Нова українська школа: методика навчання інтегрованого курсу «Я досліджую світ» у 3-4 класах закладів загальної середньої освіти на засадах компетентнісного підходу - Тетяна Гільберг, Світлана Тарнавська, Зоя Хитра, Ніна Павич 2020

7.2. Як скласти авторську програму
Розділ 7. Підготовка вчителя до планування освітньої діяльності

Тільки маючи програму, можна розраховувати на надпрограмні несподіванки.

Кароль Іжіковський - польський журналіст, літературний критик, кінознавець

Основою навчальної діяльності в освітньому закладі є навчальна програма - нормативний документ, у якому представлені основні знання, вміння і навички, які підлягають засвоєнню з навчальних предметів та дисциплін. Вона включає перелік тем і їхній реферативний опис (виклад основних питань у заданій послідовності), рекомендації за кількістю часу на кожну тему, розподіл їх за роками навчання.

Термін «навчальна програма» унормовано в ДСТУ 3017: 2015 «Видання. Основні види. Терміни та визначення» і за характером інформації віднесено до категорії навчальних видань. Натомість у Законі України «Про освіту» уведено поняття «освітня програма» як єдиний комплекс освітніх компонентів (предметів вивчення, дисциплін, індивідуальних завдань, контрольних заходів тощо), спланованих і організованих для досягнення визначених результатів навчання.

Мета навчальної програми - планування, організація й управління опануванням конкретної навчальної дисципліни, розвитком особистості з урахуванням особливостей освітнього процесу певного закладу та контингенту здобувачів освіти.

Порядок розроблення й запровадження навчальної програми для закладів освіти визначає Міністерство освіти і науки України. З упровадженням Нової української школи зміст навчальної програми оновлюється.

Навчальні програми розробляють:

✵ для всіх типів закладів освіти або окремо для середніх загальноосвітніх шкіл;

✵ спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням одного або кількох предметів, курсів або дисциплін;

✵ гімназій, ліцеїв, колегіумів;

✵ спеціальних загальноосвітніх шкіл, серед яких школи-інтернати для дітей з особливими освітніми потребами;

✵ для закладів дошкільної і позашкільної освіти;

✵ для інших закладів, що забезпечують здобуття повної середньої освіти в системі професійної (професійно-технічної) фахової передвищої освіти (заклади I-II рівня акредитації).

Розрізняють навчальні програми за рівнем новизни (типова, адаптована, авторська) і місцем у навчальному плані (навчальна дисципліна, спецкурс, курс за вибором, факультативний курс, гурток) [1].

Авторські чи адаптовані навчальні програми предметів та курсів створюють учителі (самостійно або об’єднавшись) на основі освітнього стандарту або за зразком типової (модельної) навчальної програми.

Авторська навчальна програма - це спроектований автором або авторським колективом на основі власної методичної концепції навчально-виховний процес, спрямований на оновлення змісту та якості освіти.

Програми є складовими програмно-методичного забезпечення освітнього процесу навчального закладу. Для них характерні оригінальні концепції та побудова змісту. Назва «авторська» потребує документальних підтверджень новизни й належності цієї новизни автору. Авторські програми базуються на авторській концепції побудови змісту навчального курсу з даного предмета, у зв’язку із чим ці програми не мають аналогів. Авторську програму розробляє один автор або група авторів.

Навчальний зміст авторських програм відрізняється від типових: вони втілюють авторське бачення тих чи інших теорій, містять суб’єктивний погляд на явища і процеси, що вивчаються. Проте такі програми розробляють обов’язково з урахуванням вимог державного стандарту. Авторські програми мають проходити рецензування науковців, педагогів, практичних психологів або методистів. Якщо програма має рецензії, то її може розглянути педагогічна рада школи. Запровадженню авторської навчальної програми передує експертиза, апробація. Авторські програми часто використовують під час гурткової роботи та викладання спецкурсів, курсів за вибором, факультативних курсів.

Результат інтелектуальної праці педагога і є результатом його дослідницької роботи з аналізу вже наявних програм відповідної тематики, сучасних методик, інноваційних технологій навчання, передового педагогічного досвіду. Зазвичай ця програма передбачає: викладання нового курсу (предмета); реалізацію власного підходу педагога до традиційних тем.

Принципи побудови авторської програми

✵ відповідність програми завданням розвитку, навчання й виховання дітей;

✵ науковість, систематичність і послідовність, відповідність навчального матеріалу програми рівню знань і розвитку дітей певного віку;

✵ наступність у вивченні матеріалу;

✵ взаємозв’язок між навчальними предметами, який відображає природні зв’язки між явищами об’єктивного світу (погодження змісту з програмами суміжних дисциплін);

✵ урахування досвіду створення й апробації чинних аналогічних програм;

✵ можливості для реалізації принципів диференціації та індивідуалізації у навчально-виховному процесі;

✵ відповідність програми навчально-методичному та матеріально-технічному забезпеченню.

Основні структурні елементи авторської навчальної програми

Структура і зміст авторської розробки повинна включати: титульний аркуш, пояснювальну записку, опис розділів, навчально-тематичний план, додатки.

