Тематичні фізкультхвилинки 3 клас - Л. Л. Шалімова 2018
Вправи для релаксації
Примітка. Дані ігрові вправи доцільно виконувати в супроводі тихої, спокійної та плавної музики. Педагог має говорити чітко, але тихо; розмірено, не поспішаючи.
Сонечко в серці
З одвічних часів існує сонце. Сонце світить усім, усіх любить і зігріває.
Давайте подумки створимо сонце в собі.
Ми заплющимо очі і уявимо в своєму серці крихітну зірочку.
Тепер глибоко вдихнемо і подумки спрямуємо на цю зірочку чарівний промінчик, який несе любов.
Помічаєте, як зірочка збільшилася?
Далі знову вдихнемо і спрямуємо на неї промінець миру. І зірочка знову збільшилася.
Простягнемо вперед руки. Візьмемо ще багато промінців: промінці доброти, здоров’я, радості, тепла, світла, ніжності...
О диво — наша зірочка стала такою величезною, як сонце!
Це сонце дарує тепло — усім-усім...
(Діти розводять руки в сторони.)
Чарівна Квітка Добра
Уявіть, діти, що казкова фея дарує вам чарівну Квітку Добра. Візьміть цю квіточку. Обережно покладіть її на долоні. Ви відчуваєте, як чарівна квітка зігріває вас: ваші руки, ваше тіло, вашу душу. Квітка Добра випромінює дивовижні пахощі. Вдихнемо їх. Вас ніби наповнює піднесений, гарний настрій. У вашому серці починає звучати приємна музика. І вам так хочеться її слухати. Ми подумки вселяємо добро і душевне тепло в своє серце.
Відчуваємо, як добро входить в нас і несе нам безмежну радість. У нас з’являються нові сили: сили здоров’я, щастя і радості. Ви відчуваєте, як ваше тіло наповнюється наснагою і радістю.
Так приємно вашому обличчю, так добре і радісно стає на душі!
Здається, що нас обвіває теплий, лагідний вітерець. Нам легко на серці і так хороше...
А тепер ми розплющимо очі. Подивимося довкола і пошлемо одне одному тільки добрі, світлі думки...
Півник-забіяка
Пригадаймо, діти, відому вам змалку казку «Котик і півник». Уявіть себе півником. Сталося так, що ви зі своїм другом котиком посварилися. Ви — півник, розлючений і роздратований. Вам дуже хочеться задати котику гарної прочуханки. Ваші крильця міцно стискаються в кулачки, всі м’язи напружуються від злості.
І щелепи зімкнені — в них також відчувається напруга.
(Діти мають сильно стиснути зуби.)
Від хвилювання перед бійкою півник навіть подих затамував...
(Учні в напруженому стані затримують дихання на кілька секунд.)
І раптом поглянув півник на свого друга котика і згадав, як той його завжди виручав із біди, рятував від лисиці. І стало півникові так соромно...
Ні, не варто битися! Видихнув півник, заспокоївся і розслабився. Тепер він помириться з котиком: адже будь-які непорозуміння можна вирішити спокійно.
Цікава ґава
Поверніть, діти, голову праворуч-ліворуч, щоб побачити якомога далі. Ви відчуваєте, що м’язи шиї сильно напружені. Це неприємно. Тепер подивімося вгору. Закиньте голову назад. Знову неприємно, навіть дихати важко. Але можна нашій шиї допомогти. Для цього ми розслабимося, уявивши себе казковою пташкою ґавою — дуже допитливою й цікавою.
Подивилась вліво ґава,
Подивилась ґава вправо,
(Повороти голови в сторони, шия напружена.)
Глянула вперед пташина,
(Діти витягають шию вперед.)
Потім трохи відпочила.
(Розслабляють м’язи шиї.)
Заспокоїлась була —
І шию роз-сла-би-ла...
(Похитують головою, шия не напружена.)
Стала дзьоба ґава драти,
(Максимально піднімають голову — вдих.)
Потім — дзьоба опускати.
(Опускають голову — повільний видих.)
І відчула зразу, певне,
Знов розслаблення приємне.
(Похитують головою, шия розслаблена.)
Ґава з гілки вниз зоріє —
Знов напружується шия,
(Учні опускають голову, шия напружена.)
Ось голівку підвела —
(Піднімають голову, дивляться прямо.)
І шию роз-сла-би-ла...
(Розслабляють м’язи шиї.)
Ґава вправам нас навчила —
Наші шийки відпочили!
(Діти похитують головою, шия розслаблена.)
Човник
Уявіть, діти, що ви — легкі човники з вітрилами. Ви випливли в безкрає море. У морі штиль, тиша...
(Учні підводяться, стають рівно біля парт.)
Та раптом налетів вітер...
Сильні хвилі стали гратися човником...
На хвилях човник став гойдатись —
Непросто човнику втриматись!
(Діти злегка погойдують тулубом в сторони.)
Праворуч човен нахилився —
Аби ж раптово не розбився!
(Нахиляються максимально вправо.)
Міцніше ногу притискаймо!
(Напружують праву ногу, з силою притискаючи її до підлоги.)
А іншу ногу — розслабляймо.
(Розслаблюють ліву ногу.)
Ось човен хилиться ліворуч —
Немає порятунку поруч!
(Нахиляють тулуб у протилежний бік.)
Ми ліву ногу притискаймо,
(Напружують ліву ногу.)
А іншу ногу розслабляймо!
(Розслаблюють праву ногу.)
І раптом відступили хвилі.
(Сідають за парти.)
Кладемо руки на коліна,
(Кладуть руки на коліна.)
Напруга зникла, відлетіла....
Ми розслабляємо все тіло...
(Розслаблюються.)
Ні, не втомились наші м’язи —
Їм легко, гарно стало зразу...
(Злегка похитують головою.)
Ми плавно, глибоко зітхнули —
Наснагу у собі відчули.
(Роблять глибокий вдих-видих.)
Маленька пташечка
Дітям пропонується уявити, що в них у руках — крихітна пташечка, тендітна й беззахисна.
В руки ми взяли пташинку —
Обережно, мов пушинку.
(Учні тримають кисті «човником», ніби в них є пташка.)
Вгору руки піднімаймо,
Пташку бережно тримаймо!
(Витягають руки долонями догори.)
Заспокоїти зуміймо —
Пташку подихом зігріймо!
(Підносять кисті до обличчя, роблять тривалий видих.)
Тихо пташку опускаймо —
Теплим серцем зігріваймо!
(Кисті біля грудей, діти по одному пальчику складають долоні.)
Піднесемо знов до неба —
Відпустити пташку треба!
(Піднімають руки, розкривають долоні.)
Пташка радісно злетіла —
В небі любо їй і мило!
(Піднімають голову, похитують нею, м’язи шиї не напружені.)
Ми зітхнули, усміхнулись —
До уроку повернулись.
(Глибокий вдих-видих.)
