Методика навчання інтегрованого курсу «Я досліджую світ» у 1-2 класах ЗЗСО на засадах компетентнісного підходу - Гільберг Тетяна 2020

2.8. Методика формування уявлень і понять у курсі «Я досліджую світ» (І цикл навчання)
Розділ 2. Методика формування дослідницької діяльності молодших школярів

Наука складається з фактів, як будинок з каміння, але набір фактів - ще не наука., так само як купа каміння - ще не будинок:.

Анрі Пуанкаре

Важливою особливістю інтегрованого курсу «Я досліджую світ» є системне введення понять, що передбачає зв’язок кожного нового поняття з уже вивченим.

Система - це не набір і не сума понять, а обов’язково ієрархія, яка передбачає стрижень організації та нові порівняно з окремими поняттями функції. У змісті системи понять виділяють ядро як пояснювальну теоретичну частину і периферію як прагматичну частину, що пов’язана із застосуванням цих понять. Зміст таких систем понять складається не лише із сукупності істотних ознак, а й з наслідків, які з них витікають.

У результаті чуттєвого сприймання предметів та явищ природи в дитини формується ряд уявлень як результат усвідомлення, осмислення, запам’ятовування. На відміну від сприйняття, уявлення є більш узагальненим образом, оскільки запам’ятовуються не всі ознаки, а найхарактерніші.

Спочатку в дитини накопичуються уявлення, далі починається процес їх узагальнення, який має завершуватися формуванням поняття. Завдання вчителя - допомогти виконати це складне узагальнення з правильними висновками. Тому першочерговою проблемою є навчити дітей виділяти істотні ознаки і на цій основі робити узагальнення.

Уявлення - чуттєво-наочний, узагальнений образ предметів та явищ дійсності, які раніше діяли на органи чуттів. В уявленнях відображаються зв’язки і відношення між предметами та явищами реальної дійсності. Але уявлення - не завжди звичний образ раніше сприйнятого предмета або явища. Воно може бути певного мірою узагальненим образом ряду предметів і явищ. Наприклад, уявлення про калину - це образ не якогось певного куща, а узагальнений образ із характерними для цього виду кущів ознаками: формою та кольором стовбура, гілок, плодів, листків тощо. Можна мати уявлення і про такі предмети, яких ми ніколи не бачили. Воно створюється на основі осмислення ряду уявлень про навколишні предмети. Уявлення є перехідною ланкою до вищої форми пізнання - абстрактного мислення.

Сприймання та уявлення забезпечують чуттєве пізнання предметів і явищ, але не дозволяють проникнути в їхню сутність, розкрити внутрішні зв’язки і взаємозалежності між ними, а також закономірності об’єктивної реальності. Цей процес відбувається на рівні абстрактного, логічного мислення, результатом якого є поняття:

Поняття - це така форма думки, яка відображає істотні ознаки та відношення предметів і явищ реального світу. У кожному понятті розрізняють його зміст та обсяг. Зміст поняття - це сукупність ознак предметів, відображених у понятті. В основі будь-якої думки лежить процес оперування поняттям. Тому всі поняття повинні бути осмисленими у процесі активної пізнавальної діяльності. Поняття, як і судження, - це результати мисленнєвої діяльності, що складається з аналізу і синтезу, порівняння і протиставлення, абстрагування й узагальнення, якими цілеспрямовано повинні оволодіти учні.

Щоб зрозуміти сутність понять як форми знань, особливості їх засвоєння школярами і значущість для організації процесу навчання, розглянемо їхню об’єктивну характеристику.

Поняття нерозривно пов’язані з мовою. Вони закріплюються в термінах, символах, дефініціях, які є їх матеріальними носіями. Зміст понять розкривається в судженнях, які завжди виражаються в словесній формі.

Інтегрований курс «Я досліджую світ» передбачає формування первісних понять, які вперше підводять учнів до розуміння закономірностей навколишнього світу. При цьому використовується чуттєвий досвід школярів. Спостереження та практична робота дозволяють сформувати уявлення, які стають основою формування первісних наукових понять, простих за змістом, які потім об’єднуються в складні та змістовніші за обсягом. Отже, інтегрований курс «Я досліджую світ» І циклу навчання у початковій школі включає в себе ієрархізовану систему понять, які хоч і мають відносно елементарний характер, але відображають об’єкти та явища у їхніх взаємозв’язках на доступному для молодшого школяра рівні. Кожне поняття на певному відрізку процесу навчання має свій початковий і кінцевий рівень сформованості, уміщені у програмі й підручнику. Кожне нове поняття вводиться поступово, у декілька етапів.

Умови формування понять інтегрованого курсу «Я досліджую світ»:

1. Організація чуттєвого сприймання ознак, властивостей предметів або явищ, формування уявлень про них або актуалізація раніше сформованих уявлень.

2. Організація розумової діяльності, спрямованої на виділення істотних ознак.

3. Забезпечення узагальнення та словесного визначення сутності поняття, позначення його відповідним терміном.

4. Організація закріплення сформованого поняття за допомогою репродуктивного відтворення його змісту.