Титульний аркуш містить назву авторської розробки, її форму (навчальна, виховна програма, концепція, методичні рекомендації); інформацію про контингент учнів, для яких вона призначена; ШБ автора (авторів) із зазначенням посади та місця роботи; рік і місце розроблення пропонованих матеріалів.

Пояснювальна записка розкриває:

✵ актуальність створення авторських розробок (виходячи із якої об’єктивної життєвої потреби поновлення того чи іншого компонента освітнього процесу випливає необхідність у створенні даної авторської розробки; які проблеми і протиріччя освітнього процесу може вирішити дана авторська розробка);

✵ новизну авторської розробки (яка ідея покладена в основу педагогічної розробки, задум);

✵ методологічні положення авторської розробки (основні теоретичні ідеї, покладені в основу розробки (у міру необхідності розкрити категорії й поняття, які трапляються в розробці, якщо їх використання в певній галузі науки носить неоднозначний характер).

Мета і завдання авторської розробки:

✵ мета - ідеальне передбачення результату діяльності;

✵ завдання — конкретне вираження в умовах перевірки авторських гіпотетичних ідей;

✵ принципи та концептуальні підходи до організації навчально-виховного процесу, методи, прийоми, форми та засоби роботи, містить інформацію про апробацію.

Опис розділів авторської розробки (містить докладний опис змістовного компонента авторської розробки, а також форми, методи, засоби його освоєння учнями).

Навчально-тематичний план (за потреби). Цей розділ авторської розробки включає перелік тем занять (уроків, практичних і лабораторних занять, екскурсій тощо) із зазначенням часу, відведеного на їхнє виконання. Зазвичай навчально-тематичний план представлений у вигляді структурованої таблиці.

Прогнозований результат реалізації програми (опис очікуваних результатів, вимоги щодо рівня та якості знань, умінь і навичок школярів, шляхи їх діагностики).

Додатки - методичне забезпечення реалізації авторської розробки:

✵ діагностична програма з виявлення ефективності реалізації авторської розробки;

✵ дидактичний матеріал, творчі завдання для самостійної роботи, приблизний алгоритм (план) проведення занять, виховних заходів.

Використана та рекомендована література, використана при складанні авторської розробки.

Вимоги до авторських програмам для молодших школярів

Програми повинні будуватися на принципах особистісно-орієнтованої освіти. Вони мають передбачати різні форми організації активної творчої діяльності дітей і підлітків:

✵ заняття як спеціально організована форма навчання;

✵ нерегламентовані види діяльності;

✵ конкурси, змагання, виставки, олімпіади та інші форми вільного спілкування та порівняльної оцінки рівня розвитку і майстерності дітей в цікавій для їх галузі практичної діяльності.

У програмах має бути закладено оптимальне поєднання індивідуальної і спільної діяльності дітей. Програми повинні будуватися з урахуванням специфічних особливостей різних видів діяльності для дітей різного віку.

Програми повинні передбачати можливість реалізації індивідуального підходу до навчання, роботу з підгрупами дітей, враховувати їх вікові і фізіологічні особливості.

Програми повинні включати опис організації розвиваючого середовища із зазначенням переліку застосовуваних матеріалів і устаткування.

Програми повинні забезпечувати оптимальне навантаження на дитину з метою захисту її від перевтоми і дезадаптації.

Розроблення авторської програми

Робота над авторською програмою починається з детального знайомства зі змістом споріднених програм інших авторів, виділення в них переваг і недоліків. Складання програми передбачає усвідомлення її концепції, головних ідей і логіки програми, що спирається як на особистий досвід автора, на його педагогічний стаж, індивідуальні особливості та умови роботи, так і на запити і потреби батьків і дітей, характер взаємин педагога і його вихованців та ін.

Авторська концепція має бути короткою, реалістичною, оригінальною. Логіка будь-якої програми передбачає наявність мети, яка конкретизується в задачах, методах (шляхах, способах) вирішення цих задач, прогнозованого результату і критерію оцінки цього результату.

Обов’язковою умовою зарахування програми до авторської є її новизна. Тому претендент на авторство в пояснювальній записці до програми повинен переконливо показати відмінності його розробки від підходів інших авторів, що вирішували подібну проблему.

У чому полягає новизна програми?

1. У чому полягає особливість, оригінальність, відмінність розробленої програми від існуючих? Що нове привносять автори порівняно з традиційними та іншими авторськими програмами:

✵ цілі освіти;

✵ зміст освіти при збереженні традиційних цілей;

✵ спосіб побудови змісту освіти при збереженні традиційних цілей;

✵ методики, педагогічні технології, методи, засоби навчання, прийоми викладання, критерії оцінювання, способи контролю тощо при збереженні традиційних цілей;

✵ форми організації освітнього процесу.

2. У яку частину навчальної програми автор вносить зміни в інваріантну, варіативну частину змісту освіти і в методику викладання або в педагогічну технологію?

3. Чим обґрунтовується новизна авторської програми? Яких інших авторів по вашій темі, проблемі ви знаєте, і в чому полягають їхні підходи? У чому відмінність вашого підходу від виділених?

4. На яких теоретичних положеннях і на яких вчених або практиках-дослідників ґрунтується ваша авторська програма? У чому вони полягають?

