#Щоденні «5». Тексти для слухання НУШ. 4 клас - Лиженко В. І. 2017

3 місяць. Чарівні перетворення

Із журналу

За добу в людини в середньому виділяється 0,5-2 л слини.

Поки їжа в роті не змочиться слиною, людина не зможе відчути її смак.

Якби в нас не було слини, то розвинулася б сухість у роті, через яку вже через 3-6 місяців виникло б множинне ураження зубів карієсом.

За нестачі або відсутності слини ускладнюються пережовування і ковтання їжі. Слина має непростий склад і виконує різноманітні функції. З-поміж найбільш важливих із них: травна, антибактеріальна, зволожувальна, захисна, антикарієсна.

Завдяки слині формується харчова грудка і полегшується ковтання.

Слина відіграє важливу роль під час мовлення: її наявність забезпечує вільний рух язика і губ у ротовій порожнині.

Завдяки вмісту ферментів у слині процес перетравлювання їжі починається вже в роті. Також і смакове сприйняття їжі можливе завдяки наявності слини.

? Що цікавого ви дізналися про слину?

Тетяна Чорновіл

Зубаста страшилка

Найбільше в світі Юрко любить мандрувати. Правда, мандрує здебільшого біля екрана телевізора. Де тільки не побував він з вірним другом теликом: у джунглях і в пустелі; на річках і в океанах. А от коли почалися канікули, довелося помандрувати до бабусі у село. У бабусиному садку та на городі росте багато всякої смакоти.

— Лягай спати, Юрку, завтра зранку будемо полуниці на варення збирати. Тільки не забудь умитися та почистити зуби, — бабуся пішла в хатину, а Юрко знехотя підійшов до умивальника біля полуничної грядки. На поличці стояв невеличкий стаканчик з тюбиком зубної пасти та новенькою щіткою.

— І тут немає спокою. Набридло щодня чистити зуби. Нехай будуть канікули і для зубів! — Юрко покрутив щітку в руках, а пасту після деяких вагань закинув у траву.

— Ой! Ой! Що ж ти накоїв? Тепер той страшко нападе! — Юрко обернувся на переляканий писклявий голосок і не повірив своїм очам — зубна щітка ожила і перетворилася на невеличку чарівну фею.

— Без диво-пасти нам його не здолати! — фея показала на лопухи за умивальником. І справді, один з листків захитався і з-під нього стало виповзати щось чорне та волохате.

— Бабусю! — щосили закричав Юрко, а страшко з довгим носом та злими очами голосно чхнув і бридко зареготав, вищиривши рідкі гнилі зуби.

— Не кричи, не почує! Я її зачарував. А тепер нападу на твої зуби! Я — Кар-р-рієс!!!

— Тікаймо!!! — пискнула зубна фея. — Я згадала, як можна перемогти це страхіття — треба відшукати найкращого у світі зубастика. Правда, не знаю, хто він і де живе, бо ще зовсім новенька фея, — пищала чарівниця.

Юрко глянув на цуцика, що саме визирнув з-за лопухів. Зуби в цього приблуди наче й чималі, та до найкращого зубастика йому далеко.

— Якби ми були в Індії, — згадалася раптом одна з мандрівних телепередач, — то знайшли б там слона. Він і сам величезний, і зуби, мабуть, має найбільші... — замислився вголос Юрко.

— Я маю чарівні крила, — пропищала фея. — Хапайся мерщій за мене та тримайся міцно!

Тієї ж миті фея стала стрімко рости. Разом з нею рвонулися до неба лопухи і ніжки умивальника, а товсті як дерева стебла трави намагалися збити з ніг. Фея підхопила Юрка і вони полетіли.

— Я зробила тебе маленьким. Як знайдемо найкращого зубастика, чари зникнуть і станеш таким, як був раніше, — пояснила летюча чаклунка.

? Яка біда трапилася з Юрком? Хто допомагав йому?

? Чи можуть бути «канікули для зубів»?

Тетяна Чорновіл

Зубаста страшилка

(продовження)

Не встиг Юрко й оком моргнути, як перед ним замерехтіла далека Індія. Він добре пам'ятав цю прекрасну країну з телепередач. Ось вони! Стадо слонів купалися та відпочивали біля річки. Фея опустилася на спину одного з них і почала розпитувати про зуби. Юрко вже й не дивувався, що розуміє їхню розмову.

— Може, ми й найбільші зубастики, — повідав балакучий слон, — та не найкращі. Якщо не рахувати бивнів, то в нас усього по два зуби знизу і згори. Та й піклуємось ми про них не дуже: як зітруться ці — виростуть інші. Нам більше й не треба. Зубастики з нас нікудишні. Та якось свояки з Африки писали, що у річці Ніл водяться крокодили. Ото вже зубасті! Що хочеш перекусять!