5. Організація застосування засвоєного поняття у подібних і нових ситуаціях.

Знання будь-якої науки відображають певну частину реальної дійсності, яка є предметом її пізнання, складають систему понять.

У якості повідомлення первісних знань використовуються остенсивні визначення, що дають можливість розуміти той чи інший термін, не звертаючись до інших термінів.

Остенсивне визначення (від лат. ostentus, виставляння напоказ) - визначення предмета шляхом безпосереднього показу (демонстрування). Контекстом такого визначення є ситуація, у якій міститься предмет. Наприклад, у зоопарку можна визначити зебру, просто показавши на неї і повідомивши: «Це - зебра». Очевидно, що остенсивне визначення не може бути суто словесним. Такі визначення застосовуються для характеристики предметів, доступних безпосередньому сприйняттю.

Можливості остенсивного визначення значно обмежені:

✵ метод визначення не дає можливості відокремити особливості конкретного об’єкта та особливості його виду (класу);

✵ метод придатний лише для опису найпростіших предметів, переважно речей.

Остенсивно легко визначити знак «плюс», важче - поняття «формула», і неможливо - поняття «математика».

Розрізнюють цілком остенсивні та частково остенсивні визначення. За допомогою перших ми навчаємося рідної мови. Будуючи другі, ми вже володіємо певною природною мовою. Принциповою особливістю останніх є те, що за їх допомогою ми знайомимося з одиничними поняттями, які маємо щодо унікальних предметів. Так, молена, вважати, що остенсивним визначенням буде не тільки прямий показ одиничного предмета думки, а й фотографія певної особи, відбитки її пальців, біохімічний склад крові тощо.

У межах інтегрованого курсу є багато понять, що на початковому етапі навчання подаються через остенсивні визначення. Наприклад, на малюнку 17 показано, як у І циклі навчання вводяться такі поняття.

Малюнок 17. Зразки введення понять за допомогою відповідних завдань

Визначення має бути не лише істинним за змістом, а й правильним за своєю структурою. Правильність визначення залежить від дотримання певних логічних вимог до нього або правил визначення поняття.

Визначення має бути чітким та однозначним. Якщо поняття визначається через інше поняття, ознаки якого невідомі і яке саме потребує визначення, то виникає помилка визначення одного невідомого через інше невідоме.

Визначення не повинно бути заперечним. Заперечні твердження про предмет не розкривають його істотних ознак, а лише вказують на те, чим він не є. Наприклад, «логіка - не математика», «будь-яке визначення є запереченням» тощо. Проте на визначення заперечних понять це правило не розповсюджується. Наприклад, «безбожник - це людина, яка не визнає існування Бога» тощо. Наведене визначення є правильним.

Прийомами, подібними до визначення, є опис, характеристика, порівняння, розрізнення та екстенсивне визначення.

Опис - найбільш точне та повне відображення ознак предмета (події, місця, особи тощо). Опис дає чуттєво-наочний образ предмета, який людина може скласти за допомогою творчого чи репродуктивного уявлення. Опис містить як суттєві, так і несуттєві ознаки предмета.

Характеристика дає перелік лише деяких внутрішніх, істотних властивостей людини, явища, предмета, а не її зовнішнього вигляду, на відміну від опису. Наприклад: «Аристотель - засновник перипатетичної школи у філософії, засновник логіки, автор «Аналітики»» тощо.

Порівняння - прийом, за допомогою якого один предмет зіставляють з іншим, для якого схожа ознака є істотною і яскраво вираженою. Цей прийом використовують для образної характеристики предмета. Наприклад, «нирки - невеликі парні органи, що мають форму бобів»; «квітка гороху нагадує метелика»; «книжки - вікна, крізь які людина дивиться в життя» тощо.

Розрізнення - прийом, за допомогою якого виявляють ознаки, що відрізняють один предмет від іншого, або виділяють предмет з подібних до нього. Розрізнення може здійснюватися на підставі відсутності у даного предмета певної ознаки.

На перших етапах навчання подається уявлення про поняття (пропедевтика) на рівні мінімаксу. Від цього моменту почнеться процес запам’ятовування. Оскільки не всі учні мають однакову здатність до запам’ятовування, на цьому етапі немає необхідності вимагати від них цього.

У наступних класах уводяться поняття, що відпрацьовуються на етапах актуалізації. А далі на базі цих понять формуються нові. Таким чином в основу засвоєння понять покладається багаторазове застосування на уроці, яке призводить до вибудовування нового вивченого поняття в уявну систему цілісної картини світу.

За змістом поняття поділяються на прості і складні. А за обсягом розрізняються одиничні і загальні поняття та категорії. Одиничні: обсяг дорівнює одиниці («річка Дніпро», «ромашка лікарська» і т. ін.), загальні - більше одиниці («річка», «місто», «звір», «дерево» і т. ін.), а категорії - це поняття найвищого рівня узагальнення («тварина», «рослина», «природа», «причина» та ін.).

