Нова українська школа: методика навчання інформатики у 1-4 класах закладів загальної середньої освіти на засадах компетентнісного підходу - Олег Суховірський 2021

1.5. Методи навчання на уроках інформатики
Розділ 1. Методика навчання інформатики як предмет

Коли учитель обирає спосіб пояснення навчального матеріалу, який, на його думку, буде ефективнішим, чи визначає спосіб, за допомогою якого вдасться сформувати міцні та тривалі навички, то при цьому учитель обирає метод навчання.

Методи навчання - упорядковані способи взаємопов’язаної діяльності вчителя й учнів, спрямовані на розв’язання навчально-виховних завдань. Правильний добір методів відповідно до цілей навчання й вікових особливостей учнів сприяє розвиткові їхніх пізнавальних здібностей, озброєнню їх уміннями й навичками використовувати набуті знання на практиці, готує учнів до самостійного набуття знань, формує їхній світогляд. Методи навчання - багатоякісне педагогічне явище (гносеологічна, логіко-змістова, психологічна, матеріально-джерельна й педагогічна сторони). Цим зумовлені різноманітні класифікації методів навчання. Згідно з однією з них, методи навчання бувають інформаційно-повідомні, пояснювально-ілюстративні, проблемні (проблемний виклад учителя, частково пошуковий, дослідницький), логічні методи навчально-пізнавальної діяльності учнів [1].

Під час вивчення інформатики переважають методи, пов’язані з використанням інформаційно-комунікаційних технологій (скорочено ІКТ). Вони передбачають активне використання інформаційно-комунікаційних технологій. Це природно для інформатики, оскільки, по-перше, урок заповнений комп’ютерними засобами, які дають змогу їх реалізовувати як інструменти навчання, а по-друге, власне вивчення інформаційно-комунікаційних технологій неможливе без використання на уроці комп’ютерної техніки. Збільшення популярності комп’ютерних засобів, їхнє активне входження в освітню галузь розширило сферу їх використання і на інші шкільні предмети. Основні причини цього процесу:

- збільшення популярності комп’ютерних засобів;

- покращення можливостей (зокрема виражальних) комп’ютерних засобів;

- розробка педагогічного програмного забезпечення;

- підвищення ефективності навчання під час використання ІКТ.

Із часом з’явився термін «комп’ютеризований урок», який описує проведення уроків з використанням комп’ютерної техніки.

Разом з поширеням методів навчання з використанням ІКТ почали набирати популярності нові методи, які орієнтовані на інтерактивність, урахування особливостей особистості учня, активізацію його пізнавальної діяльності тощо. При цьому традиційні методи не можна відкидати, вони мають своє місце на уроці.

Існує кілька традиційних класифікацій методів навчання.

У відомій класифікації методів навчання за Ю. К. Бабанським кожен з методів може знайти своє місце на уроці інформатики.

Методи організації та здійснення нaвчaльнo-пізнaвaльнoї діяльності

Словесні методи (розповідь, навчальна лекція, семінар, бесіда). За ідеями НУШ під час використання словесних методів навчання більшість часу має говорити саме дитина (10 % говорить учитель, а 90 % говорить учень).

Але це не потрібно сприймати лише як надання можливості дитині «виговоритися». Учень повинен обґрунтовувати свою думку, брати участь у дискусії, пропонувати свої ідеї. Насправді 90 % часу, які учень говорить, учитель має працювати - слухати його. Важливо за допомогою прикладів, додаткових запитань спрямувати учня до правильної думки.

Основними словесними методами в початковій школі є бесіда та розповідь. Зазвичай вони використовуються на етапах мотивації та пояснення нового матеріалу. Після завершення практичної роботи варто провести обговорення її результатів. Учні мають розказати про те, що вони планували зробити, чого вони досягли, як це їм вдалося зробити. Тут також переважно говорить учень, а учитель виступає модератором.

Під час використання словесних методів важливо:

- Використовувати емоції. Це допомагає налагодити контакт з учнем.

- Учні початкових класів мислять образами. Потрібно ці образи створювати, вплітати у власну розповідь.

- Мова має бути правильною. Учитель і те, як він говорить, є взірцем для учнів.

- Потрібно використовувати докази, факти. Пояснення мають бути логічними і доказовими.

- Потрібно дати учню можливість самостійно знайти відповідь, зрозуміти матеріал. Учень має відчувати свободу на своїй освітній траєкторії, це дасть йому можливість повірити у власні сили.

- Рідше вживати заперечення - частку «не». Це додасть позитиву в розповідь.

- Пояснення мають бути лаконічними. Не забирати час в учня.

- На уроці відбувається не лише пояснення нового матеріалу, а й живе спілкування між учителем і учнем. Це спілкування є запорукою гарних стосунків, довіри між дитиною та педагогом.