Метою створення авторської програми є вирішення певної проблеми досягнення різноманітності освіти і організації освітнього процесу.

Як формувати мету та завдання програми

Мета програми може бути представлена таким чином:

✵ загальна мета (наприклад, для курсу «Я досліджую світ») - формування особистості, оптимально взаємодіючої з навколишнім світом;

✵ мета другого порядку:

а) формування моральної та екологічної свідомості, що базується на загальнолюдських цінностях;

б) навчання технологій взаємодій з навколишнім світом;

в) розвиток якостей особистості, які сприяють оптимальній взаємодії з навколишнім середовищем.

Щодо освіти молодших школярів зазначена мета коригується з урахуванням вікових особливостей. Щодо визначення завдань одним з таких підходів може бути підхід, який випливає зі згаданих цілей освіти і відображає місце цього курсу в загальній структурі освіти.

Відбір змісту і опис розділів авторської розробки

Інтегрований курс «Я досліджую світ» відображає різноманітний досвід людської діяльності, який вивчають різні науки. Тому відбираючи зміст з різних освітніх галузей, важливо не порушити цілісність і логіку наукового знання, наступність подання інформації, дотримуючись при цьому інтегрованого підходу таким чином, щоб інтеграція не була «штучною».

Зміст вибирають, виходячи з вимог Державного стандарту початкової школи. У вимогах Стандарту до обов’язкових результатів навчання здобувачів освіти кожної освітньої галузі, які інтегрує курс «Я досліджую світ», прописані загальні обов’язкові результати навчання.

У зміст має бути введено компонент, спрямований на формування особистісних компетенцій (почуттів, стосунків) із залученням поняття про цінності досліджуваних об’єктів. Таким компонентом є емоційно-ціннісні відносини. Під емоційно-ціннісним розвитком розуміють цілеспрямоване формування в учнів системи значущих для особистості та суспільства ціннісних орієнтацій, розвиток їхньої емоційно-почуттєвої сфери.

Емоційно-ціннісний компонент має реалізовуватися протягом усього періоду навчання в школі. У початкових класах закладаються основи ціннісних орієнтацій, вольового розвитку, проявляється особлива сенситивність до емоційного розвитку а саме: формуються уміння висловлювати оцінні судження, ставлення до себе, інших, світу, уміння правильно оцінювати свої вчинки та вчинки інших, прищеплюються загальнолюдські та національні цінності. Тому в програмі має бути закладено формування та розвиток емоційно-ціннісних складників громадянської, історичної, природничої, соціальної та здоров’язбережувальної компетентностей.

Інша складова вимог стандарту належить до способів дій, оскільки стандарт реалізує діяльнісний підхід до навчання. Отже, другим компонентом змісту освіти є способи дії щодо навколишнього світу. У структурі особистості такі дії стають уміннями.

Способам діяльності і формуванню навичок нині приділяють особливу увагу. У Стандарті зазначено, що саме діяльнісний підхід є засобом розвитку особистості.

У структурі емоційно-ціннісних відносин, способів дій (технологій) закладено третій компонент змісту освіти - знання. Вони слугують засобом формування і відносин, і способів дій. І хоча в Стандарті знання майже не згадуються, без них не обійтися. Знання виконують і самостійну функцію - вони лежать в основі наукового світогляду школярів. Таким чином, третім компонентом змісту освіти є знання.

Учитель, що створює авторську програму інтегрованого курсу, має бути ознайомлений з дидактичними принципами відбору змісту.

Принцип науковості спирається на закономірний зв’язок змісту навчальної дисципліни з досягненнями відповідної науки. Тут доцільно порушити питання про співвідношення науки і навчального курсу (освітньої галузі). Однією з ознак науковості досліджуваного матеріалу є акцентування уваги не на морфологію, не на географічний опис об’єкта, а на функції об’єкта, сутність процесів, що відбуваються. Наприклад, під час вивчення яру потрібно не тільки розглянути його будову, а й механізм його утворення; при вивченні теми «Будова рослин» дітям потрібно не тільки запропонувати розглянути корінь, стебло, листки, квітки, плоди, знайти їхні відмінні ознаки, але й звернути увагу на функції, які вони виконують, показати зв’язок між ними. Науковість шкільних курсів визначається також ступенем використання в навчанні методів відповідних наук, ступенем зближення методів навчання і дослідження.

Інтегрований курс відповідатиме принципу науковості, якщо:

✵ звертається увага не тільки на предмети, але і на явища, не тільки на форми, а й на функції досліджуваного об’єкта;

✵ вводяться знання про зв’язки між предметами і явищами природи, між природою і людиною; формуються вміння знаходити їх;

✵ вводиться інформація про нові досягнення природничих і гуманітарних наук, про нові наукові напрями;

✵ використовуються наукові методи природничих і гуманітарних наук.

Оскільки Державний стандарт декларує прикладний зміст освіти, важливо дотримуватися принципу зв’язок навчання з життям. Він означає зв’язок навчального курсу з практикою людської діяльності, з виробництвом. Наприклад, під час вивчення корисних копалин не тільки подається їхній детальний опис, а й значна увага приділяється тому, де і як людина використовує глину, пісок, кам’яну сіль тощо, крім того, результати проведених на уроці дослідів прив’язують до життя.

