Українська мова та читання 3 клас Частина 2 - Галина Сапун 2020

Казка - це велике диво
Прикметник

29.

ЯЗИКАТА БАБА

Фінська народна казка

Жили собі колись дід та баба. Була баба надто говірка: тільки щось трапиться вдома, все село знає.

Дід — вправний мисливець і рибалка. Якось, ідучи на риболовлю, він знайшов у лісі скарб і роздумував, як би непомітно принести його додому. Бо як дізнається його балакуча дружина, негайно роздзвонить іншим.

Тож вирішив дід схитрувати. Пішов по здобич і поміняв її місцями: в ятір* посадив глухаря, а в клітку — щуку. Повернувся додому та й каже бабі:

— Я знайшов у лісі рідкісний скарб, завтра підемо й принесемо додому чимало грошей.

— Та невже знайшов скарб?! — вигукнула дружина.

Їй страшенно кортіло вислизнути з хати й розплескати всьому селу про новину. Але дід не пустив її, а велів лягати спати.

Рано-пораненьку пішли вони вдвох по скарб. Біля озера дід сказав:

— Зачекай-но, у мене тут ятір.

Бабиному здивуванню не було меж, коли вони знайшли в ятері глухаря! Пішли далі в ліс — натрапили на клітку. У клітці — велика щука. Тоді дід привів бабу до скарбу. Гроші склали в дві торби й поспішили додому. Коли повернулися, бабі нестерпно кортіло розповісти комусь про знахідку. Та дід не пустив.

Перегодом вона все ж вислизнула з двору. Не встигла добігти до сусідів, як собаки зчинили страшенний ґвалт, і дід гукнув бабі:

— Не йди, бабусенько, хіба не чуєш, там жінка б’є чоловіка!

Баба перелякалася і не зайшла в дім. Так першого дня ніхто в селі не дізнався про скарб.

Полягали спати. А на світанку баба прокинулася, і вже жодна сила не могла втримати її вдома — побігла до сусідів і почала розповідати:

— Ми знайшли скарб — дві торби грошей принесли!

— Ти ба, де це так поталанило? — запитав сусід.

— У лісі, — хвилюючись, пояснила стара. — Разом із дідом ходили. Спершу перевірили пастки: з ятера вийняли глухаря, а із клітки — щуку. Взяли їх і пішли далі...

— Вигадуєш! — перебив її господар. — З ятером не полюють на глухаря, а кліткою не ловлять щук.

— Саме так і було, — засперечалася баба. — Потім склали гроші у дві торби. Повернулися до села, коли тебе саме била жінка...

— Неправда! — вигукнув сусід. — Де і коли мене жінка била? Усе ти вигадала, немає й краплі правди у твоєму базіканні. Ану йди геть!

Не залишалося бабі нічого іншого, як чимдуж бігти до своєї хати й більше не базікати по селу про свого чоловіка, а бути в розмові обачною та мудрою.

*Ятір — риболовне знаряддя у вигляді сітки.

30. 1. Хто головні дійові особи казки? Хто другорядна дійова особа? Що баба розказувала по всьому селу? Як дід провчив бабу? Знайди українську народну казку «Язиката Хвеська». Порівняй її з фінською народною казкою «Язиката баба».

2. Яка головна думка казки?

3. Як ти розумієш слово язиката?

31. 1. Театралізуйте казку.

2. Прочитайте слова. Якими з них ви опишете казку?

захоплива    смішна      повчальна

цікава    нудна      страшна

незрозуміла    пізнавальна      наукова

32. 1. Випиши з фінської народної казки «Язиката баба» виділені іменники разом із прикметниками за зразком.

Зразок: баба (яка?) язиката.

Прикмéтник — це частина мови, яка називає ознаки предмета і відповідає на питання який? яка? яке? які?: зима (яка?) сніжна, мороз (який?) сильний, повітря (яке?) холодне, сніжинки (які?) легенькі. У реченні прикметник зв’язаний з іменником.

2. Виконай завдання на вибір.

