Нова українська школа: організація медіаосвіти в початковій школі - Старагіна І. П., Волошенюк О. В., Мокрогуз О. П., Ганик О. В. 2021

3.2. Завдання з медіаграмотності в підручниках «Я досліджую світ»
Розділ ІІІ. Медіаграмотність на заняттях з інтегрованого курсу «Я досліджую світ»

Інформатична освітня галузь знайшла своє відображення в підручниках для 2 класу «Я досліджую світ».

Наведемо перелік авторських колективів, у підручниках яких прослідковується детальне звернення до означеної освітньої галузі та за якою Типовою освітньою програмою вони написані:

► М. Вашуленко, Г. Ломаковська, Т. Єресько, Й. Ривкінд, Г. Проценко (Типова освітня програма колективу авторів під керівництвом р. Шияна);

► М. Корнієнко, С. Крамаровська, І. Зарецька (Типова освітня програма колективу авторів під керівництвом О. Савченко);

► Н. Морзе, О. Барна (Типова освітня програма колективу авторів під керівництвом О. Савченко);

► О. Іщенко, О. Ващенко, Л. Романенко, О. Кліщ (Типова освітня програма колективу авторів під керівництвом р. Шияна);

► О. Волощенко, О. Козак, Г. Остапенко (Типова освітня програма колективу авторів під керівництвом р. Шияна);

► І. Жаркова, Л. Мечник, Л. Роговська, Л. Пономарьова, О. Антонов (Типова освітня програма колективу авторів під керівництвом О. Савченко);

► В. Вдовенко, Н. Котелянець, О. Агєєва (Типова освітня програма колективу авторів під керівництвом О. Савченко).

У підручнику, авторами якого є М. Корнієнко, С. Крамаровська, І. Зарецька, звернена увага учнів на те, як ми отримуємо інформацію, які є способи подання інформації, які дії ми можемо виконувати щодо інформації, які є пристрої для роботи з інформацією, що інформація буває правдивою і неправдивою.

У першій частині підручника «Я досліджую світ», авторами якого є М. Вашуленко, Г. Ломаковська, Т. Єресько, Й. Ривкінд, Г. Проценко, кількома реченнями окреслено світ інформації, подається визначення інформації, а також те, як вона сприймається, якою має бути інформація та які дії ми можемо виконувати з нею. У другій частині опрацьовується етикет спілкування та атрибути безпеки в мережі Інтернет і схема пошуку інформації в ній, зокрема розповідається про Україну та про те, як можна захистити своє приватне життя.

У підручнику Н. Морзе, О. Барни медіа-інформаційний аспект висвітлено в першому розділі «Інформація». Автори спрямовують учнів на те, що таке інформація, її різновиди та значення, як можна отримати інформацію, що таке правдива і неправдива інформація, як їх можна розрізнити, як правильно спілкуватися та обмінюватися інформацією, зокрема й у мережі Інтернет.

Автори О. Іщенко, О. Ващенко, Л. Романенко, О. Кліщ у своєму підручнику здійснюють формування медіаграмотності на окремих прикладах розуміння правдивих і хибних висловлювань, особистої інформації. Пропедевтичні прийоми декодування інформації вони подають на прикладах рекламних зразків, афішах тощо. У розділі «Ви — автор. Плагіат» формуються початкові знання про авторське право. Також автори не оминули питання пошуку інформації, безпеки в Інтернеті.

У першій частині підручника О. Волощенко, О. Козак, Г. Остапенко «Я досліджую світ» автори зупиняються на способах передачі повідомлень, значенні інформації, порівнянні фактів і здогадок. Також тут наявні приклади, на основі яких учні вчаться розуміти ту чи іншу інформацію у формі інфографіки, формують уміння декодувати інформаційні повідомлення.

Автори І. Жаркова, Л. Мечник, Л. Роговська, Л. Пономарьова, О. Антонов у своєму підручнику знайомлять учнів із тим, що таке інформація, як із нею працювати (зберігати, передавати, захищати), які є її види. Змістовним є пункт підручника «Використання мережі Інтернет для отримання інформації та спілкування. Правдива і неправдива інформація».

У підручнику В. Вдовенко, Н. Котелянець, О. Агєєва на самому початку міститься розділ «Навколишній світ та інформація», де наявні відомості про те, що таке інформація та яке її значення в нашому житті. Автори, зокрема, звертають увагу на види інформації: звукову, текстову та графічну; наводять відомості про інформацію (правдива, несвоєчасна, фантастична). Завдяки пункту «Дії з інформацією» учні дізнаються про її сприйняття, обробку, збереження, передачу.

