Система міжпредметних завдань на уроках літературного читання - О.Я. Савченко 2020

1.2. Вивчення стану використання міжпредметних зв'язків на уроках літературного читання
Розділ 1. Досліджувана проблема у педагогічній теорії і практиці

Відповідно до програми дослідження, вивчення цього питання відбувалося за такими напрямами:

1. Аналіз вимог навчальних програм і підручників у контексті проблеми застосування міжпредметних зв’язків (у межах окремих освітніх галузей і між галузями).

2. Висвітлення проблеми міжпредметних зв’язків у дидактико-методичних джерелах; аналіз розуміння їх сутності вчителями.

3. Вивчення стану використання міжпредметних зв’язків в умовах педагогічного досвіду.

Вивчення зазначених завдань передбачало використання комплексу методів дослідження, здійснювалось на спостережувальному, аналітичному i прогностично-перетворювальному рівнях.

У параграфі викладено результати, одержані переважно на спостережувальному i аналітичному рівнях. Зокрема, використовувались методи спостереження, інтерв’ю вчителів, спільне обговорення досліджуваної проблеми, експертна оцінка вчителями навчальних ситуацій у контексті імовірного ефекту застосування міжпредметних зв’язків. Ця методика створила достатні можливості для вибіркового вивчення досліджуваної проблеми у цілісному природно організованому освітньому процесі.

Окрім зазначеного, використовувались:

✵ паралельне спостереження однакових тем, які вивчаються на уроках літературного читання у різних класах і мають потенціал для використання різних видів міжпредметних зв’язків;

✵ аналіз і узгодження індивідуальних і колективних експертних оцінок методичних можливостей запропонованих міжпредметних завдань в контексті вивчення конкретних тем.

Коротко охарактеризуємо здобуті результати.

І. Відображення проблеми міжпредметних зв'язків у Державних стандартах, навчальних (освітніх) програмах і підручниках.

За період дослідження теми (2017-2019 pp.) освітній процес у початковій школі здійснювався за різними нормативними документами: Державним стандартом, який був прийнятий у 2011 році, і Державним стандартом, прийнятим у 2018 році. Зазнали суттєвих змін і навчальні програми, які відповідали цим документам. Навчальні програми 2011 року були розвантажені та оновлені за результатами відкритого обговорення на платформі EdEra, затверджені рішенням Колегії МОН (4 серпня 2016 р.).

За Державними стандартами 2018 року Колегією МОН було затверджено дві типові освітні програми (НУШ-1; НУШ-2) за якими у 2018-19 навчальному році розпочався освітній процес у 1 класах усіх типів освітніх закладів.

У Державному стандарті початкової загальної освіти (2011 року) прямої вказівки щодо використання міжпредметних зв’язків немає. Однак, у необхідність характеристиці кожної освітньої галузі підкреслено взаємоузгоджене формування відповідних ключових компетентностей, що передбачає врахування потенціалу різних освітніх галузей.

Наприклад, в освітній галузі «Мови і літератури» зазначено, що головними завданнями початкового курсу навчання мови є:

✵ формування в учнів мотивації вивчення мови;

✵ гармонійний розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності — слухання, говоріння, читання і письма;

✵ формування комунікативних умінь;

✵ опанування найважливіших функціональних складових мовної системи з урахуванням особливостей фонетичної граматичної систем кожної з мов навчання;

✵ соціально-культурний розвиток особистості;

✵ формування уміння вчитися.

Майже кожне із цих завдань передбачає формування в учнів міжпредметних умінь, які за психологічною природою і дидактичною основою передбачають різні види зв’язків як між предметами у межах однієї галузі, так і за міжгалузевим змістом.

Коротко охарактеризуємо потенціал програм щодо навчальних можливостей використання міжпредметних зв’язків.

Досягнення завдань, визначених навчальною програмою з української мови до кожної змістової лінії (мовленнєва, мовна, соціокультур- на, діяльнісна), передбачає її зв’язок з іншими предметами, бо мова і мовлення є загальними засобами навчання і розвитку учнів. Тому на уроках української мови опрацьовується той мовний матеріал, який використовується на уроках інших предметів, щоб забезпечити загально- пізнавальну підготовку учнів і формування ключових компетентностей: комунікативної і уміння вчитися.