ü Добери і запиши антоніми до поданих прикметників. Підкресли орфограми в дописаних прикметниках.

Дорогий —

жвавий —

помилковий —

ü Добери і запиши синоніми до поданих прикметників. Підкресли орфограми в поданих прикметниках.

Безрадісний —

приязний —

розсудливий —

3. Виконай завдання на вибір.

ü Добери і запиши іменники до поданих прикметників.

Солодка ...

темний ...

високе ...

ü Добери і запиши прикметники до поданих іменників.

... ніч

... вечір

... сонце

33. Прочитай і спиши прислів’я. Допиши закінчення прикметників.

1. Краще гірк.. правда, ніж солодк.. брехня. 2. Полохлив.. заєць і пенька боїться. 3. Порожн.. млин і без вітру меле. 4. Хитр.. людина в’ється, як хмелина. 5. Нов.. дорогою йди, але й стар.. не забувай.

34. 1. Прочитай і відгадай загадку.

Довгі вуса, кігтики гостренькі.

Шубка м’якенька, ходить тихенько.

Часто умивається,

за мишками ганяється.

2. Назвú прикметники та іменники, з якими вони зв’язані.

35. 1. Розгляньте малюнки. Опишіть кошенят, не використовуючи жодного прикметника. Чи буде зрозуміло, яке кошеня описано?

2. Доповніть свою розповідь прикметниками.

36. 1. Прочитай. Запиши словосполучення, які можна використати для опису котика.

Пухнасте кошеня, біла цяточка, кругленька мордочка, блискучі оченята, чорний носик, великі вуха, короткі лапки, товстенькі ніжки, весела вдача.

2. Прочитай. Випиши порівняння, які стосуються котика. Підкресли прикметники. Познач будову виділених слів.

Кошеня, наче м’якенький клубочок. Плямка, немов сніжинка. Носик, ніби чорний ґудзичок. Лапки, наче з білими шкарпеточками. Очі зелені, як вогники. Хвіст, мов пухнаста щіточка.

3. Опиши одного з котиків, зображених на малюнках вище, за планом.

1. Яка це тваринка?

2. Яка в неї шерсть?

3. Яка мордочка?

4. Які лапки, очі, вушка, хвіст?

5. Яка кличка кошеняти?

4. Запиши опис у зошит. Підкресли прикметники.

37. Знайди і запиши загадку про звірятко. Підкресли прикметники.

38.

ЩО ШУКАВ, ТЕ Й ЗНАЙШОВ

Болгарська народна казка

Якось крутився біля кошари старий вовк — хотів щось украсти. Аж ось вийшла з кошари вівця і почала пастись. Побачив її вовк, підійшов та й каже:

— Чуєш, овечко, я тебе з’їм!

Спочатку вівця злякалася, але подумала та й каже:

— Знаю, що з’їси мене, але ти зачекай, поки я натішуся цією травичкою. Довше подивишся на мене, апетит кращий буде.

— Гаразд! — сказав вовк і солодко облизався.

І от почала вівця підстрибувати та гратися, спочатку помаленьку, потім швидше, швидше і так стрибала, що вовк і не помітив, як вона вскочила в кошару. Вовк аж нестямився од злості — як же це могло статися, що вівця сама попалась йому в лапи, а тоді обдурила його?

Злий побіг він до лісу. Там у видолинку побачив козу, що ласувала листочками та жолудями. «Ха, — засміявся вовк, — вівця мене обдурила, а козі не вдасться!» Побіг і наздогнав її.

— Підійди ближче, кізонько, я тебе з’їм.

Злякалася коза, як побачила налиті кров’ю вовкові очі, та й каже:

— Знаю, вовче, знаю: я в твоїх лапах. Тільки прошу тебе, дозволь мені вискочити на оте каміння й заспівати, дай порадіти востаннє. А ти подивишся, посмієшся, зголоднієш і любесенько з’їси мене.