Розуміння інформації в означених вище підручниках подається на основі теоретичного матеріалу та практичних завдань.

У більшості підручників термін «інформація» представлено як сукупність відомостей, які люди отримують через нюх, зір, слух, смак, дотик. Це представлено у вигляді низки зображень (малюнків, схем, інфографіки тощо). Сприймання інформації через органи чуття є підґрунтям визначень видів інформації. На цьому, наприклад, наголошують автори підручників М. Вашуленко, Г. Ломаковська, Т. Єресько, Й. Ривкінд, Г. Проценко; М. Корнієнко, С. Крамаровська, І. Зарецька; Н. Морзе, О. Барна; І. Жаркова, Л. Мечник, Л. Роговська, Л. Пономарьова, О. Антонов; В. Вдовенко, Н. Котелянець, О. Агєєва.

Позитивним моментом є наявність запитань, що стосуються безпосередньо інформації. Наведемо приклади таких запитань: «Як людина сприймає інформацію?», «Яку інформацію за способом сприйняття ти отримуєш протягом дня?», «Яку інформацію я можу отримати в школі, на своєму подвір’ї, у парку, вдома?», «Що нового я можу дізнатися за допомогою мобільного телефону?», «Яку інформацію ти найкраще сприймаєш у школі, під час екскурсії, вдома? Чому, на твою думку, так відбувається?», «За допомогою чого людина отримує інформацію?», «Яку інформацію можна отримати, спостерігаючи за природою? Як тобі в цьому допоможе комп’ютер?» та багато інших.

Ілюстрації підручників надають учителю можливість розширити пізнавальний інтерес учнів у контексті медіаграмотності. Як приклад, наведемо ілюстрації з підручника Н. Морзе, О. Барни із запитаннями до них:

Чи можу я навчатися без інформації?

[Морзе Н. В., Барна О. В. Я досліджую світ: підручник для 2 кл. закладів загальної середньої освіти: у 2 частинах. Частина 2. Київ: УОВЦ «Оріон», 2019. С. 6.]

Яку інформацію ти отримав / отримала з малюнків?

[Морзе Н. В., Барна О. В. Я досліджую світ: підруч. для 2 кл. закладів загальної середньої освіти: у 2 частинах. Частина 2. Київ: УОВЦ «Оріон», 2019. С. 14.]

Зміст більшості підручників спрямований передусім на виконання вимог Державного стандарту та програм, зокрема вміння знаходити, подавати, перетворювати, аналізувати, узагальнювати та систематизувати дані, критично оцінювати інформацію. Це здійснюється через уміння пояснювати та наводити приклади значення інформації для життя людини. Як, наприклад, це подається у підручнику авторів О. Волощенко, О. Козак, Г. Остапенко:

[Волощенко О. В., Козак О. П., Остапенко Г. С. Я досліджую світ: підруч. для 2 кл. закладів загальної середньої освіти: у 2 ч. Ч. 1. Київ: Світич, 2019. С. 14.]

Однак у підручниках не завжди наявний авторський текст і завдання, спрямовані на формування медіа-інформаційної грамотності учнів початкової школи в контексті вимог стандарту і програм. Зокрема, це стосується «вміння розрізняти правдиві та неправдиві твердження» (Державний стандарт); «виокремлювати факти в текстах і повідомленнях, розпізнавати в тексті хибну чи правдиву інформацію, а в простих медіатекстах — припущення і фантазію, правду і вимисел» (програма авторів під керівництвом р. Шияна); «розрізняти правдиву і неправдиву інформацію, припущення і фантазію» (програма авторів під керівництвом О. Савченко).

Наведемо приклади наявності у змісті підручників такої інформації.

Так, у підручнику «Я досліджую світ. 1 частина» автори І. Жаркова, Л. Мечник, Л. Роговська, Л. Пономарьова, О. Антонов наголошують, що у процесі роботи з інформацією важливо навчити учнів розрізняти правдиві та неправдиві висловлювання (істинні й хибні), пропонують їм навести приклади правдивих і неправдивих висловлювань, скласти невелике фантастичне оповідання та розповісти друзям, однокласникам.

