Українська мова та читання 3 клас Частина 1 - Галина Сапун 2020

Оповідання та авторські казки
Префікс

207.

МАМА

— Лідусю, ти вже випила молочко? — спитала мама.

— Ні!

— А чому?

— Бо ні!

— Лідусю, випий молочко, поки тепле!

— Не хочу!

— Лідусю, мама буде гніватися!

— То гнівайся!

— Ти нечемна, Лідусю! Я гніваюся на тебе!

— То я на тебе теж гніваюся! — Ліда надула губки, встала з крісла і вийшла з кухні.

Прийшла Лідуся до своєї кімнатки. Хотіла розказати лялі, що гнівається на маму. Але тільки торкнулася вона червоного платтячка лялі, як ляля запищала:

— Не руш мене! Мені твоя мама пошила таке гарне платтячко, а ти гніваєшся на маму!

Підійшла Ліда до ведмедика. Але ведмедик забурмотів:

— Лиши мене! Твоя мама пришила мені вухо, коли ти його обірвала, а ти гніваєшся на маму!

Узяла Ліда м’ячика, зеленого, квітистого. А той і собі:

— Лиши мене! Твоя мама купила мене тобі на уродúни*. Я коштував дорого, і твоя мама мусила добре напрацюватися, щоб мене купити! А ти гніваєшся на маму! — і м’ячик покотився геть під ліжко.

На вікні стояла у вазоні рожева квітка. Хотіла Лідуся розповісти їй, що гнівається на маму. Але квітка обурено затріпотіла листочками:

— Мене твоя мама посадила у вазон і поливає щоднини, а ти гніваєшся на маму! Іди собі геть: я не хочу говорити з тобою!

Аж тут озвався і тканий килимок під ногами:

— Мене твоя мама чистить щосуботи, а ти гніваєшся на маму! Забирайся і не пробуй мене топтати! — і почав килимок морщитися та зсуватися по долівці, так що Ліда мало не перевернулась.

А тут ще й платтячко почало доповідати:

— Мене твоя мама сама вишивала ночами, сама мене пере та прасує, коли ти мене забрудниш, а ти гніваєшся на маму!

Цього було вже Лідусі забагато! Вона розплакалась і мерщій побігла на кухню перепросити маму і чемно випити молочко.

За Лесею Храпливою-Щур

*Уродúни — день народження.

208. 1. Хто головна дійова особа твору? Якого віку була Лідуся? Якою за характером? Чому мама гнівалася на доню, а доня — на маму? Як речі переконували Ліду, що не потрібно гніватися на маму?

2. Яка головна думка оповідання?

209. 1. Прочитайте за особами зачин тексту.

2. Які поради ви можете дати дівчинці?

210. 1. Випиши виділені слова. Чи можемо назвати їх спільнокореневими? Доведи свою думку. Через риску допиши слово, від якого утворені виписані слова.

Частину слова, що стоїть перед коренем, називають прéфіксом.

За допомогою префіксів утворюють нові слова:

2. Виконай завдання на вибір.

ü Добери і запиши 6 слів з префіксами пере- і за-.

ü Випиши з оповідання «Мама» слова з префіксами роз- і по-.

211. 1. Утвори і запиши слова. Познач префікси.

Зразок:

2. Склади і запиши речення з двома словами (на вибір).

212.

БЕЗРІДНИЙ ДЯТЕЛ

В одному веселому, радісному гаю жили дятли. Кожен дятел з дятлихою мали гніздо. Улітку вони виводили маленьких пташенят.

Як тільки малята повилітають із гнізда, батько й мати вчать їх знаходити жучків під корою дерев.

Жив у гаю Безтурботний Дятел. Не було в нього ані дятлихи, ані гнізда.

Улітку він літає собі, пісні співає, жучків шукає.

На зиму перелетів Дятел в інший гай. Усі дятли здивувались, питають:

— Звідки ти прилетів, Дятле? Де твій гай? Де твоя дятлиха, де твої дятленята?

Безтурботний Дятел у відповідь застукав дзьобом по дубу й заспівав:

Я співун, я літун.

