Тематичні фізкультхвилинки 3 клас - Л. Л. Шалімова 2018

Українська мова
Фізкультхвилинки

Рідна і державна мова

Час устати дітям знову —

Вшанувати рідну мову!

(Учні встають з-за парт.)

Українська наша мова —

(Оплески.)

Гомінка, мов шум діброви.

(Нахили тулуба в сторони, руки підняті — «дерева».)

Лагідна і промениста,

(Оплески.)

Ніби сонечко іскристе.

(Потягування вгору.)

В рідній нашій Україні —

(Оплески.)

Кажуть: мова солов’їна.

(Змахи розведеними в сторони руками — «пташка».)

Рідна мова в нас — державна:

(Маршові кроки.)

Величава, горда, славна!

(Діти сідають за парти і сплескують у долоні.)

Слова ввічливості

Встаньмо, щоб відпочивати,

Й чарівні слова згадати!

(Діти підводяться, стають біля парт.)

Друзям всім «Привіт!» кажу я,

(Змах піднятою однією, потім іншою рукою.)

Сонцю «Здрастуй!» говорю я,

(Потягування вгору, голова піднята.)

А гостям: «Ласкаво прошу!» —

(Легкий уклін, руки вперед.)

Ці слова з нас знає кожен.

(Кроки з оплесками.)

Вибачайте, нас, звичайно,

(Учні знизують плечима, розводять руки в сторони.)

Та нам час вже до навчання!

(Займають місця за партами.)

Ознаки художнього тексту

Діти встали й пригадали,

Як художній текст читали.

(Учні виходять з-за парт.)

Лагідні слова знайшли там —

(Нахили голови в сторони.)

Стало тепло на душі нам!

(Розводять руки, потім складають їх на грудях.)

Образні знайшли звороти —

(Нахили голови в сторони.)

І відчули щирий подив!

(Стають на носки, знизують плечима.)

Відшукали й порівняння —

(Приставні кроки праворуч-ліворуч із оплесками.)

Повернулись до навчання.

(Діти повертаються на свої місця.)

Ознаки наукового тексту

Підведімось, діти, знову —

Текст згадаймо науковий!

(Діти стають поруч із партами.)

Стисло щось повідомляє,

(Похитують головою.)

В ньому порівнянь немає,

(Заперечні повороти голови.)

Він короткий, стислий дуже;

(Кроки на місці.)

Точний текст такий, мій друже.

(Оплески.)

За підручники сідаймо —

Його в книзі відшукаймо!

(Учні сідають за парти.)

Текст-розповідь

Наші діти рівно стали,

(Учні підводяться.)

Головою покивали.

(Нахили голови праворуч-ліворуч.)

Потім учні поплескали,

(Оплески над головою.)

Потім вправно пострибали.

(Стрибки.)

На носочках всі пройшлися,

(Кроки навшпиньках.)

Нахилились, підвелися.

(Діти нахиляють тулуб уперед, потім випрямляються.)

Потягнулись до хмаринки —

(Потягуються вгору.)

Ось вам текст фізкультхвилинки.

(Сідають на місця, складають долоні перед собою.)

Текст-опис

Зараз учням треба встати —

Клас у грі наш описати.

(Діти стають біля парт.)

Ми — школярики завзяті,

(Похитують головою, руки на поясі.)

Є в нас хлопці, є й дівчата.

(Почергово випрямляють руки в сторони.)

Ми — рухливі, спритні, дружні,

(Підскоки.)

Любимо гуляти дуже.

(Кроки на місці.)

Прокидатись звикли зрання,

(Учні потягуються вгору.)

Школу любимо й навчання!

(Повертаються на свої місця.)

Текст-міркування

Зараз, учні, час вставати —

Маємо поміркувати.

(Учні встають зі своїх місць.)

День сьогодні гарний, діти.

(Показують довкола себе.)

Так, по-перше: сонце світить.

(Піднімають голову та руки вгору.)

А по-друге: тиха днина,

(Нахили голови в сторони, руки за спиною.)

Вітерець спокійно лине.

(Кроки на носках.)

День погожий: хочуть діти

(Нахили голови в сторони, руки за спиною.)

Парком радо походити...

(Ходьба на місці.)

Та усупереч погоді

Час нам братись до роботи!

(Діти сідають за парти.)

Розповідні речення

Ми з-за парт усі встаємо,

Кілька речень наведемо.

(Діти підводяться, стають на проході.)

Подивився вгору клас,

(Похитують піднятою головою.)

Потягнулись учні враз.

(Потягуються.)

Потім трохи походили,

(Кроки на місці.)