У підручнику «Я досліджую світ. 2 частина» автори О. Іщенко, О. Ващенко, Л. Романенко, О. Кліщ пропонують учням прочитати висловлювання, пояснити, що таке істинні та хибні висловлювання, а також підібрати до кожної групи свої приклади.

Автори В. Вдовенко, Н. Котелянець, О. Агєєва також формують уміння відрізняти правдиву інформацію від неправдивої, наголошуючи, що «інформація буває правдивою й неправдивою; своєчасною та несвоєчасною; фантастичною; такою, в якій висловлено припущення». У їхньому підручнику завдання побудовані на аналізі: уривку з казки «Коза-Дереза» (як дід дізнався про правдиву інформацію?); гри «Правда і неправда» (серед поданої інформації визначте правдиву та неправдиву); уривку з казки, яку до того ж потрібно назвати, здійснивши певні мисленнєві дії (чи правдиву інформацію повідомила Лисиця?).

У підручнику Н. Морзе, О. Барни, порівняно з іншими підручниками, найбільш розширено представлено питання щодо правдивості інформації. На початку розділу автори визначають мету цієї роботи, ставлячи запитання: «Як відрізнити правдиву інформацію від неправдивої?», «Чому важливо подавати правдиву інформацію?». Так, вони наголошують: «Інформація може бути правдивою й неправдивою. Правдива інформація — це така, за допомогою якої описують певні події, предмети, явища насправді. Неправдива інформація про щось або про когось — така, що не відповідає дійсності. Правдивість інформації можна визначити різними способами: прочитати відомості в енциклопедії, запитати поради в рідних або вчителя, провести спостереження чи експеримент. Неправдива інформація може неабияк зашкодити. Щоб цього не сталося, важливо особисто перевіряти, але найголовніше — у жодному разі не поширювати неправдиві відомості. Неправдиву інформацію можуть передати ненавмисно, наприклад, висловити припущення, яке або не підтверджене фактами, або з певних причин його взагалі неможливо підтвердити».

У підручнику наведені запитання і завдання для перевірки засвоєння наявної інформації та формування певних умінь, наприклад:

1. Яку шкоду може заподіяти тобі неправдива інформація про погоду й напрямок руху?

2. Розглянь малюнки. Як визначити, чи їстівними є зображені фрукти? Дізнайся, чи є правдивим зображення.

У підручнику М. Корнієнко, С. Крамаровської, І. Зарецької стосовно правдивої та неправдивої інформації зазначається: «Відомі випадки, коли розповсюджується неправдива інформація, наприклад, мережею Інтернет. Така інформація може зашкодити тобі, іншим людям. Тому отриману інформацію слід ретельно перевіряти». На прикладі роботи світлофора автори запитують учнів: «Поміркуй, яка інформація передається, чи є вона правдивою?».

Як бачимо, автори на пропедевтичному рівні прагнуть до формування в учнів критичного мислення.

Підручники «Я пізнаю світ» для другого класу містять матеріал, пов’язаний із захистом власного інформаційного простору учня.

Так, О. Іщенко, О. Ващенко, Л. Романенко, О. Кліщ у першій частині свого підручника звертаються до поняття «кібербулінг». Вони не тільки визначають його як «цькування в Інтернеті», а також дають учням поради, як уникнути кібербулінгу, як-от: «зберігати особисту інформацію, звертатися за допомогою до батьків, якщо отримали образливе повідомлення». У другій частині підручника наголошується, що «не вся інформація призначена для дітей і не вся безпечна. Користуватися Інтернетом можна лише з дозволу дорослих. Вони допоможуть знайти цікаві й безпечні сайти». Також автори пропонують обговорити певні ситуації:

► На екрані комп’ютера заблимав напис: «Ви виграли мільйон! Щоб отримати виграш, уведіть дані банківської картки». Ви знаєте, де лежить картка вашого тата.

► Ви хочете завантажити нову гру. Вас просять увести ім’я, адресу, номер телефону.

Автори Н. Морзе, О. Барна у своєму підручнику виділили окремий пункт — «Чи правильно я обмінююсь інформацією?», де звертають увагу учнів на те, що відбувається під час спілкування; як можна використати мережу для обміну інформацією; яку інформацію не можна повідомляти стороннім. Зокрема, автори наголошують, що «під час спілкування не можна повідомляти стороннім людям особисту інформацію», а також пропонують завдання: «Визнач, яку інформацію можна передавати в мережу Інтернет, а яку — ні».

