Електронні освітні ігрові ресурси в освітньому процесі початкової школи - Наталія Ларіонова 2020

1.3. Умови ефективного використання електронних освітніх ігрових ресурсів у початковій школі
Розділ 1. Теоретичні основи використання електронних освітніх ігрових ресурсів у початковій школі

З огляду на вищезазначене ЕОІР є потужним ресурсом підвищення якості освітнього процесу на всіх рівнях освіти, засобом розвитку компетентностей та особистих якостей, особливо затребуваних у сучасних соціокультурних умовах.

Рівень освіти в українському законодавстві вважається завершеним етапом освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій (ст. 1, п. 23) [1].

Початкова освіта є першим рівнем Національної рамки кваліфікацій [7], метою якої є всебічний розвиток дитини, її талантів, здібностей, компетентностей і наскрізних умінь відповідно до вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей і потреб, формування цінностей, розвиток самостійності, творчості та допитливості [8].

Як будь-який ресурс, ЕОІР є певним потенціалом, який може бути реалізованим як у повному обсязі, так і частково, або нереалізованим взагалі.

Усе залежить від того, наскільки науково обґрунтованим є таке використання.

Дослідження Інституту інноваційних технологій і змісту освіти виявило, що найважливішим стримувальним чинником упровадження ІКТ в освітній процес є недостатня готовність учителів [91, с. 19].

Отже, першою умовою ефективного використання ЕОІР є розвиток у педагогів ІКТ-компетентності (інформаційно-цифрової компетентності).

М. О. Антонченко визначає інформаційно-цифрову компетентність педагога як інтегрований результат особистості педагогічного працівника: оволодіння сучасними цифровими й інформаційними технологіями та застосування їх у власній професійної діяльності, який формується на основі опанування змістового, діяльнісного й мотиваційного компонентів досвіду роботи з різноманітною інформацією [14, с. 6].

Зміст інформаційно-цифрової компетентності окреслено в Концепції реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа»:

- упевнене, а водночас критичне застосування інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) для створення, пошуку, обробки, обміну інформацією на роботі, у публічному просторі та приватному спілкуванні;

- інформаційна й медіаграмотність, опанування основ програмування, алгоритмічного мислення, роботи з базами даних, навичок безпеки в інтернеті та кібербезпеки;

- розуміння етики роботи з інформацією [53, с. 11].

Міжнародні стандарти та рекомендації ЮНЕСКО «Стандарти ІКТ-компетентності для вчителів» (2008 рік) та «Структура ІКТ-компетентності вчителів» (2011 рік) обґрунтовують актуальність проблеми формування цього особистісного утворення педагогів, наголошуючи на взаємозв’язках між використанням ІКТ, реформою освіти та економічним ростом держави [80, с. 5; 101].

Орієнтиром професійної підготовки/перепідготовки та самопідготовки педагогів у цьому напрямі слугує структура інформаційно-цифрової компетентності.

У методичних рекомендаціях Інституту інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України структура ІКТ-компетентності педагога охоплює мотиваційно-ціннісний, когнітивно-операційний і рефлексійно-проєктувальний компоненти [80, с. 6].

М. О. Антонченко виокремлює в цьому новоутворенні такі складові частини: - мотиваційну — система поглядів і переконань, які визначають потребу особистості у формуванні ІЦК. Це усвідомлені дії щодо пошуку, відбору й використання відповідних засобів для розв’язання навчальних завдань, усвідомлення мети та меж застосування ІКТ;

- когнітивну — система знань та уявлень у галузі застосування ІКТ для розв’язання завдань навчального, професійного й особистого спрямування, розуміння взаємозв’язків у структурі апаратного та програмного забезпечення, комплексного розуміння можливостей інформації, яка доступна в різних цифрових форматах, упевненої орієнтації в сучасному програмному забезпеченні, його призначенні;

- діяльнісну — система умінь і навичок щодо опанування та використання сучасних інформаційних технологій для розв’язання завдань професійного, освітнього та побутового характеру; використання можливостей сучасного програмного забезпечення для обробки й представлення інформації, творчий підхід до розв’язання різних груп завдань з використанням ІКТ [14, с. 7].

