Нова українська школа: формування соціальної компетентності учнів початкової школи - Лоліта Малініна 2021

2.1. Практичні поради щодо розвитку емпатії, комунікативних навичок, конструктивного спілкування та співпраці
Розділ 2. Практичні інструменти, методи та технології формування соціальної компетентності

Найважливішою умовою успішного формування соціальної компетентності учнів/учениць є атмосфера емоційної безпеки в класі. Кожна дитина прагне бути прийнятою. Якщо клас стає для дитини незатишним місцем, у неї посилюється напруження, з’являється втома, стресовий стан, зменшується відкритість до нового.

Соціальний досвід співпраці, ефективного спілкування, прояви емпатії та співпереживання формуються в атмосфері сприйняття, підтримки та командного духу.

А яка атмосфера у вашому класі/удома в спілкуванні з дитиною?

Що порушує чи може порушити атмосферу?

Які, на вашу думку, чинники сприяють створенню сприятливої для навчання атмосфери?

У початковій школі за атмосферу й емоційний стан колективу відповідає дорослий, який перебуває в цей момент у приміщенні з дітьми (класний керівник, педагог, асистент учителя тощо). Саме він має сформувати відчуття фізично-емоційної безпеки для кожної дитини. Це також допоможе підвищити ефективність навчання.

Основні принципи створення емоційно здорового колективу учнів/учениць пропонує психотерапевтка, кандидатка медичних наук, викладачка кафедри фізичної та реабілітаційної і спортивної медицини Національного університету охорони здоров’я ім. П. Л. Шупика Ж. Пархоменко.

1. Правила. Кожна спільнота (не тільки шкільна) функціонує за певними нормами й правилами: що і в якому порядку потрібно робити, яка поведінка неприпустима, як вирішують конфлікти тощо. У дитячій шкільній спільноті правила встановлюють дорослі. Однак вони мають бути зрозумілими кожній дитині. І це також завдання дорослого.

«Що з тобою відбувається? Яка тобі потрібна допомога, щоб зрозуміти й засвоїти ці правила?» — такі запитання варто ставити «бунтівникам», поки ситуація не вийшла з-під контролю.

2. Режим. Діти, а надто молодшого шкільного віку, опановуючи ритм системи навантаження та відпочинку шкільного розкладу, потребують своєчасних перерв у незвичному для них нерухомому стримуванні на уроках. Тож якщо вчитель/учителька має звичку затримувати дітей після дзвінка, проводити класні години на перервах чи застосовувати як покарання позбавлення відпочинку, в учнів/учениць зростає агресія. Зменшення рухового режиму спричинює посилення внутрішнього напруження, яке має знайти вихід в іграх або організованих рухливих вправах кінестетичної освіти чи на командотворення.

3. Спільне завдання. Це те, що здатне об’єднати в спільноту абсолютно різних людей. Школа — не клуб за інтересами, тому самі діти не зможуть знайти ідею, яка об’єднала б усіх. Таку ідею має запропонувати вчитель/учителька. Це може бути навчальний проєкт, підготовка концерту, дослідження тощо. Інакше клас може об’єднатися навколо деструктивної ідеї — цькування слабшого. Деструктив вимагає менше енергії, тож цей шлях суттєво легший.

4. Лідерство. У початкових класах незаперечним лідером спочатку є вчитель/учителька. І діти підсвідомо копіюють його/її поведінку та ставлення до кожного із членів колективу й відповідно реагують, наслідуючи педагога.

Уважний дорослий може змінити ставлення не тільки колективу до учня/учениці, якого не поважають, а й цієї дитини до самої себе, знайти привід похвалити дитину. Це кардинально змінило б картину на роки вперед.

Спільні традиції, «одужувальні» привіти дітям, які захворіли (малюнки, повідомлення, короткі відео), достатня кількість настільних колективних ігор на перервах, серед яких кожний/ кожна знайде щось цікаве для себе, спільні обговорення, ранкові кола, підтримка в складних ситуаціях... Продовжте список, що саме ви робите, щоб учень/учениця почувалися добре, відчували, що вони знаходяться в колективі.

Для створення сприятливої атмосфери стануть у пригоді подані приклади.

«Щоденники доброти» покликані фіксувати добрі справи, спонукають до їх збільшення в соціальному досвіді учнів/учениць, підвищують самооцінку, сприяють гармонійному самопочуттю протягом дня.

«СЕЕН-хвилинки» допомагають відстежувати емоції та керувати ними, навчають дітей вчасно застосовувати методи, які заспокоюють хвилювання, роздратування та гнів.

