Українська мова та читання 3 клас Частина 1 - Галина Сапун 2020

Оповідання та авторські казки
Вимова і правопис слів з ненаголошеними голосними [е], [и] в коренях

169.

МАТЕМАТИКА І ЦУКЕРКИ

— Мамо, я сьогодні отримав десять балів за самостійну з математики, — радісно вигукнув Бодя.

Насправді хлопця звали Богдан, але він був трохи того — розбишака, одним словом. Найвищий у класі, він сидів із красунею і відмінницею Настею та лупав очима в її зошити.

— Списав? — приречено спитала мати.

— Еге ж, — радісно хрумкнув солоним огірком Бодя.

— Це для салату, давай сюди.

— Та я вже з’їв, — хмикнув і пішов у кімнату Богдан.

Чогось стало боляче за сина: хто з нього виросте? Мабуть, в ігри пішов грати. От вже ці мобілки туманять мозок.

У кімнаті було тихо. Бодя розгорнув щоденник, знов нічого не записав. Треба Насті подзвонити. Та Настя не відповідала. Образилась, мабуть. Сама вона отримала дев’ятку, тому що важко написати два варіанти за один урок.

— Йди вечеряти! — покликала мати.

Щодо попоїсти — Богдан був відмінником. А сьогодні їжа не лізла до рота.

— Хоч цукерок візьми, шоколадні з темною начинкою, як ти любиш.

— Я візьму, а з’їм пізніше, — заховав ласощі хлопчина.

Перед математикою Богдан підійшов до Насті.

— Я в тебе все списав, моя «десятка» несправжня. Вибач. Ось, тримай!

Він поклав цукерки їй у долоні.

— Давай я тебе навчу, і ти будеш сам усе розв’язувати, — усміхнулась Настя, — а цукерки з’їмо разом.

Обом стало весело, вони сіли і розгорнули зошити з математики.

За Наталією Клевцовою

170. 1. Хто дійові особи (персонажі) оповідання? Що засмучувало маму Боді? Чому? Чому Настя не образилась на Бодю?

2. Перекажи частину оповідання, яка тебе найбільше вразила.

3. Уяви, що в тебе виникла можливість поспілкуватися з дійовими особами оповідання. Яку пораду ти б їм дав / дала?

171. 1. Проведіть мовне дослідження «Вимова голосних звуків у ненаголошених складах».

Крок 1. Випишіть з оповідання Наталії Клевцової «Математика і цукерки» виділені слова.

Крок 2. Позначте наголоси.

Крок 3. Підкресліть слова, у яких чітко вимовляють звуки [е], [и].

Крок 4. Зробіть висновок.

2. Прочитайте слова. Порівняйте вимову голосних звуків.

Пригадай!

Голосний звук у наголошеному складі називають наголóшеним. Голосний звук у ненаголошеному складі називають ненаголóшеним.

Наголошений звук завжди вимовляють чітко.

Ненаголошений звук [е] вимовляють наближено до [и]: с[е^и]лó, ст[е^и]блó.

Ненаголошений звук [и] вимовляють наближено до [е]: кр[и^е]лó, з[и^е]мá.

172. 1. Прочитай текст, уставляючи пропущені букви.

Сонце сіло. Погасла в..чірня зоря. У вікнах забл..щало світло. Над с..лом спускалася ніч.

2. Спиши, уставляючи пропущені букви е чи и. У словах з ненаголошеними [е], [и] постав наголоси.

3. Добери до поданих слів спільнокореневі так, щоб нена- голошені [е], [и] стали наголошеними. Запиши слова парами за зразком. Познач корені, постав наголоси.

Зразок.

Книгарня —      чистота —

гречаний —      степовий —

тигреня —      теплиця —

4. Склади і запиши речення з одною парою слів (на вибір).

173. Прочитай. До слів з ненаголошеними [е], [и] в корені добери спільнокореневі з наголошеними [е], [и] (за зразком). Познач корінь.

Зразок.

