Нова українська школа: формування соціальної компетентності учнів початкової школи - Лоліта Малініна 2021

1.3. Упровадження соціально-емоційного навчання (СЕН)
Розділ 1. Формування соціальної компетентності в умовах освітньої реформи «Нова українська школа (НУШ)». Досвід перших років дії реформи

Соціально-емоційне навчання (СЕН) — це інструмент розвитку «м’яких» навичок, зокрема вміння комунікувати, співпереживати, керувати власними емоціями та розуміти емоції інших, працювати в команді, креативно й критично мислити тощо.

Згідно з усеукраїнським дослідженням із репрезентативною вибіркою, у якому взяли участь 3657 педагогічних працівників і працівниць, а також керівників і керівниць шкіл, понад 90 % опитаних вважають доцільним упровадження СЕН у школі.

Пілотування програми СЕН в Україні відбулося на базі 26-ти шкіл у межах загальнонаціонального шкільного експерименту за участі ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти», Інституту проблем виховання Національної академії педагогічних наук України¹.

«Раніше вважали, що соціально-емоційні навички мало не автоматично мають з’явитися в дітей у школі лише за фактом навчання. І тільки за останні 10-20 років у світі почали розуміти, що їх також треба розвивати. Людина не є автоматично емпатійною, усвідомленою чи доброю. Цього треба вчитися. І це - зона зростання для української освіти» (О. Елькін, голова Ради ГО «ЕдКемп Україна»).

Громадські організації «ЕдКемп Україна», «Інститут розвитку освіти», «Ре: Освіта», а також Інститут вищої освіти НАПН України, Київський університет ім. Б. Грінченка й Український центр оцінювання якості освіти провели всеукраїнське дослідження та зробили аналітичний огляд «Можливості для реалізації соціально-емоційного навчання в рамках реформи «Нова українська школа»».

Що ви знаєте про цю програму?

Програма базується на філософії та методиці, яку створювала, апробовувала й удосконалювала міжнародна команда науковців Університету Еморі (м. Атланта, США) упродовж 20-ти років. Підґрунтям стали праці з емоційного інтелекту Деніела Ґоулмена та найкращі світові освітні програми соціально-емоційного навчання (СЕН), а надихнули їх заклики Далай-Лами до миру, порозуміння, співпереживання та усвідомлення того, що для всіх людських істот спільним домом є планета Земля.

Чи відомі вам п’ять основних складових СЕН? Не поспішайте перегорнути сторінку, якщо нічого раніше не чули про таке навчання. Яке ваше бачення, що саме ви зробили б складовими?

1._______________________________________________

2._______________________________________________

3._______________________________________________

4._______________________________________________

5._______________________________________________

Раніше в Україні не існувало системного підходу в освіті до застосування такого навчання. У серпні 2021 р. з’явився аналітичний огляд, автори якого поставили собі за мету з’ясувати можливості та стан запровадження СЕН у межах реформи НУШ на основі аналізу документів, наявних практик і даних соціологічного опитування. У публікації розкрито сутність та інструменти соціально-емоційного навчання, його можливості та значення в контексті міжнародного досвіду. В огляді представлено чинні освітні політичні й нормативно-правові документи та проаналізовано їхню відповідність Європейській рамці ключових компетентностей «Особистісні, соціальні компетентності та вміння навчатися», опублікованій у 2020 р.

У державних стандартах та освітніх програмах на різних рівнях шкільної освіти враховано необхідність соціально- емоційного навчання. Аналіз здійснено на засадах CASEL (Співпраця з академічного, соціального й емоційного навчання), що стосується розвитку зазначених п’яти основних складових СЕН: самоусвідомлення, самоорганізація, соціальна свідомість, побудова стосунків і прийняття відповідальних рішень.

В огляді представлено існуючі практики та їхнє порівняння за низкою запропонованих критеріїв, особливості їхнього змісту, методики та форми роботи.

Автори огляду наголошують на тому, що основними особами для успішного впровадження СЕН є педагогічні працівники/ працівниці. Саме тому особливої ваги в аналітичному огляді набувають представлені результати соціологічного дослідження, яке мало визначити рівень обізнаності вчителів, психологів і керівників закладів освіти щодо СЕН та готовності його реалізувати в освітньому процесі.

В огляді проаналізовано чинну систему підготовки вчителя/ учительки в закладах вищої освіти, а також компетентнісний потенціал стандартів вищої освіти й освітніх програм щодо підготовки до соціально-емоційного навчання, з погляду основних компетентнісних складових, зокрема щодо саморегуляції, гнучкості, добробуту, емпатії, спілкування, співпраці, критичного мислення та управління навчанням.

