Нова українська школа: організація позаурочної діяльності в початковій школі на засадах партнерської взаємодії учасників освітнього процесу - Н. І. Гущина, Т. Г. Орлова, Л. Г. Кондратова 2021

Нова українська школа про партнерську взаємодію учасників і учасниць освітнього процесу
Маршрут 2. Партнерська взаємодія учасників і учасниць освітнього процесу

Основою Нової української школи є орієнтація на дитину, виховання цінностей, педагогіка партнерства між школою та батьками, школою та дітьми, школою та суспільством. Педагогіка партнерства базується на ідеях відомих педагогів та вчених.

Це насамперед ідея добровільного навчання (Ш. Амонашвілі, В. Сухомлинський, С. Лисенкова, В. Шаталов), тобто виключення всіх примусових засобів з педагогічних процесів і наявність ціннісного, гуманного ставлення до дитини. Крім того, вчитель/ка має володіти знаннями з психології про особливості дитячого віку, знати гуманістичні засади педагогіки в процесі навчання. Знайомство з теорією гуманної педагогіки, перегляд уроків педагогів, що дотримувались принципу гуманності, участь у тренінгах з різними видами взаємодії сприяють засвоєнню необхідних знань та навичок вчителя/ки.

Ідея мети (С. Лисенкова, В. Шаталов) полягає в поставленні складної мети перед учнями/цями та допомозі вчителя/ки в правильному скеруванні учнів/иць на її досягнення. Включення педагога в робочий процес творчих груп, розробка та впровадження інноваційної діяльності сприяє ефективній підготовці вчителя/ки до неї.

Ідея опори (Є. Ільїн, І. Іванов, С. Лисенкова, В. Шаталов) полягає в опорних знаках для учнів/иць, що сприяє кращому розумінню та запам’ятовуванню матеріалу. Вміння вчителя/ки систематизувати та моделювати інформацію є однією з найважливіших професійних якостей.

Ідея вільного вибору (Ш. Амонашвілі, І. Волков, С. Лисенкова, В. Шаталов) полягає у вільному виборі дитиною завдань, тем чи творів. Професійна діяльність має здійснюватися за принципами демократичності та розвитку в дитини вміння взаємодіяти з однолітками.

Ідея випередження (І. Волков, С. Лисенкова, Б. Нікітін, В. Шаталов) полягає в поданні складного матеріалу шляхом його об’єднання в блоки для ефективного засвоєння учнями/ цями під час декількох уроків. Це розвиває прогностичні якості педагога, почуття відповідальності, що супроводжуються ефективним стратегічним плануванням.

Ідея великих блоків (І. Волков, І. Іванов, В. Шаталов, М. Щетинін) полягає в тому, що за допомогою великого обсягу матеріалу встановлення логічних зв’язків є легшим. Це спрямовується на підтвердження глибоких знань того чи іншого матеріалу та вміння його систематизувати, володіти прийомами інтеграції матеріалу.

Ідея відповідної форми (І. Волков, Є. Ільїн, В. Шаталов) ґрунтується на здатності вирішувати завдання творчого характеру, володіння новітніми технологіями. Ідея реалізується завдяки розширенню знань предмета, перегляду занять за допомогою інтерактивних технологій.

Інтелектуальне поле класу (І. Волков, С. Лисенкова, В. Шаталов, М. Щетинін) полягає у створенні певних цілей та цінностей, що сприятимуть розвитку здібностей дітей, їх творчого підходу до діяльності.

Ідея самоаналізу (Ш. Амонашвілі, Є. Ільїн, І. Іванов, В. Караковський, В. Шаталов, М. Щетинін) ґрунтується на аналізі та оцінюванні колективом діяльності кожного з учнів/иць за умови, що педагог володіє прийомами рефлексії, здатністю до емпатії, прийомами аналізу власної діяльності та самопізнання.¹

Нова українська школа покликана плекати національну ідентичність, виховувати відповідальність не лише за себе, а й за розвиток і добробут країни та людства загалом. Виховання в цьому значенні — це цілісний, постійний і наскрізний процес формування духовно-моральної особистості, розвитку таких рис характеру і якостей, що необхідні державі, суспільству та самій особистості.

Виховний пріоритет на сьогодні — сформувати в дітей уявлення про світ і суспільство, спираючись на загальнолюдські та духовні цінності. Пошук наскрізних цінностей у Новій українській школі має відбуватися на основі пізнання природи цінностей та їхнього впливу на особистість. Варто посилити увагу до зростаючої особистості учня/иці Нової української школи у світі духовних і національних цінностей. Тобто в дітей і учнівської молоді маємо сформувати і розвинути патріотизм та відповідальну діяльність, повагу до гідності, прав, свобод, законних інтересів людини, доброту, а також екологічну культуру, милосердя, толерантність, терпимість, шанобливе ставлення до сім’ї тощо.²

Варто пам’ятати про сучасні пріоритети організації освітнього процесу в початковій школі.³ Розглянемо їх детальніше.