Всі, мов пташки, полетіли.

(Легкий біг зі змахами рук.)

Висловили ми думки —

(Глибоко видихають-видихають.)

Тож до праці, діточки!

(Повертаються на місця за партами.)

Питальні речення

Встаньте, діти: завітали

Речення до нас питальні.

(Учні встають з-за парт.)

Де у нас у класі стеля?

(Піднімають голову, простягають руки вгору.)

Хто бадьорий та веселий?

(Змахують перед собою.)

До снаги вам пострибати?

(Стрибки.)

Вмієте ви крокувати?

(Кроки на місці.)

Як літає птах сорока?

(Біг на носках зі змахами рук.)

А кому — час до уроку?

(Діти сідають рівно на свої місця.)

Спонукальні речення

Нумо, діти, всі вставайте,

Рухи-вправи починайте!

(Діти стають біля парт.)

Гарно, учні, потягніться

(Потягуються.)

Та швиденько поверніться!

(Повороти тулуба й голови в сторони.)

У долоні поплескайте!

(Оплески.)

Наче білки, пострибайте!

(Стрибки.)

Покажіть веселий вітер...

(Погойдування тулуба праворуч-ліворуч зі змахами рук.)

Та й за парти сядьте, діти!

(Учні повертаються за парти.)

Звертання

Встаньте, учні, відпочити,

Ще й звертання повторити.

(Учні підводяться.)

— Сонечку, сильніше грій!

(Похитують піднятою головою.)

— Деревце, рости мерщій!

(Стають на носки, простягають руки вгору.)

— Друже мій, пішли гуляти!

(Ходьба на місці.)

— Нумо, діти, крокувати!

(Маршові кроки.)

— Школярі, ви відпочили?

(Діти стверджувально кивають головами.)

Тож до праці швидко сіли!

(Сідають на місця.)

Зв’язок слів у словосполученнях, реченнях

Встали ми відпочивати —

Слів сполучення згадати.

(Діти встають із місць.)

Зіронька...

(яка?) ясна.

(Простягають руки вгору.)

Пісенька...

(яка?) сумна.

(Нахили голови в сторони.)

Діти...

(Що роблять?) ідуть.

(Кроки на місці.)

Квіти...

(Що роблять?) ростуть.

(Нахил тулуба вперед.)

Оплески...

(які?) привітні.

(Оплески.)

Молодці! Сідаймо, діти!

(Учні сідають за парти.)

Однорідні члени речення

Пружно підвелися діти,

(Учні встають біля парт.)

Стали рухатись, ходити.

(Кроки на місці.)

Ми — дівчата та хлоп’ята,

(Почергове випрямлення рук у сторони.)

Легко, гарно нам стрибати.

(Підскоки.)

Ми — допитливі й цікаві,

(Почергове випрямлення рук угору.)

Дружно, радо поплескали.

(Оплески над головою.)

Ми зітхнули, відпочили —

(Глибокий вдих-видих.)

Залюбки за парти сіли.

(Діти повертаються на свої місця.)

Пряме і переносне значення слів

Всі з-за парти ми встаємо,

В світ цікавих слів підемо!

(Діти підводяться й крокують.)

Коси гострими бувають.

(Імітують працю косаря.)

Гострий зір орли всі мають.

(Випрямляють руки в сторони.)

Гострий біль — коли впаду я.

(Присідають, потирають коліна.)

Гострий перець — не смакує.

(Заперечні жести головою і руками.)

Діти вуха нагострили —

Працювати далі сіли!

(Учні займають місця за партами.)

Слова, що мають кілька значень

Час настав відпочивати

І до гри вам, діти, стати!

(Учні встають з-за парт.)

Дощик йде — він капотить,

(Піднімають руки, струшують кистями, опускають їх.)

Йде годинник — цокотить.

(Нахили голови в сторони, руки на поясі.)

Я йду — кроками ступаю,

(Ходьба на місці.)

Час іде — біжить, минає.

(Легкий біг.)

Швидко плине час, нівроку, —

Отже, сядьмо до уроку!

(Діти сідають за парти.)

Слова з однаковим звучанням та різними значеннями

Нумо встаньте, дітвора!

Знову нас чекає гра!

(Діти залишають свої місця, стають на проході.)

Є у Олі батько й мати.

(Почергово випрямляють руки вперед.)

Добре вірних друзів мати.

(Оплески над головою.)

Їжачок грибочки ніс.

(Кроки-дріботіння.)

У Сірка — чутливий ніс.

(Глибокий вдих-видих.)

