Нова українська школа: методика навчання фізичної культури у 1-4 класах закладів загальної середньої освіти - А. А. Боляк, Г. А. Коломоєць, А. А. Ребрина, Н. Л. Боляк 2021

4.1. Методика розвитку швидкості
4. Методика розвитку фізичних (рухових) якостей на уроках фізичної культури в початковій школі

Більшість фізичних якостей людини у процесі особистісного розвитку змінюються нерівномірно. У різні вікові періоди окремі якості можуть демонструвати дуже високі темпи приросту. Ці вікові періоди можуть чергуватися з роками дуже малого приросту якості або навіть спаду її показників. Розвиток фізичних якостей учнів/учениць відбувається в процесі фізичної підготовки.

Виконання вправ та розвиток фізичних якостей — дві взаємопов’язані складові фізичного виховання. Неможливо досягти успіху у фізичній культурі, не повторюючи вправ, а повторне виконання неодмінно впливає на розвиток фізичних якостей.

Слід враховувати наявність позитивного і негативного переносу якостей під час їхнього розвитку. Наприклад, розвиток максимальної сили позитивно впливає на швидкість. Розвиток гнучкості позитивно впливає на силу м’язів, які розтягуються.

Зауважимо, що найтісніший позитивний взаємозв’язок спостерігається в дітей до настання статевої зрілості. При цьому, що нижчий рівень фізичних якостей, то тісніший позитивний взаємозв’язок між ними, і навпаки. Слід також враховувати позитивний перенос однієї вправи на іншу або на побутові рухові дії. Також переноси спостерігаються за взаємодії різних м’язових груп.

Різні аспекти можливих переносів слід враховувати під час планування розвитку фізичних якостей на уроках фізичної культури в 1-4-х класах. У цій віковій групі складно сегментувати і виділити засоби, спрямовані на розвиток тієї чи іншої фізичної якості, а тому для уроків фізичної культури слід підбирати засоби комплексної спрямованості. Переважно це ігри, естафети тощо.

У молодшому шкільному віці продовжується інтенсивний розвиток форм і функцій організму, котрі значною мірою залежать від умов життя і якості психофізичної діяльності дітей, зокрема від використання засобів фізичної культури.

Молодший шкільний вік характеризується відносно рівномірним розвитком опорно-рухового апарату. Зростання довжини тіла випереджає зростання маси. Кістковий скелет практично сформований і містить велику кількість кісткової тканини. Суглоби рухливі, зв’язковий апарат еластичний, що сприяє розвитку рухливості в основних суглобах. Посилено розвивається м’язова система, особливо великі м’язи. До 9-11-ти років формується взаємодія м’язів-антагоністів, що позитивно впливає на координаційні здібності дітей.

Майже повністю завершується морфологічний розвиток нервової системи. Її діяльність характеризується переважанням процесів збудження. Висока реактивність, пластичність, збудженість нервової системи сприяють швидшому та ефективнішому засвоєнню рухових навичок. Рухи дітей швидкі, але не достатньо точні.

Змінюється і вдосконалюється серцево-судинна і дихальна системи.

Учні/учениці мають природну потребу у високій руховій активності, що відповідає їхньому віку та індивідуальному стану.

Розробляючи методику фізичної підготовки дітей молодшого шкільного віку, слід підбирати вправи, які відповідають таким вимогам:

✵ враховувати вікові морфо-функціональні та індивідуальні особливості дитячого організму;

✵ віддавати перевагу ігровим засобам;

✵ враховувати можливість позитивного переносу при взаємозв’язку м’язових груп, вправ, фізичних якостей.

4.1. Методика розвитку швидкості

Швидкістю називають здатність людини до термінового реагування на подразники і вміння виконувати рухи за мінімально короткий час. Швидкість — це комплексна рухова якість, що виявляється через:

✵ латентний період рухової реакції;

✵ швидкість реалізації локального ненавантаженого руху;

✵ швидкість реалізації багатосуглобного руху, пов’язаного зі зміною положення тіла в просторі, а також переключення з однієї дії на іншу за відсутності значного зовнішнього опору;

✵ частоту ненавантажених рухів.

