#Щоденні «5». Тексти для слухання НУШ. 4 клас - Лиженко В. І. 2017
1 місяць. Подорожуємо і відкриваємо світ
Надія Красоткіна
До побачення, літо
До побачення, тепленьке літо!
До наступного знов доживем!
Проводжаєм тебе сумовито
Й стоїмо під рясним дощем.
Просльозилося ти наостанок,
Одягло із туману вуаль.
Завтра буде новий світанок,
Але літа не буде, на жаль.
Прийде осінь в новому світлі.
Розфарбується все у нім.
Нас здивують сади розквітлі
На небесному тлі голубім
Жовтим кольором, золотавим —
Неповторна й чарівна мить...
На початку все буде яскравим,
Але потім краса облетить...
І пожухне травичка зелена,
Почорніють дерева й кущі.
Упадуть всі листочки із клена
І підуть затяжні дощі...
Та не будемо ще сумувати,
Осінь радість свою принесе.
Буде колір новий дарувати,
Зробить казкою гарною все...
? До яких відчуттів, спогадів спонукало вас слово «літо»?
? За що ви любите літо?
Із журналу
Кожен із нас хоче, щоб його будинок був чистим, а хатні справи не вимагали багато часу. І тут у пригоді стають розрекламовані очисні та мийні засоби. Але ці помічники не такі безпечні, як здається.
Засоби побутової хімії перебувають у списку найсильніших побутових алергенів. Прояви алергічних реакцій, спричинених цими небезпечними речовинами,— від шкірних висипів до безупинного кашлю. І ці реакції можуть виникнути в будь-якої людини. Сьогодні вже багато лікарів упевнені, що різке збільшення кількості респіраторних і шкірних захворювань, а також тяжких алергічних реакцій безпосередньо пов'язане з необмеженим використанням побутової хімії.
Особлива небезпека речовин, що містяться в засобах для миття посуду, полягає в тому, що вони залишаються на його поверхні, в порах, навіть при найбільш ретельному вимиванні. Таким чином, разом із їжею ви вживаєте й небезпечну «хімію».
Чим замінити побутову хімію? Звісно, натуральними продуктами. Теплий мильний розчин можна вважати універсальним мийним засобом. Якщо взяти харчову соду, матимете засіб для миття посуду, що не містить шкідливих хімічних речовин. Оцет (оцтовий розчин) дає змогу видаляти плями і накип, а також дезінфікує, очищає кахель. Лимонний сік допомагає видалити іржу, а також плями з тканин і порцеляни. Підходить він і для миття вікон.
? Якої шкоди можуть завдати людині засоби побутової хімії?
? Чим замінити побутову хімію?
Із журналу
ГАЗ ДЛЯ ХОЛОДИЛЬНИКА
Спекотний літній день. Усе, про що можеш мріяти, — сховатися від сонця та випити холодного лимонаду. Уяви, що холодильник ще не винайшли. Якщо у твоєму будинку немає підвалу, то доведеться тамувати спрагу теплим напоєм.
І тут нам пощастило. 1886 року хімікові Анрі Муассану вдалося виділити вільний фтор.
Це важлива складова холодоагенту, який використовують у промислових масштабах для виробництва холодильників і кондиціонерів. Через 30 років після свого відкриття Муассан отримав Нобелівську премію з хімії.
ПЕНІЦИЛІН
Порятунок від шкідливих бактерій винайшов британський бактеріолог Александер Флемінг. 1928 року через безлад у його лабораторії в неглибокій посудині з бактеріями стафілококу виросла колонія цвілевих грибів, які знищили всі бактерії. Із грибів учений виділив перший антибіотик — пеніцилін. Масово виробляти його почали під час Другої світової війни. Це врятувало життя багатьом пораненим і хворим. 1945 року Флемінга нагородили Нобелівською премією з фізіології та медицини.
ОПРІСНЕННЯ МОРСЬКОЇ ВОДИ
Технологію опріснення морської води для пиття розробив професор Одеської державної академії холоду Леонард Смирнов. Заморожена особливим чином морська вода перетворюється на кристали, з поверхні яких можна видалити солі, шкідливі речовини, а також важкі ізотопи водню, шкідливі для людини.