Останніх слів Юрко вже не чув, бо фея знову злетіла. Попереду гаряча Африка з великою річкою Ніл. Крокодили повідкривали страхітливі пащі! Добре, що з феєю нічого боятися.

— Так, ми великі й ненажерливі! — похвалився один із зубастих мешканців Нілу. — У кожного з нас по 60 великих зубів. Нам не потрібна зубна паста, щоб перемогти Карієса. Ми його й так би розірвали на шматки. Але ми — не найкращі зубастики. На днях із Бразилії телефонував нам двоюрідний племінник кайман, що в його сусідів броненосців тих зубів повна паща. Аж завидки беруть!

Тільки що мчали над пустелями, а тут тобі непролазні джунглі! Фея з висоти угледіла галявину з якимись високими горбами і стомлено опустилась на один із них. Та відпочити не вдалося. Горб виявився весь у дірках, а з тих дірок із диким вищанням повискакували сотні страшків, схожих на Карієса.

— Терміти! Адже ми в Південній Америці! — здогадався Юрко, але фея не могла навіть змахнути натрудженими крилами. Мабуть, терміти схрумали б мандрівників, якби не дивна тварина, яку вони якраз і мріяли зустріти. Справа в тому, що броненосець захотів їсти і вийшов із хащів поласувати жителями термітника.

— Який я зубастик! Це хтось мене перехвалив! — сором'язливо бубонів дивний звір у панцирі. — Звісно, у мене майже 100 зубів, але вони не міцні. Куди мені змагатися з Карієсом. Краще повечеряю термітами! А ви летіть до води. Знайома черепаха говорила, що в океані — самі зубастики. Життя від них немає — так і стараються щось відкусити! Може, серед них знайдете найкращого?

Над океаном феї летіти дуже важко — швидко намокають крила. Змучились страшенно. Бачили зграї дельфінів, у яких від 180 до 250 зубів, але не встигли домовитися з ними, бо випадково попали в пащу до акули! Ото вже зубастик! В ротяці 3000 дрібних зубів у 300 рядів!!! Добре, що саме ця була китовою і харчувалася дрібним планктоном, просіюючи його крізь зябра.

— Пхе! Які несмачні! — виплюнула акула Юрка з феєю. — Я, звісно, гарний зубастик, та не хочу ковтати Карієса! А ви, якби пірнули на глибину, то б почули, про що шепочуться нікчемні морські молюски. Лякають нас, акул, своєю сухопутною ріднею — якимись ненажерливими зубастими слимаками. Мабуть, то й є найкращі зубастики...

— Ой! — скрикнув Юрко. — Я ж їх знаю, вони живуть у бабусиному садку. Треба поспішати туди.

Опустилися на полуничну грядку. З-під листка визирнуло невеличке створіння з рухливими ріжками і заторохтіло:

— Я — слимак-слизун, а он далі мій товариш боязкий равлик. Він носить на собі свою хату, бо лякається всього на світі. Так, ми — найкращі у світі зубастики. Маємо 15 тисяч зубів: на яснах, піднебінні і язику. Правда, не хочемо ні з ким воювати, бо цілий вечір поспішали з лопухів на полуничну грядку, щоб досхочу наїстися запашних ягід. А ще ж така довга дорога назад!

Раптом з-під лопуха визирнув волохатий страшко.

— Іди мерщій сюди, буду нападати на твої зуби! — Карієс підстрибував і бридко хихотів.

— Ні! Ми знайшли найкращого зубастика! Це слимак! — Юрко від страху міцно заплющив очі. А коли розплющив, то чомусь лежав у ліжку.

— Але ж і сонько ти! Я вже й полуниці зібрала. Вставай снідати! — бабуся ще щось говорила, та Юрко помчав до умивальника. На поличці ще здалеку побачив синю зубну щітку з тюбиком пасти.

— Чогось зубну пасту знайшла аж у полуницях. Мабуть, цуцик затягнув, — бабуся вже ставила на стіл рум'яні млинці та миску запашних ягід.

Юрко згодом розповів бабусі про свою дивовижну мандрівку, тільки вона не повірила. Бо щітка ж без крилець і Карієса не видно. Та Юрка не обдуриш — Карієс ховається на полуничній грядці. Чекає на слимаків — найкращих у світі зубастиків, щоб з ними позмагатися. А слимаків усе немає. Видно, подалися до магазину по зубну пасту, бо злякалися страшка під лопухом.

Юрко чекає слимаків з магазину й зі страхом позирає на лопухи. Та раптом веселішає, підморгнувши до зубної феї на поличці.

— Бабусю! Бабусю! Я все зрозумів! Найкращий зубастик — це я! — розглядає свою посмішку у дзеркалі,

— Адже не обов'язково, щоб зуби були великі, і не так важливо, щоб їх було якнайбільше. Головне, щоб міцні та здорові. І не треба чекати слимаків для захисту від Карієса. Я, найкращий зубастик, його вже переміг!

? 3 якими зубастиками познайомився хлопчик?