Практичне забезпечення системи громадянського виховання пов’язане з метою історичної та громадянської освітньої галузі, що полягає у формуванні в учнів комплексу громадянських якостей, глибокому розумінні ними належності до українського народу, до своєї Батьківщини, готовності відстоювати і захищати її інтереси, реалізовувати свій потенціал на благо України. Саме навчання за принципом взаємозв’язку із життям у подальшому визначить успіх процесу формування особистості, її світогляду і загального розвитку.

Любов і шана до рідного краю, рідної мови починається з любові до своїх рідних (батьків, сім’ї, родини), до рідної школи, рідного краю. Поступово із зростанням особистості ця любов трансформується у любов до людей, до Батьківщини, до її історії, до її сучасності.

Принцип зв’язок навчання з життям у відборі змісту реалізується за наступними напрямами:

✵ включення матеріалу, спрямованого на реальне життя школяра, на конкретні ситуації, в яких він може перебувати, на забезпечення його безпеки (наприклад, при вивченні правил дорожнього руху розглядаються не знайомі взагалі, а передусім, які забезпечують безпеку школяра на найближчих до школи, дому, вулицях, перехрестях);

✵ співвіднесення досліджуваних природних об’єктів, явищ, соціальних подій із життям конкретних людей, із ситуацією, в якій знаходиться школяр (наприклад, виявивши за допомогою досліду, що в ґрунті міститься перегній, учитель розглядає питання, що потрібно робити для його відновлення і збагачення на полях, городах, що можна зробити в цьому плані на пришкільній ділянці, клумбі тощо).

Що ж має лежати в основі структурування змісту - цілі освіти чи логіка тієї науки, яка знайшла відображення у змісті курсу?

В ідеалі домінувати має підхід «від цілей освіти». Однак у «чистому вигляді» цей підхід реалізувати досить важко. Навряд чи можлива побудова такого курсу, щоб зазначеній у програмі меті, в змісті курсу відповідав особливий розділ, після вивчення якого цю мету було б досягнуто.

Іноді логіка викладу, прийнята в тій чи іншій науці може суперечити особливостям сприйняття дітьми навколишнього світу. Так, послідовність викладу, прийнята в географічній науці (від неживої природи до живої), може не відповідати особливостям дитячого сприйняття навколишнього світу, суперечити відомим принципам педагогіки від близького до далекого, від знайомого до незнайомого. Наприклад, дошкільнята і молодші школярі з усього природного різноманіття насамперед стикаються не з гірськими породами, а з рослинами, тваринами. Саме вони ближче їм у психологічному плані, саме про них діти вже досить багато знають з казок, з досвіду спілкування з домашніми тваринами, кімнатними рослинами. І було б логічним вивчення природного оточення починати саме з них. Певною мірою це реалізується в дошкільній освіті — там діти здебільшого знайомляться саме з рослинами і тваринами. У першому циклі навчання початкової школи акцентується увага на сезонних змінах у природі і, зокрема, на сезонних особливостях життя рослин і тварин.

Зміст навчального курсу, предмета, дисципліни (модуля) включає реферативний опис кожного розділу згідно з нумерацією в навчально- тематичному плані. Виклад навчального матеріалу в заданій послідовності передбачає конкретизацію всіх дидактичних одиниць змісту.

У розділі «Зміст програми» педагог має розкрити зміст тем і розділів з використанням:

✵ сучасних інноваційних технологій;

✵ власного педагогічного досвіду.

Автор програми має:

✵ зазначити відмінності форм організації навчальних занять цієї програми від вже існуючих;

✵ зупинитися на власній методиці навчальної роботи з дітьми;

✵ викласти своє бачення теорії предмета, технології навчання.

Методичне забезпечення включає опис:

✵ форм занять, запланованих по кожній темі або розділу авторської освітньої програми (гра, бесіда, похід, екскурсія, конкурс тощо);

✵ прийомів і методів організації освітнього процесу, дидактичний матеріал, технічне оснащення занять.

Прогнозований результат реалізації програми містить:

✵ прогнозований результат реалізації програми;

✵ форми і методи діагностики.

Методика виявлення та діагностика очікуваних результатів потрібна під час складання авторської програми для того, щоб визначити:

✵ результативність програми;

✵ ступінь її значущості.

Щоб визначити результат, потрібно знати:

✵ із чим прийшли діти (стартовий контроль);

✵ що отримали на виході (підсумковий контроль).

Бажано також поряд із загальноприйнятими системами оцінювання навченості дітей (бесіда, реферат, участь у конкурсах, виставках, відкрите заняття тощо) представити свою систему оцінки.

Навчально-тематичний план

Навчально-тематичний план відображає послідовність вивчення розділів і тем програми, показує розподіл навчальних годин за розділами і темами, визначає проведення заліків, контрольних, практичних та інших видів робіт за рахунок часу, передбаченого максимальної навчальним навантаженням. Складається навчально-тематичний план на весь термін навчання (зазвичай на навчальний рік). Навчально-тематичний план оформляється у вигляді таблиці.