Місяць в небі нам світив,

(Діти стають на носки, похитують головою.)

Місяць вересень вже сплив.

(Знизують плечима.)

А уроку — ще не край:

До роботи ти сідай!

(Повертаються на свої місця.)

Синоніми

Діточки з-за парт устали,

Бо розминки мить настала!

(Учні підводяться.)

Помандруймо, погуляймо,

(Кроки на місці з енергійними рухами рук.)

Пострибаймо, поскакаймо —

(Стрибки з оплесками.)

По доріжці, по стежині!

(Підскоки з ноги на ногу.)

Жваві ми, швидкі, активні!

(Змахи піднятими руками.)

Ми синоніми згадали —

Знов навчатись посідали.

(Діти займають місця за партами.)

Антоніми

Встаньмо на розминку з вами

З протилежними словами!

(Діти стають рівно біля парт.)

Вище голову тримай,

(Піднімають голову, витягаючи шию.)

Нижче, нижче присідай!

(Присідають — підводяться.)

Руки вгору — руки вниз!

(Піднімають — опускають руки.)

Піднімися — опустись!

(Стають на носки, потім опускаються на всю ступню.)

Не перерва ще у нас:

(Притупують, заперечно змахуючи руками.)

Йде урок — до праці час!

(Сідають за парти.)

Фразеологізми

Клас устав, не ловить ґав —

Та й розминку розпочав.

(Учні встають зі своїх місць.)

Старанність у учнів є —

(Нахили голови праворуч-ліворуч.)

Байдиків ніхто не б’є!

(Заперечні повороти голови.)

Ми навчаємось, як слід:

(Оплески над головою.)

Двійок в нас — наплакав кіт!

(Розводять руками.)

Ніс ми вгору не деремо,

(Діти притупують однією ногою.)

В школі носом не клюємо!

(Притупують другою ногою.)

Гру-спочинок закінчили —

До уроку зразу сіли!

(Повертаються на свої місця.)

Корінь слова. Спільнокореневі слова

Зараз час устати, діти, —

Корінь слова повторити.

(Діти встають з-за парт.)

Він однаковий в словах:

(Розводять руки в сторони.)

Пташеня, пташина, птах;

(Змахують руками, ніби птах крилами.)

Сніговий, снігурка, сніг;

(Плавно піднімають — опускають руки.)

Біговий, пробігти, біг;

(Легкий біг на місці.)

Подих, дихання, вдихати...

(Глибокий вдих-видих.)

Праця і попрацювати!

(Учні повертаються за парти.)

Чергування приголосних

([г], [к], [х] із [ж], [ч], [ш], із [з’], [ц’], [с’])

Наші учні підвелись

І до гри разом взялись!

(Учні підводяться.)

Книга ось, казки — у книзі.

(Виставляють долоні перед собою, напружуючи спину.)

Стріха, ластівка ж — у стрісі.

(Піднімають руки і змахують ними.)

Рух люблю я, часто — в русі.

(Підскоки з ноги на ногу.)

Друг я вам — мої ви друзі.

(Діти показують довкола себе.)

Ось рука, а м’яч — в руці.

(Імітують гру з м’ячем.)

Все, сідайте, — молодці!

(Сідають за парти.)

Вимова та правопис ненаголошених е, и в корені слова, що перевіряються наголосом

Відпочити ми устали —

(Діти встають зі своїх місць.)

Та й у ліс покрокували.

(Ходьба на місці.)

Скрізь листóчки тут барвисті —

(Нахили голови в сторони.)

Осінь розсипає лúстя.

(Кроки на носках зі змахами рук.)

Ось кленóвий лист — із клéна.

(Діти повертаються праворуч, випрямляють руку вправо.)

Ось із вúшні лист — вишнéвий.

(Ті самі рухи в інший бік.)

З верб летять листки вербóві...

(Кроки на носках зі змахами рук.)

Ми ж — до праці вже готові!

(Учні займають місця за партами.)

Префікси, співзвучні з прийменниками

Всі погратися встаємо —

В казку сонячну підемо.

(Учні стають рівно біля парт.)

Ясне сонечко на небі —

(Похитують піднятою головою.)

Всіх нагріло так, як треба.

(Потирають себе по плечах.)

Ми до нього дотягнулись,

(Піднімають руки вгору.)

До проміння доторкнулись.

(Стають на носки, потягуються вище.)

Сонце хоче вже спочинку,

(Оплески праворуч та ліворуч від себе.)

Заховалось за хмаринку.

(Діти відводять руки за спину, прогинаються.)

Нам же треба працювати —

До навчання час вертати!