Вовк погодився. А каміння те було серед страшних ям. Стрибнула коза на один камінь, тоді перескочила на другий, третій. Поки вовк розкумекав, у чім річ, коза вже щезла за горбом.

Втратив дурний вовк і козу. Сердитий-пресердитий подався світ за очі. Вийшов на галявину, коли бачить: ослик пасеться.

— Гей, осле, — закричав вовк, — я з голоду вмираю! Двоє мене обдурили, але тебе вже я з’їм.

— Ой, вовчику, я оце недавно втік од поганого хазяїна — решето зробив він з моєї спини. Надумався сам себе порятувати. Я такий радий, що стрів тебе, що ти зразу з’їси мене. Але спершу похвалюся новиною. Учора розносили указ про ослів, і всім нам причепили по одному до кожного копита. А я, дурний осел, ніяк не можу прочитати, що воно там написано в тому указі. Може, ти, вовче, прочитаєш?

— Повернися — побачу! — мовив вовк.

Ослик підняв одну ногу, другу, а вовк, що не знав ніякого письма, поклацав зубами по підковах та й каже:

— В указі говориться, що старим вовкам належать молоді вівці, молодшим — старші; на підкові один гвіздок, два, три...

І почав рахувати. А ослик як брикне його щосили по голові, так вовк одразу і впав на землю. Ослик утік.

Прийшов вовк до тями, роззирнувся, згадав усі свої невдачі і почав себе лаяти: «Вівцю знайшов — та обдурила мене і втекла. Знайшов козу — і та підманула мене. Аж якийсь осел — і той піддурив мене, та ще й голову мені розбив. Чи мені, голодному й старому вовкові, треба були пісні й танці або чиїсь укази? Батько мій був неписьменний, не вмів читати. Не любив, щоб йому танцювали й співали, зате ж він ніколи не ходив голодний. Хоч би це хто добре набив мене і не казав би, за що!»

Поки ... вовк отак приказував, з ... кущів вискочив ... вівчар і ну молотити вовка ... палицею. Ледве втік той від страшних ударів. Прибіг у ліс та й каже собі: «Що шукав, те й знайшов».

39. 1. Хто головна дійова особа казки? Хто другорядні персонажі?

2. Перевір себе.

1. Що робив старий вовк біля кошари?

а) Пас овець;

б) хотів щось украсти;

в) ховався від вівчара.

2. Чому вовк не з’їв вівцю?

а) Вівці вдалося перехитрити вовка;

б) вовк хотів поговорити з вівцею;

в) вівчар відігнав вовка.

3. Що зробила коза, щоб урятуватися від вовка?

а) Голосно заспівала;

б) танцювала і гралася на галявинці;

в) перескакуючи по камінню, щезла за горбом.

4. Хто лупив вовка палицею?

а) Осел;

б) коза;

в) вівчар.

5. Яке речення є головною думкою казки?

а) Учора розносили указ про ослів;

б) Що шукав, те й знайшов;

в) Злий побіг він до лісу.

40. Складіть план казки.

41. 1. Прочитай останній абзац болгарської народної казки «Що шукав, те й знайшов». Поміркуй, які прикметники пропущені. Запиши речення, уставляючи прикметники.

2. Прочитай. Доповни і запиши порівняння. За потреби скористайся словами для довідки. Познач будову виділеного слова.

Голодний, як ... . Повільний, як ... . Хитрий, як ... . Упертий, як ... . Відважний, як ... . Переляканий, як ... .

Слова для довідки: тигр, заєць, вовк, осел, черепаха, лисиця.

3. Прочитай. Виконай завдання на вибір.

Сонце (з,с)ховалося за обрій. Настав тихий з..мовий вечір. Рож..віє сніговий килим. Мерехтят.. зорі у глибокому небі.

Раптом з півночі насунула ... хмара. Повільно закружляли ... сніжинки над ... землею. ... ковдра укрила ... поле, ... дорогу.

ü Спиши перший абзац тексту, розкриваючи дужки і вставляючи орфограми.

ü Спиши другий абзац тексту, доповнюючи його прикметниками.

