Збірник переказів з української мови 1-4 класи - Н. П. Кидисюк, Т. Б. Хомуленко 2019

Матеріал для проведення аудіювання
4 клас

ДИВОВИЖНИЙ СТРИБОК

Одного разу четверо друзів: кенгуру, жабка, коник і блоха пішли на прогулянку до лісу. Там весело бавилися, грали в довгі лози, аж поки не настав час вертатися додому.

— Ходімо сюди, — запропонував кенгуру й показав на південь.

— Ні, додому треба йти туди, — заперечив коник і показав на захід.

— Ні, сюди, — сказала жабка, показуючи на схід. Блоха, яка була серед них найрозумніша, не сказала нічого, хоч почала вже непокоїтись, бо зголодніла й хотіла додому на підвечірок.

— Якби тільки побачити мою хатку, — сказав кенгуру. — Тоді вже нам недалеко.

— Кенгуру, — сказала блоха, — чому б тобі не підстрибнути високо над деревами? Може б, ти нагледів свою хатку, і ми б знали, куди йти.

— Добре, — сказав кенгуру. — Я спробую.

Він стрибнув високо-високо, але до верхів’я дерев не доскочив. Отож своєї хатинки побачити не зміг. Тоді жабка стрибнула дуже високо, але до верхів’я дерев не дістала. Третім стрибав коник. Він стрибнув дуже-дуже високо, та до верхів’я дерев не доскочив. Настала черга блохи. Вона кілька разів підскочила, а тоді повернулася до інших і промовила:

— У мене є план: я сяду на голову коникові, коник сяде на голову жабці, жабка на голову кенгуру. І тоді кенгуру якомога вище підстрибне. Коли він буде якнайвище, з його голови підстрибне жабка якомога вище. Коли ж вона буде якнайвище, тоді якомога вище підстрибне коник. А коли якнайвище підстрибне коник, тоді підстрибну якомога вище я. Тоді вже, певно, я побачу хатку кенгуру, і ми знатимемо дорогу додому.

— Яка ж ти мудра! — сказав коник.

І блоха стрибнула на голову коникові, а коник — на голову жабці, жабка — на голову кенгуру.

— Бачу, бачу хатку кенгуру! — крикнула блоха й показала на північ.

Отож усі четверо подалися на північ і скоро дісталися до хатинки кенгуру.

Мама кенгуру давно вже приготувала підвечірок. Було дуже хороше! Усі сиділи за столом і навперебій розповідали мамі кенгуру про свій дивовижний стрибок.

(За Д. Біссетом)

1. Скільки друзів пішло на прогулянку?

а) троє;

б) п’ятеро;

в) четверо.

2. Куди пішли на прогулянку тваринки?

а) до парку;

б) до лісу;

в) до річки.

3. Де була хатка кенгуру?

а) на сході;

б) на півдні;

в) на півночі.

4. Хто запропонував кенгуру підстрибнути?

а) блоха;

б) коник;

в) жабка.

5. Запиши, у якому порядку стрибали тварини, щоб побачити хатку кенгуру.

6. Хто був найрозумнішим серед тварин?

7. Хто зустрічав друзів удома? Що для них було приготовано?

8. Визнач і запиши, до якого жанру належить прочитаний твір. Доведи свою думку.

ВЕДМІДЬ І ПАВУЧОК

(українська народна казка)

Одного разу ведмідь заліз у свій барліг і міцно заснув. А коли прокинувся, то побачив, що по його лапі повзе павучок.

— Що це ти собі надумав? По мені, ведмедеві, лазити?! — розсердився на павучка і хотів його вбити.

— Даруйте, дядьку, я більше не буду, — почав благати павучок ведмедя. — Відпустіть мене, я вам ще в пригоді стану.

— Чим же ти, дрібнота, можеш мені послужити? — здивувався старий ведмідь. — Яка може бути з тебе поміч?

Але все-таки пожалів маленького і відпустив.

Через деякий час у ліс прийшли мисливці. Ходять, блукають, а дичини нема. Хотіли вже додому повертатися, несподівано натрапили на сліди ведмедя. Бідний ведмідь не знав куди подітися. Як раптом угледів під величезною скелею яму і скочив туди.

Павучок це бачив і одразу про все здогадався. Поліз скоренько до тієї ями і швидко обснував її густою павутиною. Потім став чекати, що буде далі. Прибігли мисливці й стали неподалік від скелі.

— А може, наш бурмило сидить у тій ямі, що під скелею? — сказав один з мисливців.

— Туди він не міг залізти, — озвався другий мисливець. — Хіба ти не бачиш — там повно павутиння. Якби ведмідь заліз туди, то павутиння порвав би.

— Це правда! — підтвердили інші мисливці.

Постояли, покрутилися та й пішли далі.

А старий бурмило сидить собі тихенько в тій ямі й від страху ані живий, ані мертвий. І сидів там довго-довго. А врешті вирішив визирнути. Лізе ведмідь з тієї ями й очам своїм не вірить — яма поснована густим павутинням, а павучок гойдається на ньому і сміється.

— Бачите, дядьку. Якби не моє павутиння, то вас давно не було б на світі. Ви мене тоді пожаліли, то і я вас пожалів. Як кажуть: «Старе добро не забувається».

— Щиро тобі дякую, павуче, що ти врятував мене від смерті, — відповів зі сльозами на очах старий ведмідь.

Відтоді ведмідь ставився до павучка з великою повагою і вдячністю.

1. Кого побачив ведмідь, коли прокинувся?

а) павучка;

б) мисливців;

в) диких звірів.

2. Що ведмідь хотів зробити з павучком?

а) відпустити;

б) вбити;

в) залишити в себе.

3. Чому ведмідь відпустив павучка?

а) бо він не їсть павуків;

б) бо знав, що павучок стане йому в пригоді;

в) бо павук дуже благав ведмедя.

4. Яка біда трапилася з ведмедем?

а) потрапив у пастку;

б) на нього почалося полювання;

в) поранив лапу.

5. Де ведмідь сховався від мисливців? Запиши.

6. Чому мисливці не знайшли ведмедя? Запиши.

7. Поміркуй і запиши, чому павучок урятував ведмедя від мисливців.

8. Запиши, яка головна думка казки.