготовча робота. Щоб провести заочну екскурсію — розповісти про зображене на слайді, фото чи відео — учень має попередньо одержати відповідну інформацію. Зробити це можна в індивідуальному порядку, під час виконання групового завдання чи роботи в парі. Учитель передбачає й заздалегідь організовує таку роботу. Компетентнісний підхід у навчанні української мови передбачає опанування мовних знань і правописних умінь у процесі активної пізнавальної діяльності. Актуальними у реалізації цього завдання є уроки-дослідження, які передбачають спільну діяльність учителя й учнів, спрямовану на дослідження певного мовного явища з метою його розуміння та усвідомленого засвоєння. Процес підготовки та проведення уроку-дослідження з української мови можна поділити на кілька етапів:

✵ на першому етапі вчителю доцільно визначити, що учні мають засвоїти на уроці, тобто яке мовне явище дослідити, яку закономірність виявити, яке правило сформулювати чи довести;

✵ завдання наступного етапу — визначити дидактичний матеріал, на якому буде здійснюватись дослідницька діяльність, тобто дібрати відповідні тексти, речення, слова та систему запитань і завдань. Обсяг, зміст, складність і форма представлення цього матеріалу визначаються з урахуванням програмових вимог та пізнавальних потреб і можливостей учнів певного класу;

✵ третій етап полягає у визначенні типу навчального дослідження (індуктивного чи дедуктивного), яке найдоцільніше сконструювати для засвоєння конкретного мовного матеріалу. Ця доцільність визначається специфікою запланованого результату дослідження та особливістю лінгвістичного матеріалу, який мають засвоїти учні;

✵ завдання четвертого етапу — сконструювати проблемну ситуацію, яка мотивуватиме школярів на дослідницьку діяльність. Важливо, щоб ця ситуація була не просто завданням, яке викликає в учнів утруднення і потребує розв’язання. Необхідно, щоб поставлена проблема зацікавила школярів, викликала інтерес і бажання її вирішити, щоб учні усвідомлювали важливість і необхідність виконання поставленого перед ними завдання, щоб одержані в результаті дослідження знання й уміння були затребуваними в їхньому подальшому навчанні й житті;

✵ останній етап уроку-дослідження є організаційним. Учитель має забезпечити учнів необхідним дидактичним матеріалом, продумати ефективні методи, прийоми дослідницької діяльності та способи організації навчальної взаємодії учнів (у парах, групах), а також форму представлення результатів самостійного пошуку. Важливо, щоб учні отримували задоволення від процесу навчально-пізнавальної діяльності, а одержаний результат приносив їм радість відкриття.

Якщо на уроці передбачено застосування результатів дослідження, то необхідно запропонувати учням такі завдання і вправи, які доведуть доцільність попередньої навчально-пошукової роботи. З огляду на те, що українська мова є не тільки предметом вивчення, а й засобом опанування всіх інших шкільних дисциплін, засвоєння змісту початкового курсу української мови доцільно здійснювати в поєднанні з іншими навчальними предметами.

Ефективність навчання молодших школярів значною мірою залежить від вибору вдалих форм організації навчальної діяльності учнів та здатності вчителя правильно їх підготувати й провести. Зазначені нестандартні уроки є одним із засобів підвищення інтересу школярів до навчального предмета. Вони сприяють активізації навчально-пізнавальної і творчої діяльності учнів, розвитку ініціативи, формують уміння працювати з різними джерелами знань, розвивають і вдосконалюють комунікативні навички, передбачають самостійний пошук засобів і способів розв’язання завдань, пов’язаних з реальними навчальними і життєвими ситуаціями.

Особливість нестандартних організаційних форм навчання полягає в тому, що під час їх проведення всі учні класу залучаються до активної роботи. Як свідчить шкільна практика, використання нестандартних уроків дає найбільший ефект у класних колективах, де переважають учні з нестійкою увагою, незначним інтересом до предмета. Нетрадиційні форми навчання потребують ретельної підготовки і, насамперед, визначення конкретних цілей навчання та виховання. При доборі нестандартних форм необхідно враховувати здібності, інтереси та рівень підготовки школярів. Пропонуємо для ілюстрації вищезазначеного нестандартний (ігровий) урок.

МОВНИЙ РАНОК «НА ЕТИМОЛОГІЧНОМУ ГОРОДІ»

(інтегрування з уроками читання, природознавства, музики, розвитку творчих здібностей)

Мета: узагальнити знання, отримані учнями при вивченні теми «Текст»; розширити словниковий запас учнів; ознайомити з походженням ряду слів, що належать до групи овочевих культур; розвивати допитливість, спостережливість, творчу самостійність, ініціативу; виховувати любов до мовної культури і культури спілкування.

Обладнання: на вишитому рушнику — великий кошик з овочами, на дошці яскраві малюнки овочевих культур; корони у вигляді овочів; ребуси, кросворди, анаграми.

Перебіг уроку-екскурсії.