Кожний блок завершується висновками та рекомендаціями, які можуть стати підґрунтям для системного запровадження СЕН в Україні, практичних кроків щодо вдосконалення змісту освіти, підготовки й підвищення кваліфікації вчителів/учительок, напрацювання сучасних методик і навчальних матеріалів.

Результати дослідження свідчать, що практичне застосування методик СЕН сприяє підвищенню академічних досягнень дітей, піднімає їхню самооцінку й заохочує до самопізнання та пізнання навколишнього світу, водночас зменшуються агресивність поведінки й цькування.

В учнів/учениць пілотних класів зафіксовано вищі показники за наскрізними вміннями порівняно з непілотними класами. Вони показали кращі результати за такими показниками, як уміння співпрацювати, ухвалювати рішення, розв’язувати проблемні завдання, обґрунтовувати власну позицію, виявляти ініціативу та творчий підхід до вирішення проблем.

Опитування педагогів і шкільних адміністраторів свідчить, що навички використовувати техніки самоконтролю в складних ситуаціях мають тільки 33 % педагогів і 35 % керівників і керівниць шкіл. А здатність давати собі раду зі стресом і стійкістю — 35 % педагогів і 39 % директорів і директорок. Це низький відсоток для таких надзвичайно важливих для педагогічної роботи навичок.

«СЕН — це система, і над цією парадигмою освітянам, дослідникам, практикам і педагогам треба багато працювати, спільно знаходити модель, яку потім можна мультиплікувати в Україні. Це не той випадок, коли можна сліпо запозичити якусь добре відпрацьовану модель та адаптувати її щодо термінології і ціннісних речей. Це приблизно те саме, як ми колись починали з інклюзивним навчанням. Аналітичний огляд може слугувати хорошою платформою для початку руху» (С. Калашнікова, директорка Інституту вищої освіти НАПН України). Тож наполегливо радимо детальніше ознайомитися з дослідженням.

Існує колосальна різниця в сприйнятті СЕН між колегами з 26-ти шкіл, які беруть участь в експерименті СЕН, і педагогами з інших шкіл. Пілотні школи краще розуміють, що таке СЕН, позитивніше ставляться до цього, активніше готові його впроваджувати й усвідомлюють пов’язані із цим ризики. Однак тільки 26 % педагогів вважають, що батьки сприймуть СЕН цілком позитивно.

На запитання: «Як краще впроваджувати СЕН у школі?» — на другому місці за популярністю як найбільш прийнятний для школи варіант — інтеграція з усіма предметами. Так сказали 48 % опитаних. А на першому місці — залучення соціально-психологічної служби. До речі, у керівників на першому місці була інтеграція з усіма предметами.

На запитання щодо підтримки, необхідної педагогам для впровадження СЕН, вони відповіли, що потрібні онлайн-ресурси з усіма матеріалами СЕН, спеціальні матеріали для роботи з батьками, модельна навчальна програма для НУШ і нормативна база.

«Якщо все систематизувати, то можна стверджувати: є потреба в СЕН, воно сприймається освітянами й освітянками позитивно. Більшість обізнана, що це таке, кажуть, що в дітей ці навички доволі розвинені, хоча зізнаються, що педагогам не дуже вдається цьому сприяти. Але готові вчитися й системно впроваджувати в школах, якщо їм надати допомогу», — зазначає О. Марущенко.

«Усі освітні програми мають містити ці «м’які» навички, СЕН треба врахувати під час формування навчальних матеріалів із предметів. До того ж важливо, щоб на ринку підвищення кваліфікації була пропозиція щодо формування «м’яких» навичок, щоб університети запровадили курси, які готують учителів/учительок до СЕН», — зазначила кандидатка педагогічних наук, колишня міністерка освіти України Л. Гриневич. За її словами, можна піти тим самим шляхом, за яким починали впроваджувати НУШ. Наприклад, створити дистанційний курс, а потім запросити педагогів на локальні тренінги в малих групах, аби вони могли краще зрозуміти методики й технології навчання дітей та водночас поліпшити якість свого життя.

Експертка С. Калашнікова вважає, що педагогічним університетам треба звернути увагу на цей аналітичний огляд, оскільки «обмежень, як «зашити» СЕН у ту чи іншу освітню програму щодо підготовки вчителів/учительок початкової чи базової школи, немає. Університети мають підхопити цю тенденцію, бо це шанс забезпечити унікальність своїх програм, бути інноваційними».

