Нова українська школа: інноваційна система оцінювання результатів навчання учнів початкової школи - Онопрієнко О. В. 2021

2.2. Що входить до складу контрольно-оцінювальної діяльності
Розділ 2. Що являють собою контроль і оцінювання в початковій школі

Реалізація мети початкової освіти, пов’язаної з досягненням учнями компетентнісних результатів навчання, викликала відповідне оновлення функцій контролювальної діяльності учасників освітнього процесу. Необхідність використовувати нові підходи до контролю й оцінювання навчальних досягнень молодших школярів викликана низкою об’єктивних причин, а саме: обмеженням предмета контролю кінцевим продуктом (усна чи письмова відповідь учня), який не поширюється на процес діяльності; принциповими змінами компонентів готовності учнів до життєдіяльності (інформованість, комп’ютерна обізнаність); побудовою неперервної системи атестації випускників кожного ступеня освіти; проведенням органами управління освіти моніторингів навчальних досягнень учнів та ін.

Розглянемо найбільш важливі поняття поля контрольно-оцінювальної діяльності й розкриємо зв’язки між ними. Ключове поняття проблеми — контроль освітніх результатів учнів — є структурним компонентом процесу навчання. Його головне призначення — сприяння своєчасному виявленню недоліків в опановуванні змісту освіти; установлення рівня готовності засвоювати новий навчальний матеріал; формування вміння відповідально й зосереджено працювати, користуватися прийомами самоперевірки та самоконтролю; вироблення відповідальності учнів. Залучення для спостереження широкого простору життєдіяльності дитини дозволяє відзначати риси, що будуть свідчити про її здатність діяти, застосовуючи досвід навчання в реальних обставинах.

До завдань контролю навчальних досягнень віднесені, зокрема, такі: виявлення рівня правильності, обсягу, глибини та дієвості засвоєних учнями знань, отримання інформації про характер пізнавальної діяльності, про рівень самостійності та активності учнів в освітньому процесі, встановлення ефективності методів, форм і способів їхнього навчання [15]. Як бачимо, звертається увага не лише на суто навчальні результати, властиві певному етапу навчання, а й на особистісні характеристики учнів, що свідчить про визнання багатовимірності досягнень задовго до впровадження ідей НУШ.

Така діяльність має відповідати низці вимог, а саме: дотримання об’єктивності, конкретності й цілеспрямованості, урахування закономірностей освітнього процесу; системність і систематичність на основі вибору найдоцільніших для даного проміжку часу видів контролю, визначення оптимальних термінів для здійснення; регулярність і неперервність виконання; діалектичний підхід до визначення й аналізу результатів роботи. Останню позицію конкретизуємо в нашій інтерпретації. Зазначений підхід повинен мати такі ознаки: охоплювати всі складники навчальної діяльності; ураховувати сучасні умови, в яких виконується діяльність; виявляти характер розвитку результатів; забезпечувати педагогічну підтримку; створювати умови для розвитку навичок самостійності в навчанні.

Контроль здійснюється на всіх етапах процесу навчання шляхом перевірки (виявлення) й оцінювання (вимірювання) результатів навчання; за їх допомогою встановлюються зв’язки між запроєктованими, реалізованими та вихідними рівнями освіти, оцінюються досягнення учнів, виявляються недоліки в їхніх знаннях і вміннях. Оскільки ці компоненти нерозривно пов’язані, то часто використовується категорія оцінювання як така, що поглинає перевірку.

Оцінювання навчальних досягнень по суті є процедурою визначення результатів навчання здобувачів освіти. Це діагностувальний складник контрольно-оцінювальної діяльності учасників освітнього процесу, пов’язаний із виявленням здобутків в оволодінні змістом предмета чи навчального курсу, якості результатів навчання — знань, розуміння, умінь, цінностей, інших особистісних властивостей, компетентностей, які набуває та здатна продемонструвати особа на певному етапі навчання. Підставою для оцінювання є результати перевірки рівня навчальності здобувача освіти, обсягу його навчальної діяльності, внутрішніх утворень.

У контексті сучасної ідеї освіти під перевіркою навчальних досягнень будемо розуміти систему дій і операцій, необхідних для визначення засвоєних учнями компонентів змісту, тенденцій у їх розвитку.

Оцінювання — процедура формування кількісної та якісної характеристики досягнутих учнями в навчанні результатів, яка регулюється принципами об’єктивності, систематичності, диференційованості, конфіденційності, індивідуального підходу.

Оцінювання є частиною процесу навчання і здійснюється на системній основі, що дає можливість здобувачам освіти вдосконалювати власні досягнення й демонструвати прогрес у подальшому. Наслідком оцінювання є оцінка. Оцінка в широкому розумінні значення поняття трактується як ставлення до соціальних явищ, людської діяльності, поведінки, встановлення їх значущості, відповідності певним нормам і принципам моралі (схвалення чи засудження, згода або критика тощо). Окремим підвидом поняття, що розглядається, є шкільна або учнівська оцінка. Це оцінне судження в усній або письмовій формі щодо якості певної діяльності; кількісний вимірник (бал, рівень тощо), який кваліфікує виконану особою роботу відповідно до норм оцінювання; умовне позначення у вигляді числа, слова, букви чи іншого символу.

У педагогіці оцінка вживається для характеристики результатів навчальної діяльності (навчальних досягнень) здобувачів освіти. Вона виражається в обґрунтованих оцінювальних судженнях і висновках, які є її якісними словесними показниками, або в балах (наприклад, у 12-бальному кількісному вимірі). Короткі доступні оцінювальні судження (вербальна оцінка) супроводжують і виставлення балів або визначення рівнів для розуміння здобувачами освіти рівня їхніх досягнень і перспективи покращення результатів навчання. В оцінці враховується повнота, свідомість і міцність засвоєння навчальної інформації та вміння користуватися набутими знаннями й способами діяльності.