Збірник переказів з української мови 1-4 класи - Н. П. Кидисюк, Т. Б. Хомуленко 2019
Матеріал для проведення аудіювання
2 клас
ДІВЧИНКА Й СИНИЧКА
Настала холодна зима.
Наталка повісила на яблуньку годівницю для синички. Дівчинка приносила їй смажене конопляне сім’я. Синичка завжди чекала на дівчинку. Наталка радісно усміхалася, а синичка співала їй пісеньку і клювала сім’я.
Весною синичка сказала дівчинці:
— Тепер не принось мені сім’я. Я сама знайду собі, що поїсти. До побачення — до зими!
— До побачення, синичко.
Знову настала зима. Все замело снігом. Прилетіла синичка до годівниці, а там сніг.
Тривожно стало синичці. Питає вона яблуньку:
— Яблунько, скажи, чого немає Наталки? Невже вона забула про мене?
— Ні, не забула. Вона нездужає.
Тяжко стало на душі в синички. Сіла вона на гілці й думає: «Полечу до дівчинки. Треба чимось її потішити. Понести їй подарунок. Але ж де я візьму той подарунок? Кругом сніг, сніг, сніг...»
І тоді надумала синичка понести Наталці пісню.
Прилетіла до її дому, залетіла у кватирку, сіла біля Наталчиної постелі й заспівала.
Наталка так і звеселіла.
(За В. Сухомлинським)
— Завдання до тексту
1. Що Наталка повісила для синички?
а) хатинку;
б) годівничку;
в) тепле гніздечко.
2. Що дівчинка приносила синичці?
а) борщ;
б) конопляне сім’я;
в) крихти хліба.
3. Про що синичка дізналася від яблуньки?
а) Наталка не хоче годувати синичку;
б) Наталка забула про синичку;
в) Наталка нездужає.
4. Що синичка принесла дівчинці?
а) зернятко;
б) пісню;
в) квіточку.
5. Коли Наталка підгодовувала синичку?
6. Що синичка сказала дівчинці весною?
7. Від чого на душі в синички стало тяжко?
8. Що відчула Наталка, коли синичка принесла свій подарунок?
ПЕРШЕ ЯБЛУЧКО
(текст для аудіювання в кінці І семестру)
Довго не родила яблунька. Десять років росла, розвивалася, а яблук не давала. Діти не могли дочекатися, коли ж з’являться яблучка. І цвітіння дерев закінчилося, а яблунька собі росла.
Улітку з-під листочків раптом зажовтіли три яблучка, ніби хтось їх причепив туди. Так зуміли вони заховатися під листочками.
Скільки радості вони принесли дітям! Яблучка підростали, робилися більшими. Ніхто не наважувався їх зривати, всі хотіли дочекатися, коли ж вони доспіють.
Одного разу піднявся сильний вітер і зірвав два яблучка. Вони самотньо лежали у траві. А одне залишилося на дереві. Діти чекали, коли ж воно доспіє.
І ось настав час його зривати. Усі притихли, чекають і пильно стежать, як мама обережно знімає яблучко. Спочатку уважно його роздивилися, а потім розрізала яблучко на рівні частки і роздала всім по шматочку. Яке ж воно було соковите та солодке! Смачнішого яблука діти ще не їли!
Рости, яблунько, принось нам радість!
— Завдання до тексту
1. Скільки років не родила яблунька?
а) один рік;
б) десять років;
в) сто років.
2. Коли на яблуньці помітили три яблучка?
а) влітку;
б) навесні;
в) восени.
3. Що зробив сильний вітер?
а) зламав яблуньку;
б) зірвав листочки;
в) зірвав два яблучка.
4. Яким було на смак достигле яблучко?
а) кислим;
б) солодким;
в) кисло-солодким.
5. Чи наважилися діти зірвати три яблучка? Чому?
6. Хто знімав достигле яблучко з дерева?
7. Що зробили із цим яблучком?
8. Чи було достигле яблучко смачним? Як про це говориться в оповіданні?
П’ЯТЬ ДУБКІВ
(текст для аудіювання в кінці року)
Дмитрик і Сергійко ходили з учителем до лісу. Вчитель викопав їм по три маленькі дубочки й сказав:
— Несіть додому, посадіть біля хати.
Приніс Дмитро, викопав ямку, посадив дубок. Узяв другий дубок, глянув, і здалося йому, що корінець кволий.
Викинув Дмитрик того дубка на дорогу. Глянув на третій дубок.
І здалося Дмитрикові, що гілочки в нього слабкі.
Викинув Дмитрик і того дубка на дорогу.
А Сергійко посадив свої три дубки, виходить на дорогу, аж бачить: два саджанці у пилюці лежать. Підняв їх, посадив поряд із тими трьома дубками. Поливає Сергійко дубки, ростуть вони, зеленіють.
А Дмитрик забув про свій дубок. Засохло маленьке деревце.
Минуло багато років. Стали Дмитро і Сергій дорослими людьми.
У Дмитра вже синок є — Дмитрик, а в Сергія — Сергійко.
Питається якось Дмитрик у батька: «Тату, чому біля Сергійкової хати росте п’ять дубів, а біля нашої жодного немає?»
Мовчить батько. Мовчить.
(В. Сухомлинський)
— Завдання до тексту
1. По скільки дубків учитель викопав хлопчикам?
а) по три;
б) по п’ять;
в) по одному.
2. Де хлопчики посадили дубки?
а) у лісі;
б) біля школи;
в) біля своїх хат.
3. Що сталося із дубком Дмитрика?
а) деревце виросло;
б) деревце засохло;
в) деревце замерзло.
4. Як дорослий Сергій назвав свого сина?
а) Сергійко;
б) Дмитрик;
в) Михайлик.
5. Чому Дмитрик викинув на дорогу другий дубок?
6. Що Сергійко зробив із викинутими дубками?
7. Що запитав Дмитрик у батька?
8. Яку відповідь дав сину батько?