? Хто виявився найкращим зубастиком?

Тетяна Лисенко

Хвора киця

Лікар хворі зуби

Киці пломбував,

Корисні поради

Їй весь час давав: —

Не лінуйсь ніколи,

Киценько-голубко,

Зранку і під вечір

Гарно чистить зубки.

Хто не любить пасти

Та зубної щітки,

То у того зубки

Зіпсуються швидко.

Хто ласує тортом,

Полюбляє цукор,

Той собі на горе

Буде мати муку!

Видужала киця.

Зубки вже здорові,

Бо поради лікар

Справді дав чудові.

Ну, а той, хто зуби

Чистить забуває,

Віршика про кицю

Хай собі згадає.

Наталя Чуб

Про чищення зубів

Забути навіки про щітку,

відмовитись зовсім від пасти?

Хоч можуть без догляду швидко

захворіти зуби й пропасти.

Без жодного зуба у роті

не хочеться теж залишатись,

бо якось не зручно.

А потім, беззубому як же сміятись?

То як же бути мені:

Чистити зуби чи ні?

? Які поради дав лікар киці?

? Як ти доглядаєш за зубами?

? Чи потрібно чистити зуби?

Ваші зуби

Зі збірки «Дванадцять місяців»

Цукерки, тістечка, морозиво, печиво, варення — скільки на світі смачних ласощів. їх люблять і маленькі діти, і школярі, і навіть дорослі.

Тільки іноді у деяких хлопчиків і дівчаток починають боліти зуби, як тільки вони з'їдять морозиво чи цукерки. Що ж робити? Невже зовсім відмовитися від ласощів? Ні, ми про це не говоримо: їжте на здоров'я ваші улюблені цукерки. Тільки з'ясуймо, як досягти того, щоб ваші зуби не боліли від солодкого.

Перше і найпростіше: попоїв — ретельно прополощи водою рот. Але найголовніше — двічі на день чистити зуби. Це необхідно і ось чому. За ніч на зубах з'являється жовто-білий наліт. Якщо його не зняти, то зуби будуть шершавими, некрасивими, і може з'явитися неприємний запах. Тому зуби чистять уранці. Навіщо ж чистити зуби ввечері? Рештки їжі, що лишаються в роті на ніч, почнуть розкладатися, у них будуть розвиватися мікроби — це псуватиме ваші зуби. Особливо старанно слід чистити зуби на ніч, коли ви поїли солодке.

А чи вмієте ви правильно чистити зуби? Чи у всіх є свої зубні щітки?

Для дітей виготовляють спеціальні дитячі щітки невеликих розмірів. Є також і спеціальні дитячі зубні порошки й пасти. Ви можете вибрати на свій смак.

Перед тим як вичавити зубну пасту на щіточку або набрати на неї зубний порошок, треба змочити її водою. Рухи щіточки по зубах краще робити вертикальні або по колу. Не забудьте почистити не тільки передні, а й кутні (задні) зуби. їх треба чистити і з боку щік, і з боку язика. А потім прополощіть рот чистою водою.

А знаєте ви, скільки зубів у людини? У дітей — 20. Це молочні зуби. До 14 років усі вони випадають, і на їх місці виростають постійні. Діти іноді помилково вважають, що чистити молочні зуби не слід — однаково випадуть. Та молочні зуби теж можуть боліти. І тому потребують догляду.

А коли зуби все ж болять від солодкого чи холодного? Вихід один — до зубного лікаря. І не треба боятися. Якщо звернутися до лікаря вчасно, жодний біль не страшний.

? Які поради щодо догляду за зубами наведено у тексті?

Із журналу

Печінка в організмі людини виконує багато важливих функцій і вважається головним фільтром, відтак, є тим органом, який чи не найбільше працює над зміцненням нашого імунітету. Це коли сама здорова. А коли вже має проблеми, то це відчуває весь організм. Вона погано виводить токсини, починаються збої у виробленні необхідної для травлення жовчі. Що гірше функціонує печінка, то гірше людина почувається, частіше простуджується, наражається на небезпеку онкологічних захворювань.

Отже, що «любить» наша печінка?

ЧОРНИЦЯ

Більшість ягід корисні для печінки. Та саме в чорниці міститься найбільше антиоксидантів. Ба більше, дослідження показали, що чорниця зменшує ризик розвитку ракових пухлин у печінці.

ЖУРАВЛИНА

Журавлина — це ще один універсальний, смачний суперпродукт. Журавлина і журавлинний сік містять багато вітаміну С, який допомагає печінці ефективно засвоювати жири. Цей вітамін також допомагає печінці розщеплювати і виводити токсини.

ГРЕЙПФРУТ

Як і журавлина, грейпфрут містить вітамін С й антиоксиданти, які допомагають очистити печінку від токсинів.

БУРЯК

Цей овоч допомагає очистити печінку від токсинів.