Одним із найважливіших видів мовленнєвої діяльності є читання, тому саме у цій діяльності є найбільше точок дотику з уроками літературного читання. Як відомо, на уроках української мови широко використовуються тексти, робота над якими передбачає слухання, читання учнями (вголос або мовчки), первинної перевірки вчителем розуміння прочитаного й обговорення окремих епізодів змісту. Специфікою роботи з читання текстів на цих уроках є те, що увагу дітей слід привертати до правильного вимовляння слів, розуміння значення інтонації речень, різних за функцією, змістового поділу речень за допомогою пауз, мелодики мовлення тощо.

Безпосереднім є зв’язок уроків української мови з уроками літературного читання і «Людина і світ» у реалізації соціокультурної змістової лінії, зокрема, у визначенні тематики читання, формуванні цінностей. Наскрізними для вивчення всього курсу української мови є міжпредметні і внутрішньопредметні зв’язки для реалізації діяльнісної змістової лінії, що передбачає формування в молодших школярів ключових компетентностей і наскрізних умінь.

У програмі з літературного читання зазначено, що читацька компетентність має не лише предметний, а й загальнонавчальний характер, бо є засобом вивчення всіх навчальних предметів. Тому її формування здійснюється з використанням міжпредметних зв’язків. Особливого значення це набуває у реалізації таких змістових ліній: коло читання, навичка читання, розвиток творчої діяльності. Наприклад, у програмі підкреслено, що «формування читацьких умінь здійснюється в нерозривній єдності з мовленнєвими. Якщо система читацьких умінь відображає процес сприймання, осмислення твору, то мовленнєві уміння — процес створення власного висловлювання за прочитаним (прослуханим)». У взаємозв’язку із іншими навчальними предметами у процесі читання формуються усі ключові компетентності і наскрізні уміння, які вказано у новому Державному стандарті i Типовій освітній програмі для першого і другого циклів початкової школи.

У програмі інтегрованого курсу «Я у світі» зазначено, що соціальна і громадянська компетентності, як ключові, мають міждисциплінарний характер, інтегруються через взаємозв’язок усіх освітніх галузей та спрямовуються на соціалізацію особистості, набуття громадянських якостей, навичок співжиття і співпраці, дотримання соціальних норм і правил. Вони реалізуються через комплекс компетенцій, які мають специфіку залежно від мети і змісту конкретної галузі, навчального предмета, вікових можливостей учня». Для формування в учнів соціальної і громадянської компетентностей, найбільш значущих цінностей у змісті літературного читання закладено значний виховний потенціал, який необхідно виявляти, вчасно і методично правильно реалізувати через міжпредметні зв’язки ціннісного та змістового типів, звертаючись до змісту підручників з цього курсу.

У навчальній програмі з природознавства потенційно передбачено необхідність використання міжпредметних зв’язків із змістом літературного читання для реалізації таких завдань курсу: засвоєння учнями норм відповідального й естетичного ставлення до природи; ознайомлення з традиціями шанобливого ставлення українського народу до природи; формування цілісної природничо-наукової картини світу, яка відображає основні закономірності у природі та місце в ній людини.

У програмах з музичного і образотворчого мистецтва виокремлюємо можливі взаємозв’язки з літературним читанням в зв’язку із спільною потребою спільного формування в учнів загальнолюдських і національних цінностей. Зокрема, процес взаємодії мистецтв на цих уроках створює сприятливі можливості для виховання в учнів ставлення до мистецтва як джерела духовного розвитку, формування образного мислення і мовлення, уяви, збагачення емоційно-естетичного досвіду і культури почуттів молодших школярів, здатності створювати щось своє (малюнок до тексту, опис, казку, інсценізацію, виріб тощо). Тому у програмі з образотворчого мистецтва передбачено, окрім внутрішньої галузевої інтеграції, використання міжпредметних зв’язків з іншими освітніми галузями або предметами («Технології», «Мова і література», «Природознавство», «Я у світі» та ін. с. 247).

Використання діяльнісних МПЗ випливає з вимог стандарту. Так, у навчальній програмі, створеної за Державним стандартом початкової освіти (2011 р.), є блок «Загальнонавчальні уміння і навички». Тут наголошено, що ключові компетентності формуються на міжпредметній основі; вони є інтегрованим результатом процесів взаємодії предметних і міжпредметних компетентностей, сприяють реалізації взаємозв’язку навчання, виховання і розвитку учнів.

