Розробки уроків - Українська мова та читання Частина 2 - 2 клас II семестр - Володимир Наумчук 2021

Життя великого Кобзаря. (Читання)
Спостереження за роллю дієслів у мовленні і застосування їх у власних висловлюваннях. Весняне пробудження

Матеріал до уроку. О. Іваненко «Маленьким про Великого Тараса».

Мета. Поглиблювати знання учнів про життя Т. Г. Шевченка, удосконалювати навички читання, пробуджувати почуття поваги та шани до Кобзаря.

Дидактико-методичне забезпечення. Медіаресурси із зображенням пам'ятників Т. Шевченку в світі; портрет Т. Шевченка.

План-конспект

1. Організація учнів до уроку.

2. Перевірка домашнього завдання.

2.1. Розповідь учнів про «Подорож паростка великим парком».

2.2. Виконання різнорівневих завдань до твору К. Міхаліциної «Хто росте у парку».

3. Повідомлення мети уроку.

4. Розповідь учителя про Т.Г. Шевченка з використанням наочності.

- Діти, ви вже багато знаєте про генія українського народу Т. Г. Шевченка. Ви читали його твори, вчили напам'ять вірші, брали участь у вшануванні імені поета, письменника, художника. Ви і надалі будете знайомитися з творчістю Т. Шевченка, дізнаєтеся, які чудові картини він писав, будете пишатися тим, що ім'я великого українця відоме у всьому світі і що воно (ім'я) увійшло в сотню найвідоміших українців усіх часів. У багатьох країнах світу Т. Шевченку встановлено пам'ятники (30 країнах), його твори перекладені більше, ніж на сто мов світу, його ім'ям названі навчальні заклади, театри, площі, вулиці, населені пункти. Шанують пам'ять сина української землі народи Кавказу й Азії, Європи, Канади, Аргентини, США.

З особливою любов'ю, глибокою повагою ставимося до Т. Шевченка ми, українці. Так було, так є і так завжди буде!

5. Мотивація навчальної діяльності учнів.

- Діти, ви ознайомитеся з твором О. Іваненко «Маленьким про Великого Тараса». Прослухавши твір, дасте відповідь на питання, які записані на дошці.

6. Ознайомлення зі змістом твору О. Іваненко «Маленьким про Великого Тараса».

6.1. Читання твору вчителем.

Маленьким про Великого Тараса

(скорочено)

Коли я була зовсім маленькою, отакою, як ви зараз, у нас дома дуже любили співати. Зберуться після роботи літнім вечором під свято і співають.

Я знала, що завжди наприкінці співатимуться дідові любимі пісні «Реве на стогне» і «Як умру». Дід теж підтягатиме. Я знала всі слова, і хоч не всі вірно вимовляла і розуміла, тоненько і собі співала. І ніхто з мене не сміявся, бо я сиділа в діда на руках або коло нього.

Ми жили далеко від Дніпра, але з самого малку я уявляла собі, який він широкий, могутній, і вночі, під час бурі, реве та стогне і підіймає високі хвилі. А закінчувалася пісня тихо-тихо, і дід завжди трохи піднімав руку, щоб співали тихо, наче вже буря скінчилась і все засинало. Я дуже любила цю пісню.

А коли співали «Як умру», починали її завжди басами - тато, сусід дядя Яша і дорослі хлопці, мені ставало сумно і трохи страшно. Пісню звали «Заповіт». Я не все розуміла в цій пісні, але уявляла високу гору над Дніпром, на ній могилу, і звідти ген-ген далеко видно: лани, річки, всі міста і села. І хтось це все бачить, кличе, щоб люди повставали, рвали кайдани, і просить, щоб його згадували.

А коли я стала трошки старшою, я спитала діда:

- А хто це просить?

- Хіба ти не знаєш? - здивувався дід. Йому здавалось, мабуть, якщо я співаю, я вже все розумію і знаю. - Це просить той, хто написав цю пісню, а написав її Тарас Шевченко, наш Кобзар.

Великий портрет Тараса Шевченка висів у нас над столом. Скільки я пам'ятала себе, так уже знала його обличчя. Він немов дивився на мене, завжди уважно, лагідно і сумно.

- Це він написав «Заповіт», і «Реве та стогне», і «Садок вишневий коло хати», і ще багато пісень та віршів, - сказав дід. - Їх люблять, бо він кликав ними людей боротися за волю, щоб не було багатих і бідних, а щоб усі люди жили в мирі і дружбі, спільно працювали.