Верхівка, кислота, темніє, сивина, кислий, сивий, верх, темно.

174.

ЧИТАННЯ

Коли Андрійко збирався до дитячого садочка, його турбувало єдине питання: чи буде там забіяка Назар? В Андрійка з цим хлопцем були свої рахунки, бо Назар задерикувато і постійно відбирав складені кубики. Навіщо вони йому здалися, того ніхто не знав: хоч би читав чи рахував — та ж ні! Але коли Андрійко вже завершував складати слова з кубиків, Назар штурхав кубики з усієї сили, і ті розліталися довкола. Інколи так штурхав, що й Андрійкові перепадало. А не подобався Андрійко забіяці, бо читати вмів, як дорослий.

У своїх чотири роки Андрійко читав так, як справжній третьокласник, а то й п’ятикласник, бо вже не по складах! Гарно читати Андрія навчила бабуся, котра весь вік пропрацювала вчителькою. Тож хлопчик і книги читав, і тексти з маминого комп’ютера. Назар йому дуже заздрив і поводився з ним нечемно, та й інших проти нього намовляв.

Хлопчик усе надіявся, що забіяка десь мав би зникнути за такий довгий час. Уже приблизно півроку минуло, як матуся забрала Андрійка з дитячого садочка і відправила до бабусі на виховання: у затишок та тепло. А все тому, що Андрійко був надто хворобливим. І мало того, що сам постійно носом шморгав, то він ще й дітлахам передавав простуду. Але лікарі казали, що то вікова криза, котра скоро мине. Що таке криза, Андрійко добре знав, бо ту «кризу» матуся постійно зустрічала на роботі, коли проблем мала аж по самі вуха. Але час минув, та й криза, певно, з ним, і лікарі дозволили хлопчику повернутися в групу. Якби ж його запитали, чи він бажав, — та хто цікавився?! Треба!

І ось із раннього ранку Андрійко сумно сидів, чекаючи, поки мама збереться. Хлопчик усе думав про те, як провчити Назара, оглядаючи різні речі. Бо кажуть, ідея приходить неочікувано. Його очі зупинилися на екрані комп’ютера. Андрійко швиденько почав читати. Але вмить вбігла матуся і, вимикаючи комп’ютер, сказала: «Скільки я тебе прошу не пхати носа куди не слід, га, сину?!» Ще за мить вони вибігли з квартири, аби піймати чергову маршрутку.

Коли Андрійко увійшов у групу, то відразу помітив, як Назар показав на нього пальцем і засміявся. День минув сяк-так: діти гралися у дворі, слухали заняття, обідали.

Десь після обіднього сну, коли малюкам дозволяють бавитися в різноманітні ігри, Назар підбіг до Андрійка, щоб зруйнувати речення, котре хлопчик аж цілу годину збирав із кубиків. Назар замахнувся ногою, але Андрійко викрикнув те, що прочитав сьогодні вранці в листі, котрий матуся якомусь поважному чоловікові писала: «Вельмишановний пане, — мовив Андрійко, дивлячись на Назара, — дуже прошу не гніватися, а зрозуміти, як належить. Дякуватиму вам за увагу і проситиму наразі, коли ваша ласка... — Назар стояв роззявивши рота, бо таке чув уперше, — коли ваша ласка, не втручатися в мою роботу!»

Назар ще хвилинку постояв і задумано відійшов.

Час від часу забіяка дивно поглядав на Андрійка: чи то не второпав, що Андрійко сказав, а чи второпав добре?

Але опісля вихователька Андрійковій матусі кілька разів переказала ту подію і всі вуха продзижчала, повторюючи: «Який же чемний ваш син, який же ввічливий!»

Мама хитро поглядала на сина і думала: як же добре, що Андрійко читає, як третьокласник, а то й як п’ятикласник, бо ж не по складах уже!