Таким чином, з аналізу нормативних документів, що визначають функціонування початкової школи у досліджуваний період, випливає необхідність врахування в освітньому процесі об’єктивно існуючого зв’язку між освітніми галузями (у ДС) і між предметами, які вказано у навчальних програмах (2011 р.) і типовій освітній програмі (НУШ-1) (2018 р.). Це підтверджує важливість своєчасного виявлення і реалізації міжпредметних зв’язків на системному рівні, тобто упродовж усієї початкової школи на різному змісті.

ІІ. Результати вивчення педагогічного досвіду.

У тлумаченні вчителями сутності поняття «міжпредметні зв’язки» можна віднайти як схожі, так і відмінні характеристики. Наведемо зразки відповідей вчителів з урахуванням їх частотності, одержані під час анкетування.

Що таке міжпредметні зв’язки:

✵ це принцип навчання, за яким вивчення нового матеріалу будується з урахуванням змісту суміжних навчальних предметів,

✵ дидактична умова підвищення наукового рівня знань і розвитку учнів;

✵ розширення основної теми за рахунок змісту інших предметів:

✵ комплексний підхід до навчання;

✵ система взаємопов’язаної діяльності вчителів різних навчальних предметів з метою кращого вивчення важливих, великих тем програми;

✵ можливість навчати учнів застосовувати різні знання для розв’язання практичного завдання;

✵ націлюють вчителя на формування в учнів цілісної картини світу;

✵ засіб підвищення якості навчально-виховного процесу.

Широко і різнопланово визначають вчителі функції міжпредметних зв’язків в освітньому процесі. Проаналізуємо цей матеріал, одержаний під час анкетування та інтерв’ю учителів. Як бачимо, педагоги визначають міжпредметні зв’язки як широке дидактичне поняття: принципи, умова, компетентнісний підхід до навчання, засіб підвищення якості навчально-виховного процесу та ін.

Міжпредметні зв'язки є засобом, що сприяє:

✵ розвитку пізнавальних інтересів; ерудиції учнів; поглиблює їхні знання, розширює світогляд;

✵ розвитку мовлення, залучає в активний словник школярів поняття, терміни з різних предметів;

✵ формуванню самостійності мислення, розвитку критичного мислення; творчих здібностей;

✵ сприяє засвоєнню універсальних знань і умінь;

✵ формуванню загальних видів навчальної діяльності;

✵ засвоєнню учнями спільних для багатьох предметів умінь: слухати, відповідати перед класом, користуватись різними видами читання; працювати з підручником; аналізувати, порівнювати.

У більшості анкет читаємо конкретні формулювання щодо мети використання міжпредметних зв’язків. Наприклад, «...вони допомагають формувати у дітей уміння навчально-пізнавальної культури, спільні для багатьох предметів: слухати i відповідати, працювати з підручником; забезпечують системність, ціннісність навчального процесу» (ЗНЗ N 101, м. Київ).

З-поміж одержаних відповідей виокремимо ще такі аспекти. Зокрема, частина педагогів вказала на важливість використання міжпредметних зв’язків в організації інтегрованого навчання. Наприклад, вчитель з Броварського ЗОШ N 2 так визначає їх роль: «..вони конкретизують, збагачують пізнання учнів, є необхідними для різнобічного, цілісного вивчення понять. Без них неможливою є інтеграція загалом та інтегровані уроки». Інша респондентка вказує ще на таку функцію міжпредметних зв’язків: «Жоден навчальний предмет неможливо вивчати в повній ізоляції від інших галузей. Міжпредметні зв’язки дозволяють усвідомлено відбирати саме те, що доступне дітям для цілісного сприймання природи, мови, безпеки для здоров’я».

Міжпредметні зв’язки реалізуються через міжпредметні завдання, тому у процесі спостереження системи уроків у 2-4 кл., а також шляхом анкетування і під час інтерв’ю ми накопичували дані щодо частотності використання вчителями МПЗ в контексті типових структурних елементів уроків літературного читання.

Звернемось до таблиці 1, у якій наведено частотність відповідей педагогів (у відсотках) на питання: Коли ви пропонуєте учням МПЗ на уроках літературного читання?

Таблиця 1

Одержані дані засвідчують, що, незважаючи на високу оцінку функцій МПЗ, більшість педагогів застосовує їх переважно на етапі вступної бесіди, тобто підготовці до нової вивченої теми. Зокрема, залишається майже не затребуваним діяльнісний і творчий потенціал МПЗ.

