Мистецтво. Ілюстрований довідник - Л. В. Сєрих, В. Г. Чуркіна, С. А. Мельник 2020

Образотворче мистецтво

А

Автопортрéт. Твір, у якому митець/мисткиня зображують самих себе.

Т. Яблонська. Автопортрет

Ф. Кричевський. Автопортрет у білому кожусі

Ажýр. 1. Візерунок, утворений із невеликих наскрізних ділянок, розділених тонкими перемичками. 2. Техніка, яку застосовують у декоративно-прикладному мистецтві (вишивка, вишинанка, різьблення по дереву та кістці, ювелірна обробка металу, художнє лиття та ін.).

Акварéль. 1 Фарба, яку розводять водою. Головна властивість та перевага акварелі — її прозорість, що надає творам мистецтва легкості. 2. Техніка образотворчого мистецтва, яка посідає місце між живописом та графікою. Найвідомішими способами роботи аквареллю є прийоми «по-сухому» та «по-мокрому».

Прийом акварелі «по-сухому» передбачає малювання на сухому аркуші паперу. Щоб насинити колір і досягти об’єму, потрібно нашаровувати фарбу — верхні шари наносять на вже висохлі нижні.

Акварельний малюнок «по-мокро му» здійснюють на попередньо змоченому аркуші паперу. Виразність зображення створюється завдяки здатності фарби розчинятися у воді. 3. Твір образотворчого мистецтва, виконаний акварельними фарбами.

Анімалістúчний жанр. Жанр образотворчого мистецтва, твори якого зображують тварин (у живописі, графіці, скульптурі).

М. Пимоненко. Квочка

Анфáс. Зображення особи (предмета або складної фігури) з лицьового боку прямо відносно спостерігача.

А. Мокрицький. Портрет дружини

П. Нілус. Автопортрет

Аплікáція. 1. Художня техніка виконання твору мистецтва способами накладання, наклеювання, нашивання на основу (папір, тканину, дерев’яну дошку тощо) різноманітних художніх матеріалів (паперу, тканини, шкіри, листків, соломки та ін.). Одним із

найпоширеніших прийомів аплікації є колаж. 2. Твір мистецтва, виконаний у техніці аплікації.

Г. Синиця. Поляни

Арабéска. 1. Європейська назва складного східного середньовічного орнаменту, який може містити каліграфічні елементи арабською мовою. 2. Складні й дрібні орнаменти з геометричних і стилізованих рослинних елементів.

Арабески палацу Альгамбра. Іспанія

Орнамент арабеска

Архітéктор/архітéкторка — особа, чия професійна діяльність пов’язана з творчістю в галузі архітектури.

Архітектýра — мистецтво проектування й зведення будівель, споруд і комплексів відповідно до їхнього призначення, можливостей та естетичних уявлень суспільства.

Асимéтрія. Відсутність або порушення симетрії в творі мистецтва; художній прийом, що вносить до композиції різноманіття й динаміку.

Ахроматúчний кóлір. 1. Колір, відсутній у спектрі (білий, сірий, чорний). 2. Безбарвний.

Б

Батáльний жанр. Жанр образотворчого мистецтва, твори якого відображають сцени сухопутних і морських битв. Митці-баталісти прагнуть відобразити найяскравіші моменти бою. Головне завдання — показати історичне значення події. Це зближує батальний жанр з історичним. Зображення військового побуту (сцени походів, у казармах, таборах) пов’язують його із побутовим жанром.

Ю. Брандт. Повернення з перемогою

Бáтик. 1. Художній розпис по тканині. Малюнок виконують воском на тканині, потім занурюють її у фарбу, що забарвлює непокриті воском ділянки зображення. Техніки батика: гарячий (нанесення малюнка розтопленим воском) та холодний (нанесення малюнка твердим шматочком воску). 2. Тканина, прикрашена малюнком, що нанесений в одній з технік батика.

Барельєф. Вид скульптурного випуклого рельєфу, у творах якого зображення виступає над площиною менше, ніж на половину.

М. Андреев. Барельєф на постаменті пам’ятника М. Гоголю із зображеннями героїв його збірки «Миргород». Москва, Росія

Блік. Відображене світло, найсвітліша пляма (точка) на освітленій частині предмета.

Бюст (або погрýддя). Твір скульптурного мистецтва, що зображує портрет особи до лінії грудей.

Г. Кальченко. Портрет К. Білокур

Портрет Т. Шевченка

О. Супрун, А. Білостоцький. Пам’ятник І. Франку, Київ

В

Вернісáж. Урочисте відкриття художньої виставки, на якому присутні лише заздалегідь запрошені особи.

Витинáнка. Вид українського народного декоративно-прикладного мистецтва, твори якого — орнаментальні чи сюжетні композиції, ажурно вирізані ножицями з білого або кольорового паперу. У давнину витинанками прикрашали інтер’єр осель: полиці мисників,

сволок, стіни, підвіконня, піч. Нині витинанка належить до провідних видів сучасного декоративного мистецтва України.

