Нова українська школа: організація взаємодії з батьками учнів початкової школи - Т. М. Бабко, О. В. Банах, А. В. Вознюк, Г. А. Коломоєць, Л. Г. Кудрик, О. М. Мельник 2020

З досвіду роботи
Розділ 5. Просвіта батьків: формування свідомого громадянина

Кожен заклад освіти має свої напрацювання у побудові дійсно гли­боких партнерських стосунків між школою та батьками. Саме успіш­ні кейси дають наснагу, підштовхують до пошуку нестандартних рі­шень у розв’язанні несподіваних ситуацій.

Немає єдиного рецепту, якими шляхами йти, але є рецепт, як іти: з повагою до людських потреб, людської гідності та людських стосунків.

З досвіду роботи директора спеціалізованої школи № 85 з поглибле­ним вивченням англійської мови м. Києва Федунової Тетяни Миколаївни, заступника директора спеціалізованої школи № 85 з поглибленим вивченням англійської мови м. Києва Орлової Віри Георгіївни.

Дослідно-експериментальна робота за темою «Організаційно- педагогічні умови батьківсько-вчительського партнерства у формуван­ні соціокультурного простору сучасної школи» на базі спеціалізованої школи № 85 з поглибленим вивченням англійської мови м. Києва

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України «Про проведення дослідно-експериментальної роботи на базі спеціалізова­ної школи № 85 з поглибленим вивченням англійської мови м. Києва» від 12.10.2015 № 1073 протягом 2015—2020 н. р. школою виконува­лася дослідно-експериментальна робота за темою «Організаційно-педагогічні умови батьківсько-вчительського партнерства у форму­ванні соціокультурного простору сучасної школи».

Метою дослідження було визначення та експериментальна пере­вірка організаційно-педагогічних умов батьківсько-вчительсько­го партнерства у формуванні соціокультурного простору сучас­ної школи.

Водночас об’єктом дослідження був процес формування соціо­культурного простору сучасної школи, а його предметом — органі­заційно-педагогічні умови батьківсько-вчительського партнерства у формуванні соціокультурного простору сучасної школи.

Гіпотеза дослідження ґрунтувалася на припущенні, що формуван­ня соціокультурного простору сучасної школи залежить від органі­заційно-педагогічних умов батьківсько-вчительського партнерства та їх зв’язку у виконанні спільних функцій у розвитку особистос­ті дитини.

Відповідно до поставленої мети та висунутої гіпотези школою ви­конувалися такі завдання:

— означити стан досліджуваної проблеми, визначити перспективні підходи до її розв’язання, уточнити понятійний апарат;

— визначити роль батьківсько-вчительського партнерства у форму­ванні соціокультурного простору сучасної школи;

— розробити модель системи взаємодії батьків, учителів та дітей;

— розробити, обґрунтувати й апробувати організаційно-педагогічні умови батьківсько-вчительського партнерства у формуванні со­ціокультурного простору сучасної школи;

— визначити критерії, показники та рівні ефективності батьківсько-вчительського партнерства у формуванні соціокультурного про­стору сучасної школи;

— розробити програму роботи з батьками шляхом створення органі­заційно-педагогічних умов батьківського партнерства;

— розробити методичні рекомендації для реалізації дослідно-експе­риментальної роботи.

Експериментальна робота здійснювалася в чотири етапи, у кожно­го з яких були власні завдання та результати.

З метою визначення основних орієнтирів діяльності і розвитку школи, філософії освітнього процесу, підходів до розбудови головних ланок життєдіяльності школи як суспільно-економічного феномена критеріїв результативності школи у вимірах «вчитель — учень — ро­дина»; проектування процесу оновлення діяльності школи; підви­щення ефективності роботи батьківської громадськості щодо форму­вання навичок співпраці, підвищення батьківської компетентності, установлення партнерських стосунків, усунення причин, які по­роджують звернення батьків; об’єднання зусиль батьків, педагогів та громадськості для створення комфортного та безпечного освітньо­го середовища для дітей у соціокультурному просторі було розробле­но Концепцію «Школи відповідального партнерства».

