Нова українська школа: теорія і практика формувального оцінювання у 3-4 класах закладів загальної середньої освіти - Діана Ротфорт, Ольга Гезей 2021

Формувальне оцінювання в початковій школі
Частина I. Дидактико-методичні аспекти формувального оцінювання навчальних досягнень молодших школярів

Концепція «Нова українська школа» внесла нові погляди на оцінювання результатів навчання здобувачів освіти. Якщо сьогодні освітній процес у початковій школі більше спрямований на реальні досягнення учнів, а не на процес їх навчання, то за новим Державним стандартом початкової освіти вимірювання результатів навчання здобувачів освіти, насамперед, пропонується шляхом формувального оцінювання, яке допомагає відстежувати особистісний розвиток здобувачів освіти й хід опановування ними навчального досвіду як основи компетентності, вибудовувати Індивідуальну траєкторію особистості.

Навчальні досягнення учнів початкової школи, починаючи з другого класу, підлягають формувальному та підсумковому оцінюванню.

Формувальне педагогічне оцінювання часто називають «оцінювання для навчання».

Класичним у наукових колах зарубіжжя вважається визначення, запропоноване К. Бібі, який трактує оцінювання як «систематичне збирання і тлумачення фактів, за якими йде наступний етап — судження про їх цінність і відповідне планування подальших дій» (К. Бібі I Clarence Edward Beeby, 1977) [24]. О. Локшина на основі аналізу тлумачень поняття «формувальне оцінювання» зарубіжними вченими пропонує таке визначення: «Формувальне оцінювання — інтерактивне оцінювання учнівського прогресу, що дає змогу вчителям визначати потреби учнів, адаптуючи до них процес навчання» [31].

Формувальне оцінювання спрямоване на конкретного учня, сприяє виявленню прогалин у засвоєнні того чи іншого елемента змісту освіти й максимального їх подолання, не передбачаючи при цьому порівняння результатів навчання різних учнів (І. Фішман, Г. Голуб) [69].

Група реформування системи оцінювання з Великої Британії визначає формувальне оцінювання як «...процес пошуку та інтерпретації свідчень, які в подальшому використовуватимуться учнями та їхніми викладачами для визначення, на якому етапі навчання перебувають учні, у якому напрямку їм слід рухатися та яким чином найкраще робити» [9].

Цією ж групою визначено принципи оцінювання для навчання.

Оцінювання для навчання має бути:

— частиною ефективного планування, викладання та навчання;

— сфокусованим на тому, як учні вчаться;

— основою для занять у класі.

Оцінювання для навчання слід розглядати як ключову професійну якість учителів. Воно має бути чутливим і конструктивним, оскільки будь-яке оцінювання здійснює емоційний вилив.

Підсумкове оцінювання — це частина оцінювання та забезпечення інформацією для внутрішнього й зовнішнього користування. Таке оцінювання містить:

— сертифікацію індивідуальних досягнень;

— забезпечення інформацією для відбирання;

— установлення результативності програм;

— отримання інформації, необхідної для контролю та звітування.

З метою визначення ставлення до формувального оцінювання було проведено анкетування вчителів початкових класів (217 осіб). Опитування показало: 96 % опитаних педагогів уважають, що формувальне оцінювання необхідне; 75 % опитаних — умова розвитку ключових компетентностей молодших школярів, реалізація особистісно зорієнтованого навчання, підвищення мотивації навчання. Систематично використовують формувальне оцінювання — 27 % педагогів. На запитання «Що заважає впровадженню формувального оцінювання?» відповіді розподілилися таким чином: відсутність єдиної внутрішньо шкільної політики оцінювання — 93 %; відсутність часу на здійснення формувального оцінювання — 50 %; недостатнє володіння прийомами формувального оцінювання — 35 %; відсутність мотивації — 15 %.