За Оксаною Лущевською

175. 1. Хто головна дійова особа оповідання? Яким був Андрійко? Чому Назар поводився нечемно? Хто навчив Андрійка читати? Чому хлопчика віддали до бабусі? Чи вдалося Андрійкові провчити забіяку?

2. Поясни вислови: були свої рахунки; мала проблем аж по самі вуха; очі зупинилися на екрані; не пхати носа; всі вуха продзижчала.

176. Виконайте завдання на вибір.

ü Складіть характеристики Андрійка і Назара. Заповніть таблицю на аркуші паперу.

ü Складіть поради для Назара про важливість дружби.

177. 1. Випиши з оповідання Оксани Лущевської «Читання» 3-4 слова з ненаголошеними [е], [и] в коренях. Постав наголоси.

Запам’ятай!

Щоб знати, яку букву (е чи и) потрібно писати в ненаголошеному корені слова, потрібно дібрати перевірне слово (змінити форму або дібрати спільнокореневе) так, щоб ненаголошений звук став наголошеним:

степú — степ, зелéний — зéлень, крилó — крúла, зимá — узúмку.

2. Добери і запиши перевірні слова до виписаних. Постав наголоси. Познач корені.

3. Прочитай. Випиши слова з виділеними буквами. Добери до них перевірні слова.

Андрійкові очі зупинилися на екрані комп’ютера. Хлопчик швиденько почав читати.

Виділені букви — це орфогрáми (букви, написання яких потрібно перевірити чи запам’ятати).

Написання слова з апострофом, уживання великої літери, написання слів з подвоєнням приголосних — це також орфогрáми.

4. Склади і запиши речення з перевірними словами.

5. Прочитай групи слів. Випиши слова, які є перевірними для інших.

Зелений, зеленіє, зелень, позеленів. Блискавка, блискучий, блиск, блищить. Сестра, сестричка, сéстри, сестриччин. Весна, веснянки, весняний, весни.

178. Добери і запиши слова, протилежні за значенням до поданих. Підкресли орфограми.

Вузький —      холод —

мілкий —       літо —

низький —      небо —

179.

ПІСНЯ ДЛЯ ГРИБНИЦІ

Біля самого краю лісу, під невеличкою галявиною, затишно живе тітонька Грибниця. Удень вона вирощує гриби на галявині, а ввечері пече пироги з вишневим повидлом і п’є чай з малиною. І хоча живе вона під землею, проте чує все, що відбувається на поверхні.

Одного сонячного ранку тітонька Грибниця почула дивовижний спів.

Прислухалася. Співали дівчата. І так гарно вони співали, що Грибниця заслухалася. «Які молодці, — подумала вона, — подарую я їм за цей прекрасний спів багато-багато грибів». Так і зробила. Чує, одна з дівчаток кличе іншу: «Улянко! Іди до мене! Подивись, скільки грибів я знайшла!» А інша відповідає: «Краще ти до мене біжи, Марічко! Подивись, як багато я знайшла!» Заповзялися дівчата гриби зрізати, адже знали вони, що видирати з корінням гриби не можна, бо ростуть вони на волоссі Грибниці. Один кошик набрали під вінця, і другий, і третій. А грибів все більшає і більшає. Тоді Марічка і каже: «Улянко, навіщо нам так багато? Скажімо людям у селі, щоб пішли і собі назбирали». А Улянка відповідає: «Е-е-е, ні. Це ми гриби знайшли, то нам вони і будуть. Біжи краще додому і ще кошиків принеси».

Не сподобалося Грибниці те, що сказала Улянка. Не любила вона жадібних.

Марічка була молодшою сестрою Улянки. Тому, хоч і не схвалювала її рішення, та все ж таки побігла за кошиками. Біжить селом, зустрічає людей і хоче їм про гриби розповісти, але не може. Знає, що сестра буде лаятись. Вирішила тоді Марічка сестру перехитрити і розповісти все бабі Дарині. А баба Дарина наче радіо на селі була. Новини швидше за вітер розносила, але ніколи не казала, звідки що знає. І як тільки баба Дарина почула про гриби, умить усіх сповістила. Люди зраділи, побрали кошики і побігли до лісу — хто перший.