Пріоритет 1. Дитиноцентризм:

— розвиток психофізіологічних особливостей і потреб, індивідуальних стилів, темпу, освітніх траєкторій учнів/иць;

— формування загальнолюдських цінностей;

— свобода вибору власної освітньої траєкторії;

— підтримка життєвого оптимізму;

— розвиток самостійності;

— плекання творчості й допитливості.

Пріоритет 2. Визнання цінності дитинства:

— відповідність вимог віковим особливостям;

— визнання прав дитини на навчання через діяльність, зокрема гру;

— урахування цінностей та інтересів дитини з метою формування в неї основ життєвої компетентності;

— обмеження обсягу домашніх завдань для збільшення часу на рухову активність дитини.

Пріоритет 3. Радість пізнання:

— пізнавальний процес, який приноситиме радість дитині;

— обмеження обсягу домашніх завдань для збільшення часу на творчість і дослідницьку діяльність.

Пріоритет 4. Презумпція талановитості дитини:

— не допускається будь-яких форм дискримінації учнів/ иць та відокремлення дітей на підставі попереднього відбору;

— утвердження демократичних цінностей;

— людська гідність / свобода / відповідальність;

— інклюзія.

Пріоритет 5. Розвиток особистості та умов для її формування:

— замість «навченої безпорадності» — плекання незалежного мислення;

— навчання як справлятися зі стресом та напруженням;

— вирішення педагогічних задач в атмосфері психологічного комфорту і підтримки;

— неупереджене та справедливе ставлення до кожної дитини, подолання будь-яких форм дискримінації;

— плекання в учнів/иць гідності, оптимізму, сильних рис характеру і чеснот.

Пріоритет 6. Плекання про здоров’я дітей:

— формування здорового способу життя;

— створення умов для фізичного й психоемоційного розвитку.

Пріоритет 7. Безпека:

— перетворення школи на безпечне середовище, де немає місця насильству та цькуванню.

Щоб педагогічний вплив на молодших школярів/ок був ефективним, пропонуємо подбати про такі умови педагогічної взаємодії: гуманність; цілісність і системність освітнього процесу; особистісну спрямованість; наступність з основною школою; співпрацю учителів/ок, які працюють у конкретному класі; взаємоузгодженість вимог школи і родини до виховання і розвитку дітей.

Для реалізації цих умов необхідно, щоб зміст, методи навчання і виховання, ритм уроку, режим дня і тижня, етика спілкування, робота з батьками, дизайн середовища — усе працювало на дитячі потреби, сприяло розвитку дитячих здібностей, не шкодило фізичному і психічному здоров’ю. Важливо зберігати цілісність впливу системи виховання вчителя/ки у класі, вихователя — у групі продовженого дня, де мають бути створені умови для задоволення потреб дітей працювати в індивідуальному темпі, займатися у вільний час справами за інтересами.

Загальна ідеологія нового Державного стандарту початкової освіти, націленість організації навчальної діяльності на досягнення основних очікуваних результатів освіти висуває особливі вимоги і до відбору освітніх технологій. Відповідають особливостям нових вимог такі педагогічні підходи та освітні технології:

✵ особистісно-діяльнісний підхід, який включає не тільки орієнтацію на розвиток дитини, а й спонукання до активної діяльності;

✵ педагогіка партнерства;

✵ диференціація навчання;

✵ створення навчальної проблемної ситуації;

✵ проєктна діяльність;

✵ технологія формувального оцінювання;

✵ інформаційно-комунікаційні технології тощо.

Партнерська взаємодія — це узгоджена діяльність учасників освітнього процесу, спрямована на досягнення спільних цілей, результатів і вирішення важливих завдань.

Концепція Нової української школи наголошує, що кожна дитина неповторна, наділена від природи унікальними здібностями, талантами та можливостями. Місія Нової української школи — допомогти розкрити та розвинути здібності, таланти і можливості кожної дитини на основі партнерства між учителем/кою, дитиною і батьками. Педагогіка партнерства і компетентнісний підхід є основою для нового освітнього середовища Нової української школи.

Нове освітнє середовище базується на використанні новітніх інформаційно-комунікаційних технологій. Вони підвищують ефективність роботи педагога, управління освітнім процесом, і водночас уможливлюють індивідуальний підхід до навчання. Нова українська школа діє за підтримки електронної платформи, що містить електронні підручники і навчальні курси для дітей і вчителів/ок. Цінності і принципи педагогіки партнерства сьогодні покладено в основу Державних стандартів освіти, оновленої системи професійного розвитку вчителя/ки, сучасної державної освітньої та кадрової політики (відбір та оцінювання педагогів).⁴ На схемі 4 представлено взаємодію учас- ників/иць освітнього процесу, що ґрунтується на засадах партнерства, як провідної лінії Нової української школи.