? Про які відкриття ви дізналися?
? Чи знаєте ви про інші відкриття? Підготуйте презентацію або розповідь на тему «Відкриття, які змінили світ».
Юрій Чайковський
Азбука здоров'я
Спробуйте подати на стіл зразу все, що дитина з'їдає протягом одного дня: стане тісно тарілкам, склянкам, блюдечкам. А виділіть-но зі щоденного раціону тільки вітаміни, то матимете лише невеличке зернятко. І от без цього зернятка їжа втратить свою поживність. Ба більше, без вітамінів навіть найдужча людина почне хворіти, у неї псуватимуться зуби, погіршуватиметься зір...
Менше ніж сто років тому вчені розгадали цікаву таємницю.
З різних овочів, м'яса, молока, жиру вони зуміли виділити небачені досі речовини. Позначили їх буквами латинської абетки. Речовину, відсутність якої спричиняє послаблення зору, назвали вітаміном А. Речовину, що є в свіжій капусті й овочах, позначили буквою С. Вітамін, котрий лікує пелагру, одержав назву РР, а той, що виліковує рахіт, — D. Захисником від страшної хвороби бері-бері став вітамін В1. Отакі склалася азбука здоров'я.
Адже без вітамінів організм нездатний правильно засвоювати білки, жири, вуглеводи й мінеральні солі. Тільки ці чудодійні речовини є справжніми регуляторами процесів обміну в організмі людини. Можна було б ще чимало розповісти про вітаміни, але в цьому немає потреби. Головне — не забувати про нагальну необхідність споживати в достатній кількості продукти, багаті на вітаміни:
масло (вітамін А);
дріжджі (вітамін В1);
жовток (A, D, В1);
м'ясо (В1, В2);
печінка (A, D, В1, РР);
нирки (РР);
олія (D);
хліб грубого розмелювання (В1, В2).
Овочі та фрукти, зокрема: шипшина, чорна смородина, лимони, настій із хвої, містять багато вітаміну С.
Усі ці продукти вкрай необхідні в раціоні дитячого харчування. Однак напровесні різко зменшується кількість вітамінів навіть в овочах і фруктах, тому рекомендується давати дітям вітаміни, які випускає наша промисловість у вигляді цукерок і сиропів.
? Що цікавого ви дізналися про вітаміни?
? Чому вітаміни такі важливі для дітей?
Надія Красоткіна
Гроза уночі бушувала
Гроза уночі бушувала
І билась в дерева грудьми.
У небі яскраво блискало
І страх пролетів між людьми,
Бо стало і страшно, і лячно,
Тривожна ця нічка була.
Хто вийшов у світ необачно,
Загрозу вона їм несла.
Бо вітер шалений зривався,
Крутив, все ламав без пуття.
І світ весь від грому здригався,
І в тишу нема вороття.
Розлючено бились краплини
У вікна, лив дощ як з відра.
І це не найкращі картини,
Та всьому приходить пора.
Гроза підняла свої крила,
Злетіла угору — і все.
Враз тиша вночі наступила,
Що спокій у серце несе.
? Чому люди злякалися грози?
? Чим небезпечне це явище природи?
Наталя Карпенко
Дощ зірвався із припону
Дощ зірвався із припону,
Перейшов усі кордони,
Ллє і ллє, як із відра...
Зупинитися пора.
Звідки в нього тої сили?
Ходять небом сірі брили,
Ходить хмара дощова,
Блискавицею брова.
Хмара злиться і бурмоче,
Зупинятися не хоче,
Точить ляси невпопад...
То гримить, то сіє град.
Змило грядку на городі
І нема кінця негоді.
Де не глянь — дощів стіна,
Певно, наша в тім вина.
? Поясніть назву вірша.
? Якої шкоди може завдати злива?
Із журналу
Улітку зранку дуже часто ясно, тихо і ніщо наче не віщує громовицю. Та ось пополудні на небі з'являються невеличкі баранці хмар, що перетворюються на могутні свинцеві. Різкі пориви вітру зривають з дерев листя, здіймають куряву. Ще кілька хвилин — і починається гроза, складне явище природи.