42. Заміни в поданих словосполученнях прикметники антонімами. Запиши. Підкресли прикметники.

Довга казка —    пізня зима —

твердий ґрунт —    літні канікули —

старе дерево —    сумний хлопчик —

43. Прочитай заголовок. Про що може розповідатися в казці з таким заголовком?

ЯК ЗВІРІ ПРИЯТЕЛЮВАЛИ

Грузинська народна казка

Зустрілися якось ведмідь, вовк і лисиця. Бідкаються, що часто їм доводиться без вечері засинати. Ото й домовилися: що вполюють, порівну ділити. Домовилися та й заприятелювали.

Згодом подалися всі троє полювати. Коли це біжить сарна. Упіймали вони її, скрутили в’язи, посідали в холодочку та й нумо ділитися.

От ведмідь і загадує вовкові, щоб ділив. Той і почав:

— Голову тобі, бо ти — пан наш і голова всьому. Ніжки — лисичці, бо любить вона бігати, а...

Не встиг вовк і доказати, як ведмідь його гуп по довбешці, аж луна в горах пішла. А ведмідь повернувся до лисиці й каже:

— А тепер, лиско, діли ти!

Лиска задзявкотіла:

— Голову, ведмедику, тобі, бо ти наш господар. І серединку тобі, бо хто ж, як не ти, дбає про нас, мов татуньо. Та й ноги тобі, бо кожен твій крок тільки для того й є, аби ми гараздували.

— Отак, отак, лиско! Дуже славно, дуже мудро. Хто це тебе й навчив! — вигукнув ведмідь.

— Ти щойно так втелющив вовкові, що куди було й не навчитися, — відповіла лисичка.

44. 1. Чи справдилися твої очікування? Про що домовилися звірі? Чому, на твою думку, ведмідь загадав ділити здобич спочатку вовкові, а потім — лисиці? Чому лисичка вирішила все віддати ведмедеві?

2. Яка головна думка казки?

45. 1. Складіть кілька запитань за змістом казки.

2. Чи стали звірі прúятелями? Чому?

46. 1. Прочитай ще раз казку. Чи є в ній прикметники? Добери і запиши прикметники до трьох виділених іменників (на вибір).

Зразок: ведмідь (який?) вайлуватий, неповороткий.

2. Запиши одним реченням, про що йдеться в казці.

3. Склади і запиши прислів’я за кольоровими підказками. Випиши прикметники разом з іменниками, з якими вони зв’язані.

Зразок: людина (яка?) вірна.

47. 1. Склади і запиши речення зі слів кожного рядка.

Настала, ніч, місячна.

Квіти, розкрились, ніжні.

На, метелики, галявині, нічні, пурхали.

2. Підкресли спільнокореневі слова, познач будову.

48.

ЛИСИЧЧИНА ПОРАДА

Узбецька народна казка

Одного разу, пасучи в степу отару, старий вівчар ліг спочити та й задрімав. А прокинувшись, побачив, що степ охопила пожежа. Завернув він свою отару та й погнав геть від небезпечного місця. Оминаючи охоплений полум’ям пагорб, він раптом почув голосне сичання. Бачить — а в полум’ї б’ється, звивається чимала змія. Зглянувся вівчар над нею, прив’язав до своєї ґирлиґи* торбинку і простягнув у полум’я. Змія спритно заповзла в торбинку, вівчар підтягнув її до себе. А та, щойно вилізши, кинулась на вівчаря і вмить обвила йому ногу.

Здивувався вівчар та й питає:

— Чого це ти обвила мою ногу?

— Бо хочу тебе вжалити, — відповіла змія.

— Але ж я тебе врятував від страшної смерті. Невже ти вжалиш людину, яка тобі зробила добро?

— Я не повинна зважати на такі дурниці. Якщо від природи мене наділено жалом, то я повинна жалити, ні про що не думаючи. От і все.

— Та не може такого бути! — вигукнув у розпачі вівчар. — Ну, постривай трохи, спитаймо в когось, чи можна на добро відповідати злом. Як скажуть сторонні, так і буде.