РИБА

Риба є чудовим джерелом білка, який дуже важливий для підтримання здоров'я печінки. Крім того, в рибі містяться амінокислоти і жирні кислоти Омега-3. Омега-3, зокрема, допомагають організму зменшити кількість шкідливих жирів у печінці.

Шкідливі для печінки алкоголь, консерви, фастфуд, газовані напої.

? Які функції виконує печінка в організмі людини?

? Що корисно для печінки, а що — шкідливо?

Надія Красоткіна

Головне — здоровим бути.

Це потрібно всім збагнути!

Бо як є здоров'я й сила,

То весь світ людині милий.

Й думка в неї веселенька,

І тоді вона жвавенька.

Все їй хочеться робити,

І сміятись, і радіти.

А як тільки захворіє —

Зразу й сонечко тускніє.

Тому це запам'ятай

Й про своє здоров'я — дбай!

Надія Красоткіна

Здоров'я

Здоров'я — розкіш для людини,

Найбільша цінність у житті.

Яке здоров'я день при днині,

Можливість є йти до мети.

Тоді є радість, щастя, диво,

Краса у крапельці роси.

Тоді людина йде щасливо

Серед безмежної краси

Й чарівність світу відчуває.

Для неї в хмурість — дні ясні.

Вона всі труднощі долає

Й співає радісні пісні.

Вона — здорова! Це чудово,

Бо їй нічого не болить.

Вона добро творить готова.

І це прекрасно! Можна жить!

? Чому поетеса називає здоров'я найбільшою цінністю?

? Дайте поради однокласникам і однокласницям, як зберегти здоров'я.

Наталя Карпенко

Я помив, а ти?

Руки милом тру і мию,

Доки бруд увесь не змию.

Де мікроб незваний гість —

Мило хап його і їсть.

Як це їсть? До глини й мила

Липне вся ворожа сила.

Мило їсть, як той павук,

Гей, мікроби! Гайда з рук!

Ось чому дідусь мив килом*,

Ось чому я мию милом.

Руки тру до чистоти, Я помив свої, а ти?

? Які ще способи захиститися від інфекції ви можете назвати?

* Кил — різновид глини, що містить багато лугів; уживається як мило для миття й прання в морській воді.

Чому в морі вода солона

Українська легенда

Багато років тому жили двоє братів. Один бідний, а інший заможний. Померли їхні батько й мати. Тоді менший брат почав жити ще гірше.

Старший брат забрав собі всю батьківську спадщину. А меншому не лишилось нічого. Жив він із дружиною у великих злиднях.

Якось у молодшого брата нічого стало й їсти, і вирішив він піти до старшого, щоб той надав йому допомогу. Та старший брат відмовився. Тоді менший подався рибалити, щоб зварити юшку, а риба того дня не ловилась.

Іде він додому з порожніми руками, похнюпивши голову. І раптом бачить — на дорозі лежать жорна. Підняв він ті жорна і поніс додому. А вдома жінка питає:

— Чи добрий був улов? Чи багато риби приніс?

— Ні, жінко, нема риби. Ось приніс тобі жорна.

Поклав він жорна долу та із серцем і штовхнув їх ногою. А жорна раптом закрутилися і почали молоти.

Дивляться, а з-під них сіль сиплеться. Мололи вони дедалі швидше, солі ставало дедалі більше. Зраділи чоловік із жінкою.

Потім менший брат став думати, куди подіти сіль і як йому зупинити жорна. Нарешті додумався — перекинув їх, і вони зупинилися.

Після цього жили вони добре. Мололи сіль і продавали, що давало їм змогу жити в достатку.

Старший брат дізнався про це, прийшов до меншого та й каже:

— Позич мені, брате, жорна.

Дуже не хотілося молодшому братові давати жорна старшому братові, але віддав. Старший брат приніс додому жорна і штовхнув їх ногою. Жорна почали молоти. Та менший брат не встиг розповісти старшому, як вони зупиняються. Жорна мололи, мололи сіль і намололи таку купу, що вона дійшла до стелі. Вже й стіни почали тріщати. Злякався старший брат, що розвалиться хата, взяв і виштовхнув жорна з хати. Вони покотилися з гори просто в море та й потонули. Отож і до цього часу на дні моря крутяться жорна та все мелють і мелють сіль.

? Як жили брати? Чи допоміг старший брат молодшому?

? Як жорна допомогли молодшому братові?

? Чому жорна потрапили в море?

? А чи знаєте ви, чому насправді вода в морі солона?

? Розкажіть, що ви знаєте про опріснення води.

Олена Крижановська

Від тоненьких капілярів,

Від судин: артерій, вен

В організмі кров гуляє

По окремій із систем.

Ловить кисень від легенів

І до серця віддає,

СО₂ збере окремо

Та відводить, де він є.

Відгадати дуже просто,

Ця система ... (кровоносна).

Хто невпинно кров качає,

Всюди кисень постачає?

