Українська мова та читання 3 клас Частина 1 - Іщенко Олена Леонідівна, Іщенко Андрій Юрійович 2020

Читаємо діалог. М. Носов. Як Незнайко складав вірші
II. Я пізнаю світ. Речення

1. Прочитайте початок оповідання Миколи Носова.

Як Незнайко складав вірші

У Незнайка був один знайомий поет, який жив на вулиці Кульбаби. Справжнє прізвище того поета було Пудик. Але, як відомо, поети дуже люблять красиві імена. От і Пудик, коли зробився поетом, прибрав собі Інше ім’я і став зватися Квітонькою.

Одного разу Незнайко прийшов до Квітоньки й сказав:

— Здоров був, Квітонько! Навчи мене складати вірші. Я теж хочу бути поетом.

— А в тебе здібності є? - запитав Квітонька.

— Звичайно, є. Я дуже здібний.

— Це треба перевірити, — сказав Квітонька. — Ти знаєш, що таке рима?

— Рима? Ні, не знаю.

— Рима - це коли двоє слів закінчуються однаково, — пояснив Квітонька. — Наприклад, будка — вудка, коржик — моржик. Зрозумів?

— Зрозумів.

— Ну, скажи риму на слово «палка».

— Корзинка, - відповів Незнайко.

— Ну, яка ж це рима: палка - корзинка! Ніякої рими в цих словах нема.

— Чому нема? — сказав Незнайко. — Слова ж закінчуються однаково.

— Цього мало — сказав Квітонька. — Треба, щоб слова були схожі, щоб виходило складно. Ось послухай: палка — галка, пічка — свічка, книжка — мишка...

— Зрозумів, зрозумів! — закричав Незнайко. — Палка — галка, пічка - свічка, книжка — мишка. От здорово! Ха-ха-ха!

— Ну, придумай риму на слово «пакля», - сказав Квітонька.

— Шмакля, - відповів Незнайко.

— Яка шмакля? — здивувався Квітик. — Хіба є таке слово?

— А хіба нема?

— Звичайно, нема.

— Ну, тоді рвакля.

— Що це за рвакля така? - знову здивувався Квітонька.

— Ну, це коли рвуть що-небудь, то виходить рвакля, — пояснив Незнайко.

— Не бреши, — сказав Квітонька. - Такого слова не буває.

Треба добирати такі слова, що бувають, а не вигадувати.

— А коли я не можу підібрати іншого слова?

— Значить, у тебе немає здібностей до поезії.

— Ну, придумай сам, яка тут рима, - сказав Незнайко.

— Зараз придумаю, — відповів Квітонька.

Він став посеред кімнати, склав на грудях руки, голову схилив набік і почав думати. Потім підняв голову вгору і думав, дивлячись на стелю. Потім узявся руками за підборіддя, опустив голову вниз і став думати, дивлячись на підлогу. А проробивши це, він став ходити по кімнаті й тихенько бубоніти:

— Пакля, бакля, вакля, дакля, макля, мракля... - Він довго так бубонів, потім сказав: - Тьху! Що це за слово? Це якесь таке слово, що до нього немає рими!

— Ну от! — зрадів Незнайко. - Сам вигадуєш слова, що не мають рими, а кажеш, що я нездібний.

— Ну, здібний, здібний... Тільки відчепись од мене, — відповів Квітонька. — У мене вже голова розболілася. Старайся, щоб була думка й рима, ось тобі й вірші.

— Невже це так просто? — здивувався Незнайко.

— Звичайно, просто. Головне - здібності мати.

Переклад Федора Маківчука

2. Що, на думку Квітоньки, головне для поета? Як він пояснював Незнайкові, що таке рима? Які ще поради давав?

3. Поясніть, чому слова «палка» і «корзинка» не римуються.

4. Що, на вашу думку, потрібно, щоб писати вірші?

5. По черзі пропонуйте одне одному слова, щоб дібрати риму.