Вúшивка. 1. Вид декоративно-прикладного мистецтва, твори якого — візерунки, вишиті на тканині або шкірі. 2. Виріб, оздоблений вишивкою. Існує чимало технік вишивки, найвідомішими серед них є хрестик, гладь, нанизування, мережка та ін. Вишивка може виконуватись як нитками (шовковими, бавовняним, вовняними, металізованими), так і бісером, лелітками.

Вíдблиск. Найбільш освітлене місце предмета із глянсовою (блискучою) поверхнею. На кулі контури відблиску мають форму кола, на бічній поверхні циліндра — смуги, на поверхні конуса — вузького трикутника.

Відтíнок. Різновид будь-якого кольору, що відрізняється від основного певною яскравістю й інтенсивністю.

Візерýнок. В образотворчому мистецтві — малюнок, виконаний за допомогою поєднання й чергування ліній, кольорів, тіней. Він може бути як самостійним твором, так і частиною орнаменту. Основними елементами візерунка є форма, ритм і колір.

Вітрáж. Вид монументального живопису, твори якого виконують з прозорих матеріалів (зазвичай скла). 2. Твір образотворчого мистецтва, декоративна композиція, виконані в одній з технік вітража. Існує багато різних вітражних технік. Найвідомішими серед них є тиффані (обертання шматочків скла фольгою та спаювання); фьюзинг (зображення збирають із кольорових шматочків скла на основі з прозорого скла, як мозаїку, та запікають у печі); розписна (зображення наносять на скло і розписують спеціальними фарбами та запікають).

Г

Гáма кóлірна. Ряд гармонійно пов’язаних колірних відтінків з одним домінуючим кольором. Розрізняють такі гами кольорів: холодна (у якій панують блакитні, сині, фіолетові відтінки) і тепла (у якій панують жовті, оранжеві, червоні відтінки); світла (ненасичені колірні відтінки), яскрава (насичені колірні відтінки) та ін. Склад гами у творі зумовлений емоційним враженням, яке митець/мисткиня прагне викликати у глядача.

Гобелéн. Твір декоративно-прикладного мистецтва, настінний килим ручної роботи з витканим зображенням.

Гончáрство. Вид декоративно-прикладного мистецтва, твори якого виготовляють із випаленої глини. Включає майоліку й кераміку. В українському народному мистецтві широко відомі центри гончарства: с. Опішня (Полтавщина), м. Косів (Івано-Франківщина), с. Васильків (Київщина) та ін.

І. Шиян. Куманець

Свічник

Полумиски

Горельєф. Вид скульптурного випуклого рельєфу, у творах якого зображення виступає над площиною фону більш ніж на половину об’єму, а деякі елементи можуть бути зовсім відділені від площини.

Горельєф каплиці Кампіанів «Христос у капелюсі». Львів

Горельєф «Слава» на фасаді театру опери і балету. Одеса

Гравюра. 1. Вид мистецтва графіки, що поєднує різні техніки високого та глибоко друку. Творами гравюри є друковані відбитки малюнків з підготовленої (різьбленої, травленої кислотою та ін.) пластини. Відповідно до матеріалу пластини гравюрні техніки поділяють на ліногравюру, ксилографію, літографію, монотипію та ін. 2. Твір образотворчого мистецтва, виконаний в одній з технік гравюри.

Грáфіка. 1. Вид образотворчого мистецтва, твори якого виконані за допомогою зображувальних засобів, що їх називають графічними (крейда, олівець, фломастер, туш та ін.). Виражальними засобами графіки є лінія, штрих, тон. 2. Накреслення письмових або друкованих знаків.

Д

Декóр. Прикраса архітектурної споруди або виробу.

Декоратúвно-прикладнé мистéцтво. Вид мистецтва, що передбачає створення художніх виробів, які мають практичне призначення; художня обробка предметів побуту.

Жіноча прикраса ґердан

Світильник від Tiffany & Co

Дизáйн. Художнє конструювання зручних і красивих предметів на основі наукових й естетичних даних.

Дизáйнер/дизáйнерка. Особа, професійна творча діяльність якої пов’язана з одним із видів дизайну.

Е

Екслíбрис. Знак у вигляді наклейки або відтиску малюнка, розташований із внутрішнього боку книжкової обкладинки, що містить ім’я власника книги та його емблему.

Екслібрис художниці Олени Кульчицької

Екслібрис Лаури Лепик

Експонáт. Твір мистецтва, виставлений в галереї або музеї для загального огляду.

Екстер’єр. В архітектурі — зовнішнє художнє оформлення будівлі, що забезпечує її сприятливе естетичне сприйняття.

Ескíз. Малюнок, креслення, у якому намічені тільки загальні, найбільш важливі риси майбутнього твору.

М. Пимоненко. Картина «Різдвяне ворожіння» та ескіз до неї

Естáмп. Твір тиражної графіки, відбиток на папері, шовку або іншій поверхні, надрукований з авторського оригіналу.

Етюд. Твір образотворчого мистецтва (малюнок, картина або скульптура), зроблений з натури, що є частиною майбутнього великого твору.

І. Рєпін. Етюд до картини «Запорожці пишуть листа турецькому султанові»

Ж

Живóпис. Вид образотворчого мистецтва, у якому твори виконані за допомогою фарб і зображувальних засобів, що їх називають живописними (пензлі, фарби).