Додатки

За потреби до додатків можна включати:

✵ допоміжний матеріал, потрібний для повноти сприйняття роботи: формули і розрахунки;

✵ протоколи та акти випробувань;

✵ інструкції і методики;

✵ ілюстрації допоміжного характеру тощо.

Використана та рекомендована література

Цю структурну частину роботи починають з нової сторінки. Заголовок СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ друкують (без лапок) великими літерами симетрично до тексту. Крапку в кінці заголовка не ставлять. До обсягу програми ця структурна частина не входить.

Список використаних джерел можна розміщувати одним з таких способів: у порядку появи посилань у тексті або ж в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

До переліку зазвичай включають ті джерела, на які зроблено посилання в роботі, або ті, які висвітлюють відповідну тему і знайомі авторові роботи.

Перевіримо себе

1. Порівняйте програми та підручники для 3-4 класів (2-3 варіанти) чинних курсів «Я досліджую світ» і дайте відповідь на запитання:

✵ Чим відрізняється структура цих програм? Який спосіб побудови змісту для них характерний?

✵ Які методичні особливості курсів (мета, завдання, домінуючі методи і методичні прийоми)?

✵ Які особливості побудови підручників (тестова частина, питання і завдання для самостійної роботи дітей, ілюстративний матеріал)? Оцініть можливості цих курсів для розвивального навчання.

2. Яку програму з курсу «Я досліджую світ» вибрали б ви для своєї роботи в школі? (Обґрунтуйте причини вашого вибору.)

3. Придумайте назву курсу за вибором для 3 або 4 класу. Обґрунтуйте свій вибір. Сформулюйте його мету і завдання.

Використані джерела

1. Українська бібліотечна енциклопедія. Електронний ресурс - http://ube.nlu.org.ua/.

2. ДСТУ 3017:2015. Видання. Основні види. Терміни та визначення. - Чин. від 2016-01-07. - Київ, 2016.

3. https://www.pedrada.com.ua/article/2695-avtorska-navchalna-programa-yak-stvoriti.

Додаток 1

Автори: В. Єгорова, В. Малютіна, В. Паутов

https: //osvita. ua/school/method /1384/

(Дата зверення 20.09.2020)

Структура освітньої програми загальноосвітнього закладу (школи, гімназії, ліцею)

Нам видається доцільною така структура освітньої програми. Усі аналітичні матеріали, необхідні для розробки програми, можуть бути оформлені в додатках до неї.

Розділ 1. Призначення школи (гімназії, ліцею) та засіб його реалізації.

Розділ 2. Опис «моделі» випускника школи (гімназії, ліцею).

Розділ 3. Цілі та задачі освітнього процесу школи (гімназії, ліцею).

Розділ 4. Навчальний план та його обґрунтування.

Розділ 5. Особливості організації освітнього процесу та застосовуваних у ньому педагогічних технологій.

Розділ 6. Показники (вимірники) реалізації освітньої програми.

Розділ 7. Програмно-методичне забезпечення освітньої програми.

Запропоновані розділи освітньої програми розглядаються як інваріантні (обов’язкові).

Розділ 1. Призначення школи (гімназії, ліцею) та засіб його реалізації

У цьому розділі необхідно спочатку обґрунтувати, а потім сформулювати призначення конкретного освітнього закладу. Воно формулюється на підставі статусу закладу, визначається та обґрунтовується особливостями зовнішнього середовища освітнього закладу, його можливостями, історично сформованим місцем закладу в освітньому просторі міста, району, мікрорайону.

Формулювання призначення школи мають бути стислими та зрозумілими не тільки педагогічному колективу, а й батькам учнів, партнерам освітнього закладу. Тому представляється доцільним включати в роботу з формулювання призначення освітнього закладу представників місцевого співтовариства [...].

У розділі також описуються та обґрунтовуються основні засоби, за допомогою яких адміністрація і педагогічний колектив реалізують призначення свого навчального закладу.

Основним засобом реалізації призначення практично для всіх закладів освіти є засвоєння учнями обов’язкового мінімуму змісту навчальних програм. Водночас кожний заклад має у своєму розпорядженні додаткові, специфічні саме для нього засоби реалізації свого призначення.

Наприклад:

✵ уведення в навчальний план предметів і курсів, що сприяють загальнокультурному розвитку особистості та формують гуманістичний світогляд;

✵ надання учням можливості спробувати себе в різних видах діяльності (інтелектуальної, трудової, художньо-естетичної тощо);

✵ раннє або поглиблене вивчення окремих предметів;

✵ надання учням можливості вибору профілю навчання, темпу засвоєння навчального матеріалу;

✵ оригінальна організація навчальної діяльності, інтеграція навчальної та позанавчальної діяльності;

✵ надання широкого спектру додаткових освітніх програм і додаткових освітніх послуг.