Погодилася змія, і вівчар рушив уперед з нею на своїй нозі.

Невдовзі трапилася їм назустріч худюща корова.

— Послухай, корово, скажи-но нам: добром чи злом відповідають на добро?

Корова замислилась на хвилину, а тоді сказала:

— Зазвичай на добро відповідають злом. От візьміть мене: доки я була молода і давала молоко тричі на день, господарі мене любили й ходили за мною як за своєю дитиною. А тепер я постаріла, не стало в мене молока, і господарі збираються завтра продати мене на м’ясо. Хіба ж добром вони платять мені за моє добро?!

— Ну от, бачиш, вівчарю, самі люди платять злом за добро. Чого ж ти від мене вимагаєш? — просичала змія. — Готуйся до смерті — зараз я тебе вжалю та й усе.

— Постривай, куди ти квапишся? Запитаймо ще в когось, — кинувся благати вівчар. — А тоді вже хай буде, що буде.

І тут вони побачили дерево, що стояло край дороги. То була стара-престара яблуня з обідраною корою й поламаним гіллям. Земля довкола її стовбура була всипана камінням.

Вівчар спитав у яблуні:

— Скажи нам, яблуне, добром чи злом відповідають на добро?

— Злом, звичайно, злом, — відказала яблуня. — За молодих літ на моєму гіллі рясно родили яблука. Перехожі кидали в мене камінням, збиваючи їх, хлопчаки вилізали на мене й ламали гілки. Бачите, що тепер з мене сталося. Незабаром мене спиляють на дрова. То хіба це добро за моє колишнє добро?!

— Ну, от тобі й дерево те саме сказало, — просичала змія і намірилася вжалити свого визволителя.

— Зачекай ще трохи, — попросив засмучений вівчар. — Нумо ще раз, востаннє спитаємо в когось.

І тут їм нагодилася лисичка.

— Лисичко-лисичко, — зупинив її вівчар, — скажи нам, чи справедливо відповідати злом на добро.

Спинилася лисичка, поглянула на вівчаря і на змію, що обвилася навколо його ноги.

— А чого ви мене про це питаєте? — спитала раптом лисичка.

— Та от урятував я змію від смерті у вогні, а вона тепер хоче мене вжалити. Хіба ж це справедливо?!

— Як же ти її врятував від смерті? — здивувалася лисичка.

— Побачив, що вона б’ється в полум’ї і зглянувся над нею. Прив’язав до вівчарської ґирлиґи торбинку і простягнув у полум’я. Вона заповзла в торбинку, я витягнув її з полум’я і випустив на волю. Ось так і порятував.

Почувши таке, лисичка голосно засміялася і сказала:

— Ти, мабуть, вирішив поглузувати з мене, вівчарю! Хіба могла б така велика змія вміститися у твоїй маленькій торбинці? Не може такого бути.

— Але я вмістилася, — заперечила змія.

— Не вірю! Покажи, як це в тебе вийшло. Спробуй ще раз залізти в торбинку. І тоді я скажу, хто з вас має рацію.

— Ну, дивись, — похвалилася змія і заповзла знов у торбинку.

Тут лисичка моргнула вівчареві, щоб той зав’язав торбинку, і сказала:

— А тепер бий торбинкою об землю, скільки сили маєш!

Вівчар так і зробив. Бив-бив, доки убив підступну змію, а тоді пішов своєю дорогою.

*Ґирлиґа — загнутий на кінці ціпок, яким користуються пастухи.

49. Назвú дійових осіб казки. Що трапилось у степу? Як вівчар порятував змію? Чи схвалюєш ти вчинок вівчаря? Що зробила змія після порятунку? До кого звертався за порадою вівчар? Чому корова і яблуня вважали, що на добро потрібно відповідати злом? Чи погоджуєшся ти з лисиччиною порадою?

50. Пофантазуйте. Уявіть, що вівчар описав свою пригоду в соціальній мережі. Напишіть свої коментарі (поради) щодо цієї ситуації.