(Повертаються за парти.)

Роль суфіксів. Утворення зменшувально-пестливих слів за допомогою суфіксів

Дружно встанемо ми з вами —

Нумо гратись зі словами!

(Діти підводяться.)

Дуб, як молодий, — дубочок.

(Піднімають — опускають руки.)

Гриб, коли малий, — грибочок.

(Нахиляють тулуб уперед, випрямляються.)

Вітер тихий? Так, тихенький!

(Злегка погойдують тулубом праворуч-ліворуч.)

Мама рідна? Так, рідненька!

(Розводять руками, потім обхоплюють ними плечі, похитуючи головою.)

Лагідні слова назвали —

І за парти посідали.

(Учні сідають на місця.)

Іменник як частина мови. Іменники-істоти

Підведімось, щоб пограти

Та іменники назвати!

(Учні встають із місць.)

Хто? — Хлоп’я, дівчатко,

(По черзі випрямляють руки в сторони, повертаючи голову.)

Жабеня, зайчатко.

(Стрибки.)

Хто? — Лисичка, кіт, єнот —

(Кроки на носках.)

Це слова — назви істот.

(Оплески над головою.)

Діти всі це зрозуміли —

Працювати знову сіли.

(Діти повертаються на свої місця.)

Іменники-неістоти

Дружно гратися вставаймо —

Назви неістот згадаймо!

(Діти встають з-за парт.)

Що? — Стіна, віконце.

(По черзі випрямляють руки в сторони.)

Що? — Хмаринка, сонце.

(Потягуються вгору, стаючи на носки.)

Що? — Долоньки, руки.

(Плескають у долоні.)

Що? — Промова, звуки.

(Погойдують тулубом, приставляючи долоню до вуха.)

Що? — Ходьба, стрибання.

(Крокують, потім підстрибують.)

Що? — Урок, навчання.

(Сідають рівно за парти.)

Поняття предметності (спосіб утворення іменників від дієслів)

Відпочити в час уроку

Мить настала, діточки!

(Учні підводяться.)

Ми крокуємо — це кроки.

(Ходьба на місці.)

Всі стрибають — це стрибки.

(Стрибки.)

Всі махають — роблять змахи.

(Змахи піднятими руками.)

Нахилились — ось і нахил.

(Діти нахиляють тулуб уперед, потім випрямляються.)

Потягнулись — потягання...

(Потягуються вгору, стаючи на носки.)

Та й вернулись до навчання!

(Повертаються за парти.)

Рід іменників

Підвестися, друзі, слід —

Повторити слово «рід»!

(Діти стають біля парт.)

Моє — небо, сонце, світло.

(Потягуються вгору.)

Воно — сало і повидло.

(Погладжують себе по животу, прогинаючи спину.)

Моя — вулиця, стежина.

(Кроки на місці.)

Вона — дівчинка, дитина.

(Почергове випрямлення рук у сторони.)

Мій — це рух, підскок, стрибок.

(Стрибки.)

Він — підручник, труд, урок!

(Учні сідають за парти, склавши руки перед собою.)

Змінювання іменників за числами (однина та множина)

Рівно станьте, друзі, час нам відпочити.

І у грі про числа наша мова піде!

(Учні підводяться з місць.)

Однина — дитина, множина — це діти.

(Показують на себе, потім довкола, прогинають спину.)

Однина — це квітка, множина — це квіти.

(Погойдуються праворуч-ліворуч, кисті в «ліхтариках».)

Однина — це стежка, множина — стежки.

(Ходьба на місці.)

Однина — це лялька, множина — ляльки.

(Учні крокують, не згинаючи рук та ніг.)

Однина — одне щось, множина — багато.

(По черзі випрямляють руки в сторони.)

Ми пограли добре — час попрацювати!

(Повертаються на свої місця.)

Прикметник як частина мови

Встаньте, хто прикметник знає,

Що ознаки називає!

(Діти підводяться й виходять з-за парт.)

Ніч яка? — Ясна, темненька.

(Похитують піднятою головою.)

Піч яка? — Жарка, тепленька.

(Простягають уперед руки, потирають долонями.)

Дощ який? — Густий, краплистий.

(Струшують кистями піднятих угору рук.)

Сніг який? — Пухкий, іскристий.

(Кроки на носках із плавними змахами рук.)

Крок який? — Бадьорий, жвавий.

(Марширують.)

А урок який? — Цікавий!

(Сідають за парти.)

Уживання прикметників у загадках

Встаньмо, хлопчики й дівчатка,

Та й покажемо загадку!

(Учні встають з-за парт.)