Основні завдання Концепції, що реалізовувалися протягом термі­ну впровадження експерименту:

— створення моделі «Школи відповідального партнерства»;

— розробка та наукове обґрунтування програми родинного виховання; — визначення мети і завдань розвитку школи, забезпечення їх відпо­відності стратегічним напрямам розвитку освіти в Україні;

— спрямування роботи всіх структурних підрозділів закладу освіти на підвищення якості освіти, координування діяльності різних структурних одиниць школи;

— окреслення пріоритетних напрямів модернізації змісту освіти в за­кладі, забезпечення реалізації компетентнісного підходу в процесі підготовки випускників школи;

— утвердження основних напрямів удосконалення освітнього проце­су, а саме:

— упровадження особистісно орієнтованого підходу, інтерактив­них освітніх технологій, диференціація та індивідуалізація навчання;

— сприяння розвитку безперервної освіти та професійного на­вчання особистості упродовж життя;

— поліпшення системи стимулювання професійного зростання педагогів школи, створення умов для розвитку професійної творчості, запровадження педагогічних інновацій;

— сприяння поширенню кращого закордонного та вітчизняного досвіду, залучення батьків, членів родини до активної учас­ті в освітньому процесі, а також упровадженню батьківських ініціатив, спрямованих на розвиток дітей та дитячих колекти­вів, гармонізацію відносин між поколіннями;

— визначення пріоритетних напрямів модернізації управління закладом освіти.

Надання пріоритетності батьківсько-вчительському партнерству у формуванні соціокультурного простору школи; створення умов для професійного саморозвитку вчителів на концептуальних засадах Нової української школи; гуманізація та демократизація відносин учасників освітнього процесу школи, яка працює на засадах іннова­цій, творчості, інтеграції та «педагогіки партнерства»; забезпечення сприятливого психологічного мікроклімату та відповідного профе­сійного саморозвитку вчителів, взаємодії на засадах співпраці між учителем, учнем і батьками — ось далеко неповний перелік базових засад розробленої Концепції «Школи відповідального партнерства», які допомогли не лише досягти успіху в експерименті, а й стали запо­рукою успішної діяльності школи в цілому.

Відповідно до Концепції було розроблено структуру усвідомленого батьківства, яка включає такі складові компоненти:

— ціннісні орієнтації, що об’єднують людей у сім’ю й створюють пер­спективи для її розвитку, визначають шляхи виховання дитини в сім’ї, а батьки зі свого боку впливають на формування ієрархії цінностей у дітей;

— батьківські установки та сподівання — погляд батьків на свою роль, визначають певну спрямованість у стосунках із дітьми, є орі­єнтаціями батьків на ті чи інші виховні цінності;

— батьківське ставлення має прямий вплив на формування дитячої особистості; у ставленні батьків до дітей акумулюється вся систе­ма внутрішньородинних відносин;

— батьківські почуття — особлива група почуттів, яка посідає важ­ливе місце в житті людини;

— батьківські позиції пов’язуються зі свідомо прийнятими, ви­робленими батьками поглядами та намірами стосовно дитини. Позитивною моделлю батьківської позиції є глибока, врівноваже­на поведінка батьків, де різноманітні прийоми використовуються не автоматично, а свідомо, з урахуванням наслідків своїх дій;

— батьківська відповідальність — прийняття на себе відповідальнос­ті за долю дитини перед своєю совістю та суспільством;

— стиль родинного виховання впливає на формування особистості дитини, розвиток соціальних навичок.

З метою результативної та успішної роботи з реалізації Концепції було розроблено модель компетентної родини, відповідно до якої ро­дина успішно виконує функції: господарсько-економічну, регенера­тивну, освітньо-виховну, соціальну, рекреативну, духовну, соціально-статусну, психотерапевтичну.