Погоджуючись із автором щодо змісту запропонованих компонентів, уважаємо цю модель недостатньою і такою, яку необхідно доповнити рефлексійною компонентою.

Високий рівень сформованості інформаційно-цифрової компетентності педагога логічно охоплює його здатність до самостійного проєктування ЕОР, зокрема ігрових, що реалізується як:

1. цілеспрямована діяльність учителя щодо створення електронних засобів навчання та їх упровадження в освітній процес [92, с. 6];

2. цілеспрямована діяльність учителя щодо створення електронних засобів навчання та їх упровадження в освітній процес, що визначає також проєктування майбутньої педагогічної ситуації [78];

3. діяльність щодо розроблення формалізованого образу ЕОІР з урахуванням принципів його функціонування, змісту навчального матеріалу, вікових особливостей учнів і можливостей використання в освітньому процесі [76, с. 6].

Наступною умовою ефективного використання ЕОІР є створення інформаційно-освітнього середовища.

Питання сутності й змісту поняття «інформаційно-освітнє середовище» сьогодні розглядають О. М. Вознюк, В. Ю. Гаврилюк А. М. Гуржій, М. Ю. Кадемія, В. В. Лапінський, С. Г. Литвинова та ін. [27; 30; 38; 49; 79].

О. Трубіцина трактує інформаційно-освітнє середовище як створювану суб’єктами освіти систему, здатну до саморозвитку, у якій між суб’єктами й компонентами встановлюються зв’язки й відносини на основі інформаційної діяльності для досягнення освітніх завдань [79].

Це означає, що таке середовище має розглядатись у двох аспектах:

1. як програмно-технічний комплекс;

2. як педагогічна система.

Отже, у його проєктуванні повинні вирішуватися не лише проблеми інформаційно-програмового характеру, але й психолого-педагогічні питання.

В останньому контексті науковці розуміють інформаційно-освітнє середовище як цілісну систему, яка складається із сукупності підсистем, що функціонують і забезпечують педагогічну взаємодію учасників освітнього процесу на основі сучасних інформаційно-технічних і навчально-методичних засобів (насамперед інформаційно-комунікаційних технологій) [17; 39].

На думку науковців (А. В. Ворожбит, В. І. Лозова, Г. В. Троцко, М. М. Фіцула), проєктування освітнього середовища ґрунтується на системі загальнонаукових підходів, до яких можна віднести:

♦ гуманістичний — формування довіри, доброти, чуйності, уваги, співчуття в стосунках між здобувачами освіти й учителями, здобувачів освіти між собою;

♦ знаннєвий — мотиваційна, когнітивна, рефлексійна, самостійна пізнавальна діяльність, засвоєння способів набуття знань та інших складників результату навчання, через що визначається набуття не лише знань, умінь і навичок, а й досвіду емоційно-ціннісного ставлення до проявів навколишнього світу;

♦ когнітивний — виявлення причин і пошук шляхів розв’язування навчальних проблем, що слугує стимулом у процесі розумового розвитку здобувача освіти;

♦ системний — розгляд зв’язків між метою, завданнями, змістом, формами, методами навчання у взаємозв’язках компонентів педагогічного процесу;

♦ синергетичний — орієнтування здобувача освіти на самоорганізацію, саморозвиток, які здійснюються на основі постійного активного відношення до зовнішнього середовища, що призводить до змін, становлення нових якостей тощо;

♦ діяльнісний — спрямовування на організацію діяльності з використанням навчального середовища, коли здобувач освіти був би активним у пізнанні, спілкуванні, саморозвитку;

♦ диференційований — забезпечення прав обдарованих дітей і дітей з різними функціональними обмеженнями на отримання доступу до якісних освітніх послуг [28, с. 47-48].