- Без залучення учнів до розмови ефективність навчання суттєво знижується. Потрібно забезпечити реалізацію принципу свідомості й активності учнів у навчанні.

Для кращого запам’ятовування словесні методи поєднуються з наочними.

Наочні методи - ілюстрація, демонстрація навчального відео, презентація, спостереження. Інформаційно-комунікаційні технології дають великі можливості для унаочнення навчального матеріалу. Часто мультимедійні презентації вчителі розраховують на увесь урок. Тому вони використовуються на всіх етапах, навіть під час фізкультхвилинки. Презентації можуть демонструватися за допомогою проєктора або транслюватися комп’ютерною мережею.

Найпоширеніші помилки у презентаціях:

- Показ презентації не в повноекранному режимі. У такому випадку неефективно використовується площа екрана - частину зображення займає інтерфейс програми підготовки презентацій.

- Занадто яскраве оформлення, яке відволікає від матеріалу.

- Зловживання анімаціями. Анімації мають бути простими і швидкими, під час руху об’єкти не мають перетинати малюнки та текст. Винятком може бути тільки ситуація, за якої свідомо використовується певна анімація або її траєкторія, щоб створити в учнів певне враження.

- Перевантаження слайда текстом. Слайди не призначені для читання. Учні початкових класів сприймають спочатку загальний образ, а не текст. Винятком можуть бути лише спеціальні вправи чи завдання, під час яких учні мають прочитати текст. Загалом на слайді має бути лише кілька слів. Усе інше можна повідомити усно.

- Дрібний текст. Його наявність зазвичай є наслідком великої кількості тексту, який автоматично змінює розмір, щоб можна було розташувати його на одному слайді.

- Наявність зайвих гіперпосилань та інших об’єктів. Може виникати під час копіювання тексту чи малюнків з вебсайтів або в інших умовах. Гіперпосилання та переходи дуже зручні в презентаціях та дають змогу забезпечити навігацію і всередині презентації, і зі сторонніми ресурсами. У випадку усвідомленого їхнього використання такі гіперпосилання дуже корисні.

- Текст не призначено для презентації. Для слайдів не можна використовувати той самий текст, який наводять на сайтах чи в документах. Його потрібно скоротити, прибрати зайві слова, звороти тощо.

- Невідповідність змісту презентації темі та меті уроку. Для зацікавлення учнів можна використовувати яскраві малюнки, жартівливі анімації чи відео тощо. Але потрібно дотримуватися балансу і не захоплюватися розважальними елементами, оскільки учні мають пам’ятати навчальний матеріал, а не розважальний вміст.

- Невчасні відповіді на питання. Якщо на уроці створюється проблемна ситуація, ставиться питання, дається завдання, то потрібно, щоб відповідь з’являлася вчасно, після відповіді учнів. Тому краще розділити питання і відповідь на два слайди або використати для появи відповіді анімаційні ефекти.

Корисним є використання відеофрагментів на уроці. Їх підбір і відтворення можна здійснювати за допомогою відеосервісів (YouTube, Vimeo та ін). Найчастіше відеоролики показують під час пояснення нового матеріалу. Це можуть бути різноманітні ситуації, інтеграція з курсом «Я досліджую світ», робота в певній комп’ютерній програмі.

Отже, наочність на уроці інформатики має:

- відповідати темі, меті та змістові уроку;

- враховувати вікові особливості дитини;

- бути збалансованою, не перевантажувати учнів та окремі етапи уроку;

- вчасно відтворюватися;

- уникати занадто яскравих та емоційних подразників;

- не суперечити розповіді вчителя;

- сприяти розвитку абстрактного мислення учня.

Практичні методи - досліди, вправи, практичні роботи. На кожному уроці інформатики проводиться практична робота. Її тривалість обмежена 15 хвилинами. Це важливий та інтенсивний етап уроку. Саме під час практичної роботи формуються навички виконання певних дій. Тому від її вдалої організації залежить ефективність навчання. Важливими для успішної практичної роботи є:

- вибір програмного забезпечення;

- підбір завдань;

- використання диференційованого підходу;

- зрозуміла інструкція;

- підтримка вчителя;

- продуктивна діяльність на уроці;

- урахування вікових особливостей учнів;

- випереджувальне навчання.

Методи стимулювання і мотивації навчання:

- пізнавальні ігри;

- навчальні дискусії;

- аналіз проблемних ситуацій;

- створення ситуацій успіху в навчанні;

- створення ситуацій обов’язку і відповідальності;

- заохочення і засудження.

Методи контролю і самоконтролю в навчанні:

- усний контроль;

- письмовий контроль;

- лабораторно-практичний контроль;

- машинний контроль;

- самоконтроль.

