Українська мова та читання 3 клас Частина 1 - Іщенко Олена Леонідівна, Іщенко Андрій Юрійович 2020

Визначаємо причину і наслідок. Р. Єнджієвська-Врубель. Вередливий настрій Іполита Собакевича
II. Я пізнаю світ. Речення

1. Прочитайте оповідання. Знайдіть місце в тексті, коли змінюється настрій героя.

Ще не все втрачено

Одного приємного сонячного дня Іполит Собакевич, короткошерста такса, порався на кухні в чудовому настрої. Він саме закінчив наводити лад у шафі з килимками, ще раніше помив вікна, а тепер із друшляком у лапці чекав, поки доваряться спагеті.

Сонце світило, вікна блищали, а серце Собакевича сповнювало блаженство. І таке велике, що зненацька в нього виникло бажання потанцювати. Тож він затанцював — отак, із друшляком у лапці. А коли цього виявилося замало, він вирішив поділитися своєю радістю з іншими. Отож Іполит схопився за телефон і подзвонив до свого найкращого друга, кота Алоїза Киціана, щоб запросити його на обід. Потім він побіг до спагеті. А оскільки вони були ще не готові, Собакевич дещо надумав. Якщо того блаженства в ньому так багато, то він наділить ним близьких і далеких (хоча, мабуть, занадто далеких) знайомих із собачої соцмережі «Собача Будка».

Він зробив фото на тлі чистих вікон і помістив його на своєму профілі з підписом: «Я щасливий, бо варю обід». А принагідно пробігся очима й по інших профілях. Однак через те, що він побачив, раптово зник апетит. З монітора на нього вискочили кубки-на город и з виставок, медалі з усіляких там показів, а також посмішки з-під пальм і з басейнів. Знайомий кокер-спанієль гордо демонстрував гігантську індіанську корону з пір’я, а одна пуделька - павиний хвіст.

А ці підписи! «Я махаю до вас із найвищої гори світу!», «Я щойно виграла в конкурсі танців!», «Я найкращий дресирувальник миші. Ось мій диплом із відзнакою». І ніхто, ніхто не сфотографувався з друшляком для зціджування макаронів! Ніхто, ніхто не написав, що щасливий, бо помив, бач, вікна.

І вмить задоволення від приємного і корисно проведеного дня змінилося в серці Іполита Собакевича на заздрощі й відчуття, що він повний невдаха.

Атож, він єдина такса, яка не може перед світом і знайомими із «Собачої Будки» абсолютно нічим похвалитися. Іполит видалив уже неактуальний радісний запис, вимкнув комп'ютер і поплентався цідити спагеті, які до того часу вже встигли приклеїтися до горщика.

- Я навіть спагеті не вмію як слід зварити, ох, я нікчема... Все пропало... Як нема чим козирнути, то нема чого пхатися в ту «Собачу Будку»...

- «Собача Будка»? — зацікавився Киціан, який вже стояв на порозі. - Ти говориш про це дивне місце, що створили собаки, аби між собою вихвалятися?

- А хіба коти не мають своєї «Будки» в інтернеті?

- Звісно, ні! Ми, коти, не любимо з кимось порівнюватися — ми для цього надто виняткові, — пирхнув Киціан.

Присутність найкращого друга справила таке гарне враження, що Іполит перестав думати про «Собачу Будку». І хоч дивовижне блаженство вже не повернулося, та, коли вони сіли до щедрого столу й запалили свічки, він почувався цілком непогано.

- Якщо зробити знімок згори, то виглядатиме майже як у ресторані... І чого на фотографіях усе виглядає інакше, ніж у реальності?

Роксана Єнджієвська-Врубель. Переклад Ірини Тучапської

2. Дайте відповідь на запитання реченнями з тексту.

■ Що робив Іполит Собакевич до відвідання «Собачої Будки»?

■ Який у нього був настрій?

■ Яким був наслідок відвідання Іполитом соцмережі?

■ Чи справді відбулися якісь зміни в житті Іполита?

3. Порівняйте ставлення до соцмереж Іполита та Киціана.

4. Напишіть відповідь на запитання (три речення): Чого мене навчило оповідання «Ще не все втрачено»?