У цьому ж розділі доцільно позначити спрямованість освітніх програм. Освітні програми, реалізовані в загальноосвітньому навчальному закладі, залежно від специфіки обраного змісту освіти можуть бути спрямовані, наприклад, на:

✵ формування в учнів сучасної наукової картини світу;

✵ виховання працьовитості, любові до природи;

✵ розвиток в учнів національної самосвідомості;

✵ формування людини та громадянина, яка прагне вдосконалювання та перетворення суспільства;

✵ інтеграцію особистості в систему світової та національної культури;

✵ розв’язання задач формування загальної культури особистості, адаптації особистості до життя в суспільстві;

✵ виховання громадянськості, поваги до прав і свобод людини, поваги до культурних традицій та особливостей інших народів в умовах багатонаціональної держави;

✵ створення основи для усвідомленого відповідального вибору та наступного освоєння професійних освітніх програм;

✵ формування потреби учнів до самоосвіти, саморозвитку, самовдосконалення тощо.

Розділ 2. Опис «моделі» випускника школи (гімназії, ліцею)

У цьому розділі необхідно описати, використовуючи якісні характеристики, запропонований результат реалізації освітньої програми у вигляді «моделі» випускника конкретного навчального закладу. Педагогічний колектив і батьки учнів повинні визначитися з тим, який «продукт» має вийти в результаті діяльності школи та чим випускник даного освітнього закладу відрізнятиметься від випускників інших шкіл. Найповніше в «моделі» повинні бути відбиті саме ті якості, що формуються під впливом обраного школою змісту освіти, інакше кажучи, у результаті реалізації освітньої програми.

Розроблення «моделі» доцільно починати з найвищого рівня реалізованих школою освітніх програм, тобто з випускника, який засвоїв рівень середньої (повної) загальної освіти. Потім визначається набір характеристик, що повинні бути отримані до моменту переходу учня на старший ступінь. На цій основі розробляється модель особистості учня, який засвоїв рівень основної загальної освіти, після чого за такою самою схемою розробляється модель учня, який завершив початкову загальну освіту.

«Модель» випускника може включати:

✵ рівень його навченості, забезпечений реалізацією основних і додаткових загальноосвітніх програм;

✵ сформованість загальнонавчальних умінь і навичок;

✵ домінувальний спосіб мислення випускника;

✵ рівень сформованості соціальних навичок випускника;

✵ пріоритетні особистісні якості, що мають бути сформовані в учня у процесі засвоєння освітньої програми кожного рівня;

✵ можливі сфери розподілу випускників II і III ступенів даного закладу (закладу середньої та вищої професійної освіти, сфери виробництва, послуг тощо).

За основу побудови «моделі» випускника доцільно взяти якості, що повинні бути сформовані в учнів відповідно до задач того чи іншого ступеня освіта). При описі «моделі» випускника може бути застосований компетентнісний підхід.

Розділ 3. Цілі та задачі освітнього процесу школи (гімназії, ліцею)

У цьому розділі необхідно сформулювати тільки ті цілі та визначити тільки ті задачі, що вирішуються саме через освітній процес і саме зміст освіти. Наприклад, вважаємо недоцільним включати в даний розділ задачі зміцнення матеріальної бази школи або підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, оскільки їх висвітлюють у річних або перспективних планах роботи школи.

Цілі та задачі освітнього процесу на кожному рівні реалізації освітніх програм повинні бути обумовлені «моделлю» випускника, призначенням і місцем школи в освітньому просторі міста, району, мікрорайону. Вони мають бути сформульовані конкретно, бути вимірними, досяжними, визначеними за часом, несуперечливими щодо одна одної. Інакше кажучи, відповідати загальним вимогам, що пропонуються до визначення цілей і задач.

Наприклад, перед школою можуть бути поставлені такі цілі освітнього процесу:

✵ забезпечити засвоєння учнями обов’язкового мінімуму змісту початкової, основної, середньої (повної) загальної освіти на рівні вимог державного освітнього стандарту;

✵ гарантувати наступність освітніх програм усіх рівнів;

✵ створити основу для адаптації учнів до життя в суспільстві, для усвідомленого вибору та наступного засвоєння професійних освітніх програм;

✵ формувати позитивну мотивацію учнів до навчальної діяльності;

✵ забезпечити соціально-педагогічні відносини, що зберігають фізичне, психічне та соціальне здоров’я учнів.

Розділ 4. Навчальний план та його обґрунтування

Відповідно до чинного законодавства організація освітнього процесу в освітньому закладі регламентується робочим навчальним планом (розбивкою змісту освітньої програми на навчальні курси, за дисциплінами та за роками навчання).

У цьому розділі потрібно обґрунтувати зміст навчального плану школи як механізм реалізації змісту освіти та одного з основних засобів формування «моделі» випускника кожного ступеня навчання. Інакше кажучи, треба довести доцільність вибору основних і додаткових загальноосвітніх програм, реалізованих закладом на рівнях початкової загальної, основної загальної та середньої (повної) загальної освіти. Слід зазначити, що при формуванні варіативної складової навчального плану педагогічний колектив школи повинен спробувати максимально врахувати освітні потреби учнів і батьків.

У цьому ж розділі можна вказати та обґрунтувати перелік додаткових освітніх послуг, що надаються школою в рамках бюджетного фінансування, тобто безкоштовно для учнів.

Відповідно до Типового положення про загальноосвітню установу освітня програма школи розробляється на підставі державних освітніх стандартів (згідно із чинним законодавством Україна на підставі одного з варіантів запропонованого Міносвіти і науки Типового навчального плану загальноосвітньої школи. Ред.). Отже, до неї можуть бути включені додаткові освітні програми, реалізовані як додаткові платні освітні послуги, не передбачені відповідними освітніми програмами та державними освітніми стандартами.