безтурботний говорун.

Де хочу, буваю,

куди хочу, літаю.

Немає у мене дятлихи,

немає малих дятленят.

Краще жити без клопоту.

Ось так. Ось.

Дятлам стало зрозуміло. Вони сказали:

— Якщо в тебе немає ні дятлихи, ні дятленят, то в тебе немає і свого гаю. Ти безрідний.

Відтоді Безтурботного Дятла так і прозивають: Безрідний.

Василь Сухомлинський

213. 1. Про кого йдеться в казці? Яким був Дятел? Чому його прозвали Безрідним?

2. Перекажи казку стисло.

214. 1. Випиши з казки Василя Сухомлинського «Безрідний дятел» слова з префіксом без-. Понач префікси.

2. Добери до поданих слів слова з префіксами без-, роз- і запиши їх.

Зразок:

Водний —      лити —

шумний —     садити —

бідний —      різати —

У префіксах роз-, без- завжди пишуть букву з:

3. Виконай завдання на вибір.

ü Склади і запиши два речення зі словами (з попереднього завдання).

ü Заміни вислови одним словом. Познач префікси в словах.

Зняти з себе взуття — ...

Сказати «дякую» — ...

Дерева без листя — ...

215. 1. Добери і запиши антоніми до поданих слів.

Взутися —      одягнутися —

зібрати —      закінчити —

загадати —     зав’язати —

завантажити —     злітатися —

2. Познач префікси в словах.

216.

ПРÓХАНИЙ

Ой і прóханий же був Юрко! Кличуть його:

— Іди, Юрасику, в піжмурки гратися!

Він не йде, чекає, щоб добре попросили. Знає, без нього не обійдуться.

Або дає хтось із гостей цукерок: — На ось тобі гостинця.

Так Юрко заховає руки за спину і не бере. Поки впросять.

А це недавно пішов Юрко до свого сусіда, діда Антона, з яким він товаришував. Аж той саме їсть вареники з вишнями.

— Сідай, парубче, до вареників, — запрошує дідусь.

— Спасибі, не хочу, — каже Юрко. — Я тільки що пообідав.

Доїв дідусь вареника, взяв другого та й знову:

— Твоя ж мати сьогодні, мабуть, не зварила вареників?

— Не зварила, — признався Юрко.

— То на хоч одного покуштуй, — простягає дідусь. — Бач який пузатий!

— Ні, не хочу. Я не голодний, — стоїть на своєму Юрко.

— Ну як хочеш, а я буду їсти. Добрі вареники! — прицмокував дід Антон і вже більше не запрошував.

А Юркові, дарма що відмовився, ох як вареників схотілося, бо таки був ласий до них. Кожного разу, як дідусь умочав вареника в густий мед, у нього аж слина котилася. Та він ждав, щоб дідусь іще раз запросив,— тоді вже зразу сяде. Але той увесь час говорив про інше. То розпитував Юрка, чи скоро в школу ходитиме і чи не розбив ще м’яча, якого батько з міста привіз, то почав розповідати про себе, яким він малим був. Тим часом уминав вареники.

Бачить Юрко, як швидко меншає вареників і меду, не витерпів, запитав:

— Дідусю, що ви мені сказали, тільки я прийшов до вас?

— Що ж я тобі, хлопче, сказав? — задумався дід Антон. — Може, те, щоб ти здоровкався, коли в хату заходиш?

— Ні, пізніше. Тоді, як я отут стояв.

— А-а, це щоб сорочку в штани забрав і ґудзики застебнув?

— Та ні, не те... Ви щось мене просили, а я не хотів, — допомагав скоріше пригадати старому Юрко, бо в мисці залишилося всього три вареники, а в тарілці зо дві ложки меду.

Але дід Антон ніяк не міг згадати, що ж він казав Юркові.

І тільки тоді, коли вимочив до крапельки з тарілки пахучий мед, з’їв останнього вареника, ударив руками по колінах:

— Та це ж ти, мабуть, хотів вареників скуштувати?

— Авжеж, хотів... — ледве стримуючи сльози, мовив Юрко й посунув до дверей.