Виховуючи швидкісні можливості дітей, широко застосовують циклічні вправи: біг, ациклічні стрибки, змішані стрибки з короткого розбігу і вправи з регульованим часом і темпом руху.

Швидкість виконання окремих вправ залежить від низки чинників: рівня розвитку сили, ступеня оволодіння технікою вправи, її складності.

Прояв швидкості багато в чому залежить і від складу м’язових волокон, рівня м’язової та міжм’язової координації, біохімічних процесів, що забезпечують інтенсивність розпаду хімічних речовин. Розрізняють такі елементарні прояви швидкості:

✵ час реакції — простої і складної;

✵ швидкість виконання одиночного руху;

✵ частоту рухів.

Для розвитку й удосконалення швидкості застосовують вправи невеликої тривалості (до 20 с) з граничною або приграничною швидкістю. У початковій школі — це насамперед елементи рухових чи спортивних ігор з вираженими моментами прискорень, деякі силові вправи, які виконують на швидкість. Засоби розвитку швидкісних якостей варто підбирати з урахуванням подібності координаційних структур, тому що пряме перенесення швидкості, за даними багатьох науковців, досить ускладнене. У рухливих іграх — це швидкість виконання прийомів техніки гри, переміщення гравця на полі. Засоби, спрямовані на розвиток швидкості, повинні відповідати таким вимогам:

✵ техніка вправ має забезпечувати виконання рухів на високих швидкостях;

✵ вправи мають бути добре засвоєними, щоб під час їх виконання вольові зусилля були спрямовані переважно не на спосіб, а на швидкість виконання;

✵ тривалість вправ має бути такою, щоб до кінця їх виконання швидкість не знижувалася внаслідок стомлення, вона не повинна перевищувати 20-22 с.

Вправи на розвиток швидкості повинні бути різноманітними й охоплювати різні групи м’язів. Кількість використовуваних вправ має бути незначною, але вони необхідні на кожному занятті, а також сприяти вдосконаленню регуляторної діяльності центральної нервової системи, підвищенню координаційних здібностей.

Основними методами розвитку швидкості є повторний, інтервальний, змагальний, ігровий.

Повторний метод — один із провідних методів розвитку й удосконалення швидкості. Його суть полягає в повторенні вправ з граничною або приграничною швидкістю. У перервах між повтореннями рекомендують використовувати активний відпочинок, що дає змогу підтримувати збудження центральної нервової системи на досить високому рівні.

Інтервальний метод також є ефективним для розвитку швидкості. Він полягає в чергуванні вправ, що виконують у швидкому й повільному темпі. Під час виконання вправ низької інтенсивності створюються передумови для достатнього відпочинку, а подальша швидкісна робота відбувається на тлі повного відновлення.

Змагальний метод є найбільш ефективним для розвитку швидкості. Умови змагань супроводжуються емоційним підйомом, що сприяє значному прояву швидкісних якостей.

Ігровий метод ґрунтується на вихованні швидкості в процесі гри. Із психологічної точки зору прояв швидкості багато в чому залежить від мотивів, що спонукають осіб, які займаються, виконувати ту чи ту швидкісну дію. Тому в процесі занять повинні передбачатися вправи, які б насамперед зацікавили учнів.

У процесі виховання швидкісних якостей велике значення має розвиток сили. Завдання силової підготовки, спрямованої на підвищення швидкості виконуваних рухів, можна вирішити двома основними шляхами:

1) підвищенням рівня розвитку максимальної сили;

2) вихованням швидкісно-силових здібностей проявляти більшу силу в умовах швидких рухів.

Заняття силової спрямованості будують з урахуванням характеру прояву швидкості в змагальній діяльності. При цьому під час виконання вправ вага обтяжень не повинна бути надмірно великою. Інакше це може призвести до обмеженої амплітуди рухів і перекручуванню їх структури, а також до небажаних координаційних змін.