Важливим засобом вираження художнього задуму в живописі є колір, пов’язаний зі змістом твору. Виражальними засобами живопису є пляма і колір. За тематикою розрізняють такі основні жанри живопису: портрет, пейзаж, натюрморт, побутовий, батальний, анімалістичний, міфологічний (казковий), біблійний та ін.

З

Замальóвка (нáчерк). Швидкий малюнок, у якому передані задум майбутнього твору, його композиція, колірні рішення і настрій.

В. Ватагін. Левеня (замальовка з натури)

Застáвка. Малюнок або орнамент (зазвичай за шириною сторінки) у книжковому виданні, який розміщують перед початком тексту глави, розділу, частини.

Звірúний стиль. Назва типу орнаментування, для якого є характерними стилізовані зображення тварин і птахів (справжніх та казкових), що вигадливо переплітаються із рослинними елементами. Цей художній стиль найяскравіше переданий в декоративному мистецтві кочових народів (наприклад, скіфів) та мистецтві європейського Середньовіччя.

Бляха з оленем. Курган Куль-Оба, Крим

Поясна бляха (ліва частина). Крим

Золотúй перéріз. Система гармонійних пропорційних відносин між частинами твору. Правило виражене формулою c/a = a/b (с — ціле, а — більша частина, b — менша частина). Таке співвідношення елементів будови запозичене у природи: воно присутнє у формах рослин, тварин і навіть людського тіла. У мистецтві об’єкт, в основу пропорцій якого покладено принцип золотого перерізу, сприймається як досконалий. Саме тому існує ще одна поетична назва золотого перерізу — «Божественна пропорція».

Побудова композиції твору за принципом золотого перерізу на прикладі картини С. Васильківського «Український пейзаж»

І

Ілюстрáтор/ілюстрáторка. Митець/мисткиня, який виконує малюнки до книжкових текстів, бере участь у художньому оформленні книжкового видання.

Ілюстрáція. Твір образотворчого мистецтва (зазвичай графіки), призначений для оформлення книжкового видання.

Інтер’єр. Внутрішнє художнє оформлення будівлі, що забезпечує сприятливе естетичне сприйняття її приміщень.

Історúчний жанр. Жанр образотворчого мистецтва, твори якого відображають визначні події або явища в історії народу, країни або людства. Зазвичай у творах історичного жанру митці відтворюють минуле, іноді зображують історично значущі події сучасності.

Історичний жанр часто переплетений з іншими. Зокрема побутовим та портретом (у зображенні видатних історичних діячів).

І. Рєпін. Запорожці пишуть листа турецькому султанові

К

Капітéль. Верхня частина колони, що бере на себе навантаження від горизонтальних балок перекриття. Найвідомішими типами капітелей є античні — іонічна, дорична та коринфська.

Картúна. Твір образотворчого мистецтва (зазвичай живопису), що втілює задум митця/мисткині, характеризується закінченістю і має самостійне художнє значення.

Килимáрство. 1. Вид декоративно-прикладного мистецтва, виконаний в одній із технік ткацтва. 2. Виготовлення у кустарний спосіб килимів, гобеленів, килимових доріжок.

Кінцíвка. Малюнок або орнамент у книжковому виданні, який розміщують після закінчення тексту глави, розділу, частини.

Колáж. Твір образотворчого мистецтва (аплікація) або зображення, що складається з окремих елементів, різних за фактурою, розміром та ін., об’єднаних в композицію.

Кóлірна гáма. 1. Фіксований набір кольорів та відтінків. 2. Добір кольорів, властивий для живописної манери художника/художниці у певний період їхньої творчості.

Кóлірний контрáст. Співвідношення двох або більше кольорів таким чином, щоб їх можна було ефективно порівнювати та підкреслювати різницю між ними. Колірні контрасти використовують як виражальний засіб для виділення головного у творі. Полярними контрастами можна назвати білий-чорний, холодний-теплий. В образотворчому мистецтві розрізняють сім типів колірних контрастів.

Колорúт. Гармонійне поєднання кольорів за характером може бути холодним або теплим, спокійним або напруженим, світлим або темним; за ступенем насиченості й сили кольорів — яскравим, стриманим, бляклим та ін.

Кольорú. В образотворчому мистецтві — складові елементи хроматичного спектра. Розрізняють основні кольори (жовтий, синій, червоний), складені (оранжевий, зелений, фіолетовий), контрастні (пари кольорів, що доповнюють один одного — зелений та червоний, фіолетовий та жовтий, синій та оранжевий) та суміжні (відтінки, розташовані в проміжках переходу від одного основного кольору до наступного).

Кóлірні віднóшення. Визначення кольорів і колірних відтінків, порівняння одного кольору з іншим.

Кольорознáвство. Наука, що вивчає сприйняття та розрізнення кольорів на основі даних інших наук (фізики, фізіології, психології).

Композúція. Поєднання усіх частин твору, гармонійне розташування їх на площині або в просторі. Композиційне рішення в образотворчому мистецтві пов’язане з розподілом предметів та фігур у просторі, встановленням співвідношення об’ємів, світла і тіні, колірних плям. Кожен із цих засобів має самостійне значення, усі вони необхідні для передавання художньої виразності твору.