Принципами інформаційно-освітнього середовища є:

♦ інноваційний характер, відповідність принципам педагогічної доцільності, цілісності, індивідуалізації, синергетичності, пізнавальної активності та самостійності;

♦ відкритість освітніх послуг, мобільність суб’єктів освітньої взаємодії (доступність будь-де й будь-коли), віртуалізація об’єктів навчання, наявність інформаційних обмінів;

♦ системна побудова, створення нових організаційних структур, які забезпечують функціонування складових компонентів і технологій середовища (адміністратори, тьютори тощо);

♦ створення персональної траєкторії розвитку всіх суб’єктів педагогічної взаємодії на основі високого рівня ефективності освітнього процесу та самоосвітньої діяльності засобами інформаційно-комунікаційних технологій;

♦ варіативність організаційної структури відповідно до освітніх завдань закладу, освітніх запитів адміністрації, методичної служби, педагогічних працівників, здобувачів освіти та їхніх батьків, політики держави в галузі освіти;

♦ акумуляція та репрезентація сучасних тенденцій розвитку освіти та сучасної психолого-педагогічної науки тощо [30; 31; 49].

Дотримання зазначених принципів вимагає експертизи якості ІКТ, які застосовуються в освітньому процесі.

На думку С. Г. Литвинової, серед значущих характеристик якості ЕОР можна назвати: зміст (загалом); науковість; відповідність сучасному рівню знань; інформативність; доступність сприйняттю; урахування вікових особливостей; націленість на формування в учнів навичок дослідницької та творчої діяльності; розроблені запитання, завдання, які спонукають до самостійного пошуку додаткових даних і відомостей; якісне художнє оформлення; коректність [66].

Наведені вище загальнопедагогічні принципи вимагають урахування вікових та індивідуальних особливостей здобувачів освіти молодшого шкільного віку.

Відповідно до цієї вимоги Г. П. Лаврентьєва сформулювала загальні психолого-педагогічні умови створення освітнього середовища початкової ланки освіти: - формування провідної діяльності як найважливішого чинника розвитку дитини, опора на гру під час організації навчання;

- збалансованість репродуктивної (відтворювальної, за готовим зразком), дослідницької, творчої діяльності;

- орієнтування педагогічної оцінки на відносні показники дитячої успішності (порівняння сьогоднішніх досягнень дитини з власними вчорашніми [58, с. 58-59].

Т. І. Черкашина вважає, що інформаційне освітнє середовище в умовах початкової школи має бути спрямоване на вирішення певних завдань:

♦ розвиток у школярів навичок аналізу суджень і побудови правильних форм умовиводів завдяки розв’язанню логічних завдань;

♦ опанування основ алгоритмізації діяльності з акцентом на покрокову деталізацію;

♦ формування вмінь побудови символьних моделей у процесі розв’язання завдань, що постійно ускладнюються з підвищенням освітнього рівня учнів;

♦ розвиток здібностей до малювання і художньої творчості;

♦ опанування школярами цілісної системи знань про особливості й характерні риси моделей комунікації сучасної людини в інформаційному суспільстві, різні види та джерела навчальної інформації; вибудовування діалогу й відносин співробітництва в інформаційно-освітньому середовищі школи, Інтернет-просторі;

♦ створення індивідуальних і групових інформаційних продуктів та проєктів;

♦ усвідомлення та опанування школярами ІКТ як засобу вибудовування простору особистої самореалізації, самовираження;

♦ формування операціонального стилю мислення: уміння формалізувати завдання; виокремлювати в ньому логічні складники; визначати взаємозв’язки між ними; проєктувати хід розв’язання і перевіряти результат;

♦ формування конструкторських і дослідницьких здібностей до активної творчості з використанням комп’ютера й сучасних технологій [109].

Ефективне використання ігрових комп’ютерних програм можна забезпечити лише за умов психологічного комфорту дитини й використання ігор відповідно до вимог психології та педагогіки [27; с. 57-59]. У цьому стані стимулюється висока мотивація до гри, дитина отримує задоволення від неї.

Актуальність такої вимоги пов’язана також з тим, що сьогодні створюються ЕОР, зокрема ігрові, без належного науково-теоретичного обґрунтування, без участі психологів і педагогів, лише на підставі інтуїції та бачення програмістів, а не з психолого-педагогічних закономірностей процесів навчання та учіння.