Лунає музика.

Учитель:

Подивіться, яке багатство у нас на столі! Ці червоні помідори, смарагдові огірки, білозубий часник, туга соковита капуста — дари щедрої осені і трудящих рук. У цьому багатстві є часточка і вашої праці. Адже ви вдома допомагали батькам вирощувати городину. А сьогодні ми побуваємо з вами на іншому городі — етимологічному, тобто дізнаємося звідки прийшли до нас городні рослини і чому вони так називаються. А для цього нам потрібно взяти всі знання, отримані на різних уроках — і в путь. Порадником у нас сьогодні є ця поважна книга — ЕТИМОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК (тобто словник походження слів).

Словник:

Великі відстані й роки

Пройшли слова-мандрівники.

Я слів і значень провідник,

Етимологічний звусь словник.

З якого краю прибуло

І чим раніш воно було?

На ці питання я готовий

Відповідати знову й знову.

Слухайте уважно, бо потім братимете участь у вікторині.

(Звертається і до гостей).

Гарбуз (господар городу):

Ходжу собі по городу

Та й шукаю свого роду.

Я вже сотні літ журюсь,

Бо не знаю, як я звусь.

Баба й дід розповідали

«Перси гарбузом назвали

Не мене, а жовту диню,

Мою славну господиню».

Я прошу: допоможіть,

Щиру правдоньку скажіть.

Городниця:

Перші гарбузи прибули до нас із далекої Персії. Там так називали дині, причому слово було складним: гарбуз — означає «ослячий огірок», бо гар — осел, буза — огірок. А найближчий твій родич — кавун. Слово кавун теж означає назву дині, тільки не в Персії, а у Греції. Усі ці овочі були завезені до нас з південних країв. За довгу дорогу незвичні, чужі назви зовні схожих овочів переплуталися і тебе назвали гарбузом.

Гарбуз:

О, тепер усе я знаю.

Більше родичів не маю?

Огірочки:

Ну а ми? Ми ж огірочки,

Ваші рідні сини й дочки.

Нас нестиглими прозвали

Древні греки, бо вважали,

Що коли ми достигали,

То смаку уже не мали.

Городниця:

Хто ж вас почув? Що означає слово огірок? (Нестиглий)? А це хто до нас прийшов?

Кабачок:

(Заходить без корони з ребусом у руках. Корону вдягає, коли розгадують ребус).

Назва кабачок — зменшена форма від кабак — слово татарське, означає — «пляшка».

Городниця:

А ось ще один гість.

Редиска:

Я кругленька, червоненька,

З хвостиком тоненьким,

На городі мене рвуть,

Мене ріжуть, мене труть

І до столу подають.

Як мене в народі звуть?

(Після відгадування загадки Редиска вдягає корону і продовжує)

Я у Франції вродилась

В цілім світі полюбилась.

Означаю корінець.

Ось і загадці кінець.

Гарбуз:

Ось послухайте мою загадку:

Хто голівку свою влітку накриває

І по двадцять хустин на голівці має?

(Входить Капуста)

А тебе чому так звуть?

Капуста:

Ось вам відповідь жива:

Капут — значить голова.

Капуціо італійське —

Це капуста українське.

Городниця:

Ось до нас іде краса,

Наче льон, її коса.

Кукурудза:

Білі зуби маю та усі ховаю,

Довгі коси маю, та не заплітаю.

Городниця:

Хто ж це?

Звідки ти до нас прийшла?

Звідки назву принесла?

Кукурудза:

Я з Румунії прийшла,

Звідти й назву принесла.

Наче шишка на ялині,

На міцній росту стеблині.

Звідти й назва йде моя:

Ялинкова шишка я.

Гарбуз:

Хто це йде до нас?

Квасоля:

Є напій такий хороший,

Лиш додай ім’я дівчини,

І отримаєш рослину.

Ще й у борщ таку потрібну.

Я прийшла до вас з Греції через Польщу.

Картопля:

Італійське — тартуфало, у німецькій — картофел, а у польську перебралось — у картофлю перевбралось. І до нас прибуло — стало картоплею. Від назви гриба — трюфеля.

Гарбуз:

Хто це йде до нас?

Сеньйори — круглолиці помідори!

Помідори:

Ми з Італії прийшли,

Там і назву нам дали.

Подивись, які ми гожі,

З яблуками трохи схожі,

Ось тому й назвались ними —

Яблуками золотими.

Городниця:

Он часник розправив чуба,

Блиснув білим-білим зубом,

Посміхнувся і сказав...

Часник:

Всіх я слухав та мовчав.

Я не яблуко, не шишка.

Не капуста-білосніжка.

Я походжу від чесати.

А чесати — відділяти.

На зубки я розділяюсь,

І тому так називаюсь.

Гарбуз:

А тепер розгадаємо кросворд і дізнаємось, як нас всіх люди називають.

Кросворд

1. Головата, дженджуриста,

Сорчок наділа триста,

А нога одна.