Улянка тим часом теж не нудьгувала. Зрізала гриб за грибом і під деревом складала. Купа вже чималенькою була, коли прибігли односельці. Побачили вони три повні кошики і величезну купу грибів під деревом і кажуть:

— Куди ж тобі так багато? Що ж ти з ними робити будеш?

— А ви звідки про гриби дізналися? — запитала Улянка.

— Нам баба Дарина розповіла, — відповідали односельці.

— А їй хто сказав? — не заспокоювалася Улянка.

— Каже, що сорока на хвості принесла, — відповіли їй.

Зрозуміла тоді Улянка, що це Марічка бабі Дарині про гриби розповіла. Але доказів тому немає, тож і сварити її немає за що. Зітхнула Улянка і сіла під деревом сестру з кошиками чекати.

Повеселішала Грибниця від цієї пригоди. Сподобався їй Маріччин вчинок — і з усіма поділилася, і сварки із сестрою уникнула. І вирішила вона нагородити Марічку за її доброту. Коли дівчинка повернулася з кошиками, Грибниця їй на один з грибів каблучку золоту почепила. Марічка взяла гриб і побачила золоту прикрасу. Зраділа і показує сестрі: «Дивись, Улянко, яку я каблучку знайшла!» Улянка як тільки прикрасу побачила, то одразу захотіла її забрати. Каже: «Неправильно, що золота каблучка в молодшої сестри. Віддай мені». Марічка зніяковіла і віддала прикрасу. Але каблучка виявилася чарівною — завжди до хазяйки поверталася. І як тільки Улянка її на палець одягла — каблучка вмить опинилася на пальці Марічки. Здогадалася тоді Улянка, що чарівна каблучка — це винагорода за доброту, і почала людям гриби роздавати. Роздає і кожен гриб обдивляється — винагороду шукає. Всю купу з-під дерева роздала, та винагороди так і не отримала.

Як ти вважаєш, чому Улянка так і не отримала винагороди?

Ольга Шипшина

180. 1. Про кого йдеться в оповіданні? Чому Грибниці не сподобалися слова Улянки? Який учинок Марійки сподобався тітці Грибниці? Які риси характеру проявили дівчатка? Хто з них тобі більше подобається? Чому? Усно опиши дівчинку, чиї вчинки ти схвалюєш.

2. Як ти розумієш вислови: була наче радіо; новини швидше за вітер розносила; сорока на хвості принесла?

3. Які епізоди оповідання схожі на казку?

181. 1. Поділіть оповідання на частини. Доберіть до них заголовки.

2. Уявіть, що ви зустріли Улянку. Про що б ви запитали в неї? Що б порадили їй? Розіграйте діалог.

182. 1. Випиши з першого абзацу оповідання Ольги Шипшини «Пісня для Грибниці» слова з ненаголошеними [е], [и] в коренях. Постав наголоси. Добери і запиши перевірні слова.

2. Запиши відповідь на запитання, яким закінчується оповідання. Підкресли орфограми.

183. Проведи дослідження «Добір перевірних слів».

Крок 1. Прочитай слова. Назвú наголошені звуки.

З..л..ніє, д..р..в’яний, ш..л..стить, в..л..чезний.

Крок 2. Визнач корені у словах.

Крок 3. По скільки перевірних слів потрібно добирати, щоб правильно написати слова?

Крок 4. Зроби висновок.

184. 1. Запиши слова з попереднього завдання та перевірні слова за зразком.

Зразок. Зеленіє — зéлень, зелéний.

2. Запиши речення, уставляючи пропущені слова. За потреби скористайся словами для довідки. Підкресли орфограми.

Слова для довідки: дерева, листочками, зима, живе.

185. Виконай завдання на вибір.

ü Спиши текст, уставляючи пропущені орфограми та розкриваючи дужки.