Оскільки поняття закріплюються в термінах, символах, дефініціях, які є їх матеріальними носіями, вони нерозривно пов’язані з мовою. Саме в словесній формі виражаються судження, які розкривають зміст понять. Судження відображають зв’язки між об’єктами і явищами навколишнього світу або між властивостями й ознаками одного об’єкта.

Судження можуть стосуватися всієї групи об’єктів - це загальні судження («У трав’янистих рослин стебла м’які, соковиті, зеленого кольору»); якоїсь частини - часткові («У листяних рослин листки схожі на пластинки») або одного предмета - одиничні судження («Свійських тварин утримують люди»).
Які логічні операції найчастіше здійснюються з поняттями у процесі навчання?

1. Узагальнення понять, що являє собою перехід від понять з меншим обсягом, але більшим змістом, до понять з більшим обсягом і меншим змістом. Здійснюється на основі встановлення родо-видових зв’язків (індуктивний шлях). Родові поняття відображають істотні ознаки класу предметів (об’єктів) або явищ, а видові - тільки окремої групи. Родове поняття підпорядковує видові. У цьому випадку обсяг родового поняття містить обсяги кількох видових, які стають його частинами. Наприклад, у родове поняття «дерево» входять видові: «листяне дерево» та «хвойне дерево» (сх. 11).

Схема 11. Зразки індуктивного шляху введення понять

2. Обмеження понять - це дія, протилежна узагальненню, тобто перехід від роду до виду (дедуктивний шлях). Межею є видове поняття.

3. Поділ поняття веде до розкриття його обсягу, зумовлює розподіл усіх об’єктів, які узагальнюються в ньому, на групи за певними істотними ознаками. Наприклад, усі звірі («тварини, тіло яких укрите шерстю») за способом живлення поділяються на хижих («живляться іншими тваринами»), травоїдних («живляться рослинами»), усеїдних («живляться рослинами і тваринами»).

У процесі формування в учнів понять і розкриття закономірностей (сталих взаємозв’язків) природи слід пам’ятати, що однією з рис системи понять є рухомість і динамічність, бо всі поняття нерозривно пов’язані між собою.

Інтегрований курс «Я досліджую світ» І циклу навчання початкової школи має охоплювати певну систему наукових знань, адаптованих до вікових особливостей розумового розвитку дітей цієї вікової групи і загальних цілей навчання. Він передбачає засвоєння молодшими школярами системи уявлень та елементарних понять, які визначаються у Типових освітніх програмах та у підручниках. Між ними існує ієрархічна залежність, зумовлена різним рівнем їх узагальнення.

Оскільки ДСПО ґрунтується на компетентнісному підході, він не передбачає запам’ятовування здобувачами освіти визначень термінів і понять, натомість передбачає активне конструювання знань та формування умінь, уявлень через досвід практичної діяльності.

У наступній таблиці вміщені основні поняття інтегрованого курсу «Я досліджую світ» з відповідних освітніх галузей. За таблицею можна спостерігати, як відбувається динамічний розвиток понятійної системи курсу.

Перевіримо себе

• Проаналізуйте, як розвиваються поняття «вода», «повітря» в інтегрованому курсі «Я досліджую світ» І циклу початкового навчання (1-2 класи), за лінійкою підручників одного авторського колективу.

• Складіть блок-схему родо-видових зв'язків для пояснення таких понять: «погодні явища», «сезонні явища».

• Оберіть правильну відповідь.

1) Природничим поняттям притаманні такі властивості:

А об'єм, зміст, зв'язок з іншими поняттями;

Б структура, логіка, зміст;

В виникають на основі спостережень, формуються у процесі дослідів;

Г об'єм, зміст, структура.

2) Правильне судження, що відповідає терміну «гербарій»:

А засушені рослини або їх частини, що прикріплені до цупкого паперу;

Б натуральні об'єкти, що можуть бути використані для виконання практичних завдань на уроках природознавства;

В натуральні об'єкти, що являють собою засушені рослини або їх частини, які прикріплені до цупкого паперу і зроблені руками дітей;

Г композиції із засушених квітів.

3) Правильне твердження, яке відповідає терміну «природниче поняття»:

А узагальнена форма наукової думки, що відображає у свідомості людини предмети і явища природи;

Б процес сприйняття чуттєвих ознак об'єктів і явищ природи;

В форма думки, що констатує факти та явища природи;

Г наукова форма думки щодо логіки вивчення явищ та предметів природи.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Байбара Т. М. Методика навчання природознавства в початкових класах. - К.: «Веселка», 1998, с. 68-81.

2. Жеребкін В. С. Логіка. - Харків: Основа; Київ : Знання, 1999. - С.41-45.

3. Мозгова Н. Г. Логіка: Навч. посіб. - К.: Каравела, 2007. - 248 с.

4. Нарочна Л. К., Ковальчук Г. В., Гончаров К. Д. Методика викладання природознавства: Навч. Посібник-2-е вид., перероб. і допов. К.: Вища школа. 1990. - 302 с.

5. Хоменко І. В. Логіка: підруч. для вищих навч. закл. - Київ: Абрис, - 2004. - С. 64-87.

6. hhps://studfiles.net/pгеview/5775571/