Методичні рекомендації до уроків читання за букварем «Я читаю» - 2020

Урок 10 Наголос у словах. Казки. Ляльковий театр. Робота з дитячою книжкою

Мета: сформувати в учнів уявлення про наголос у словах, ознайомити з терміном наголос, формувати вміння визначати в слові наголошений склад, позначати його відповідним значком у схемі слова; удосконалювати вміння поділяти слова на склади, аналізувати, порівнювати, робити висновки; пригадати найвідоміші казки, їх персонажів; актуалізувати слова тематичної групи «Ляльковий театр»; розвивати вміння будувати речення, розповідати за малюнками, про події з власного життя, розказувати казки за ілюстраціями; виховувати інтерес до дитячих книжок, лялькового театру, прагнення інсценізувати казки.

Методичні рекомендації до уроку

Ознайомлення учнів з наголосом варто розпочати з розглядання малюнків на с. 20 (вгорі). Спочатку назвати малюнки (замóк і зáмок), поділити кожне слово на склади. Потім перепитати, показуючи на 1-й малюнок — Це зáмок?. Діти мають заперечити — Ні, це замóк. Звернути увагу, чим відрізняються слова зáмок і замóк (у першому слові голосніше вимовляється перший склад, а в другому — другий). Після цього повідомити, що той склад у слові, який вимовляється голосніше, називається наголошеним. Далі звернути увагу, що у схемах слів під малюнками наголошений склад позначається зверху значком, який називається наголосом.

Потім учні вправляються в наголошуванні слів. Щоб краще чути наголошений склад у слові, можна запропонувати дітям методичний прийом — перепитування: Це бáба? Це кýрочка?.

Під час опрацювання слова дід учням необхідно повідомити, що в словах, які мають один склад, наголос не ставиться.

Після називання малюнків і позначення наголосу в схемах слів у першому завданні варто запитати, з якої казки ці персонажі. Запропонувати дітям розповісти цю казку «ланцюжком» (один починає, а інші по черзі продовжують).

Виконуючи наступне завдання, учні називають казковий персонаж, ділять слово на склади, позначають на схемі кількість складів і наголос. Потім пригадують, з якої казки цей персонаж.

Під час виконання останнього завдання на с. 20 можна запропонувати учням інсценізувати казку «Рукавичка» (якщо більшість дітей класу знають її). Для цього слід розподілити ролі — визначити, хто буде мишкою, лисицею, вовком, ведмедем. Запитати, якого персонажа немає на малюнку (жабки). Потім озвучити казку за ролями. При цьому варто спонукати дітей не лише промовити слова з казки, а й передати голосом і жестами характер кожного персонажа.

Після інсценування казки учні визначають, які слова «заховались» у поданих біля малюнка схемах (вовк, мишка, ведмідь, лисиця, рукавичка). Учитель звертає увагу дітей на кількість складів і наголос у кожному слові.

За малюнком, поданим на с. 21 учні розповідають про ляльковий театр, розпізнають казку, яку ставлять актори. Пригадують, хто з них бував у ляльковому театрі, яку виставу дивився, розповідають про свої враження.

Виконання наступного завдання передбачає розпізнавання персоніфікованих букв, добір слів, які починаються з цих букв, позначення наголосу в схемах слів — назв предметів, зображених біля букв.

Останнє завдання на с. 21 передбачає виявити в учнів спостережливість (діти мають помітити, що тварини помінялися хвостами), розвивати логічне мислення (з’ясувати, де чий хвіст), вміння пояснювати свої думки. Потім варто звернути увагу учнів на схеми слів під тваринами і запропонувати дібрати за малюнками слова до цих схем (хвіст, заєць або півень, лисиця) та поставити в них наголос (пригадати, що в словах, які складаються з одного складу, наголос не ставиться).

Решту часу на уроці слід приділити роботі з дитячою книжкою. Для цього пропонуємо заздалегідь приготувати книжки з дитячими казками. Розглянути книжки, запитати, хто з дітей уже знає ці казки, хто їм їх читав.

Потім провести бесіду про улюблені казки.

На завершення уроку здійснюється рефлексія.

Упродовж уроку необхідно проводити фізкультхвилинки.