Настала з..ма. Спит.. з..мля під гл..боким снігом. Сумно х..тають гі(л, лл)ям д..рева. Ш..роке оз..ро затягнуло л..одом.

ü Запиши відповіді на запитання (за оповіданням Ольги Шипшини «Пісня для Грибниці»). Підкресли орфограми.

1. Де жила тітонька Грибниця? 2. Ким була Марічка для Улянки? 3. Про що баба Дарина сповістила селян? 4. Що робила Улянка, щоб отримати винагороду?

186. Уявіть ситуацію: ви не записали в щоденник домашніх завдань. Що ви робитимете? Як поясните вчительці / вчителю, чому не виконали завдання? Розіграйте діалог.

187. Прочитай оповідання. Поміркуй, як його закінчити.

ЧОМУ ПЕТРИК НЕ ЗРОБИВ УРОКИ

Усе відбувалося з вівторка на середу. Це був дуже теплий і сонячний день. Прийшов Петрик зі школи й каже своїй мамі:

— Привіт, мамо! Нам сьогодні домашню роботу не задавали!

Мама запропонувала синові пообідати.

Виходить Петрик після обіду на вулицю й зустрічає Наталку — свою однокласницю. Вона запитує:

— Петрику, ти зробив уроки?

— Ні! — відповідає Петрик.

— Чому? — дивується Наталка.

— Нам їх не задавали!

Хлопчик побіг. А уроки задавали, він їх прослухав.

Наталка подивилася на Петрика дивним поглядом: «Так навіщо я робила математику, українську мову, читання?»

— Чому Наталка так на мене подивилась? — подумав Петрик.

Наступного дня приходить Петрик у школу й здає зошит. Дивиться вчителька в зошит Петрика, а в ньому нічого немає. Здивувалась учителька.

— Я ж задавала вправу, а ти, Петрику, її не виконав. Двійка тобі.

Коли Петрик побачив двійку, то здивувався: «Чому мені двійка?»

Він підійшов до Наталки:

— Привіт! Можна я візьму на секунду твій щоденник?

— Ну тримай! — сказала Наталка.

Дивиться Петрик у щоденник Наталки:

Тоді Петрик подивився у свій щоденник:

— Як я міг прослухати домашнє завдання?

Приходить додому і мамі двійку не показує. А мама сама заглянула в його зошит і каже:

— Петрику! Іди сюди!

Петрик приходить до мами, весь труситься і плаче.

— Мамо! Вибач! Я забув записати уроки! Я їх прослухав! — І плаче далі.

— Ну, сину, не плач.

— Я забув. Я більше так не буду!

— Добре. Пробачаю. Але щоб це був перший і останній раз!

— Я обіцяю, що тепер буду завжди записувати домашні завдання!

Приходить Петрик додому. Поїв і відразу сів робити уроки. І мама його похвалила.

— Петрику, невже ти змінився?

— Так, змінився! А все тому, що ...

За Владом Пухальським

188. 1. Хто головна дійова особа оповідання? Коли відбувалися описані події? Яка пригода трапилася з хлопчиком? Як ти закінчиш відповідь Петрика?

2. Розкажи, як змінювався настрій Петрика.

189. 1. Проведіть дослідження «Добір перевірних слів».

Крок 1. Випишіть з оповідання Влада Пухальського «Чому Петрик не зробив уроки» виділені слова.

Крок 2. Підкресліть букви, які позначають ненаголошені голосні в коренях слів.

Крок 3. Доберіть перевірні слова. Чи вдалося дібрати перевірні слова?

Крок 4. Зробіть висновок.

В українській мові є чимало слів з ненаголошеними [е], [и], написання яких не можна перевірити наголосом: секунда, черешня, математика. Це словникóві словá.

Написання таких слів перевіряй за орфографічним словником і запам’ятовуй.

2. Попрацюйте з орфографічним словником. Розгляньте малюнки. Запишіть нáзви за алфавітом.

190. Склади і запиши речення з двома словами (на вибір) з попереднього завдання.