Контрáст. Різко виражена протилежність.

Контррельєф. Вид скульптурного випуклого рельєфу, у творах якого заглиблене у площину фону зображення створює ефект негативного барельєфу.

Візантійський контррельєф «Дерево життя між двома левами», XII ст.

Кóнтур. Абрис предмета; лінія, що окреслює форму.

Кóнтурний малюнок. 1. Художня техніка, що не використовує прийоми живопису, і передає форму предмета, його абриси. 2. Малюнок, що складається з прямих та кривих ліній. Контурний малюнок може бути як самостійним твором, так і проміжним (наприклад, контурна основа для додавання індивідуальних елементів) або етапом написання твору.

Елементи композиції

Кóпія. В образотворчому мистецтві — точне відтворення оригінального (наявного в єдиному екземплярі) твору мистецтва з метою розкриття авторських композиційних засобів, художньої манери та його художньої техніки.

Краклé. Художня техніка штучного старіння лакофарбової поверхні у вигляді сітки дрібних тріщин — кракелюрів, що створює декоративний ефект старовини.

Крýгла скульптýра. Вид скульптури, твори якого є самостійними тривимірними об’ємами, не пов’язаними із площиною фону (статуя, пам’ятник, бюст, статуетка).

Ксилогрáфія. Художня техніка тиражної графіки, твори якої виконують за допомогою отримання друкованих відтисків з дерев’яної різьбленої дошки.

Л

Лінíйна перспектива. Вид перспективи, що показує, у скільки разів зменшилася віддалена частина предмета порівняно з наближеною. Лінійна перспектива розглядає питання, пов’язані з уявною зміною розмірів і абрисів форми предметів залежно від точки зору, передає глибину простору.

Лíнія горизнту. Умовна лінія, розташована на рівні очей спостерігача, яка поділяє картину (малюнок) на дві частини. Лінія горизонту є одним з головних елементів композиції. Розрізняють високий, середній та низький горизонти.

Як визначити лінію горизонту?

О. Григор’єв. Ранок на Хрещатику

А. Куїнджі. Хмарина

С. Васильківський. Околиця

Ліногравюра. Художня техніка тиражної графіки, твори якої виконують за допомогою отримання друкованих відтисків з різьбленого аркуша лінолеуму.

Лíплення. 1. Створення скульптури з пластичних матеріалів (воску, глини, пластиліну та ін.) шляхом нарощування або вилучення пластичної маси. 2. Виявлення об’єму, пластичної форми в скульптурі, живописі, графіці; моделювання.

Літогрáфія. Художня техніка тиражної графіки, твори якої виконують за допомогою отримання друкованих відтисків з різьбленої або травленої кам’яної поверхні.

Локáльний кóлір. Колір, що визначає власне забарвлення самого предмета і не змінюється від сусідніх кольорових предметів.

М

Мазóк. Художній прийом накладання фарби коротким рухом пензля. Мазок показує напрямок площини в просторі.

Малювáння. Спосіб зображення на площині об’єктів предметного світу.

Марúна. Твір образотворчого мистецтва (живопис, графіка), у якому передано зображення сцен морського пейзажу. Марина часто переплетена з історичним, батальним та побутовим жанрами.

І. Айвазовський. Неополітанський пейзаж. Вечір

Мініатюра. Твір образотворчого мистецтва (живопис, графіка, скульптура), що має невеликий розмір.

Мініатюра на табакерці. Франція, XVIII ст.

Мініатюра на сторінці Пересопницького Євангелію, XVI ст.

Скульптурна мініатюра «Балерина». Німеччина, Мейсен, XIX ст.

Модéль. Людина або будь-який предмет, що виконує роль натури для створення художнього зображення.

Мозáїка. 1. Вид монументального живопису, твори якого виконують із різнокольорових шматочків природних або штучних матеріалів, наклеєних на поверхню. 2. Твір образотворчого мистецтва, декоративна композиція, виконані в одній із технік мозаїки. У відповідності до матеріалів існує багато різних технік мозаїки: кам’яна (викладання зображення зі шматків напівкоштовного каміння, мармуру, поширене в мистецтві Давньої Греції і Давнього Риму), зі смальти (викладання зображення із кубиків прозорого або матового скла, поширене у Візантії та Україні Княжої доби), керамічна (викладання зображення з однакових за розміром квадратних керамічних кахлів, поширене в східному мистецтві) та ін.

Богоматір Оранта (фрагмент). Собор Святої Софії. Київ

Мольбéрт. Підставка для живопису, на яку встановлюють підрамник із натягнутим полотном (аркуш картону, дерев’яну дошку) для роботи художника/художниці.

Монотúпія. Художня техніка тиражної графіки, твори якої виконують за допомогою отримання друкованих відтисків з малюнка, виконаного на пласкій поверхні. Фарби одного або кількох кольорів накладають на металеву дошку (або картон), а потім, накривши аркушем паперу, отримують відбиток.

Монохрóмний твір. Твір живопису або графіки, виконаний одним кольором.

Монументáльний твір. Твір образотворчого мистецтва, що має великий розмір і є елементом архітектурної споруди (комплексу) або її оздоблення, призначений для сприйняття широким загалом.