Розділ 5. Особливості організації освітнього процесу та застосовування в ньому педагогічних технологій

У цьому розділі стисло описують особливості організації навчальної та позанавчальної діяльності, що забезпечують інтеграцію загальноосвітніх (основних і додаткових) програм, додаткових освітніх послуг і виховних заходів у єдину освітню програму, що дає змогу одержати запланований результат освіти - «модель» випускника.

Обґрунтування існуючої організації освітнього процесу має бути присутнім на кожному рівні навчання та відображати:

✵ цільовий аспект навчальної та позанавчальної діяльності (тобто відповідати на запитання: «на формування яких якостей та життєво необхідних навичок спрямована навчальна й позанавчальна діяльність учнів»);

✵ співвідношення навчальної та позанавчальної діяльності;

✵ особливості організації навчальної та позанавчальної діяльності;

✵ необхідність використання тих чи інших освітніх технологій.

На наш погляд, щодо освітньої програми доцільно дотримуватися визначень педагогічної технології, описаних І. Волковим і О. Кушніром: «Педагогічна технологія - це опис процесу досягнення запланованих результатів навчання» (І. Волков), «Технологія - це складова системи навчання, що забезпечує її результативність» (О. Кушнір), тому що саме ці визначення педагогічної технології виходять на «модель» випускника.

Розділ 6. Показники (вимірники) реалізації освітньої програми

У цьому розділі повинна бути дана відповідь на запитання: як адміністрація, педагогічний колектив школи та батьки учнів визначатимуть досягнення або недосягнення заявлених цілей і задач освітнього процесу.

На рівні школи має бути розроблена система показників, яка б давала змогу судити про те, як ефективно реалізується освітня програма, тобто наскільки реальний «продукт» діяльності школи відповідає ідеальній «моделі» випускника.

Під час роботи над цим розділом потрібно визначити:

✵ об’єкти контролю (що вимірюється або контролюється);

✵ процедури контролю (за допомогою чого, як вимірюється об’єкт);

✵ періодичність контролю (як часто виміряється об’єкт).

У розділ «Показники, вимірники реалізації освітньої програми» недоцільно включати показники оцінки ефективності роботи школи в цілому. Потрібно відібрати показники, що належать до реалізації школою того змісту освіти, який вона разом з батьками учнів визначила для своєї освітньої програми. Тоді критерії, не пов’язані з «моделлю» випускника, під час оцінювання реалізації освітньої програми можуть бути опущені.

Розділ 7. Програмно-методичне забезпечення освітньої програми

У цьому розділі зазначають, яким програмно-методичним матеріалом забезпечується реалізація змісту освіти у школі та досягнення прогнозованого результату її роботи. Крім того, у ньому необхідно пояснити, чому саме цей програмно-методичний матеріал освітній заклад відібрав для реалізації змісту освіти та забезпечення його якості.

Замість висновку

Ми сподіваємося, що ці рекомендації будуть корисними для керівників навчальних закладів, і вважаємо своїм обов’язком у висновку поділитися деякими міркуваннями.

Усі розділи освітньої програми школи повинні бути логічно обґрунтованими та несуперечливими, а кожен наступний розділ «випливати» з попередніх.

Дотримання внутрішньої логіки освітньої програми, співвіднесення кожного її розділу з іншими є основним критерієм «правильності» обраного адміністрацією та педагогічним колективом шляху формування програми.

Перелік і спрямованість додаткових освітніх програм повинні відповідати і призначенню школи, і «образові» випускника. Є сенс проаналізувати додаткові освітні програми на предмет їхньої відповідності заявленим в освітній програмі цілям.

Освітня програма школи має бути сформована з урахуванням освітніх потреб учнів та їхніх батьків. Для цього потрібна серйозна робота з їхнього вивчення. Однак жодний освітній заклад не зможе врахувати побажання всіх учнів та їхніх батьків. Тому школа та суспільство повинні «домовитися» про те, які з побажань можуть бути задоволені, а які - ні. Освітня програма школи цілком може стати основою такого діалогу. Крім того, задоволення частини освітніх потреб учнів та їхніх батьків можливе через надання школою платних послуг (за наявності в освітнього закладу ліцензії на цей вид діяльності).

Для того щоб «не перевантажувати» освітню програму, доцільно всі аналітичні матеріали, пов’язані з її розробкою, розмістити в додатках.

Освітня програма не зможе виконати свого призначення та не стане засобом розвитку педагогічного колективу, якщо в її розробленні братиме участь тільки адміністрація школи.

Самоосвітні завдання

Що персонально ви взяли на озброєння, опрацювавши матеріали публікації? Які корективи в роботу по складанню програм ви плануєте внести?

Чи можна структуру освітньої програми, з якою ви щойно ознайомилися, перенести в пояснювальну записку до робочого навчального плану вашої школи до нового навчального року?

Додаток 2

Базовий навчальний план початкової освіти для класів (груп) з українською мовою навчання (2019)

¹ Години, передбачені для фізичної культури, не враховуються під час визначення гранично допустимого тижневого/річного навчального навантаження здобувана освіти.