Особливістю застосування методів контролю в початковій школі на уроках інформатики є відсутність оцінки у вигляді традиційного балу. Але це не означає, що контроль як такий може бути відсутній. Він має важливі функції: мотиваційна, діагностувальна, коригувальна, прогностична, навчально-перевіряльна, розвивальна, виховна. Корекція знань учнів може відбуватися лише в умовах, коли вчитель визначає їхній рівень навчальних досягнень. На уроках інформатики можливі всі методи контролю. Усний контроль відбувається під час бесід на етапах актуалізації опорних знань і пояснення нового матеріалу. На уроці інформатики не задається домашнє завдання. Відповідно відсутній етап його перевірки. Рідше використовують письмовий контроль. Але він також може застосовуватися, наприклад тоді, коли неможливо забезпечити одночасну роботу з комп’ютерами всіх учнів. У такому випадку можна виконувати завдання, які підбере вчитель, або працювати з робочим зошитом. Під час практичної роботи, окрім лабораторно-практичного контролю, може відбуватися й машинний контроль. Можливості ІКТ для перевірки рівня навчальних досягнень учнів досить великі й активно використовуються на традиційних уроках і під час дистанційного навчання.

Метод проєктів

Одним з найдієвіших методів для формування компетентності є метод проєктів. Він дає змогу отримувати знання та навички в комплексі з прив’язкою до розв’язування конкретних проблем. Застосування цього методу реалізує принцип зв’язку навчання з життям.

Метод проєктів має низку переваг:

- орієнтований на практичне використання;

- тісно пов’язаний з життям;

- використовує міждисциплінарний підхід;

- згуртовує учнів;

- формує в учнів уміння спілкуватися;

- дає можливість учням побачити конкретний результат;

- закладає уявлення про науковий підхід до розв’язування проблеми;

- розвиває в учнів самостійність;

- сприяє розвиткові в учнів творчих здібностей.

На уроках інформатики застосування методу проєктів має свої особливості, насамперед це використання програмних засобів.

Плануючи проєкт, учитель має визначити мету, тобто дати відповідь на запитання «Що ми хочемо досягти за допомогою цього проєкту?». Потрібно уявляти, які результати мають отримати учні, у якому вигляді вони мають бути представлені та як і за допомогою яких ресурсів ці результати будуть отримані.

Інтерактивні методи

Інтерактивні методи навчання характеризуються посиленням взаємодії між учнем і вчителем та учнів між собою. Такий підхід дає змогу підвищити активність учнів на уроці і, як наслідок, сприяє дієвому засвоєнню знань і формуванню навичок. Інтерактивні технології навчання поділяють на такі групи [3]:

- кооперативного навчання (робота в парах, ротаційні трійки, «Два — чотири - усі разом», карусель, робота в малих групах, акваріум);

- колективно-групового навчання (обговорення проблеми в загальному колі, мікрофон, незакінчені речення, мозковий штурм, навчаючись-учусь, ажурна пилка, аналіз ситуації, вирішення проблем, дерево рішень);

- ситуативного моделювання (симуляції або імітаційні ігри, спрощене судове слухання, громадські слухання, розігрування ситуації за ролями);

- опрацювання дискусійних питань (займи позицію, зміни позицію, неперервна шкала думок, дискусія, дебати).

Розглянемо місце окремих методів у структурі уроку. Зазначимо, що метод проєктів можна вважати дещо більшим за просто метод, це педагогічна технологія. Але враховуючи поширеність проєктів та активне їхнє використання в початковій школі, цю технологію відображено в наведеній схемі.

Кожний із цих методів може використовуватися на різних етапах. На схемі наведено найпоширеніший підхід. Учитель може побачити інше місце для конкретного методу на уроці. Свідомий вибір оптимальних методів навчання дасть змогу підвищити ефективність уроку.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997. - 374 с.

2. Освітні технології: Навч.-метод. посіб. / О. М. Пєхота, А. З. Кіктенко, О. М. Любарська та ін.; За заг. ред. О. М. Пєхоти. - К.: А.С.К., 2001. - 256 с.

3. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посібн. / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко. За ред. О. І. Пометун. - К.: Вид-во А.С.К., 2004. - 192 с.

4. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів. - К.: Генеза, 2002. - 368 с.

5. Фіцула М. М. Педагогіка: навч. посіб. / М. М. Фіцула. - К.: Академвидав, 2009. - 560 с.

6. Щербань П. М. Прикладна педагогіка: Навч.-метод. посіб. - К.: Вища шк., 2002. - 215 с.

7. Intel® Навчання для майбутнього. - К.: Видавництво «Нора-прінт», 2006. - 416 с.