У другій частині підручника «Я пізнаю світ» авторів М. Вашуленка, Г. Ломаковської, Т. Єресько, Й. Ривкінда, Г. Проценко подаються правила спілкування в соціальних мережах — «Етикет спілкування в Інтернеті»: «не брати участі в обговореннях агресивного характеру, не спілкуватися з незнайомцями, бути чемним та ін., що сприяють формуванню безпечної поведінки в мережі». Автори дають поради, як захистити своє приватне життя в Інтернеті, коли цькують (булінг) чи залякують у кіберпросторі. Це стосується (як і в попередніх підручниках): захисту приватної інформації, звернення до дорослих за порадою.

У підручнику авторів І. Жаркової, Л. Мечник, Л. Роговської, Л. Пономарьової, О. Антонова зазначається, що «учень має працювати в Інтернеті під наглядом дорослих, виконувати всі правила техніки безпеки під час роботи за комп’ютером». Вони застерігають, що в мережі на учня «можуть чатувати небезпеки: втрата особистої інформації, кіберзлочинці, кібербулінг тощо (просять знайти визначення цих термінів). Інтернет — це зона вільного доступу, тому довіряти всьому, що публікують тут, не варто».

Інформатична освітня галузь також повною мірою представлена в підручниках для 3 класу «Я досліджую світ».

Наведемо перелік авторських колективів, підручники яких є загальнодоступними для освітніх закладів і в яких прослідковується детальне звернення до цієї освітньої галузі:

► Н. Морзе, О. Барна (Типова освітня програма колективу авторів під керівництвом О. Савченко);

► М. Корнієнко, С. Крамаровська, І. Зарецька (Типова освітня програма колективу авторів під керівництвом О. Савченко);

► О. Волощенко, О. Козак, Г. Остапенко (Типова освітня програма колективу авторів під керівництвом р. Шияна);

► Т. Воронцова, В. Пономаренко, І. Гарбузюк, О. Хомич, Н. Андрук, К. Василенко (Типова освітня програма колективу авторів під керівництвом р. Шияна);

► Т. Гільберг, С. Тарнавська, Л. Грубіян, Н. Павич (Типова освітня програма колективу авторів під керівництвом О. Савченко).

У другій частині підручника «Я досліджую світ» Н. Морзе, О. Барни формування медіа-інформаційної грамотності продовжується через зміст розділу 1 «Інформація». Автори не тільки повторюють те, з чим знайомилися учні у 2 класі, а й надалі розширюють рівень їхньої компетентності в цій галузі, зокрема того, що стосується значення інформації для особистого життя дитини. У зв’язку з цим учням дається завдання: «Відсутність якої інформації впливає на прийняття рішень дітей на малюнках? Назви власні приклади значення інформації для твого життя чи життя твоїх рідних».

У даному підручнику діти на пропедевтичному рівні ознайомлюються із поняттями «джерело інформації», «носій інформації», їм також закладається розуміння «медіатексту»: «Інформація передається за допомогою повідомлень... Усні повідомлення подаються за допомогою звуків, а письмові — тексту, малюнків, зображень, схем. Іноді при поданні повідомлення використовують декілька способів одночасно — комбіновані повідомлення». Формування медіакомпетентності відбувається передусім за допомогою відповідних вправ. Автори наголошують на тому, яким має бути такий медіатекст: «Отримувач може прийняти тільки доступне та зрозуміле йому повідомлення». Запроваджуючи термін «носій інформації», як будь-який предмет, що містить інформацію та може тривалий час її зберігати, вчитель може формувати поняття «медіазасоби».

Наприкінці розділу Н. Морзе та О. Барна звертаються до теми «Як знайти достовірну інформацію в Інтернеті?». Неабияк важливим є зміст щодо достовірності інформації, яку вони визначають як інформацію, що описує правдивий стан об’єктів. Недостовірна інформація може завдати шкоди: «Шукаючи потрібну інформацію, ти можеш потрапити в небезпечну ситуацію: повірити неправдивій рекламі, знайти некоректне зображення, прочитати неперевірені відомості». Базові навички визначення правдивості інформації закріплюються завданнями на зразок: «Досліди, яка інформація може бути достовірною. Визнач, які засоби пошуку варто використати, щоб перевірити достовірність інформації в Інтернеті».

Дотримання вимог Державного стандарту та програм помітно і щодо поглиблення компетентності у сфері безпечної поведінки в Інтернеті. Як приклад, наведемо завдання з підручника.