Б'ється в тебе за реберцем

Працьовите, щире ... (серце).

? Які слова допомогли вам відгадати загадки?

? Що ви знаєте про кровоносну систему?

Ганна Боярських

Із журналу «Колосок»

Кров — квінтесенція (головне) людського організму. Розтікаючись по організму незчисленними кровоносними судинами, ця життєдайна рідина виконує багато функцій. У кров надходять гормони, які регулюють роботу багатьох органів. Вона транспортує до кожної клітини організму необхідні вітаміни та мікроелементи, які отримує від кишківника. Кров виводить з організму зайвий «мотлох» у вигляді продуктів обміну і захищає організм, відправляючи у бій маленьких помічників лейкоцитів, які безжально фагоцитують (захоплюють і поглинають) чужорідні агенти. Білкові антитіла, що містяться в крові, пригнічують життєдіяльність мікроорганізмів і дезактивують токсини. Крім того, ця багатофункціональна рідина переносить кисень до всіх органів.

І артеріальна, і венозна кров — червоні. Такого кольору крові людини і всіх хребетних тварин надають елементи, що містяться в гемоглобіні. Через те, що артеріальна кров насичена киснем, а венозна — вуглекислим газом, їхні відтінки різні: артеріальна світло-червона, а венозна темніша, пурпурна. Артеріальну кров крізь шкіру ми не бачимо, бо артерії розташовані глибоко в тканинах аж під скелетною мускулатурою, ближче до кісток. Стінки артерій досить товсті, тому світло крізь них майже не проходить. А вени тонші й розташовані не так глибоко, як артерії, вони мають синій відтінок. Саме тому і з'явився термін «людина блакитної крові».

? Які функції виконує кров в організмі людини?

? Чому кров червоного кольору?

Георгій Юдін

Головне диво світу (уривок)

— Цікаво, а всередині серця що-небудь є чи так порожньо, яку мішку?

— Ні, воно не порожнє, а будову має складну й цікаву. Воно розділене перегородкою навпіл.

— На дві кімнатки?

— На дві двоповерхові квартирки. Над кожною — передпокій. У ліву приходить у гості лише червоногаряча кров, а в праву — темна. Коли воно стискається — двері зачиняються і гості залишають серце.

— А із правої кімнати куди ж темна кров іде?

— У легені. Там вона обмінює вуглекислий газ на кисень. Із темної стає червоною і знову потрапляє в серце.

— Знову в праву частину?

— Ні, у ліву. Тобто кров ходить у гості з лівої кімнати в праву, а з правої — у ліву?

— Правильно.

— Невже серце таке складне?

— Так, та ще й сильне. Один його удар може підкинути стакан води на 1 метр. Але якщо його не тренувати, воно швидко втрачає силу.

? Як побудовано серце?

? Як потрібно тренувати його?

Анатолій Дімаров

Навіщо людині серце

У густому-прегустому лісі, де майже ніколи не з'являлися люди, жило поміж корінням дерев плем'я дерев'яних чоловічків. Весь свій вік — а жили вони дуже довго — чоловічки оті нічого не робили, бо їм нетреба було ні їсти, ні пити, ані зодягатися: вони ж були дерев'яні, і найлютіший мороз не міг їм дошкулити.

Весь день бігали вони по землі, залазили на дерева, метушилися безладно, не знаючи й самі, чого вони хочуть. Вони не мали сердець, тому не могли ні любити, ані ненавидіти, не знали, що таке радість чи гнів, злість або співчуття.

Якщо й траплялося якомусь чоловічкові через власну необережність зірватися з високого дерева та зламати хребет, решта відразу ж збігалась, товпилася довкола нього, тріщала дерев'яними голосами, вертіла довгоносими головами, але й це видовисько їм дуже швидко набридало, і вони розбігалися, залишаючи свого товариша догнивати на непривітній лісовій землі.

їх не любили звірі, бо вони часто кидались із сосен гострими шишками — не із злості, звісно, а просто тому, що їм нічого було робити. Ненавиділи птахи, бо чоловічки руйнували їм гнізда, викидали додолу яйця, щоб подивитись, як вони розплескаються, впавши на землю.

І тому ні звірі, ні птахи не забивалися сюди, а якщо, бувало, й заскочить якийсь необачливий заєць, рятуючись від вовка чи лисиці, то відразу ж намагається вибратися звідси.

Тож зрозуміло, як були здивовані всі чоловічки, коли в їхньому володінні з'явилася невеличка дівчинка. Вони б, може, й не помітили її, але дівчинка весь час когось гукала, а потім сіла під сосною й заплакала.

Чоловічки відразу ж збіглися до неї, причаївшись за корінням дерев, почали її роздивлятися.

— Що то? — вражено запитували одні, помітивши, як із очей дівчинки капають сльози.

— То, мабуть, дощ, — відповідали інші.

Врешті один із них, найцікавіший та найхоробріший, не витримав, вийшов з-за кореня.