51. 1. Випиши з першого абзацу узбецької народної казки «Лисиччина порада» сполучення іменників з прикметниками. Став між ними питання.

Зразок: змія (яка?) чимала.

2. Добери і запиши прикметники для опису й характеристики двох дійових осіб казки (на вибір).

Вівчар (який?)

Корова (яка?)

Дерево (яке?)

Змія (яка?)

Лисичка(яка?)

3. Установи відповідність між фразеологізмами та їх значенням. Запиши. Підкресли прикметники. Познач будову виділених слів.

4. Склади і запиши речення з двома фразеологізмами (на вибір) з попереднього завдання.

52. 1. Спиши текст, уставляючи пропущені букви та розкриваючи дужки.

В..сока сосна ро(з,с)кинула пишну в..рхівку. З..лена ялинка вигнула колюче гі(л,лл)я. Про щось ш..почуть засніжені б..рі(з,с)ки.

2. Познач будову виділеного слова.

53.

ПАЛАЦ ІЗ МОРОЗИВА

Одного разу в Болоньї саме на П’яцца Маджоре побудували палац із морозива. Діти прибігали на площу з усіх кінців міста. Усім кортіло хоч лизнути його. Дах цього палацу був зі збитих вершків, дим у комині — з цукрової пудри, сам комин — з варення. Усе інше було з морозива: і двері, і стіни, і меблі.

Одне маля вчепилося за стіл і злизало всі чотири ніжки, так що стіл з тарілками (тарілки були з найкращого шоколадного морозива) повалився просто на нього.

Один поліцай помітив, що вікно палацу почало танути. Шибки були з полуничного морозива і, танучи, спливали рожевими струмками.

— Швидше сюди! — гукав поліцай. — Швидше лижіть!

І всі кинулися лизати ще швидше. Шкода, коли такі ласощі пропадають!

— Дайте мені крісло! — благала якась бабуся, що не могла проштовхатись крізь юрбу. — Оте крісло дуже зручне для кволої бабусі. Будь ласка, подайте мені його, оте з бильцями.

Один пожежник зглянувся над старенькою та й виніс їй морозивне крісло з кремом і фісташками, й раденька бабуся почала ласувати його бильцями.

Ой, який же то був веселий день! До того ж лікарі зробили так, що ні в кого не болів живіт. Ще й тепер, коли діти просять другу порцію морозива, батьки кажуть зітхаючи:

— Ти, мабуть, з’їв би цілий морозивний палац, той, що в Болоньї стояв.

Джанні Родарі

54. Про що йдеться в казці? Який настрій виник у тебе після читання? Якими ти уявляєш ласунів?

55. 1. Пофантазуйте, як би поводилися ви в такому (або схожому) палаці.

2. Пригадайте казки, які ви читали на уроках та в позаурочний час. Які це казки: народні (українські, народів світу) чи авторські (українських чи зарубіжних авторів)? Заповніть таблицю на аркуші паперу.

56. Випиши з казки «Палац із морозива» виділені іменники з прикметниками. Познач закінчення, визнач число, рід (в однині).

Зразок: крісл[о] (яке?) зручн[е] — одн., с. р.

57. Проведи мовне дослідження «Змінювання прикметників».

Крок 1. Випиши з казки «Палац із морозива» підкреслені словосполучення.

Крок 2. Визнач число і рід іменника.

Крок 3. Визнач число і рід прикметника.

Крок 4. Зроби висновок.

Прикметник завжди стоїть у тому ж числі, що й іменник, з яким він зв’язаний:

Прикметники змінюються за числами.

Прикметник завжди стоїть у тому самому роді, що й іменник, з яким він зв’язаний:

Прикметники в однині змінюють за родáми.

58. Поєднай прикметники з поданими в дужках іменниками. Познач закінчення прикметників. Надпиши рід.