[Морзе Н.В., Барна О. В. Я досліджую світ: підручник для 3 класу закладів загальної середньої освіти: у 2 частинах. Частина 2. Київ: УОВЦ «Оріон», 2020. С. 47.]

Таким чином, закладається розуміння наявності в медіатекстах фейків і маніпуляцій та вказується, які загрози вони несуть.

Учні також ознайомлюються з правилами використання власних і чужих творів та формують обов’язкову навичку дотримання цих правил: «...автор є власником створених текстів, фото, відео та іншої інформації. Автор користується авторським правом і може надавати в мережу свої твори як безкоштовно, так і за плату. Якщо ти використовуєш чужі матеріали, не забувай у кінці своєї роботи зазначати перелік використаної літератури та сайтів, їх авторів. Так само мають вчиняти всі, хто буде використовувати інформацію, яку ти розмістиш в Інтернеті».

Зазначимо, що в підручнику дотримано алгоритм організації формувального оцінювання учнів, зокрема постановки об’єктивних і зрозумілих для них навчальних цілей, рефлексії тощо.

Автори М. Корнієнко, С. Крамаровська, І. Зарецька у своєму підручнику нагадують, що вивчали учні у 2 класі, зокрема способи сприйняття інформації; знайомлять учнів із новими поняттями — «повідомлення» та «носій повідомлення»; у контексті медіа-інформаційної грамотності вказують, що з виникненням писемності стало зручно зберігати інформацію у вигляді текстових повідомлень.

Актуальними є завдання на визначення носіїв повідомлень, аналізу інформації. Формуванню медіа-інформаційної компетентності слугує наступне завдання, яке розвиває навичку декодування, критичного аналізу медіатексту:

[Корнієнко М. М., Крамаровська С. М., Зарецька І. Т. Я досліджую світ: підручник для 3 кл. закладів загальної середньої освіти: у 2 частинах. Частина 2. Харків: Вид-во «Ранок», 2020. С. 10]

У підручнику учні знайдуть інформацію про те, що вони вивчали у 2 класі, як-от: які дії можна вчиняти з інформацією, хто / що є джерелом інформації, як її можна отримати. Так, автори наголошують: «...певна інформація може виявитися неправдивою. Отже, потрібно ретельно перевіряти отриману інформацію; інформація має бути зрозумілою, своєчасною, корисною, правдивою (достовірною)».

Використовуючи наведені вище вправи, автори підручника дають можливість учням формувати певні навички роботи з інформацією. Так, закріплюючи вивчене у розділі «Інформація та повідомлення», ставлять запитання: «Які дії можна виконувати з інформацією? Які властивості повинна мати інформація, щоб нею можна було скористатися?», а також пропонують виконати творче завдання: «Наведи приклад інформації, яка є: 1) корисною для одних і шкідливою для інших; 2) зрозумілою для одних і незрозумілою для інших».

Надзвичайно важливо, що учні на сторінках підручника знайомляться з терміном «декодування», тобто «перетворення закодованих повідомлень у звичайний (зрозумілий) вигляд». Це дозволяє вчителям застосувати його у процесі критичного аналізу медіатекстів.

Розділ «Безпека Інтернету» знайомить учнів із правилами безпечного користування Інтернетом, зокрема не розголошувати особисті дані, інформацію про близьких, не погоджуватися на зустрічі з незнайомими людьми без дозволу батьків, повідомляти батьків або вчителів про отримання інформації, яка налякала або збентежила тебе. Творчим завданням є розробка власних правил безпечного користування Інтернетом для себе і своїх близьких.

Відповідно до вимог Державного стандарту та програм учні знайомляться з основами авторського права. Формується повага як до творчої діяльності інших людей, так і до правил, що охороняють цю працю. Із метою формування певних навичок учні відповідають на запитання та виконують низку завдань.

Підручник «Я досліджую світ. 1 частина» О. Волощенко, О. Козак, Г. Остапенко дає змогу формувати медіа-інформаційну грамотність. Автори пропонують виконати вправу: вставити в речення пропущені дієслова, що становлять правила безпечної поведінки в мережі Інтернет.

[Волощенко О. В., Козак О. П., Остапенко Г. С. Я досліджую світ: підруч. для 3 кл. закладів загальної середньої освіти: у 2 ч. Ч. 1. Київ: Світич, 2020. С. 65.]