Додаток 3

Типовий навчальний план для початкової школи (за ТОП, розробленою під керівництвом О. Я. Савченко) (2019)

¹ Години, передбачені для фізичної культури, не враховуються під час визначення гранично допустимого навчального навантаження здобувачів освіти.

Типовий навчальний план для початкової школи (за ТОП, розробленою під керівництвом Р. Б. Шияна) (2019)

¹ Орієнтовний розподіл годин між освітніми галузями в рамках цього інтегрованого предмета: мовно-літературна — 2; математична — 1; природнича, технологічна, інформатична, соціальна і здоров’язбережувальна громадянська та історична - разом 4; інформатика - 1 (у 2 класі).

² Інтегрований предмет або окремі предмети «Образотворче мистецтво» і «Музичне мистецтво».

³ Години, передбачені для фізичної культури, не враховуються під час визначення гранично допустимого навчального навантаження учнів, але обов’язково фінансуються.

Додаток 4

ОРІЄНТОВНА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА (фрагмент) з інтегрованого курсу «Я ДОСЛІДЖУЮ СВІТ» до підручника «Я ДОСЛІДЖУЮ СВІТ», З КЛАС. У 2 частинах (автори Тетяна Гільберг, Світлана Тарнавська, Лариса Грубіян, Ніна Павич), створена відповідно до Типової освітньої програми (3-4 класи), розробленою під керівництвом О. Я. Савченко

3 клас -175 год на рік (І семестр - 80 год, II семестр - 95 год)/5 год на тиждень

Навчальний матеріал курсу «Я досліджую світ» представлено через інтеграцію змісту природничої, громадянської та історичної, соціальної та здоров’язбережувальної, інформативної та технологічної освітніх галузей. Інтеграція в курсі основних змістових розділів «Я і моє оточення», «Я і природа», «Людина і її здоров’я», «Земля - наш спільний дім» дає змогу сформувати уявлення молодших школярів про цілісний і водночас багатогранний навколишній світ з його взаємозв’язками і взаємозалежностями. Навчальний матеріал, що входять у програму інтегрованого курсу, відповідає обов’язковим результатам навчання здобувачів освіти Державного стандарту початкової освіти (2019).

Підручник «Я досліджую світ» для 3 класу закладів загальної середньої освіти (у 2-х частинах) реалізує завдання природничої, громадянської та історичної, соціальної та здоров’язбережувальної, технологічної, інформатичної освітніх галузей. Навчальний матеріал представлено через інтеграцію вищезазначених освітніх галузей (далі: ПРО - природнича, ТЕО - технологічна, ІФО - інформатична, СЗО - соціальна і здоров’язбережувальна, ПО - громадянська та історична галузі).

У процесі вивчення предмета «Я досліджую світ» молодші школярі отримують можливість систематизувати, розширювати, поглиблювати отримані раніше (в родині, в дошкільному закладі, з особистого досвіду взаємодії з природою і людьми) уявлення про природні та соціальні об’єкти.

Програма включає чотири розділи.

Зміст розділу 1 «Я і моє оточення» (30 год) передбачає отримання учнями знань і навичок, необхідних для взаємодії всередині окремих соціальних груп (родина, клас, школа, громада), створення сімейних відносин, стосунків між людьми (родинні зв’язки, дружні зв’язки у класному колективі, школі, ділові стосунки тощо). Опановуючи правила безпечної, грамотної і моральної поведінки в суспільстві, молодші школярі усвідомлюють важливість шанобливого і уважного ставлення до оточуючих людей (різного віку, різної національності, з обмеженими фізичними можливостями та ін.), дбайливого ставлення до сімейних традицій, історичних і культурних цінностей.

Розділ 2 «Я і природа» (50 год) сприяє освоєнню різних способів пізнання навколишньої дійсності (спостереження, експеримент, вимірювання, класифікація та ін.), засвоєнню учнями елементарних знань про неживу і живу природу, його різноманіття, створює умови для їх успішного продовження освіти в основній школі.

Зміст розділу 3 «Людина і Ті здоров’я» (55 год) спрямований на формування загальних уявлень про організм людини, його внутрішні органи і системи (опорно-рухову, травну, дихальну, серцево-судинну, нервову), органи чуття, шкіру, усвідомлення їх значення; сприяє формуванню у молодших школярів потреби в здоровому способі життя, навичок гігієни і профілактики захворювань, наданню першої допомоги, раціонального харчування та інших способів самовдосконалення.

Розділ 4 «Земля - наш спільний дім» (40 год) спрямований на виховання гармонійно розвиненої, духовно-моральної особистості, яка любить свою Вітчизну, шанобливого ставлення до України, рідного краю, своєї сім’ї, історії, культури, природи нашої країни, її сучасного життя; поважає спосіб життя, звичаї і традиції народів, які її населяють; особистості, яка прагне активно брати участь у природоохоронній та творчій діяльності.

Тематика параграфів побудована за проблемами. Кожна тема містить рубрику «Чи знаєте ви, що...», мета якої зацікавити учнів до навчання, розширити їхнє уявлення про навколишній світ, вмотивувати до свідомого навчання.

Розподіл годин орієнтовний.