Мистецтво. Ілюстрований довідник - Л. В. Сєрих, В. Г. Чуркіна, С. А. Мельник 2020

Загальні мистецькі терміни

А

Áвтор/áвторка. Митéць/мисткúня, якому належить створення твору мистецтва (музичного, образотворчого, літературного, театрального та ін.).

Алегóрія. Зображення умовного (абстрактного, філософського) поняття в наочному образі.

Е. Фальконе. Зима

П. Пікассо. Голуб миру

Г

Гармóнія. Уявлення про цілісність і досконалу організацію об’єкта; основа або необхідна умова у сприйнятті прекрасного.

З

Зáдум. Сформована в уяві митця/мисткині основна ідея й загальне визначення змісту та форми майбутнього твору.

Зáсоби худóжньої вирáзності. Художні прийомі, які застосовує митець/мисткиня для розкриття змісту художнього твору. Різні види мистецтва мають власні засоби художньої виразності.

К

Культýра. 1. Система матеріальних і духовних цінностей людства. 2. Діяльність людини зі створення культурних цінностей. 3. Споживання культурних цінностей, засвоєння досвіду, який був накопичений попередніми поколіннями.

М

Манéра. 1 Сукупність прийомів, стилістичних особливостей творчості, властивих митцеві/мисткині або цілому художньому напряму (школі). 2. Особливості виконання художнього твору, що проявляються у використанні певних творчих прийомів та засобів виразності.

Мистéцтво. Особлива форма суспільної свідомості й творчої діяльності людини; відображення дійсності за допомогою художніх образів.

Мистецтвознáвець/мистецтвознáвиця. Особа, професійна діяльність якої пов’язана із дослідженням певного виду мистецтва (літератури, музичного, образотворчого, архітектури та ін.).

Митéць/мисткúня. Людина, творча діяльність якої пов’язана із певним видом мистецтва.

Мóва мистéцтва. Способи естетичного відтворення світу, сукупність особливих у кожному виді мистецтва матеріальних засобів та прийомів створення художнього образу, тобто зображально-виражальних засобів.

Мотúв. 1. Тема або ідея твору мистецтва. 2. Зразок, характерна риса. З, Сюжет, за яким створено твір мистецтва.

Н

Нарóдне мистéцтво. Художня діяльність народних мас. До неї належать фольклор, театралізована обрядовість, музика, танець, художні промисли та ін. Зазвичай твори народного мистецтва не мають авторів, їхнє походження пов’язане з певними країною, регіоном або місцевістю.

Націонáльне мистéцтво. Відображення у творах мистецтва особливостей культури, побуту, мови, традицій якого-небудь народу. Головною ознакою національної самобутності мистецтва є вираження в ньому рис народної творчості.

О

Óбраз худóжній. Будь-яке явище реального життя, втілене у творі мистецтва одним із художніх засобів (зображення, звук, слово, рух, матеріал) або у їхньому поєднанні. Наприклад, у музичному мистецтві образ будується на основі мелодії, а в театральному — за допомогою поєднання музики і слова (опера), музики і пластики (балет). Художній образ може бути як простим зрозумілим (реалістичним), так і складним, що ґрунтується на символічному рішенні митця.

Порцелянова статуетка «П’єро»

О. Архіпенко. Карусель П’єро

Р

Ритм 1. Послідовне й рівномірне чергування або поєднання однотипних елементів (форм, звуків, зображень), що складають композицію художнього твору і викликають певний емоційний виклик. 2. Розмірність частин, що зумовлює цілісність твору та надає йому виразності.

С

Стиль 1. Сукупність естетичних ідеалів у мистецтві певної епохи (античність, романський період, готика, Ренесанс, бароко, класицизм та ін.) або художнього напряму (реалізм, романтизм, імпресіонізм, футуризм, поп-арт та ін.). 2. Індивідуальна, добре упізнавана творча манера митця/мисткині.

Сюжéт. Основа форми твору, образне відображення авторського задуму. В образотворчому мистецтві — предмет зображення; у літературі й театральному мистецтві — послідовне викладення подій; у музичному мистецтві — розвиток емоційного наповнення твору.

Т

Твір мистéцтва. Продукт художньої творчості людини, який має естетичну цінність. Твори мистецтва, що викликають захоплення та не втрачають своєї художньої цінності в усі часи, називають шедеврами.

Тéма. 1. Коло життєвих явищ, що відображені у творі мистецтва. 2. Головна думка твору, виражена за допомогою всієї його образної системи.

Тéхніка. Сполучення прийомів і вмінь, які використовуються в мистецтві; професійне вміння, майстерність митця/мисткині.

Типáж. Людина з характерною зовнішністю, яка служить моделлю для створення певного художнього образу. Художній образ, що уособлює загальні риси якої-небудь великої спільноти людей, називають типом.

Ф

Фóрма. Композиційна побудова твору, єдність творчих прийомів та засобів, задіяних митцем/мисткинею.

Х

Харáктер. 1. Сукупність рис та особливостей, властивих певній людині або явищу. 2. Сукупність засобів художньої виразності, використаних митцем/мисткинею, щоб викликати у глядача або слухача певне емоційне сприйняття твору.

Худóжня ідéя. Головна думка твору мистецтва, те, заради чого він створений. В художній ідеї автор/авторка висвітлюють питання одвічних моральних цінностей, людських почуттів, взаємовідношень між особистістю та суспільством та ін.

Ш

Шедéвр. Твір мистецтва, визнаний взірцем художньої досконалості. Це неперевершене творіння, що є найвищим досягненням майстерності у певному виді мистецтва.

Функції мистецтва