191. Прочитай діалоги. Яких помилок припустилися діти? Запиши один з діалогів правильно. Доповни їх ще двома репліками. За потреби скористайся словами для довідки.

Слова для довідки: черевики, іграшки, серветки, виделки, сміття, чобітки, ганчірка, склянки, пилюка.

192. Прочитай і відгадай загадки.

✵ На болоті біля річки

виросли пухнасті свічки.

Забіжу я наперед —

це звичайний ... .

✵ У дорогу вирушаю,

щоб дістатись небокраю.

Я за ним, він — утікати,

не дається наздогнати.

✵ Маю жовтий вусок,

запашний колосок.

Буде з мене мука

й паляниця м’яка.

✵ Дивний журавель стоїть,

що нікуди не летить.

Можеш ти води напиться,

називається... .

193. 1. Склади і запиши речення з двома словами-відгадками (на вибір) із попереднього завдання.

2. Прочитай слова. Утвори і запиши словосполучення. За потреби перевіряй за орфографічним словником написання слів із пропущеними буквами.

Гл..бока  кв..ток

Дружний  кр..ниця

Проїзний  оч..рет

В..сокий  пш..ниця

Густа   кол..ктив

3. Виконай завдання на вибір.

ü Склади і запиши 3 речення зі словниковими словами (на вибір).

ü Добери і запиши по кілька спільнокореневих слів до 3-х словникових слів (на вибір).

194. Позмагайтеся, хто напише більше словникових слів за 5 хвилин.

195. 1. Прочитай вірш, уставляючи пропущені букви.

ОСТАННЄ ЯБЛУЧКО

Поорано поля й городи —

нема ст..жок.

У лузі корівчина бродить

і пастушок.

Д..рева голі й безпорадні,

бур’ян зачах.

А гарбузи — як на параді

по всіх дворах.

Вітрів скр..пучі переклички:

«Вперед! Вперед!..»

Останнє яблучко з к..слички

таке, як мед.

Наталка Поклад

2. Спиши. Підкресли орфограми.

196.

ЛЯЛЬКА

Субота... Вероніка збирала речі для дитячого будинку. Благодійністю вона займалася вже давно. То надішле гроші, то принесе діткам цукерки чи іграшки їм передасть. Жінка вважала, що кожна дитина заслуговує хоч на маленьку приємність. Вона дістала з комода стару ляльку. Коли Вероніка була малою, ніколи з нею не розлучалася. Згадалась їй одна не дуже приємна історія, пов’язана з цією іграшкою.

Було це, мабуть, у класі третьому... Вероніці «стукнуло» якраз дев’ять років. Батьки на день народження подарували Вероніці ляльку. М’яку, велику, з голубими очима та білими кісками. Звісно, дівчинка понесла її до школи. Подруги заздрісно поглядали на ляльку. Лише Катя щиро раділа за подругу. У чиїх тільки руках не побувала та лялька! Після третього уроку дівчинка вирішила взяти ляльку надвір. Та ляльки не було на місці. Ще раз перевіривши портфель, вона почала хвилюватись:

— Аліно Миколаївно! Здається, у мене вкрали мою нову ляльку!

Вони разом ще раз ретельно перевірили портфелик Вероніки. Та безуспішно.

— У класі завівся злодій, — сумно промовила Аліна Миколаївна.

Учителька зібрала учнів і кожного перепитала, чи брав хтось іграшку. Ніхто не зізнався у цій провині. Вона розуміла, що злодюжка навряд чи зізнається, проте варто було спробувати.

Вероніка була вкрай засмучена. Її нова лялька зникла, і хтозна, чи вона повернеться до неї. У кожній людині вона вбачала злочинця, втратила довіру до всіх...

На наступній перерві Вероніка зустріла в коридорі свою подружку Катю. В руці у неї була її лялька.

— Це ти її вкрала? — одразу запитала Вероніка.

— Ні! Я її забрала...