Такі засоби не відзначаються ефективністю, оскільки в них не враховується специфіка перебігу психічних процесів, психологічні закономірності сприйняття та опрацювання різноманітних повідомлень людиною, вони не збалансовані щодо здійснення психічних функцій учня [97, с. 86].

У загальному вигляді психологічну комфортність розуміємо як стан, що виникає в процесі життєдіяльності дитини, указує на радість, задоволення, отримане в закладі освіти; це умова життя, за якої учень спокійний і не має потреби від будь-кого захищатися.

Категорія психологічної комфортності та безпеки розглядається в психологічних дослідженнях у декількох аспектах [16]:

- як стан інформаційно-освітнього середовища, вільний від проявів психологічного насильства у взаємодії, здатний задовольнити основні потреби в особистісно-довірчому суспільстві, створюючи референтну значущість середовища й забезпечуючи психічне та психологічне здоров’я учасників освітнього простору;

- як система міжособистісних відносин, які викликають почуття приналежності (референтної значущості середовища), упевненості в тому, що можна не боятися (відсутність загроз), зміцнення психологічного здоров’я;

- як система заходів, спрямованих на запобігання загрозам під час продуктивного стійкого розвитку особистості.

У 2013 р. Інститутом ЮНЕСКО з інформаційних технологій в освіті було опубліковано монографію, у якій зазначені пропозиції та вимоги до застосування ІКТ у початковій школі, зокрема визначений ряд обмежень: у використанні програмного забезпечення; мережі Інтернет; мультимедійних засобів; часові й фізіологічні обмеження; кіберзалякування і кіберздоров’я [48, с. 243-244].

Обмеження у використанні програмного забезпечення стосуються способів добору батьками та вчителями комп’ютерних програм, які використовують діти. Зазначається, що педагоги мають бути впевнені в потенційній корисності обраних ними ІКТ-середовищ, а також поінформовані про можливі побічні ефекти використання кожної комп’ютерної програми ще до того, як упроваджувати її в процес навчання.

Обмеження у використанні мережі Інтернет пов’язані з необхідністю критично оцінювати ті джерела відомостей, до яких звертаються в процесі навчання. Необхідно усвідомлювати, що учні можуть пропустити найбільш важливі відомості в електронному тексті, якщо будуть сприймати його з екрана, тому що перед ними буде значна кількість інших відволікальних елементів, що зазвичай розміщуються на вебсторінці. Педагоги мають гарантовано тримати під контролем дії учнів протягом значного часу на занятті, а також надавати необхідні вказівки щодо самостійної роботи учнів з комп’ютером або в поза- урочний час.

Обмеження у використанні мультимедійних засобів стосуються способів їх застосування, що не завжди може бути корисним. Іноді занадто багато привабливих варіантів використання, передбачених у мультимедійному тексті, що можуть відвертати увагу дітей від його змісту. Діяльність педагога має бути спрямована на розвиток медійної грамотності учнів, щоб вони могли більш усвідомлено інтерпретувати отримані повідомлення та успішніше використовувати мультимедіа з навчальною метою.

Часові й фізіологічні обмеження використання ІКТ стосуються психологічних чинників, зокрема емоційної привабливості, що викликає підвищений інтерес і надмірне захоплення застосуванням ІКТ. Це може негативно вплинути на результати навчання. Іноді молодші школярі занадто захоплюються віртуальним середовищем, і тоді вони можуть не захотіти навчатись у реальному середовищі. З іншого боку, є учні, які, навпаки, віддають перевагу реальним навчальним матеріалам, на противагу віртуальним. Отже, учителі мають звертати пильну увагу на психологічні особливості учнів для того, щоб забезпечити збалансоване використання ІКТ і традиційних засобів навчання. Ідеться про те, щоб не допустити погіршення результатів навчання і водночас поступово формувати інформаційну культуру учнів.