— Дівчинко, що це в тебе таке? — запитав він, підставляючи тоненьку ручку під світлі краплини.

Як не була здивована дівчинка — адже вона жила у наш час і твердо знала, що такі чоловічки бувають тільки в казках, — тож як не була вражена дівчинка, однак переборола свій страх і чемно відповіла:

— Це я плачу.

— А що таке «плачу»? — поцікавився відразу дерев'яний чоловічок, бо серед його племені ніхто ніколи не плакав.

— Це — коли ллються сльози.

— А що таке «сльози»?

Дівчинка тільки схлипнула і показала чоловічкові на його долоню, де вже назбиралося світленьке озерце її сліз.

— А чого у тебе ллються сльози? — допитувався дерев'яний чоловічок, бо він, повторюю, був дуже цікавий.

— Бо я заблукала і... і не знаю, як вийти з лісу.

— Ти хочеш вибратись із лісу? — вражено перепитав чоловічок. — А хіба є на світі щось інше, крім лісу?

— Звичайно, є. І степи, і гори, і моря, й океани, й міста, і села...

Чоловічок аж затремтів від цікавості. А що в його пустенькій голові не було майже розуму, а тільки легкі швидкоплинні бажання, то він відразу ж почав прохати дівчинку:

— Покажи мені все оте, про що ти щойно сказала!

— Добре,— погодилась дівчинка,— але ти спершу виведи мене з оцього страшного лісу.

Чоловічок навіть не озирнувся на своїх одноплемінників, які повитикали цікаві голівки свої з-за густого коріння.

— Йди за мною! — та й побіг-пострибав поперед дівчинки на тонюсіньких ніжках.

Вони йшли довго, дуже довго. Продиралися крізь густий чагарник, спускались у глибокі яруги, де у вічному похмурому мороці дзюркотіли холодні струмки, обходили товстелезні дерева, а лісові, здавалося, не було кінця-краю.

— Не спіши так! — врешті попросила дівчинка. — Давай перепочинемо, бо у мене вже серце болить.

— А що таке «серце»? — поцікавився відразу дерев'яний чоловічок.

Він підстрибував перед дівчинкою, що, знеможена, опустилась на землю, і зовсім не відчував утоми: адже у нього не було жодних м'язів.

— Серце? — задумалась дівчинка. — Це те, без чого не може жити людина.

— Покажи мені своє серце!

— Я не можу тобі його показати — воно в мене у грудях.

Чоловічок замислився — якщо він взагалі здатний був мислити,— потім запитав:

— А його дуже важко дістати?

— Його не дістають — з ним народжуються.

— Я теж хочу мати серце!

«Де ж я тобі його візьму?» — хотіла було відповісти чоловічкові дівчинка, але тут-таки подумала, що це буде дуже неввічливо: адже він погодився вивести її з лісу.

— Дай мені своє серце! — приставав тим часом до неї чоловічок.

— Я не можу віддати тобі своє серце, бо я без нього помру, — відповіла йому нарешті дівчинка. — Але послухай сюди. В нашому місті є один лікар, який збирає серця людей, що померли. І серця оті живуть у нього довго-довго.

Про це я читала в газеті... Якщо хочеш, зайдемо до нього, і ти попросиш у нього серце. Він добрий, він тобі не відмовить.

— Гаразд! — зрадів чоловічок і нетерпляче підскочив: — Пішли швидше, бо я теж хочу мати отаке, як у тебе, серце.

? Якими були дерев'яні чоловічки?

? Чому їх не любили звірі та птахи?

? Чим здивувала дівчинка чоловічків?

? Як дівчинка пояснила чоловічкові, що таке серце?

Анатолій Дімаров

Навіщо людині серце

(продовження)

Довго йшли вони лісом, доки дісталися до узлісся — прямо навпроти величезного міста. Посадила дівчинка дерев'яного чоловічка в кошик— боялася, щоб хтось на нього не наступив, — та й понесла до славетного лікаря.

Не думайте, що цього лікаря не існує на світі. Я просто не хочу називати його адресу, бо тоді в нього не буде й хвилини для важливої наукової роботи, яку він досі ще не закінчив: ринуться до нього відразу ж тисячі людей — міняти серця.

Тож я не розказую, яким тролейбусом їхала дівчинка, на якій зупинці вийшла, до якого будинку зайшла та в які двері подзвонила, — прийде час, ви про це дізнаєтесь самі. А розкажу краще вам, як зустрів їх лікар і що він сказав, почувши незвичайне прохання дерев'яного чоловічка.

— Серце?.. Гм... А яке ж серце ти хочеш собі вибрати?

— Те, що його носять люди, — відповів тоненьким голоском чоловічок, бо він дуже сторопів, потрапивши в цей величезний кабінет зі скляними полицями, зі сліпучо-білими стінами та викладеною світлими кахлями підлогою.