- А він ще живий? - спитала я. - Адже він писав «Як умру». Може, він ще не помер?

- Ні, - похитав головою дід, - він жив давно, я був тоді зовсім маленьким, коли він помер. Але про нього знали всі, хто боровся за волю народу. Недарма його «Заповіт», коли був ще цар, забороняли співати жандарми, бо він сам, Тарас Шевченко, боровся за народ і все своє життя поклав за це.

- Як? - спитала я. - Розкажи.

І дід кілька вечорів підряд розповідав мені про Тараса Шевченка.

Я слухала уважно діда, і для мене Тарас Шевченко був уже близькою, рідною людиною.

Незабаром я пішла вчитися до школи. Напровесні вчителька нам сказала:

- У березні буде Шевченківське свято. Давайте готуватись. Вивчимо вірші Тараса Григоровича Шевченка, його пісні.

Я сказала, що я знаю «Садок вишневий».

- От і добре. Ти й прочитаєш.

На свято я прийшла з дідом. Він ішов такий урочистий, задоволений.

- Дочекався, - сказав, - свято Кобзаря по всіх усюдах вільно справляють.

Всі дівчатка були в українських вишиваних сорочках і з віночками, і стрічками на голові. Ми казали і співали вірші Тараса Шевченка, а на кінець усі- усі учні школи, - і молодші, і старші, і всі учителі, і директор, і батьки, які прийшли на свято, і мій дідусь, - усі встали і співали «Заповіт»:

І мене в сім'ї великій,

В сім'ї вольній, новій,

Не забудьте пом'янути

Незлим тихим словом.

А посередині сцени стояв у вітах великий портрет Тараса Григоровича Шевченка. Він дивився ласкаво-ласкаво, наче він був з нами насправді і радів, що тепер усім дітям добре, і ми справді були як одна сім'я.

Оксана Іваненко

6.2. Відповідь учнів на запитання, що записані на дошці.

- Прочитайте запитання, записані на дошці. Дайте на них відповідь.

1. Хто автор прослуханого вами твору?

2. Для читачів якого віку написане оповідання?

3. Від чийого імені ділиться спогадами авторка?

4. Про що згадувала дівчинка?

5. Хто дівчинці розповідав про Т. Шевченка?

6. Що принесло задоволення дідусеві й усій шкільній родині?

6.3. Повторне вибіркове читання вчителем твору за бажанням учнів.

- Діти, що би ви хотіли почути ще раз з прослуханого оповідання? (Учні називають той чи інший епізод твору, вчитель його перечитує). Чи хочете ви ще раз почути розмову онуки з дідусем? Послухайте ще раз уривок із твору, у якому йдеться про шкільне Шевченківське свято.

6.4. Аналіз змісту втору.

- Яких традицій дотримувалися в сім'ї письменниці? При виконанні якої пісні дівчинці ставало сумно? Як ще називають Т. Шевченка? Що розповів про Т. Шевченка онучці її дідусь? Коли відзначають Шевченківське свято? Як вшановували пам'ять Т. Шевченка в школі, в якій навчалася дівчинка? Що дуже схвилювало дідуся? Які почуття огорнули всю шкільну родину під час свята? Поясніть, як ви зрозуміли вислів: «Ми справді були як одна сім'я»?

7. Розвиток мовлення учнів.

- Діти, пригадайте, як у нашому класі, школі вшановують пам'ять Т. Шевченка? Розкажіть, яку ви брали участь у підготовці та проведенні Шевченківського свята? Хто допомагав вам готуватися до свята? Які твори Т. Шевченка ви вчили напам'ять? Як був прикрашений клас, сцена? Поділіться своїми споминами.

8. Читання твору учнями. Вправа «Дочитай абзац».

♦ «Я знала, що завжди...»

♦ «А коли співали...»

♦ «Великий портрет Тараса...»

♦ «Всі дівчатка були...»

♦ «А посередині сцени...»

9. Підсумки уроку.

- Хто поділився спогадами свого дитинства? Що найбільше запам'яталося дівчинці? Назвіть вірші, які згадуються в оповіданні. А які ще вірші Т. Шевченка ви знаєте? Що вас найбільше схвилювало, коли ви слухали чи читали оповідання? Як вшановують пам'ять Т. Г. Шевченка в Україні?

10. Домашнє завдання.

Розповісти рідним про дитячі спогади письменниці, якими вона поділилася зі своїми читачами.