Ось деякі з простих вправ і дій, на використання яких потрібно кілька хвилин:

✵ почути й виокремити три звуки за вікном, потім у коридорі, у класі. Це допомагає заспокоїтися і зосередитися;

✵ пригадати щось хороше, наприклад добру справу. Це важливо для того, щоб дитина сформувала власний ресурс і мала, за що «вхопитися», коли їй погано;

✵ випити склянку води;

✵ потерти руки;

✵ доторкнутися до поверхні, відчути її структуру;

✵ походити, зосередивши увагу на стопах і більше ні про що не думати;

✵ «заземлитися» — зручно всістись і зосередити увагу на цьому відчутті;

✵ коли хтось чимось роздратований, варто показати йому сердечко руками, і настрій помітно покращиться.

А тепер пригадайте всі заходи, інструменти та методи, які ви бачили в колег, спостерігали у своєму особистому досвіді, читали раніше про них і хотіли б використати у своїй педагогічній практиці. Поповніть свою скарбницю педагогічного майстра.

Мої особисті дієві інструменти для формування навичок співпраці, спілкування та розвитку емпатії:

А тепер про те, як розподілити все в режимі шкільного дня.

Як уже зазначалося, формування соціальної компетентності має бути наскрізним, тобто охоплювати всі режимні моменти.

У розкладі Нової української школи передбачено час, який може бути використаний для закладення основ ефективного спілкування та співпраці — ранкове коло. Це коротка структурована зустріч у колі, під час якої діти вчаться вітатися, уважно слухати одне одного, ділитися думками та створювати атмосферу довіри й цінування кожного/кожної в класі.

Це чудовий крок у напрямі справжнього реформування школи й суспільства. Однак три роки практики виявили певні слабкі місця. Насамперед розглянемо, що саме має відбуватися на ранковому колі. Сидячи в колі одне навпроти одного, діти вітаються одне з одним, потім кількома реченнями діляться власним досвідом зі своїми товаришами, які уважно слухають, ставлять запитання та коментують. Після цього вся група бере участь у короткій вправі, спрямованій на розвиток академічних навичок, відчуття команди, спільноти. Ранкова зустріч закінчується обміном щоденними новинами, які зазвичай готує вчитель/учителька, який/яка ознайомлює дітей із навчальними завданнями дня.

Ранкова зустріч посідає важливе місце в повсякденному розкладі діяльності класу, на ній панує атмосфера піклування та відповідальності. Педагоги-новатори визнають особливу роль ранкової зустрічі в житті дітей і присвячують їй 15—25 хвилин зранку, аби створити позитивну атмосферу в учнівському колективі на весь навчальний день.

Проте більшість учителів/учительок зіткнулася з невблаганними законами. Законом України «Про освіту» передбачено граничну кількість учнів та учениць в одному класі — 24. Однак площа класної кімнати зазвичай замала для розміщення кола з 24 дітей, які мають бачити одне одного. 24 вітання, 24 думки, гра на формування відчуття єдності та ще й обговорення новин, узгодження календарних тем, правил класу, планів тощо ніяк не вміщаються в 15-25 хвилин. Зазвичай на ранковій зустрічі хоче висловитися більшість учнів та учениць початкової школи. Кому надати слово, скільки хвилин вислуховувати кожну дитину?

Та, незважаючи на проблеми, починання дуже корисне, і від нього важливо отримати максимальну ефективність. Ранкове коло дійсно допомагає дітям розвивати соціальні й навчальні навички, поєднує соціальний, емоційний та інтелектуальний розвиток кожної дитини. Повторення позитивного досвіду сприяє розвиткові доброти, емпатії та інклюзії в межах класу й поза школою.

А тепер детальніше розглянемо методи подолання труднощів/ перешкод у практичній реалізації методики ранкового кола.

Перешкода 1. У класі не вистачає місця. Це не привід скасовувати коло чи залишати учнів/учениць сидіти за партами рядами. Якщо парти розміщені по колу, це вже краще. Якщо прикручені (є і такі класи), то переходимо до бібліотеки, музичної зали, за теплої погоди можна зібратися на шкільному подвір’ї, подбавши про місце для сидіння. А якщо так і не знайшли місця, то створюємо «атмосферу кола» з тим, що маємо, хоч би й за партами.