Муляж. Зліпок, модель предмета в натуральну величину (із глини, воску, гіпсу, парафіну), що точно передає його форму.

Мурáл. 1. Жанр сучасного монументального живопису, спрямований на художнє оздоблення міських будівель. 2. Твір образотворчого мистецтва (живопису), виконаний на глухій стіні будинку, великому паркані або на стіні підземного переходу. Мурали часто називають «графіті», хоча між ними є суттєві відмінності: зображення зазвичай виконані в реалістичній матері, передають певну глибоку ідею та зміст.

Н

Напівтíнь. Негуста, слабка тінь; слабко освітлена поверхня або простір.

Напівтóн. Неяскраві, невиразні кольори; перехідний тон від яскравого тону до темного.

Нарóдна íграшка. Вид народного мистецтва (декоративно-прикладного), твори якого призначені для дитячих ігор, виховання моральних цінностей та виконують роль оберегів. В Україні народні іграшки також мали назви цяцянка, виграшка, забавка та ін. Традиційно в українському народному мистецтві виготовляли іграшки з глини (опішнянські та косівські свищики, посуд-монетки), тканини (ляльки-мотанки), дерева (яворівські забавки), сиру, соломи.

Нарóдні худóжні прóмисли. Одна з форм народного мистецтва (декоративно-прикладного), створення речей та предметів побутового вжитку за художніми традиціями й технологіями, що склалися в окремих регіонах країни. В українському народному мистецтві відомі такі художні промисли: гончарство, вишивка, килимарство, розпис, різьблення по дереву, гутництво (вироби з дутого скла), ковальство, мосяжництво (художня обробка металу), ткацтво, ліжникарство, народна іграшка, витинанка.

Насúченість кóльору. Одна з характеристик кольору, яка вказує на силу, ступінь хроматичної його чистоти (відсутність сірого).

НАРОДНА ІГРАШКА

Глиняні іграшки коники-свищики. Полтавщина, Опішня

Сирні іграшки — берви. Гуцульщина

Дерев’яні забавки. Львівщина, Яворів

Ляльки-мотанки немовлята. Слобожанщина

НАРОДНІ ХУДОЖНІ ПРОМИСЛИ

Штоф «Ведмідь», XVIII ст.

Г. Шкрібляк. Ліжник «Очкатий»

Порохівниця «оленячий ріг»

К. Кіщук. Касетка (скринька)

Натюрмóрт. Жанр образотворчого мистецтва, твори якого відображають неживі предмети й природні форми (предмети побуту, праці, творчості, квіти, плоди, убиту дичину та ін.), розміщені в реальному побутовому середовищі й організовані в єдину композицію.

К. Білокур. Натюрморт

Т. Яблонська. Натюрморт з лимонами

О

Об’ємна композúція. Вид художньої композиції, у якій форма має три виміри, три основі просторові координати (довжину, ширину, висоту), що дозволяють оглядати твір з усіх боків.

Однотóнний. Такий, що має один тон забарвлення.

Орнáмент. Малюнок, що складається з повторення в певному порядку однотипних елементів або візерунків. По суті поняття «орнамент» та «візерунок» не мають великої різниці і можуть вважатися синонімами.

Е. Ганієв. Декоративна таріль

М. Самокіш. Ескіз шиття шовком і золотом. Полтавщина

Основнúй кóлір. Один з трьох головних чистих кольорів спектра, які не утворюються з поєднання інших. До основних кольорів належать синій, червоний та жовтий.

Основнí властúвості кольорíв. Властивості й ознаки, за якими можна схарактеризувати будь-який колір і відрізнити його від інших: тональність, яскравість, насиченість.

Офóрт. Художня техніка тиражної графіки, твори якої виконують за допомогою отримання друкованих відтисків з травленої металевої пластини.

П

Палíтра. 1. Перелік колірних сполучень, властивих творчій манері певного митця/мисткині або конкретному твору (картині). 2. Невелика чотирикутна або овальна дошка з дерева, порцеляни, пластмаси, на якій художник/художниця змішує фарби під час роботи.

Пáм’ятка (архітектури). Високохудожня будівля або споруда, зведена у минулі історичні часи, що має національне або світове значення.

Пáм’ятник. Твір скульптурного або архітектурного мистецтва, створений на честь якої-небудь людини або події.

Паннó. 1. Обрамлена частина стіни, стелі, заповнювана зображенням або орнаментальною композицією. 2. Твір образотворчого або декоративно-прикладного мистецтва для постійного або тимчасового прикрашення стіни.

Мозаїчне панно на станції метро «Золоті ворота». Київ

М. Білас. Ткане декоративне панно «Вечорниці»

Панорáма. Твір монументального образотворчого мистецтва (живопису), що охоплює все коло обрію й сполучений з об’ємними макетами переднього «предметного» плану; розташовується в круглому залі із площадкою для огляду. Зазвичай панорамні твори належать до історичного та батального жанрів.

Пап’є-машé. 1. Художня техніка декоративно-прикладного мистецтва, твори якої виконані з паперової маси на клейовій основі. Зазвичай у ній виготовляють іграшки, театральну бутафорію, маски, скриньки, муляжі. 2. Твір декоративно-прикладного мистецтва, виконаний у техніці пап’є-маше.