Під час розвитку швидкості велике місце відводять вправам, у яких поєднують швидке пересування на полі з подальшими випадами або стрибками в різних, іноді незалежних від розгону, напрямках із різким зрушенням з місця і швидкими зупинками. Для цього використовують також стрибки з місця в різних напрямках, біг і стрибки спиною вперед. Діти мають бути в постійній готовності. Це дає можливість, наприклад, швидко робити своєчасні ривки на м’яч, що летить.

Велике значення для розвитку швидкості має здатність максимально розслаблятися. Вправам на розслаблення необхідно приділяти достатню кількість часу, безперервно підвищуючи швидкість реакції і швидкість пересування.

Для розвитку швидкості рухової реакції застосовують рухові вправи на несподіваність, рухливі ігри, що потребують рухової реакції без запізнення і в складних умовах, елементи спортивних ігор — корфбол, флорбол, падел, панда та ін. Вправи, спеціально спрямовані на розвиток швидкості, проводять на початку основної частини уроку.

Для розвитку швидкості вправи добирають диференційовано, а саме: вправи на розвиток швидкості реакції, вправи на розвиток частоти рухів, вправи на розвиток швидкості переміщення. Вправи є ефективними тоді, коли дитина може контролювати й точно оцінювати швидкість рухів. Тренувальні заняття гурткової роботи організовують так, щоб вправам на розвиток швидкості не передувала будь-яка важка робота.

Швидкість є комплексною руховою якістю, яка проявляється через:

— швидкість рухових реакцій;

— швидкість виконання необтяжених поодиноких рухів;

— частоту (темп) необтяжених рухів;

— швидкий початок рухів.

Враховуючи, що на уроках у молодшій школі необхідно віддавати перевагу цілісним рухам, важливішим є виховання здатності до прояву швидкості в цілісній вправі. Рівень прояву швидкості за виконання різних вправ не однаковий. До засобів удосконалення швидкості висувають такі вимоги:

✵ техніка вправ має давати можливість виконувати вправи з граничною швидкістю;

✵ вправи мають бути добре засвоєні, аби зусилля учня/ учениці спрямовувалися виключно на швидкість виконання;

✵ тривалість вправ не може перевищувати 30 с;

✵ вправи мають бути адекватними окремому прояву швидкості й умовам виконання руху;

✵ різноманітність і поєднання розвитку швидкості з іншими якостями.

Вік 7-11 років найсприятливіший для виховання швидкісних якостей. Зростання швидкості в молодших учнів/ учениць пов’язано, головним чином, із здатністю до високого темпу кроків, рухів. Це потребує завдань, які передбачають високу частоту рухів. Найбільш доцільними засобами розвитку швидкості будуть ігри, естафети, метання легких приладів, наприклад, тенісного м’ячика.

Щодо особливостей методики, то слід уникати вузько- спеціалізованих вправ, надавати перевагу цілісним руховим актам. На уроці фізичної культури швидкісні вправи слід виконувати до настання втоми, протягом підготовчої та на початку основної частини уроку. В разі проведення естафет у кінці уроку слід пересвідчитися, що попередні вправи не дуже втомили дітей.

Вправи на розвиток швидкості потрібно використовувати протягом усього навчального року. Їх варто застосовувати не лише на уроках фізичної культури, а й під час проведення організованих перерв, змагань, у домашніх завданнях тощо.

Саме в молодших класах швидкісні вправи потрібно включати в кожний урок незалежно від змісту. Це спричинено необхідністю максимально використати сенситивний період для забезпечення розвитку швидкісних можливостей.

Допоміжними засобами розвитку швидкості учнів/учениць молодшої школи є їхніми самостійна ігрова діяльність. Тому важливо навчати дітей таким іграм, прищеплювати захоплення і вміння самостійно займатися фізичними вправами.