Перешкода 2. Не вистачає часу. Звісно, за 15 хвилин не реально щоранку вислухати думку кожного/кожної учня/учениці. Деякі поради для такої ситуації ви можете знайти в навчально-методичному посібнику «НУШ. Порадник для вчителя», але додамо ще кілька практичних порад:

1. Вітання можна індивідуалізувати ще до початку кола, щойно дитина ввійшла до класу. Погляд у вічі, усмішка, коротке запитання: «Як справи?», «Як настрій?» Це дасть учителеві/учительці можливість відчути, кому саме потрібно надати слово під час кола.

2. Кожну зустріч бажано присвячувати пріоритетній темі. Наприклад: «Сьогодні встановлюємо правила класу», «Сьогодні обговорюємо важливі події місяця», «Сьогодні граємо в гру «Впізнай, хто»» тощо. Намагатися реалізувати всі чотири запропоновані елементи заради «повноти виконання рекомендацій» за рахунок якості не варто.

3. «Щоденник ранкової зустрічі» допоможе «почути» думку кожного/кожної учня/учениці.

Придбайте звичайні альбоми (24 с.). Кожній дитині вистачить одного альбому на місяць — за кількістю навчальних днів.

Структура кожної сторінки:

Дата —_______________________________________________

День тижня—_______________________________________________

Мій настрій зранку:_______________________________________________

Сьогодні мені ВАЖЛИВО:_______________________________________________

Пропозиція для класу:_______________________________________________

Моя відповідальність дня:_______________________________________________

Щоб учні/учениці заповнили сторінку, вистачить 5 хвилин. Для цього можна запропонувати їм гру в парі чи навчальне завдання — позначити кожну відповідь малюнком, символом чи знаком. Із часом у класі може з’явитися власна система символів, яка впродовж чотирьох років допомагатиме пришвидшити планування та рефлексію, розуміння одне одного, розвиватиме креативне, образне мислення та пам’ять.

Окремо важливо приділити увагу обговоренню цінностей та встановленню правил класу. Це не тільки цінний соціальний досвід, а й запорука активного розвиту, ефективного навчання, виявлення власного потенціалу. 25 років світового досвіду підтвердили ефективність саме такого порядку.

Найцінніше, що є в людини, — її життя. А для повноцінного життя потрібні здоров’я, природа та людські цінності (повага).

Тепер кожне правило, установлене в класі, дає дітям можливість обміркувати, збереження якої саме цінності воно забезпечує. Наприклад, спокійне ходіння сходами допоможе уникнути травм і збереже здоров’я; правило «стоп» (за чиєїсь небажаної дії не штовхати кривдника, а сказати «стоп» і пояснити, що саме не можна було робити, а ця дитина має уважно вислухати й запропонувати подальші дії). Це правило навчить ставитися з повагою одне до одного. Правило порядку — «усі речі на своїх місцях» — допоможе зберегти природу.

Відпрацювання певного правила в рухливій грі — і цікаво, і важливо; проведення маленьких колективних нарад, якщо виникає конфліктна ситуація, — це корисно; робота в парах, завдання самостійно домовитися закріплюють навички дотримання правил; бесіди, аналіз ситуації надають ґрунт для вдосконалення.

• Складіть власний перелік важливих правил класу та придумайте кожному графічний знак або символ, який можна буде розмістити як нагадування в класі (але в практичній діяльності з дітьми надайте їм можливість проявити власну волю, поділитися думками, узгодити їх з іншими).

Рівні спілкування. Рівні співробітництва

Кеті Хірш-Пасєк, Роберта Міхник Голінкофф у книжці «Знати чи вміти. 6С-навички та їхні рівні» пропонують відслідковувати 4 рівні співробітництва та співзвучні з ними 4 рівні спілкування.

Таблиця 2

Поміркуйте над цим. Соціальна компетентність передбачає вміння не тільки спільно працювати, а й бути наодинці, працювати пліч-о-пліч, діяти так, щоб усі були задоволені, а в спілкуванні вести не тільки діалог, разом створювати історію, а й виявляти та контролювати власні емоції, розпізнати емоції інших, уміти розказати про свої почуття та почути іншого/іншу.

Для системного підходу до формування соціальної компетентності ми також радимо створити «банк ігор, завдань і вправ на розвиток умінь учнів/учениць» на кожному із цих рівнів. І що також не менш важливо — акцентувати увагу школярів/школярок на тому, на якому саме рівні відбуваються щоразу спілкування та співпраця.

Таблиця 3

Таблиця 4

Візьміть собі за правило на кожному уроці хоча б кілька хвилин присвячувати розвиткові емпатії, спілкуванню та співпраці.