Нова українська школа: організація взаємодії з батьками учнів початкової школи - Т. М. Бабко, О. В. Банах, А. В. Вознюк, Г. А. Коломоєць, Л. Г. Кудрик, О. М. Мельник 2020
2.4. Соціальні проекти як добровільний імпульс до побудови стосунків
Розділ 2. Партнерство в дії
Соціальне проектування — це практична діяльність, яка спрямована на перетворення, трансформацію та розв’язання виявлених соціальних проблем шляхом залучення всіх зацікавлених сторін.
Соціальне проектування відповідає на запитання:
— Які цінності є для нас спільними?
— Чи є у вас час сила/влада робити свій внесок у суспільне благо?
— Як ми можемо прийняти свою різність і співпрацювати?
— Наскільки і як ми можемо домовлятися?
Соціальне проектування у школі — це важлива ділянка виховної роботи. В Одеському ліцеї «Ланжеронівський» спочатку соціальні проекти створювались за технологією Public Achievement, потім — за технологією «Молодіжний банк».
Головною методологією розуміння, що саме ми називаємо партнерством, можна назвати «Драбину участі» Роджера Харта.
Як ми розуміємо, у контексті партнерства тільки сходинки 7-8 мають різні ступені розділеної відповідальності.
Інколи доводиться чути, що діти не можуть знайти ідеї чи батьки нічого не пропонують, не беруть на себе відповідальності.
Нам здається, що не має значення, хто запропонував ідею. Коли ми виносимо її на розгляд спільноти батьків і дітей (молодшої школи, зокрема), то ця ідея буде змінюватись і адаптуватися до умов, можливостей людей, часу тощо. І те, якою вона стане, може значно відрізнятися від того, з чого починалось обговорення, але залученість виросте в рази.
Головні запитання, які варто виносити для опрацювання ідей соціальних проектів:
1. Яке явище ми хочемо змінити?
2. Що є причиною цього явища? Чому так сталося?
3. Що ми можемо робити, щоб впливати саме на причини цього явища?
4. Перевіряєм кожну пропозицію, чи дійсно вона впливає на причини.
Потім складаємо план діяльності та визначаємо терміни та відповідальних.
Не слід також забувати, що підбиття підсумків та святкування є дуже важливою складовою соціального проекту. Ці етапи, начебто, допомагають повернути енергію, яку витрачено на роботу над проектом, відновитися та бути готовим до подальших дій.
Традиційно в Одеському ліцеї «Ланжеронівський» кожен клас (з 3-го по 10-й) протягом року працює над одним соціальним проектом (тривало) та краєзнавчим проектом (2-4 тижні).
Серед соціальних наведемо, як приклад, загальношкільні проекти:
✵ благодійні ярмарки (кошти йдуть на допомогу онкохворим дітям та дітям Мольницького дитячого будинку);
✵ шкільна газета «Радар» (зароблені на передплаті кошти йдуть на потреби благодійності);
✵ проект «Здай макулатуру — посади троянду» дав можливість прикрасити територію школи трояндами, голландськими тюльпанами та іншими рідкісними кущами та деревами, проекти окремих класів;
✵ «Вишиванка для героя» (родини по черзі вишивали, а потім готову вишиванку передали у шпиталі воїну АТО);
✵ «Команда мирного урегулювання конфлікту» (навчені діти- медіатори допомагали учням у стані конфлікту порозумітися);
✵ «Рука дружби» (учні ставили вистави, з якими відвідували реабілітаційний центр для хворих дітей);
✵ Екологічні проекти «Квіти шкільного підвіконня», «Посади своє дерево», «Здай батарейку на утилізацію», «Допомога тваринам, які живуть на вулиці», «Сортуємо сміття — рятуємо життя».
Драбина участі працює не лише для залученості учнів, її вплив також поширюється на взаємодію з батьками. Потреба бути побаченим у рівності, щире персональне звернення за ідеями, організація простору (місце/ZOOM і час) розширюють початкову ідею та роблять її цікавою для тих, хто був залучений до розроблення.