— Люди мають різні серця, — строго відповів лікар і, подумавши, хитнув головою. — Добре, я покажу тобі серця, які в мене є, а ти вже вибереш сам, яке тобі сподобається.

Чоловічок погодився, і лікар пішов із ним уздовж засклених полиць. Там, у великих і малих прозорих банках, виповнених якоюсь рідиною, пульсували людські серця.

— Оце серце злої людини, — показав на одну банку лікар. — Бачиш, яке воно жовте та зморщене!

— Я не хочу цього серця, воно нехороше! — швидко відповів чоловічок, і лікар посміхнувся схвально.

— А ось блискуче, як пластмасова кулька, — далі показував лікар. — Бачиш, яке воно свіже: як довго не стукотіло, а ніскільки не зносилося. Це — серце байдужої люди ни.

Чоловічок постояв вагаючись: серце йому дуже сподобалось, — воно ж було таке блискуче! — але він хотів побачити й інші серця, і вони рушили далі.

— В отій он банці — серце бандита...

— А чому воно чорне?

— Воно почорніло від злочинів...

— А це чиє серце?

Перед ними не плавало, а лежало на дні банки дивовижне серце: похмуре, сіре, важке, наче висічене з твердої каменюки.

— Це — серце одного чоловіка, який дбав лише про себе і відвертався від інших людей.

І хоч чоловічок мало що зрозумів, однак не захотів брати й цього серця: надто вже неприємний вигляд воно мало!

Довго ходили вони вздовж полиць із серцями, а чоловічок все не знаходив собі до вподоби. Врешті лікар обережно дістав з найвищої полиці ще одну банку, поставив її на стіл із білого мармуру.

— Оце — серце однієї дуже доброї людини. Бачиш, яке воно велике та світле!

— А що то за червоні голочки, що витикаються з нього? — поцікавився чоловічок.

— То не голочки, то нерви. Саме вони роблять серце дуже чутливим та неспокійним, і той, кому дістанеться воно, хай не розраховує на легке та безжурне життя.

Тріпотітиме його серце людськими стражданнями і болями, навіть найменше горе, що світитиметься в очах зустрічної людини, будитиме в ньому такий гострий відгук, що воно не заспокоїться, аж доки людина ота хоч трохи не втішиться... Ось подивись...

Лікар зненацька ударив рукою об гостре ребро столу, скривився від болю, і серце відразу ж затріпотіло, забилося так, наче хотіло вискочити з банки.

— Я візьму його! — сказав зачарований чоловічок.

— Добре, я пересаджу тобі оце серце, — погодився лікар. — Але перш ніж брати його, ти добре подумай. Адже з цим серцем ти ніколи не знатимеш, що таке спокій.

Та чоловічок уперто повторював:

— Я хочу мати це серце!

І лікар розсік йому дерев'яні груди, вклав до них серце, що колись належало добрій людині.

? Які серця були у лікаря?

? Яке серце вибрав чоловічок?

Анатолій Дімаров

Навіщо людині серце

(продовження)

Дивно й незвично почувався чоловічок, повернувшись до своїх одноплемінників.

Темний, густий ліс наче розступився перед ним, став чистіший, прозоріший, і все, що жило в ньому та дихало — від найдрібнішої комашки до найбільшого звіра, — все збуджувало в чоловічкові вже не легковажну швидкоплинну цікавість, а постійну увагу, співчуття, а то й жаль.

Почне хто-небудь із його одноплемінників дратувати роботящу мурашку, чоловічок відразу ж і зупинить його:

— Облиш! Хіба ти не бачиш, що вона несе додому їжу?

Побачить підраненого птаха, оточеного цікавими чоловічками, відразу ж почне докоряти:

— Не чіпайте його! Хіба ви не бачите, як йому боляче? Хіба вам не жаль його?

— А що таке — «жаль»? — запитували в нього дерев'яні чоловічки, стукаючись порожніми головами.

Як він міг їм пояснити, що таке «жаль»? Адже вони не мали сердець, вони нічого не могли відчути, отож — і зрозуміти!

Тільки один дерев'яний дід, який не раз зустрічався з людьми та чув від них, що таке «жаль», авторитетно сказав:

— За всіх не переболієш, усім не поможеш. Інших будеш жаліти — сам не довго проживеш.

І всі відразу ж погодилися з ним, бо в нього була найдовша борода. Не погодився тільки наш дерев'яний чоловічок, але промовчав. Бо хіба ж могли вони, позбавлені сердець, зрозуміти його!

Отак, може, і жив би наш чоловічок серед своїх дерев'яних братів, вболіваючи за кожного скривдженого, захищаючи кожного, хто потрапив у біду, коли б не стався один випадок...

Це було взимку. Ліс стояв сонний, закутий морозом, припорошений снігом. А під високим дубом сидів нерухомо хлопчик, що заблукав так само, як і ота дівчинка, і, стуливши безсило повіки, вже й не намагався звестись на ноги.