Пастéль. 1. Кольорові олівці з барвистого порошку без оправи або крейда. За матеріалами розрізняють суху (тверду та м’яку), олійну, воскову та акварельну пастель. 2. Малюнок або твір живопису, виконаний одним з видів пастелі.

Пейзáж. Жанр образотворчого мистецтва, твори якого відображають картини природи та навколишнього середовища. За тематикою розрізняють сільський, міський та індустріальний пейзажі. Твори, на яких зображені живописні куточки міста, належать до архітектурного пейзажу. Картини із зображенням моря або морської стихії називають маринами.

В. Орловський. Літній пейзаж

Перспектúва. Система зображення простору та об’ємних предметів на площині відповідно до законів і правил зорового сприйняття предметів людиною залежно від дальності, точки спостереження та ін. Види перспективи — лінійна, повітряна, ілюзорна, зворотна, прямокутна.

Писанкáрство. Вид народного декоративно-прикладного мистецтва з розпису яєць до Великодня.

Традиції українського писанкарства

Підмальóвок. Підготовча стадія роботи над твором олійного живопису. Підмальовок виконують зазвичай тонким шаром фарб; може бути однотонним або багатобарвним.

Плáни просторóві. Просторові зони різної віддаленості, що зазвичай відповідають найбільш помітним частинам зображення і мають значення основних опорних об’єктів у передаванні глибини на площині (особливо в пейзажі). Розрізняють перший (передній), другий (середній) та далекий (дальній) плани. Кожний із них виконує певну роль. З переходом від плану до плану змінюються розміри об’єктів, чіткість їхніх контурів та насиченість кольорів.

Пляма. 1. Один з основних виражальних засобів образотворчого мистецтва. 2. Частина будь-якої поверхні, що виділяється своїм забарвленням, освітленістю.

Побутóвий жанр. Жанр образотворчого мистецтва, твори якого відображають сцени повсякденного життя людей. У побутовому жанрі митці/мисткині зазвичай зображують своїх сучасників. Отже, побутові сюжети, відображені митцями різних епох, дозволяють ніби зазирнути в реальне дійсне життя минувшини, краще зрозуміти уклад, традиції, предметне середовище старовини. Побутовий жанр часто переплетений з іншими, зокрема історичним, портретом, пейзажем.

К. Трутовський. Надягають вінок

Ф. Красицький. Гість із Запоріжжя

Повíтряна перспектúва. Зміна кольорів і тону предметів, віддалених від спостерігача на різній відстані. Повітряна перспектива передає вплив товщі повітря на зміну чіткості й кольорів предметів залежно від їхнього розташування в просторі. Ближні предмети сприймаються різнобарвними, а з віддаленням кольори узагальнюються, їхнє забарвлення набуває холодних відтінків.

Портрéт. Жанр образотворчого мистецтва, твори якого зображують одну людину або групу осіб, відтворюючи їхню зовнішність та індивідуальність. Головне завдання митця/мисткині — якомога більше розповісти глядачеві про зображувану особу (вік, особливості зовнішності, рід занять, соціальне положення, уподобання та ін.), розкрити її внутрішній світ. За формою зображення людини визначають портрети погрудний, поясний, поколінний, на повний зріст. За кількістю зображених осіб розрізняють одиночний та груповий портрети.

Жанр портрета часто поєднується з натюрмортом (наприклад, зображення особи разом з предметами, що визначають рід діяльності), пейзажем, історичним (зображення видатних осіб), батальним та побутовим жанрами, а також з анімалістичним (зображення особи з улюбленою твариною).

І. Труш. Портрет Івана Франка

О. Мурашко. Родина

Пропóрція. 1. Співвідношення частин цілого між собою. Взірцем гармонійності пропорцій в мистецтві вважається принцип золотого перерізу. 2. Співвідношення частин архітектурного або образотворчого твору.

Прóстір. Безмежна протяжність у всіх вимірах та напрямках спостережуваного середовища (природного або предметного).

Прóфіль. Зображення особи (предмета або складної фігури) збоку відносно спостерігача.

Ф. Кричевський. Три покоління

Пуантилíзм. 1. Художня техніка образотворчого мистецтва (живопису) створення зображення за допомогою мазків-точок. 2. Мистецький напрям в живописі кінця XIX — початку XX ст., що характеризується манерою створення кольорового образу накладанням чистих фарб окремими точковими мазками, не змішуючи їх на палітрі.

Р

Рáкурс. Положення або зображення предметів, фігур, архітектурних форм у перспективі, що змінює їхні абриси (із сильним скороченням віддалених від глядача частин, прихованням частини зображення). Найпростішими ракурсами є анфас та профіль.

Рáпорт. Базовий елемент, який можна повторити багаторазово і який утворює декоративну композицію візерунка або орнаменту. Найбільше значення рапорт має в декоративно-прикладному мистецтві (вишивка, розпис, різьблення, ткацтво та ін.), а також у творах образотворчого мистецтва, що прикрашають екстер’єри та інтер’єри архітектурних споруд (мозаїки, орнаментовані барельєфи, вітражі, фрески та ін.), книжковій графіці.