Блискавка — велетенська електрична іскра високої напруги. Струм, якщо він пройде крізь серце і мозок, може виявитися смертельним для людини. Але небезпека велика навіть тоді, коли блискавка влучить неподалік від нас.
Не всі знають, як поводитися в такому випадку. Опинившись у небезпечному місці, в паніці розбігаються, ховаються хто куди.
Тому кожному необхідно знати правила поведінки під час грози.
Не можна ховатися від дощу під самотніми деревами, особливо могутніми, високими, у скирті сіна або соломи.
Якщо гроза заскочила вас у лісі, намагайтеся вийти на відкриту галявину чи розташуватися між деревами на відстані 10-15 метрів від них. Опинившись біля річки, ставка, озера — не купайтеся! Вода — гарний провідник електроструму.
Блискавка, що влучила у воду навіть у десятках метрів від вас, може бути небезпечною.
Сховайтеся від дощу у човні, далеко від берега, й чекайте припинення грози. Можливість ураження людини блискавкою в такому випадку дуже незначна.
Не знімайте під час грози взуття. Мокра шкіра босих ніг — гарний провідник струму.
У відкритому степу зустріч із «вогняним змієм» особливо небезпечна. Слід присісти навпочіпки. У жодному разі не лягайте на землю!
Намагайтеся звільнитися від металевих предметів. Якщо на головному уборі є значок, зніміть його.
Не користуйтеся під час грози радіоприймачами, транзисторами і не розмовляйте по телефону, якщо ви вдома.
Якщо доведеться зустрітися з кульовою блискавкою, не хапайте її руками, не торкайтеся палицями й іншими речами, а поволі відійдіть. Бігти не можна, тому що струмінь повітря від людини, яка біжить, може захопити за собою цю блискучу кулю.
Ураженого блискавкою не можна закопувати в землю — це тільки шкодить. До прибуття лікаря потерпілому, якщо він непритомний, треба зробити штучне дихання.
Найнебезпечнішим деревом під час грози або таким, що притягує електричні розряди, є дуб через його глибоку стрижневу кореневу систему. Багаторічні спостереження вчених у змішаному лісі дали змогу з'ясувати, що зі ста ударів блискавки на дуб припадає 54, тополю — 24, смереку — 10, сосну — б, бук — 3, акацію — 1. Береза, клен і горіх не зазнали жодного удару. Але й вони здатні «притягувати» грозові розряди, якщо стоять поодинці.
? Що ви дізналися про блискавку?
? Назвіть правила безпечної поведінки під час грози.
? Чому не можна ховатися від грози під деревами?
Олександр Копиленко
Хіба від нічого так тікають?
Погляньте, який кольористий стоїть ліс! Улітку він був зелений, а зараз осінь, і листя пожовкле. Ніби хтось пофарбував ліс у таку світло-жовту фарбу.
А підійдіть ближче: одне дерево жовтувате, інше темніше, а цей кущ прикрасив себе, бач, яким червоним листям!
Пішли хлоп'ятка в ліс гуляти. Весело бігати по м'якому й жовтому листю. Шелестить під ногами.
Біжить Василько, за ним Миколка, а потім ціла юрба.
— Погляньте, скільки шпаків сидить на деревах! — крикнув Миколка.
— Ой, багато! — перебив Василько. — Це в них осінні збори. Нарада... Збираються летіти у вирій, обговорюють, яким шляхом вирушати. От багато!
— Ходім зженемо! — крикнув хтось із дітей.
Шумно затріпотіли крила, засвистіли пташки. Чорна хмара піднялася над лісом і понеслася швидко в напрямку півдня. Шпаки полетіли від нас до весни.
— Прилітайте, ми вам нові шпаківні поставимо! — гукали їм услід діти. Та навряд чи шпаки їх чули — вони вже були далеко.
Довго гуляли діти в осінньому лісі. Холодне сонце почало ховатися за дерева. Тоді повернулися додому.
Майже вийшли на узлісся, коли Миколка своїми меткими очима щось помітив.
— Хлопці, під пеньком щось є, — показав він на старий трухлявий пеньок, під яким була нора, засипана листям і травичкою.
— Нічого там немає, — відповів Василько.
— А я кажу, є! Давай посперечаємось, — знову заявив Миколка. — Ось давайте розкопаємо цю нору. Може, цікаве щось знайдемо.