Наприкінці підручника вміщено словник, де подано визначення термінів «блогер», «буклет», «маркетолог», що також пов’язані з освітою для медіа-інформаційної грамотності.

У другій частині підручника автори пропонують учням обов’язково перевіряти інформацію, звертаючись за потреби до дорослих, зокрема вчителя. Це покладає на педагога певні обов’язки, змушує бути обізнаним у тому, як працюють маніпуляції, зокрема в медіатекстах.

Крім того, автори підручника розширюють базові знання школярів про технічні професії, пов’язані з медіа на прикладі роботи телебачення.

Цікавим, наприклад, є завдання на визначення приватної і публічної інформації.

[Волощенко О. В., Козак О. П., Остапенко Г. С. Я досліджую світ: підруч. для 3 кл. закладів загальної середньої освіти: у 2 ч. Ч. 1. Київ: Світич, 2020. С. 54.]

Завдання на перевірку достовірності інформації змушує учня відповісти на запитання «Чи можна вважати її достовірною? Чому?» щодо інформації, знайденої в мережі Інтернет, а також особисто вдатися до перевірки такої інформації. Самостійний пошук інформації формує критичне ставлення до запропонованих повідомлень.

Формування навичок пошуку та відбору інформації продовжується з допомогою завдання про те, які джерела знадобляться для повідомлення про гетьмана Богдана Хмельницького.

Навички журналістської роботи простежуються в наступному завданні:

[Волощенко О. В., Козак О. П., Остапенко Г. С. Я досліджую світ: підруч. для 3 кл. закладів загальної середньої освіти: у 2 ч. Ч. 1. Київ: Світич, 2020. С. 120.]

У першій частині свого підручника Т. Воронцова, В. Пономаренко, І. Гарбузюк, О. Хомич, Н. Андрук, К. Василенко розширюють знання учнів про значення інформації та вчать розрізняти види інформації за способом подання, зокрема пропонують приклад застосування інфографіки, яку вони визначають як «подання інформації у вигляді малюнків, схем, символів». Це, на їхню думку, допомагає краще розуміти і легше запам’ятовувати інформацію. Цьому також сприяє низка інших завдань.

[Воронцова Т. В., Пономаренко В. С., Гарбузюк І. В., Хомич О. Л., Андрук Н. В., Василенко К. С. Я досліджую світ: підручник для 3 кл. закладів загальної середньої освіти: у 2 частинах. Частина 1. Київ: Видавництво «Алатон», 2020. С.16.]

Уміння відбирати інформацію та виявляти її основні маркери формується під час виконання завдання про з’ясування характерних особливостей шкіл у різних куточках світу: «Яка школа вас здивувала найбільше?», «В якій із них ви б хотіли навчатися?».

Автори підручника запроваджують поняття «інформаційні процеси, дії», що стосується інформації, починаючи від її отримання, збереження до опрацювання й передачі. Для закріплення учням пропонується виконати завдання на формування відповідних навичок.

На пропедевтичному рівні учні також ознайомлюються зі способами подання інформації.

Розгляньте малюнок і назвіть способи подання повідомлень.

[Воронцова Т. В., Пономаренко В. С., Гарбузюк І. В., Хомич О. Л., Андрук Н. В., Василенко К. С. Я досліджую світ: підручник для 3 кл. закладів загальної середньої освіти: у 2 частинах. Частина 1. Київ: Видавництво «Алатон», 2020. С. 44.]

Учні опрацьовують правила спілкування в мережі Інтернет:

► запитуйте дозволу людей, фото яких хочете опублікувати в Інтернеті;

► пам’ятайте про авторське право.

Крім того, бажано розкрити поняття авторського права, а не лише пригадати цей термін.

За допомогою запитань учні з’ясовують нове для себе поняття, яке використовують автори, — «носій інформації».

Які носії інформації зображено на малюнках? Які з них давні, а які — сучасні?

[Воронцова Т. В., Пономаренко В. С., Гарбузюк І. В., Хомич О. Л., Андрук Н. В., Василенко К. С. Я досліджую світ: підручник для 3 кл. закладів загальної середньої освіти: у 2 частинах. Частина 1. Київ: Видавництво «Алатон», 2020. С. 61.]

У другій частині підручника для 3 класу «Я досліджую світ» автори Т. Воронцова, В. Пономаренко, І. Гарбузюк, О. Хомич, Н. Андрук, К. Василенко розглядають формування медіа-інформаційної грамотності за засадами, визначеними в першій частині книги.