Рельєф. 1. Вид скульптури, у творів якого один із параметрів виміру — глибина — передається частково. 2. Твір, виконаний в одній з технік рельєфу. 3. Особливості земної поверхні. Розрізняють такі техніки рельєфу: горельєф, барельєф та контррельєф.

Репродýкція. Відтворена поліграфічними засобами копія (зазвичай зменшена) твору образотворчого мистецтва (малюнка, картини, світлини).

Реставрáція. Відновлення в первісному вигляді ветхого або пошкодженого твору образотворчого мистецтва або пам’ятки архітектури.

Рефлéкс. Відтінок кольору якого-небудь предмета, що виникає в тих випадках, коли на цей предмет падає світло, відбите від сусіднього предмета; відблиск, відбите світло й колір на якій-небудь поверхні.

Ритм. 1. Повторення однорідних елементів (рапорту) для створення орнаментальної композиції. 2. Поєднання в творі елементів, які надають йому виразності й цілісності (ритм форм, ритм кольору).

Венеційський дворик у палаці Корнякта. Львів

М. Манізер. Пам’ятник Т. Шевченку. Харків

Орнамент петриківського розпису

Рíзьблення. Вид народного декоративно-прикладного мистецтва з художньої обробки дерева, каменю, мармуру. Відомо багато різних видів різьблення, серед найвідоміших — контурне, рельєфне, прорізне (ажурне), скульптурне (об’ємне).

Рóзпис. Вид декоративно-прикладного мистецтва з декорування предметів або архітектурних споруд (зазвичай інтер’єрів) орнаментальними композиціями за допомогою фарб та пензлика. В українському народному мистецтві набули відомості самобутні розписи, що сформувалися в різних регіонах країни: петриківський (Дніпропетровщина), самчиківський (Хмельниччина), опішнянський (Полтавщина), косівський (Івано-Франківщина), яворівський (Львівщина), бубнівський (Вінничина) та ін.

М. Тимченко. Петриківські птахи

Макітри

Іграшка «Коник»

Полумисок

Кахля «Півень»

С

Свíтло. Найяскравіше місце твору, що відображає найінтенсивнішу освітленість конкретної частини зображуваного простору або предмета, на яку промінь падає під прямим кутом.

Світлотíнь. 1. У живописі й графіці — засіб передавання об’ємності зображуваного, розподіл різних за яскравістю кольорів і відтінків, світлих і темних штрихів. 2. В архітектурі й скульптурі — сполучення освітлених і затемнених поверхонь. Світлотінь складається зі світла, тіні, напівтіні, рефлексу.

Силуéт. 1. Пласке одноколірне зображення предметів або фігур на фоні іншого контрастного кольору. 2. Характерні виразні абриси, зовнішні контури споруд, предметів, які сприймаються на великій відстані, на фоні вечірнього неба.

Г. Нарбут. Родинний портрет

Симéтрія. Гармонія, розміреність, розміщення частин предмета або композиції твору на площині або просторі, коли одна частина є дзеркальним відображенням іншої. Розрізняють симетрію центральну (відносно точки), осьову (відносно прямої лінії) та дзеркальну (відносно площини).

Глиняна миска. Сел. Смотрич, Хмельницької обл.

І. Зяткіна. Витинанка «Писанкове дерево»

С. Васильківський. Вітрильники

Склáдений кóлір. Один із кольорів, отриманих змішуванням основних кольорів: зелений (синій+жовтий), оранжевий (жовтий+ червоний), фіолетовий (синій+червоний). Змішуючи основні та складені, а також хроматичні кольори, можна створити багату колірну палітру.

Скýльптор/скýльпторка. Митець / мисткиня, які займаються створенням скульптур, тобто творів образотворчого мистецтва, які мають об’ємно-просторові форми.

Скульптýра. Вид образотворчого мистецтва, твори якого виконують із пластичних або твердих матеріалів (глини, каменю, металу, дерева, воску, кістки, скла та ін.) і мають об’ємну форму. Зазвичай у скульптурі зображують людей, тварин або інші об’єкти природи.

Спектр. Багатобарвна смуга, що виходить у результаті розкладання білого світла; сім кольорів веселки — червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий.

Спрóщення. Художній метод, за яким форму предмета або складної фігури прагнуть штучно спростити, привести до найпростіших геометричних форм.

Станковé мистéцтво. Твори образотворчого мистецтва, які не мають декоративного або прикладного призначення; назва походить від верстата, на якому виконують твір: у живописі — мольберт, у скульптурі — скульптурний верстат.

Статуéтка. Твір образотворчого мистецтва (скульптура), декоративна фігурка невеликого розміру, що слугує прикрасою інтер’єру. Для виготовлення таких творів використовують різні матеріали — глину, метал, скло, порцеляну, кераміку та ін.

В. Щербина. Статуетки «Одарка і Карась»

В. Щербина. Статуетка «Буратіно»

Стáтуя. Твір образотворчого мистецтва (скульптура), що зображує людину або тварину в натуральну величину або більше.