Борис Комар

217. 1. Назвú дійових осіб оповідання. Яким був Юрко (за віком, за характером)? Чому, на твою думку, дідусь не міг згадати, що казав, коли прийшов хлопчик?

2. Що означає слово прóханий? Який інший заголовок ти можеш запропонувати? Поясни свій вибір.

218. Проведіть мовне дослідження «Написання префіксів з-, с-».

Крок 1. Випишіть з оповідання Бориса Комара «Проханий» виділені слова в колонку.

Крок 2. Допишіть до них по кілька спільнокореневих слів.

Крок 3. Позначте префікси, підкресліть першу букву кореня за зразком.

Зразок:

Крок 4. Визначте, який за звучанням (глухий чи дзвінкий) перший звук кореня.

Крок 5. Зробіть висновок, перед якими буквами пишуть префікс з-, а перед якими — с-.

Запам’ятай вислів «КАФЕ ПТАХ».

Перед приголосними, що є в цьому вислові (к, п, т, ф, х), завжди пишуть префікс с-:

Перед усіма іншими буквами пишуть префікс з-:

219. 1. Утвори за допомогою префіксів з-, с- спільнокореневі слова. Запиши утворені слова. Познач префікси. Підкресли перші букви в коренях слів.

Горіти, писати, малювати, ховати, крутити, ліпити, тиснути, сипати.

2. Прочитай речення. Спиши три речення (на вибір), уставляючи префікси з-, с-. Підкресли орфограми.

1. Тато ..сипав зерно в комору. 2. Зайченя ..хопило морквинку. 3. Діти ..ліпили сніговика. 4. Сергійко ..рубав суху гілляку. 5. Верба ..хилила віття до землі. 6. Бабуся ..варила компот з аґрусу.

3. Випиши з оповідання Бориса Комара два речення, у яких є слова з префіксами. Познач префікси у словах.

220. Прочитай прислів’я і поясни, як ти їх розумієш. Спиши прислів’я, уставляючи потрібні префікси.

1. Не ..питавши броду, не лізь у воду. 2. В голову, як у торбу, що ..найдеш, те й ..ховаєш. 3. Не ..ходиться гора з долиною, але ..ходиться людина з людиною. 4. На годину ..пізнився, за рік не ..доженеш.

221.

БАБУСИНА ПРЕМ'ЄРА*

Маленькому Грицикові неабияк пощастило: у нього бабуся Маруся не така, як в інших дітей. Вона у Грицика — травестí. Слово вам навряд чи знайоме. А тим часом, травестí — це артистка, що в дитячому театрі виконує ролі хлопчиків.

Завдання, погодьтеся, не просте — щоб ото доросла людина, та ще й жінка, грала маленьких дітей. Але в бабусі Марусі це виходило дуже талановито. Коли вона загримується, коли прилаштує на голові коротко підстрижену перуку та вдягнеться в хлопчаче вбрання, ти хоч лусни, хоч сто окулярів начепи — все одно не скажеш, що перед тобою не хлопчисько.

А ще вона може грати і Буратіно, й Івасика-Телесика, й Котигорошка, й Вінні-Пуха. А одного разу навіть була в ролі Карлсона, що живе на даху...

Ну, та послухайте, що приключилося під час однієї з останніх її вистав.

Якось уранці, коли Грицик без зайвих нагадувань умивсь, одягся й сів снідати, бабуся, вдоволено позираючи на нього, сказала:

— Післязавтра у нас — прем’єра*. Ми закінчили роботу над спектаклем про трьох поросят. Отож я буду рада, Грицику, бачити тебе разом із татком і мамою між наших гостей...

До театру Грицик з’явився як нова копійка. Йому старанно причесали непокірного чубчика, надягли білосніжну сорочечку. А під комірцем пристебнули блакитного із срібними блискітками метелика. В руках хлопчик тримав букетик духмяних квітів гіацинтів, які збирався піднести бабусі після спектаклю.

Уся сім’я статечно зайняла свої місця в першому ряду партéру*, якраз біля проходу, від якого на сцену було перекинуто вузенький дощаний місток.