Куцохвостий, гарний, милий,

(Похитують головою, відвівши руки за спину.)

Влітку — сірий, взимку — білий,

(Повороти тулуба в сторони з розведенням рук.)

Спритний дуже та меткий,

(Підскоки.)

Несміливий, боязкий.

(Діти обхоплюють себе за плечі, зображуючи страх.)

Всі зайчиська упізнали —

(Оплески.)

До уроку посідали.

(Займають місця за партами.)

Родові закінчення прикметників

Фізкультпаузу зробімо,

Та мандрівку уявімо!

(Учні стають біля парт.)

Небо — синє та прозоре,

(Потягуються вгору, піднімають голову.)

Шлях — далекий, неозорий.

(Простягають руки вперед, злегка нахиляючись.)

Стежка — довги та вузеньки.

(Кроки на місці.)

Ми — бадьорі й веселенькі.

(Підскоки з оплесками.)

А навчання в нас — важливе,

Тож до справ ми знову сіли.

(Діти повертаються на свої місця.)

Дієслово як частина мови

Устаньте, учні, відпочити

Ще й дієслово повторити!

(Діти підводяться з місць.)

А дієслово — кожен знає —

(Похитують головою.)

Предмета дію називає.

(Погойдують тулубом.)

Таку, наприклад: що робити?

(Простягають руки вперед, витягаючи шию.)

Гуляти, гратися, ходити.

(Кроки на місці.)

Що робить сонце? Світить, гріє.

(Потягування вгору.)

Що роблять діти всі? Радіють.

(Оплески.)

Розминку школярі скінчили,

За парти тихо, дружно сіли.

(Учні повертаються за парти.)

Зв’язок дієслова з іменником

Учні що зробили? — встали,

(Учні встають з-за парт.)

Головою похитали.

(Нахили голови праворуч-ліворуч.)

Руки роблять що? Махають,

Ясне сонечко вітають.

(Перехресні змахи рук над головою.)

Ніжки роблять що? Тупочуть,

(Притупування.)

Ще й стрибають, коли хочуть.

(Стрибки.)

Зараз діти що зробили? —

Відпочили і присіли.

(Діти повертаються за парти.)

Дієслова-антоніми

Ми стомились працювати —

Встанемо відпочивати.

(Діти виходять з-за парт.)

Руки вгору піднімаймо,

(Потягуються вгору.)

А тепер їх опускаймо.

(Опускають руки.)

Всі завзято крокували,

(Ходьба на місці.)

А тоді — спинились, стали.

(Учні стають рівно, плескають у долоні.)

Ми присіли — підвелися,

(Присідають та встають.)

До роботи знов взялися!

(Займають місця за партами.)

Часові форми дієслів

Вранці школярі проснулись,

(Учні підводяться.)

Позіхнули, потягнулись.

(Позіхають, потягуються.)

Зараз всі відпочивають:

(Показують довкола себе.)

І стрибають, і плескають,

(Стрибки з оплесками.)

І махають, і тупочуть —

(Діти притупують, змахуючи руками.)

Дуже рухатися хочуть!

(Легкий біг на місці.)

Як пограємось друженько,

(Глибокий вдих-видих.)

Зразу сядемо рівненько.

(Учні сідають за парти, руки складають перед собою.)

Встигли всі зробити вправи,

Працюватимемо жваво.

(Кивають головою.)

Написання не з дієсловами

Як на місці не сидиться, —

Не лінуйтесь, підведіться!

(Діти встають з-за парт.)

Голови не опускайте,

(Погойдують піднятою головою.)

Та не стійте — пострибайте!

(Стрибки.)

Позіхати не годиться!

(Повертають голову, притупуючи.)

Будьте дружні — несваріться!

(Привітально змахують руками.)

Не забули відпочити,

(Руки піднімають — вдих, опускають — видих.)

А тепер — до праці, діти!

(Учні сідають за парти.)

Складання розповіді «Мої літні канікули»

Підведіться, любі діти!

Незабаром — час канікул!

(Учні виходять з-за парт і плескають у долоні.)

Певно, хтось в село поїде

(Похитують головою.)

До бабусі і до діда.

(Повороти тулуба з відведенням руки в сторону.)

Буде влітку засмагати,

(Діти потягуються вгору.)

В річці плавати-пірнати.

(Зображують плавання.)

Хтось до лісу піде знову,

(Ходьба на місці.)

Адже там гриби чудові.

(Учні присідають.)

Ми помріяти зуміли,

(Підводяться.)

А тепер за парти сіли.

(Сідають на місця.)