Кіберзалякування і кіберздоров’я. Цей чинник зумовлений надзвичайною стурбованістю батьків школярів проблемами безпеки дітей, пов’язаними з використанням мобільних телефонів та Інтернету, серед яких — ігроманія, вторгнення в приватне життя, лихослів’я і небезпека некерованої онлайнової соціалізації. Кіберзалякування розуміють як нову форму залякування з використанням таких сучасних технологій, як електронна пошта, чати, мобільні телефони, веб- сайти, камери, що створює небезпеку для дітей. Кіберздоров’я — термін, що означає необхідність ураховувати психологічне та емоційне самопочуття дітей за організації умов роботи.

Експертами ЮНЕСКО зазначено також критерії добору засобів ІКТ, що можуть бути застосовані в організації комп’ютерно орієнтованого середовища в початковій школі:

♦ застосування ІКТ повинно мати освітній характер;

♦ організацію роботи побудовано з урахуванням спрямованості на співпрацю дітей у групі та з учителем;

♦ є доцільною інтеграція засобів ІКТ з іншими засобами діяльності;

♦ використання розвивального ефекту гри;

♦ забезпечення максимальних можливостей управління засобом навчання з боку дитини;

♦ наочність і простота у використанні [48].

На думку Г. П. Лаврентьєвої, комп’ютерні ігри мають відповідати таким психолого-педагогічним вимогам:

♦ високий ефект розвитку дитини;

♦ допустиме інтелектуальне навантаження;

♦ стимуляція інтересу до гри й узагалі до навчальної та творчої діяльності;

♦ задоволення дитини від задуму, образів, ігрового сценарію перебігу гри та досягнутих результатів;

♦ відсутність або незначний вплив негативних наслідків на психіку дитини [59, с. 7].

Заслуговує на увагу позиція Н. В. Олефіренко, яка виокремлює такі додаткові психолого-педагогічні вимоги до ЕОІР:

♦ адаптивність — можливість пристосування електронного засобу до індивідуальних можливостей, психологічних особливостей і потреб школяра;

♦ варіативність — урахування індивідуальних особливостей, потреб та інтересів учнів, наявного рівня їхніх знань і вмінь:

♦ система орієнтації в ресурсі — забезпечення середовища електронного ресурсу системою вказівників, які допомагатимуть дитині почувати себе впевнено й не потребуватимуть від учня окремих умінь керування програмним засобом;

♦ візуальне оформлення електронних дидактичних ресурсів — зовнішня привабливість електронного дидактичного ресурсу, окремих його епізодів та інтерфейсних елементів;

♦ ігрове забарвлення — забезпечення непомітного для молодшого школяра переростання гри в навчальну діяльність і зміна ігрових інтересів на пізнавальні, адже досягнення ігрових цілей (отримання виграшу, призу, рекорду тощо) передбачає досягнення і певних навчальних цілей;

♦ створення ситуацій успіху в середовищі електронного дидактичного ресурсу — урахування потреби молодшого школяра в досягненні успіху й отриманні різних форм заохочень [83; с. 5-6; 84, с. 19-20].

Крім психолого-педагогічних, ЕОІР повинні відповідати певним дидактичним вимогам.

Науковці виокремлюють такі критерії аналізу комп’ютерних програм, що застосовуються в молодшій школі:

♦ рівень спеціалізації програми, тобто ступінь її орієнтації на предметну галузь;

♦ вид програми залежно від цілей і змісту навчання;

♦ відповідність навчальній програмі, дидактичному завданню;

♦ наявність декількох рівнів складності, що дає змогу реалізувати принципи диференціації та індивідуалізації навчання;

♦ наявність блоку зворотного зв’язку, тобто здатність програми швидко реагувати на дії користувача;

♦ наявність системи контролю;

♦ наявність дружнього інтерфейсу, що полегшує використання програми [57, с. 22].

Отже, ефективне використання ЕОІР в початковій школі забезпечують: сформованість ІКТ-компетентності вчителя, психологічно комфортне інформаційно-освітнє середовище, побудоване на системі загальнонаукових підходів і принципів та спеціальних психолого-педагогічних і дидактичних вимог до ресурсу.