І ось почалася вистава. Вона була дуже напружена. Ікластий голодний вовчисько з величезним ножакою за поясом весь час намагався упіймати і з’їсти трьох поросят. А ті від страху пронизливо кувікали й стрімголов кидалися врозтіч.

Інколи вовк збігав по містку аж у партер і слізно благав глядачів підказати, де поросята причаїлися. Але діти галасливо спроваджували його зовсім в інший бік, а поросят щоразу попереджали про небезпеку й навіть підказували, де

краще сховатися.

Ошуканий сіроманець люто гарчав і, розмахуючи ножем, знов, як навіжений, бігав по сцені. Нарешті йому пощастило напасти на слід одного з поросят — і Грицик зразу весь напнувся, як струна, бо впізнав у тому поросяті свою бабусю Марусю. Рятуючись від сіроманця, бабуся перебігла сцену, скочила на місток і опинилася в залі. А вовк, хижо вишкірившись, гнався за нею і вже ось-ось мав схопити за шлейку штанців.

У залі зчинився дикий ґвалт.

— Тікай! Швидше! — тисячоголосо гукали діти. — Сюди! До нас! Ми тебе сховаємо!..

У Грицика похололо в душі. Ще мить — і його дорога, рідненька бабуся Маруся опиниться у вовчих лаписьках.

Нетямлячись, Грицик скочив з крісла, метнувся в прохід, перегородив вовкові дорогу й на весь театр вигукнув:

— Не руш! Ти поганий. Не підходь до моєї бабусі!..

Він махав на сіроманця маленьким букетиком гіацинтів, і, здавалося, не було в цю мить жодної сили, що зрушила б його з місця.

З несподіванки вовк отетеріло залупав очима. Потім окрутнувся і, підібгавши хвіст, чкурнув на сцену. А всі глядачі в залі підхопилися зі своїх місць і за мужність, за те, що Грицик не побоявся вовчих лап і зубів, так гучно зааплодували йому, що, здавалося, зірвуться й упадуть додолу велетенські театральні люстри.

Анатолій Григорук

*Прем’єра — перша нова вистава в театрі.

*Партéр— нижній поверх театрального залу.

222. 1. Хто дійові особи оповідання? Чому Грицикові пощастило з бабусею? Які ролі виконувала бабуся? Як проходила прем’єра спектаклю? Як реагували глядачі, коли хлопчик перегородив дорогу вовкові?

2. Що означають вислови як нова копійка, стрімголов кидалися, зчинився дикий ґвалт?

223. Проведіть мовне дослідження «Апостроф після префіксів».

Крок 1. Випишіть з оповідання Анатолія Григорука «Бабусина прем’єра» слова з апострофом.

Крок 2. Пригадайте правило написання слів з апострофом.

Крок 3. Підкресліть у словах букви, між якими стоїть апостроф.

Крок 4. Які слова не стосуються відомого вам правила? Позначте префікси в цих словах.

Крок 5. Зробіть висновок.

224. 1. Прочитай слова. Запиши їх у дві колонки: у першу — з апострофом, у другу — без апострофа.

З’їсти, поїсти, над’їсти, переїсти, з’явитися, появитися, виявитися, об’явитися.

2. Познач префікси в словах. Підкресли букви, між якими стоїть апостроф. Визнач, яким звуком (голосним чи приголосним) закінчується префікс.

Апостроф пишуть після префіксів, які закінчуються твердим приголосним, перед коренем, який починається буквами я, ю, є, ї: під’їхати, об’єднати, роз’яснити, з’юрмитися.

3. Прочитай слова. Виконай завдання на вибір.

Роз’єднати, в’юн, з’ясувати, п’ятірка, об’єднання, під’їзд, пам’ятник, м’ята, в’їзд, здоров’я.

ü Запиши в алфавітній послідовності слова з апострофом після префіксів.

ü Склади і запиши два речення зі словами з апострофом після префіксів.

4. Склади і запиши речення з двома словами (на вибір) з попереднього завдання.

225. 1. Утвори і запиши слова.

2. Склади речення зі словами-антонімами.