С. Калашнікова переконана, що СЕН можна впровадити так само, як інклюзивне навчання. Адже є напрям «Початкова освіта. Інклюзивна освіта», тому можна пропонувати напрям «Початкова освіта. Соціально-емоційне навчання». Вона також пояснила, як саме аналітичний огляд допоможе школам. Наприклад, якщо школа зовсім не знає про СЕН, аналітичний огляд допоможе зрозуміти, у чому полягає цей напрям, чому він важливий, до кого можна звернутися, щоб запровадити цю ініціативу.

Якщо школа має певні здобутки СЕН, то можна з’ясувати, що потрібно поліпшити, які подальші кроки зробити, з якими партнерами обмінятися досвідом.

Треба впроваджувати СЕН не окремим предметом, а наскрізно в усій школі. «Реалізувати наскрізність навіть не на рівні всіх дисциплін, а на рівні школи — це дуже велике завдання. Але завдяки аналітичному огляду ми знаємо, куди рухатися», — підсумував О. Марущенко.

«Чому СЕН настільки важливе? Бо має на меті не зупинятися в межах кількох уроків, під час яких учительство розкаже про емпатію і доброту, а стати постійними, утіленими навичками, які здобуватимуть, розвиватимуть і батьківство, і вчительство. СЕН потрібне не тільки учнівству, а й учительству. Бо як можна навчати того, чим самі не володіємо? І взагалі-то, СЕН виходить за межі самого закладу освіти: воно «проникає» в особисте життя родин, допомагає налагоджувати взаємини та життя, бути більш успішними й щасливими, а тому стає щоденною практикою для батьків і дітей», — пояснює письменниця О. Масалітіна.

А як щодо планів упровадження? О. Елькін, голова Ради ГО «ЕдКемп Україна», запевняє: «Програма СЕН реалізується і буде реалізовуватися надалі як пілотна в окремих закладах освіти нашої країни. Також «ЕдКемп Україна» продовжує всеукраїнський освітній експеримент, у межах якого скоро розпочнуться безкоштовні навчання для педагогів, до яких зможуть долучитися всі охочі».

Опорою для формування соціальної компетентності учнів/уче- ниць початкової школи можуть стати успішні практики СЕН в Україні, які вже реалізуються локально або ж на всеукраїнському рівні. Зазвичай вони ініційовані як окремі навчальні курси або програми в поки що незначній частині закладів освіти. Їхній досвід надзвичайно цінний. Проте подібні практики поодиноко реалізовані й у минулому представниками напряму «гуманна педагогіка».

Доріжку ще не прокладено, і рухатися таким шляхом непросто. «Для цього потрібні відвага, довіра та професійна майстерність», — зазначають фахівці. І ми із цим повністю згодні.

Те, що ви читаєте цей посібник, свідчить, що у вас або вже є довіра до впроваджених змін, або ви намагаєтесь у ній утвердитися.

Якщо не відчуваєте достатньо відваги, радимо ознайомитися з працями Ш. Амонашвілі «Чому б не прожити героями духу», «Без серця що зрозуміємо»; В. Сухомлинського «Поради молодому директору», «Листи тим, хто насмілився вчити», «Боротьба за дитину»; з працями Дж. Гатто, П. Щербаня, С. Френе, Й. Песталоцці — представників гуманної педагогіки, які ще в складніші часи минулого за несприятливих умов розбудовували педагогіку партнерства.

Наскільки швидко система почне ефективно працювати, залежить від внутрішньої мотивації, натхнення, проактивності кожного педагога.

В Україні СЕН представлено через окремі програми й курси під час шкільного дня; підходи, які здійснюють наскрізно; освітні програми за Вальдорфською педагогікою, спрямовані на формування «м’яких» навичок, платні програми («Лідер у мені») та ін.

На думку Л. Гриневич, «є різні можливості, але вони недоступні всій спільноті дітей. І найголовніший виклик полягає в тому, що «м’які» навички непросто сформувати окремим курсом. Насправді, викладання всіх предметів має бути пронизане формуванням наскрізних умінь — їх тому так і називають. Але це означає, що кожний/кожна учитель/учителька під час підвищення кваліфікації чи навчання в університеті має пройти курс СЕН, аби давати раду своїм проблемам і навчати цього дітей».

Соціально-емоційне навчання на цьому етапі потребує творчого осмислення кожним педагогом.

¹ Наказ МОН від 18. 11. 2019 р. № 1431.