Автори Т. Гільберг, С. Тарнавська, Л. Грубіян, Н. Павич продовжують освіту з медіа-інформаційної грамотності, визначену Державним стандартом та програмою. Зокрема, це стосується таких понять, як «інформація», «інформаційні процеси», «джерела інформації», опрацювання яких здійснюється за допомогою відповідних завдань і запитань на кшталт «Якою може бути інформація, що нею обмінюються люди?», «Хто/що ще може бути джерелом інформації?» та ін. Також окреслено питання розуміння важливості корисної та шкідливої інформації, визначення інфографіки як «представлення інформації у вигляді малюнка, схеми, графіка, моделі».

Уведення в обіг на пропедевтичному рівні поняття «декодування» сприяє формуванню в учнів розуміння складності інформації, її певної закритості та необхідності розшифровування для всебічного розгляду.

Автори наголошують, що існують хибні та істинні висловлювання, змушуючи таким чином учнів подумати над запитанням «Чи можна довіряти всій інформації, що є в мережі Інтернет?». Надзвичайно важливим є запровадження поняття «фейк» як повідомлення, в якому частково або повністю відсутня правдива інформація. Науковці дають учням поради, як відрізняти правдиву інформацію від фейкової, що робить зміст підручника неабияк актуальним:

► Звертайте увагу на джерело інформації.

► Читайте весь матеріал.

► Перевірте, хто автор.

► Перевірте дату публікації.

► Це точно не жарт?

► Прислухайтеся до думки дорослих.

Запитання, які має поставити вчитель (як-от: «Які новини є фейковими?», «З яких джерел інформації можуть надходити фейкові новини?», «Чи можуть фейкові новини завдати шкоди?»), потребують наведення учнями конкретних прикладів або надання таких прикладів педагогом.

Пропонуємо уривок із підручника, що якісно відрізняє його від інших підручників у контексті освіти з медіаграмотності, однак потребує розширення вчителем учнівських компетентностей.

[Гільберг Т. Г..Тарнавська С. С., Грубіян Л. В., Павич Н. М. Я досліджую світ: підручник для 3 кл. закладів загальної середньої освіти: у 2 частинах. Частина 1. Київ: Генеза, 2020. С. 34.]

Автори з допомогою значної кількості завдань також формують в учнів уміння шукати необхідну інформацію із доступних джерел на ту чи іншу тему.

Поняття авторського права розкривається через повагу до інтелектуальної праці кожного, а плагіат визнається як крадіжка: «Плагіат — це оприлюднення (опублікування) повністю або частково чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору». Наявність порад щодо того, як уникнути плагіату, робить текст підручника важливим у контексті медіа-інформаційної грамотності. Серед цих порад варто виокремити такі: «звертайтеся до різних джерел пошуку інформації; поважайте при цьому думки та ідеї інших людей».

Відповідно до нормативних вимог у першій частині підручника розкриваються засади безпечної поведінки в Інтернеті, наприклад, розглядаються основні джерела небезпеки, що там існують. Типовим є завдання зі складання певних порад одноліткам «Як потрібно діяти, щоб не потрапити в пастку до зловмисників?» та опрацювання правил безпечної поведінки в мережі.

Також у другій частині підручника для 3 класу «Я досліджую світ» Т. Гільберг, С. Тарнавська, Л. Грубіян, Н. Павич за допомогою значної кількості завдань продовжують формувати вміння пошуку необхідної інформації. Учні пригадують, що таке публічна та приватна інформація, а також засвоюють нові поняття — «безпека інформації», «конфіденційна інформація».

Аналіз підручників для початкової школи «Я досліджую світ», які охоплюють матеріал інформатичної освітньої галузі, демонструє прагнення вчителів увести учнів у світ інформації, в якому безпосередньо вони живуть. Для цього використовуються різноманітні дидактичні прийоми. Завдання і запитання враховують вікові особливості в роботі з досить новим для учнів змістом, що стосується критичного ставлення до інформації.

У кожному підручнику автори використовують оригінальні вправи, висловлюючи власний погляд на проблематику отримання, обробки, розповсюдження інформації тощо. Тому для вчителя початкових класів з’являється можливість використання методичного потенціалу всіх підручників, рекомендованих МОН України, про які йшлося вище. Це сприятиме ефективності формування медіа-інформаційної грамотності учнів початкової школи.