2. Без вікон, без дверей — П

овна хата людей.

3. Сидить Марушка в семи кожушках,

Хто її роздягає,

Той сльози проливає.

4. Кругла, а не сонце,

Біла, а не борошно,

З хвостиком, а не миша.

5. Хто ховає під кущі наші супи та борщі.

6. На городі молода

Пишні коси розпліта,

У зеленії хустинки

Золоті хова зернинки.

7. Без рук, без ніг, а по тичині пнеться.

8. Що то за голова, що лиш зуби й борода?

9. А що то за коні

В городі на припоні,

Довгасті, голчасті, зеленої масті,

Нікого не возять,

Лише солі просять.

(1. Капуста. 2. Гарбуз. 3. Цибуля. 4. Редька. 5. Картопля. 6. Кукурудза. 7. Горох. 8. Часник. 9. Огірок.)

Учитель:

Пригадайте казки, в яких зустрічається горох.

(«Принцеса на горошині» Г. Х. Андерсена;

«Котигорошко» Українська народна казка;

«Ходить гарбуз по городу» Українська народна пісня;

«Цибулино» Джані Родарі;

«Ріпка» Українська народна казка)

Як же називають рослини, які вирощує людина?

(Культурні).

Гарбуз:

А це хто до нас завітав?

Будяк:

Я бур-р-дяк. А ось моє запрошення.

(Читає запрошення для буряка).

Але ж я лише зовсім трошки відрізняюся.

З Р — господар на городі,

Спробуй, заміни на Д,

Заберуся я у поле,

Буде клопіт через те,

Що не можна вигнати.

(Буряк-Будяк)

Та я ж свій, тутешній,

слов’янська назва моя.

У українців я будяк-бодак,

у росіян — будяк-будлак,

по-польськи — бодзян,

чеське — бодлак,

а сербське — бодаль.

Від слова бодатися, колотися.

То що, візьмете мене у свою компанію?

Овочі:

Е, ми рослини культурні, а ти дикорослий. Приходь у гості до дітей на природу, коли вивчатимуть бур’яни, а в город до нас не лізь!

Будяк:

А ось мій родич, який «вийшов у люди», навіть став «заможним паном».

Перший склад позичив у цибулі, далі те, чим вкритий стовбур дерева.

А — забираємо, ІЙ — додаємо. Вийшов — (цикорій).

Цикорій:

Так, я цикорій, а назва моя латинська, римляни свого часу взяли її у греків, а ті запозичили її у якоїсь незнаної мови. А корисний я тим, що є замінником кави. Піджар мій корінець — ось і готовий корисний напій. А ось дикий родич мій: петрів батіг.

Буряк:

Місяць не один мине,

Поки виростиш мене

Вимагаю я турботи,

Звусь в арабів

«Батько поту».

Городниця:

До нас завітав гість, який виріс у полі. Ось що він про себе розповідає.

Соняшник:

На сонечко я схожий і сонечко люблю,

До сонця повертаю голівоньку свою.

Стою стрункий, високий в зелених шатах я,

І золотом убрана голівонька моя.

(Л. Глібов)

Мене привезли з Америки. Індійці назвали «квіткою сонця», іспанці, італійці, французи — «обернений до сонця», росіяни — «подсолнечник», українці — «соняшник». Хто здогадався — чому?

Учитель:

А тепер об’єднаймося у дві команди. Перевіримо, як зрозуміли, що про себе розповіли овочі. Ми покажемо вам малюнки, а ви скажете, що означає назва кожного овоча. За кожну правильну відповідь команді нараховується одне очко. Якщо скажете, звідки прийшла назва, дістанете ще один бал.

Пригадайте, в яких творах дійовими особами є овочі, які саме.

(Картопля — гриб трюфель — Італія. Капуста — голова — Італія. Помідор — золоте яблуко — Італія. Редиска — корінець — Франція. Огірок — нестиглий — Греція.Диня (гарбуз) — ослячий огірок — Персія (Іран)).

Журі визначає переможців.

Мова:

Сьогодні в мене стало більше друзів,

Немов квіток на сонячному лузі.

Сьогодні квітами слова навкруг розквітли.

Допомогли у цьому їм ви, шановні діти.

Вам за знання, за працю й розум вдячна,

За те, що слово зберігаєте обачно.

Не розгубіть до мови рідної любові,

І будьте радісні, щасливі і здорові.

Фінальна пісня:

Будем мову завжди берегти.

З кожним днем все більше будем знати.

Мово, нам ти сонечком світи,

Щоб могли і ми колись до зір літати.

І нехай тоді навкруг посміхнеться другу друг,

І у коло стануть з піснею всі діти.

Ми книжки візьмем до рук, вивчим слово, склад і звук,

Щоб батьки могли за нас завжди радіти.

Учитель:

Попрацювали всі на славу,

Зібрали гарний урожай.

По закінченні вистави

Як нагорода — коровай.

(О. Копосова)