Зразок:

Цікав.. (оповідання, вірш, казка). Класи.. (журнал, завдання, оцінка). Яскрав.. (стрічка, світло, виступ). Смілив.. (учинок, думка, рішення).

59. 1. Заміни за зразком виділені іменники спільнокореневими прикметниками. Визнач число і рід (в однині) прикметників.

Зразок: узвар із груш — грушевий (одн., ч.р.) узвар.

Тюльпан з паперу —

миска з глини —

желе з вишні —

іграшки з гуми —

плаття із шерсті —

сік з апельсинів —

2. Склади і запиши речення з двома словосполученнями (на вибір).

60. Прочитай заголовок. Поміркуй, про що може йтись у цій казці.

ХІБА МОЖЕ БУТИ ІНАКШЕ?

Серед лісу, на старенькій липі, мешкала родина бджіл, а під деревом, на землі, жив тетерук. Був він немолодим і постійно чимось незадоволеним.

— Знову гудуть, — бурчав уранці на бджіл.

— Ми, дядьку, летимо нектар збирати, — привітно пояснювали сусідові смугасті комахи.

— І чого їм удома не сидиться? — знизував крилами птах.

Працьовиті бджілочки на непривітний характер сусіда не зважали, а за потреби завжди йому допомагали.

Одного ранку, як завжди, смугасті полетіли збирати нектар.

І тут до дерева підійшов ведмідь.

— Зараз я досхочу поласую медом! — облизнувся, лізучи на дерево.

«Ти ба, до бджіл «гості», — єхидно хмикнув тетерук. — Так їм і треба, а то літають тут — дзижчать...»

Коли працелюбні комашки повернулися, то побачили, що всі їх запаси знищені.

— Як так, — допитувалися бджілочки в тетерука. — Чому ви на допомогу не покликали? Чому галас не здійняли?

— Я спав і нічого не чув, — пробурмотів птах.

— От безсоромний, — хитали головами лісові звірята. — Бачив, що сусідів грабують, і ні слова не сказав!

Минув час. Працьовиті бджілочки знову назбирали багато меду й про прикрий випадок більше не згадували.

Аж раптом, одного дня, лісом пронеслася звістка:

— Мисливець!

— Ховайтеся, хто де може!

Бджілочки підлетіли до тетерука:

— Ховайтеся, дядьку! Лісом ходить мисливець!

— Не можу, нездужаю я... — ледь-ледь вимовив птах. — Видно, щось не те з’їв учора. Недобре мені.

— Але якщо він вас побачить — не пошкодує! — схвильовано гуділи комашки.

Тетерук, ледь підвівши голову, простогнав:

— Будь що буде. Мені й підвестися несила.

«Ні, так не можна! — вирішили бджоли. — Треба сусіда рятувати!»

I щойно мисливець наблизився до гнізда тетерука, його оточили комахи.

— Геть звідси! — задзижчали. — Геть, бо покусаємо!

Чоловік спочатку відмахувався, та коли побачив, що смугастих стає все більше, дременув навтьоки.

— Дякую, друзі, — розчулено вимовив тетерук. — Якби не ви, не бачити мені більше сонечка.

Відтоді не було в лісі кращих сусідів, ніж тетерук і бджоли. А хіба могло бути інакше?

Наталя Гуркіна

61. Де мешкали бджоли? А тетерук? Чому, на твою думку, тетерук був усім незадоволений? Як ти оцінюєш учинки тетерука і бджіл? Яка головна думка казки? Чи справдилися твої очікування?

62. Випиши з казки Наталі Гуркіної «Хіба може бути інакше?» кілька сполучень прикметників з іменниками. Визнач число і рід (в однині).

Зразок: прикрий випадок (одн., ч. р.).

63. Пригадайте вивчене про прикметник. Складіть кластер на аркуші паперу.

64. Прочитай текст. Спиши, доповнюючи прикметниками. Визнач і надпиши рід прикметників (в однині).

Настав ... ранок. ... зірки пірнули в безодню ... неба. Піднімається ... туман і чіпляється за ... рослини. Навкруги ... тиша.