У методичних вимогах для учителів (ж. «Початкова школа», «Учитель початкової школи», «Початкова освіта») досвід використання міжпред- метних завдань висвітлюється на матеріалі різних уроків читання, української мови, розвитку мислення, образотворчого мистецтва. Наприклад, учитель Л. Ісаєва відзначає важливість зв’язків між, природознавством і музикою, які вона використовує на різних уроках. Форму проведення таких уроків авторка визначає як інтерактивний урок-пазл з використанням міжпредметних зв’язків. Тема описаного у статті уроку «Шляхами життя Григорія Сковороди», його методика забезпечення: мультимедійна презентація, скриньки з насінням, картка для інтерактивних вправ, пазли для групової роботи.

Описуючи свій, досвід автори часто ототожнюють поняття інтегрований урок із використанням на ньому окремих міжпредметних завдань. На наш погляд, це різні дидактичні поняття. Міжпредметні зв’язки передбачають включення в урок запитань і завдань з матеріалу інших предметів, що мають допоміжне значення для засвоєння даної теми з учнями. (Ісаєва Л. Конспект уроку з використанням міжпредметних зв’язків. // «Початкова школа» 2019 № 1,с. 28-31.). Це окремі короткочасні моменти уроку, які сприяють глибшому сприйманню, різнобічному розгляду якогось конкретного поняття, явища або дії. Припустимо, на уроці читання у 3 класі «Прийди, весно, з радістю!» учитель у бесіді активізує враження дітей від сприймання картин ранньої весни, діти пригадують ознаки даного періоду. У цьому разі маємо справу зі зв’язком із уроками природознавства. Якщо ж учитель, скажімо, проводить урок на тему «Художній образ весни», на якому зінтегровано зміст із різних предметів (наприклад, крім опрацювання художнього тексту, ще передбачено малювання, слухання музики, складання твору, тоді учні включаються в різні види сприймання, мислення, мовлення. У такому разі в їхній свідомості поєднуються блоки знань, умінь, вражень з різних предметів, що підпорядковані одній меті. Тому методично правильно чітко розмежовувати мету як інтегрованого уроку, так і включення в урок окремих МПЗ. Зокрема, методику проведення інтегрованих уроків із використанням МПЗ часто описують вчителі у публікаціях останніх років. (Діхтеренко Л. Звірята, Птахи, комахи. Інтегрований урок з природознавства й трудового навчання в 1 класі// «Початкова освіта» № 21 (813) 2017, с. 26-30) (Голованчук О. Інтегрованй урок літературного читання й образотворчого мистецтва у 2 класі. Рушники України. // Початкова освіта», «21 (813) листопад 2017, с. 36-38).

Дуже поширеними є уроки розвитку мислення і розвитку мовлення молодших школярів серед природи, особливо у 1-2 класах, які поєднують ознаки інтегрованого уроку із епізодичним включенням МПЗ, що актуалізують засвоєне на інших уроках. (Іщенко Т. Урок мислення серед природи. // «Початкова школа», 2018 «8 с. 35-37).

Таким чином, теоретичним підсумком цього етапу дослідження є обґрунтування необхідності використання в освітньому процесі міжпредметних зв’язків предмета літературного читання з різними предметами. Формою реалізації міжпредметних зв’язків є МПЗ. Цей методичний засіб ми розглядаємо як важливий ресурс реалізації на уроках літературного читання компетентнісного підходу. Враховуючи дидактичну структуру компетентності, розроблено такі види МПЗ — знаннєві, операційно-діяльнісні, ціннісно-орієнтовані, які організовані у методичну систему.

В умовах багатопредметності початкової школи саме системне використання міжпредметних завдань сприяє цілісному засвоєнню базових знань, умінь, цінностей і водночас допомагає на різному навчальному матеріалі оволодіти способами діяльності.

Аналіз вимог ДС другого і третього покоління і змісту навчальних програм і ДС прийнятого у 2018р. для НУШ, і ТОП (НУШ-1), вивчення досвіду вчителів засвідчує значні можливості для широкого використання міжпредметних зв’язків на всіх уроках як ресурс формування предметних і ключових компетентностей. Особливого значення, з нашого погляду, це набуває у процесі формування в учнів читацької компетентності, уміння вчитися, мовленнєвого розвитку, уміння вдумливо читати, висловлювати критичні судження.

Отже функції міжпредметних зв’язків за відповідями педагогів, передбачають їх широке використання у взаємозв’язку змістових і діяльнісних складників освітнього процесу.