М. Антокольський. Нестор-літописець

Статуя Діви Марії. Дендропарк «Олександрія», Біла Церква

Стилізáція. 1. Підпорядкування художнього зображення умовним, орнаментальним формам, перевага таких форм над реалістичною передачею рис зображуваного об’єкта. 2. Твір, що за формою та особливостями художніх образів нагадує певний стиль мистецтва.

Сумíжні (спорíднені) кольорú. Кольори спектра, які розташовані один поряд з іншим і створюють умовну межу між основними кольорами. Зокрема суміжними можна вважати світло-зелений і жовтий; темно-зелений і блакитний; пурпурний і фіолетовий.

Сюжéтно-композицíйний центр. Частина твору образотворчого мистецтва, що чітко виражає головне в ідейному змісті сюжету.

Т

Театрáльно-декоратúвне мистéцтво. Напрям образотворчого мистецтва, пов’язаний із художнім оформленням театрального спектаклю. Це мистецтво використовує зображальні засоби живопису, графіки, декоративно-прикладного мистецтва, скульптури. Творами декоративно-театрального мистецтва є декорації, освітлення, бутафорія, реквізит, костюми, грим.

Тéплі кольорú. Жовтий колір та усі, наближені до нього за «температурою» — червоний, оранжевий, зелений (з домішками жовтого). Ці кольори якнайкраще передають у творі відчуття сонця, тепла, спеки, світла, радості.

Тінь. 1. Місця на малюнку, картині (плями, штрихи), які зображують найменш освітлені ділянки об’єктів. 2. Ділянка на об’ємному предметі, на яку не падає освітлення.

Тон. 1. Основний колір об’єкта, що видний одразу. У кожного кольору спектра є чимало відтінків, утворених поєднанням різних кольорів — підтонів. Якщо до будь-якого кольору додати жовтий, то вийде тепліший підтон; якщо додати синій — холодніший. 2. У живописі — основні, головні кольори в обраній гамі твору, що узагальнюють й підпорядковують собі всі інші його кольори. 3. У графіці — висвітлення й затемнення штриха, плями.

Тóчка схóдження. Місце перетину всіх умовних горизонтальних ліній на перспективному зображенні предметів у живописному або графічному творі.

В. Орловський. Місто Поццуолі поблизу Неаполя

Трафарéт. Тонка пластина з картону, металу, пластмаси тощо, у якій прорізані зображення, літери або цифри, щоб їх можна було швидко наносити на яку-небудь поверхню.

Ф

Фактýра. 1. Характер поверхні об’єкта, його рельєфність. 2. Почерк лінії, штриха, мазка, що передають особливості поверхні зображуваного об’єкта.

Фасáд. Передній бік, зовнішній вигляд, вертикальна поверхня будівлі або її частини.

Фон. Усе, що розміщене позаду зображуваного предмета.

Фóрма. 1. Художні засоби та матеріали (фарби, глина, камінь та ін.), що використовує митець/мисткиня для створення художнього образу і розкриття творчого задуму. 2. Абриси, зовнішній вигляд, контур предмета. Найпростіші форми, наближені до простих геометричних фігур — квадрата, трикутника, кола та ін. Для того щоб точніше передати складну форму, митці/мисткині використовують художній метод спрощення.

Фрéска. Вид монументального живопису, твори якого виконують розведеними на воді фарбами, а основою слугує площина інтер’єру будівлі (стеля або стіна), вкрита вапном. Розрізняють техніки фрескового живопису — а фреско (по сирому вапну) та а секо (по сухому вапну). 2. Твір образотворчого мистецтва, декоративна композиція, виконані в одній з технік фрески.

Фрески в склепі Деметри (Керч, Крим, 1 ст. н. е.)

Х

Холóдні кольорú. Синій колір та усі, наближені до нього за «температурою» — фіолетовий, блакитний, зелений (з домішками синього). Ці кольори якнайкраще передають у творі відчуття вологи, прохолоди, холоду, сутінків, спокою.

Хроматúчні кольорú. Кольори, що належать до спектра, — червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий. Легше запам’ятати порядок їх розташування у спектрі допоможе просте римоване речення: «Чепурний Огрядний Жук З’їв Барвистий Свіжий Фрукт».

Худóжнє конструювáння. Вид художньої діяльності, проектування промислових виробів, що мають естетичні властивості. Це поняття є синонімом дизайну.

Худóжник/худóжниця. Особа, яка виконує твори засобами образотворчого мистецтва (фарби, олівці, пастель, крейда та ін.)

Ц

Центрáльна перспектúва. Зображення предмета, у якому один з його боків має бути паралельним відносно картинної площини.

Ч

Чекáнка. Спосіб художньої обробки металу карбуванням, за якого на тонкій металевій поверхні вибивають рельєфне зображення.

Посудина із зображенням скіфів. Курган Куль-Оба. Крим

Золота фіала. Курган Куль-Оба. Крим

Ш

Шаблóн. Взірець, зразок, за яким виготовляють однакові вироби або перевіряють якість готових виробів.

Штрих. Лінія, риска, яку наносять одним рухом руки і яка є складовою частиною загальної лінійно-образотворчої системи малюнка; основний, найпростіший елемент малюнка.