Схема 4

Нова школа працює на засадах педагогіки партнерства, в основі якої спілкування, взаємодія і співпраця між учителем/кою, дитиною і батьками. Саме вони, об’єднані спільними цілями і прагненнями, є добровільними й зацікавленими однодумцями, рівноправними учасниками/ицями освітнього процесу, відповідальними за результат. Педагогіка партнерства — це чітко визначена система взаємовідносин всіх учасників/иць освітнього процесу, яка:

✵ організовується на принципах добровільності та спільних інтересів;

✵ ґрунтується на повазі і рівноправності всіх учасників/иць, дотримуючись визначених норм (права та обов’язки) та враховуючи ціннісні орієнтири кожної із сторін;

✵ передбачає активне включення всіх учасників/иць у реалізацію спільних завдань та готовність брати на себе відповідальність за їх результати.

Педагогіка партнерства ґрунтується на таких принципах:

✵ повага до особистості;

✵ доброзичливість і позитивне ставлення;

✵ довіра у відносинах;

✵ діалог — взаємодія — взаємоповага;

✵ розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв’язків);

✵ принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов’язань, обов’язковість виконання домовленостей).⁵

Співпраця учителя/ки та дітей, партнерство на уроці, спільний процес пізнання і відкриттів, постійне створення ситуації успіху — ось складові самореалізації дитини в освітньому середовищі. Для цього вектор діяльності має бути спрямованим на виховання готовності кожного учня/ці до визначення свого місця в житті, успішного розвитку і реалізації своїх вмінь та інтересів.

Критерії, що визначають ефективність ідеї розвитку стосунків партнерства, як найпродуктивнішої системи відносин в умовах педагогічної взаємодії:⁶

✵ сформована професійно-особистісна готовність педагога до гуманізації освітнього середовища;

✵ відкритість, тобто практично повна відсутність маніпуляцій за умови ясності цілей дій обох сторін;

✵ позитивна взаємозалежність суб’єктів міжособистісної взаємодії (усвідомлення спільної мети, наявність загальних ресурсів, докладання спільних зусиль для вирішення проблем);

✵ право на автентичність кожного учасника/иці педагогічної взаємодії;

✵ усвідомлення індивідуальної та групової відповідальності (внутрішня і зовнішня мотивація спільної діяльності суб’єктів);

✵ можливість задовольняти основні міжособистісні потреби в процесі спільної діяльності і спілкування;

✵ підтримуюча взаємодія, що забезпечує сприятливий психологічний клімат взаємодії;

✵ високий рівень розвитку соціальних умінь і навичок спілкування;

✵ рефлексивний аналіз власної поведінки в контексті соціальної поведінки інших суб’єктів тощо.

Взаємодія батьків, дитини, педагога і керівника школи має бути незамінною для формулювання індивідуальних освітніх траєкторій та втілення їх в індивідуальних навчальних планах кожного учня/ці. Така можливість передбачена новим законом «Про освіту» і деталізована у профільному законі «Про повну загальну середню освіту».

Для того щоб освітнє виховне середовище сприяло самореалізації учнів/иць початкової школи, робота повинна бути спрямована на:

✵ розвинення здібності критичного мислення й незалежного висловлювання;

✵ поповнення знань у сферах, які цікаві учневі/иці й розкривають перед ними нові горизонти пізнання;

✵ розвинення спроможності приймати самостійні рішення;

✵ опановування необхідними навичками з основних навчальних предметів;

✵ повагу до освіти;

✵ розвиток власного емоційного інтелекту;

✵ отримання необхідної індивідуальної педагогічної підтримки;

✵ розвинення самосвідомості кожного учня/иці, як самостійної особистості і як учасника/иці колективу;

✵ збереження і зміцнення морального, фізичного і психічного здоров’я дітей;

✵ сприяння взаємоузгодженню зовнішніх потреб та внутрішніх мотивів до саморозвитку та самореалізації всіх учасників/иць освітньо-виховного процесу.⁷

Індивідуальна освітня траєкторія в Законі України «Про освіту» пояснюється, як персональний шлях реалізації особистісного потенціалу здобувача/ки освіти, що формується з урахуванням його здібностей, інтересів, потреб, мотивації, можливостей і досвіду, ґрунтується на виборі здобувачем/кою освіти видів, форм і темпу здобуття освіти, суб’єктів освітньої діяльності та запропонованих ними освітніх програм, навчальних дисциплін і рівня їх складності, методів і засобів навчання. Індивідуальна освітня траєкторія в закладі освіти може бути реалізована через індивідуальний навчальний план.⁸ Індивідуальна освітня траєкторія в Новій українській школі розуміється, як певний перелік обов’язкових предметів, а далі діти за своїми вподобаннями або рекомендаціями психологів, педагогів, враховуючи думку батьків, обирають кілька предметів.⁹