— Що з ним таке? — запитували один в одного дерев'яні чоловічки, збігшись за новою забавою до сонного хлопчика.

— Він замерзає, — сказав дід з найдовшою бородою і пиховито озирнувся, потішений власною мудрістю. — Я вже бачив, як замерзають люди. От ми трохи почекаємо, і цей хлопчик зовсім перестане дихати.

Отут і підбіг до хлопчика наш чоловічок. Жаль стискав йому серце, пронизував тисячами голок.

Ухопив хлопчика за руку, почав торсати — будити його:

— Хлопчику, встань!.. Хлопчику, встань!..— Але в хлопчика тільки безсило затріпотіли вії, прямо в сніг опустилась побіліла рука.

Озирнувся чоловічок безпорадно: лише холодний сніг навкруги, крижане сонце вгорі та байдужі його родичі довкола.

«Він зараз замерзне!» — подумав у розпачі дерев'яний чоловічок, і таким пекучим жалем пройнялось його серце, що воно раптом спалахнуло — загорілося яскравим вогнем.

Довго горів чоловічок, зігріваючи хлопчика, рятуючи його від неминучої, здавалося б, смерті.

А коли хлопчик, зігрівшись, звівся й пішов, навіть не зрозумівши, кому він завдячує власним життям. Дерев'яні чоловічки оточили свого брата, що догорав. Від нього лишилися тільки вуглинки, що жевріли, та обпалена голова з сумними, повними жалю очима.

Вони тріщали дерев'яними голосами і, не відаючи, що таке жаль, любов, співчуття, здивовано допитувались:

— Чого у тебе такі сумні очі?

— Бо мені жалко вас, — ледь чутно відповів їм чоловічок, що догорав. — Але й цього вам не дано зрозуміти.

? Як змінився чоловічок, отримавши серце?

? Як чоловічок урятував хлопчика?

Із журналу

Дихальна система людини влаштована таким чином, що носоглотка відіграє роль своєрідного фільтра. Повітря, проходячи крізь неї, очищається від пилу та інших дрібних частинок, а заодно охолоджується (або нагрівається) до прийнятної температури. Під час дихання ротом повітря потрапляє безпосередньо в легені без очищення, тому правильно дихати саме носом.

Завдяки дихальній системі людина може розмовляти. Потік повітря, виходячи з легень, коливає голосові зв'язки й дає нам можливість розмовляти.

Робота дихальної системи не зупиняється з моменту народження й до самої смерті. Людина продовжує дихати, навіть знепритомнівши.

Легенева тканина містить таку кількість кисню, що вона не тоне у воді. Тому легені й отримали свою назву, адже вони легкі, навіть у воді не тонуть.

Легені — не тільки найбільший орган у тілі людини, вони ще й асиметричні. Частина місця в грудині зайнята серцем, тому ліва легеня у нас менше, ніж права.

? Що цікавого ви дізналися про дихальну систему?

Із журналу

Ученими встановлено, що сигаретний дим діє майже на всі органи людського тіла. У тютюні й тютюновому димі є 1200 шкідливих речовин. Одна з найнебезпечніших для людини — нікотин. Дим від цигарок уражає органи травлення. На зубах відкладаються смола і сажа. Отрути розчиняються в голосових зв'язках, подразнюючи їх. Через це голос втрачає звучність і чистоту, стає хриплим, грубим.

Негативно впливає куріння і на дихальну систему. Коли дим досягає легенів, то осідає в них у вигляді смол. Легені починають чорніти. Вражає тютюн серцево-судинну і нервову системи. Потрапляючи в кров, отруйні речовини розносяться по тканинах, майже миттєво отруюючи весь організм. Артерії стають ламкими і крихкими. Порушується кровообіг, знижується увага, виникають часті головні болі, запаморочення, безсоння. Шкіра також зазнає негативного впливу. Вона втрачає свою еластичність, з'являються зморшки, змінюється колір обличчя, з'являються жовтизна і сірість.

? Чому куріння шкідливе для людини? Чи є «нешкідливі» сигарети?

? Які шкідливі речовини містяться в цигарках?

? Які органи людини страждають від куріння найбільше?

? На які захворювання найчастіше страждають у курці?

Надія Красоткіна

Повітря

Повітря і не видно, і не чути.

Але без нього нам не обійтись.

Не можна ні хвилиночки пробути.

Ось ти навколо себе подивись.

Все дихає: листочок і травичка,

Метелик, що над квіткою летить.

І дише рибка й рак, і дише річка...

Повітря треба кожному, щоб жить.

А он несуть вітри хмаринку білу,

Щоб дощик на поля й ліси пролить.

А он у небо пташка полетіла,

А без повітря як вона злетить?

Повітря — це велике диво, діти.

І все життя — це казка чарівна.

І кожній миті треба нам радіти,

Земля казкова і у нас одна.

? Чи може людина обійтися без повітря? Поясніть, чому.