Відповідно до завдань експериментальної роботи було розробле­но та обґрунтовано програму родинного виховання, у межах якої було організовано роботу з батьками, спрямована на індивідуальний розвиток кожного учня. Результати моніторингу показали, що родин­не виховання гармонійно пов’язувалося із системою шкільного вихо­вання, виховні результати школи приймаються сім’єю, а як резуль­тат було відсутнє педагогічне протистояння родини і школи, що та­кож сприяло розвитку учня. Тому за результатами експерименталь­ної роботи саме соціально-педагогічне партнерство сім’ї і школи було визнано детально пропрацьованою й гнучкою формою співпраці, по­будованою на чіткому розподілі ролей, відповідальності, співучасті у вихованні та навчанні дітей, які вміщують соціальні й педагогічні аспекти.

З метою формування соціокультурних компетентностей учнів у системі виховної роботи закладу освіти на засадах єдності вихован­ня у сім’ї та школі, розвитку і психологічної підготовки учнів до са­мореалізації в соціумі шляхом активізації співпраці батьківсько-пе­дагогічного партнерства було організовано та проведено різноманітні заходи. Традиційними стали міжнародний конгрес юних посланців миру «Усім світом — за мир!», інтеграційний фестиваль дитячої творчості «Сонячні барви», загальношкільне свято «Твої таланти, школо!», родинні свята Новруз, «Душа української жінки»; спортив­ні свята «Тато, мама, я — спортивна сім’я», «Козацькі забави»; еко­логічні акції «Школа-квітник», «Збережи дерево. Посади дерево», «Почуй голос лісу»; благодійні акції «Янголи поруч!», «День блага. День добра», «Долоньки країни»; родинні флешмоби «З Україною в серці!», «Жовто-блакитний колір душі!», урок-реквієм «Бабин Яр: пам’ять серця» тощо.

Слід зазначити, що батьки брали безпосередню активну участь в органзації та проведенні заходів: опікувалися питанням відбору кос­тюмів, декорацій, музичного супроводу, написанням сценаріїв. Так, поетичні композиції «Діти і війна» (сценарій додається) та «Вибір» (сценарій додається), з якими учні посіли І місце на районному кон­курсі поетичних мінікомпозицій до Дня захисника України та на ра­йонному конкурсі поетичних мінікомпозицій «Молодь Голосієва оби­рає здоров’я», були створені мамою учениці спеціалізованої школи № 85 Калашніковою Іриною Іванівною. Композиція «Вибір» була від­значена почесним дипломом на XV Ювілейній Міжнародній виставці закладів освіти та надрукована у журналі «Шкільний світ» (2015).

Підсумовуючи проведення означених заходів, зазначимо, що ефек­тивність формування соціокультурного простору школи залежить від батьківсько-вчительського партнерства та його зв’язків із соціокультурним простором школи.

Основою реалізації моделі партнерських відносин закладу освіти із сім’єю, а також суттю очікуваного результату є зріла суб’єктна по­зиція батьків, які свідомо беруть на себе відповідальність за виховання дітей. Саме сформованість такої позиції з боку батьків і повага до проб­лем сім’ї та надання допомоги в їхньому розв’язанні з боку педагогів є гарантією успішної реалізації моделі партнерської взаємодії.

Головною метою перетворень у школі є створення умов для розвит­ку доступної та якісної освіти відповідно до сучасних вимог суспіль­ства, запитів особистості та потреб держави; розкриття та розвиток здібностей, талантів і можливостей кожної дитини на основі партнер­ства між учителем, учнем і батьками.

Аналіз динаміки змін у соціокультурному просторі школи та проведення оцінки ступеня батьківсько-вчительського партнер­ства в системі виховної роботи школи, здійснення науково-прак­тичного аналізу та визначення рівня ефективності запроваджен­ня програми родинного виховання в освітній процес закладу осві­ти показали, що формування соціокультурного простору сучасної школи можливе за умов батьківсько-вчительського партнерства та взаємодії батьків і педагогів під час виконання функцій щодо роз­витку особистості дитини.