Вероніка вихопила ляльку і чимдуж побігла до Аліни Миколаївни.

Учителька вислухала розповідь дівчинки і була вкрай здивована вчинком Каті. Дівчина зі сльозами на очах запевняла, що це не вона вкрала ляльку. Але їй ніхто не повірив, бо всі бачили іграшку в її руках.

Дружба між дівчатами розпалася. Вероніка почала нацьковувати однокласників на Катю. їй було дуже прикро, і витримувати це було усе тяжче. Катя перейшла до іншої школи.

Згодом стало відомо, що ляльку вкрала Марічка. А Катя лише відібрала іграшку, щоб повернути подружці. У Марічки, напевно, прокинулась совість, і вона зізналася Вероніці у скоєному.

Вероніка зрозуміла, що спочатку потрібно було все з’ясувати, а потім приймати рішення... Так шкода було втраченої дружби... Вероніка вирішила попросити в Каті пробачення і будь-що повернути їхню дружбу!..

Уже доросла Вероніка із сумом глянула на ляльку. Нехай іншим вона принесе більше щастя!

За Софією Дяченко

197. 1. Чим особливий прочитаний тобою твір? Якою ти уявляєш Вероніку? Опиши її зовнішність та особистість (характер, поведінку). Що означає вислів совість прокинулася?

2. Чиї вчинки тебе вразили? Чим саме?

3. Яка головна думка оповідання?

198. 1. Обговоріть, хто може займатися благодійністю.

2. Прочитайте слова, чітко вимовляючи виділені звуки.

тя[ж]че

подру[ж]ка

злодю[ж]ка

3. Пригадайте, як вимовляють дзвінкі приголосні звуки в кінці складу, слова.

199. Проведи мовне дослідження «Вимова дзвінких та глухих приголосних звуків».

Крок 1. Прочитай слова.

ле[х]ко      ни[з']ко

про[з']ба     боро[д']ба

Крок 2. Які букви потрібно написати на місці звуків?

Крок 3. Як перевірити себе?

Крок 4. Зроби висновок.

Під час письма потрібно перевіряти позначення парних дзвінких і глухих звуків. Потрібно дібрати перевірне слово так, щоб після сумнівного приголосного був голосний звук: ле[х]ко — легенько, про[з']ба — просити, ни[з'] ко — низенько, Вели[ґ]день — великодній.

200. 1. Прочитай слова. Зверни увагу на вимову слів та їх написання.

2. Запиши правильно слова з попереднього завдання. Із двома з них (на вибір) склади і запиши речення.

201. Виконайте завдання на вибір.

ü Доберіть і запишіть спільнокореневі слова до слова вокзал.

ü Складіть асоціативну павутинку слів до слова вокзал.

202. 1. Добери і запиши антоніми до поданих слів.

Повільно —     гіркий —

загадка —    старший —

2. З парою слів (на вибір) з попереднього завдання склади і запиши речення.

203. Знайди і запиши відповіді на запитання (за оповіданням Софії Дяченко «Лялька»). Підкресли орфограми.

1. Скільки років виповнилося Вероніці? 2. Якою була лялька? 3. Що розуміла вчителька? 4. Про що шкодувала Вероніка?

204. 1. Розгляньте малюнок.

2. Складіть за малюнком розповідь (за потреби скористайтеся опорними висловами). Доберіть до неї заголовок.

Опорні вислови: урок інформатики, комп’ютерний клас, молодий учитель, цікаве завдання, правила безпеки, працюють за комп’ютерами.

205. Запиши складену розповідь.

206. Прочитай і відгадай загадки. Спиши три загадки (на вибір), допиши в дужках слова-відгадки. Підкресли орфограми.

1. Не кінь, не віл, а прив’язаний. 2. Хто всім нам хліб ділить? 3. Від хати до хати йде, а в хату не заходить. 4. Що мовчить, а розуму вчить? 5. Без рук, без олівця, малює без кінця. 6. Живе — летить, помре — біжить.