— Ну, давай розкопаємо. Мені не жалко. Тільки немає ж нічогісінько, — сказав Василько.
— Нічогісінько, нічогісінько... Сам ти нічогісінько не знаєш. Беріть ломаки й давайте копати, — запросив Миколка.
Діти швидко повиламували палиці й почали розкопувати нору. З'юрмилися навколо пенька, оточили його і розкопують.
Та копати їм довелося недовго. Бо тамі нори не було, а просто яма...
Копнуло кілька душ, розрили листя і побачили — під пеньком лежав цілий клубок гадюк. Вони переплелися одна з одною так, що, мабуть, і розірвати їх було б важко. Тільки голівки їхні гадючі стирчали зверху.
Як побачили хлопці стільки гадюк, перелякалися, покидали палиці й давай тікати скільки є духу. Аж на луках спинилися. Спинилися, відпочили. Миколка тоді тільки промовив;
— А ти казав — нічого немає. Хіба від нічого так тікають?
— Подивіться на нього, ніби він не тікав, — відповів Василько. — Ото так гадюк! Ніколи стільки не бачив.
— Що вони роблять? — спитав Миколка.
Але ніхто з товаришів йому на це не міг відповісти. Потім вони дізналися від мене, що то вужі зібралися гуртом зимувати.
? Що цікавого побачили діти у лісі?
? Навіщо вони вирішили розкопати нору?
? Що налякало хлопчиків?
? Яке було пояснення цієї ситуації?
? Які ще небезпеки можуть чекати на нас у довкіллі?
? Чи гарна ідея була розкопати нору?
? Чи можна турбувати птахів у лісі?
? Які правила поведінки в лісі ви знаєте?
Ірина Пісулінська
Із журналу «Колосок»
Улітку ти більшість часу проводиш на природі: у лісі, лузі, парку, на озері чи поблизу ставка... Напевно, у твоїх «літніх планах» — поїздка з батьками до моря або мандрівка у гори? А може, на село до бабусі? Чи у табір за місто? Щоб мандрівки були безпечними та приносили радість, треба знати, на які рослини чи гриби ти можеш натрапити, адже серед них є отруйні. В Україні росте 250-300 видів отруйних рослин. Деякі отруйні рослини підступно схожі на звичайні. Так, блискучі красиві ягоди воронячого ока часто плутають із чорницями. Усі частини воронячого ока смертельно отруйні. Можна отруїтися навіть медом, зібраним з його квітів! Деякі речовини, що містяться в рослинах, можуть спричинити отруєння після вдихання випарів рослин, потрапляння соку рослин на шкіру, а також уживання отруйних ягід, листків, коріння. Хімічні речовини отруйних рослин можуть спровокувати хворобу і навіть смерть людини чи тварини.
ДОВІДНИЧОК МАНДРІВНИКА
✵ Отруйні речовини можуть міститися в усій рослині загалом або в окремих її частинах: у надземних (листках, квітках, плодах, насінні, стеблах) і підземних (коренях, кореневищах, цибулинах, бульбах).
✵ Симптоми отруєнь можуть бути різними залежно від того, яка система органів уражена отрутою.
✵ За першої підозри на отруєння потрібно негайно викликати лікаря.
✵ Подорожуй в одязі, який надійно захищає тіло від контакту з рослинами.
✵ Вивчай рослини тієї місцевості, куди збираєшся мандрувати.
✵ Для надання першої допомоги уражену ділянку шкіри треба зволожити засобом для лікування опіків, який повинен бути в аптечці, а за потреби накласти стерильну пов'язку й звернутися до лікаря.
? Які отруйні рослини ви знаєте?
? Як уберегтися від небезпечних рослин під час мандрівки?
Марія Солтис-Смирнова
Як гриби до кошика стрибали
В одному великому-превеликому лісі серед ялинок і сосенок, берізок, грабів і лип жило багато різних звірят.
Зайчики-стрибайчики, що полюбляли гризти корута корінці, їжачки-колючки, що на голочках яблучка і листочки носили, білочки, які любили горішки понад усе.
Але всі вони любили лісові грибочки.
Хоча знайти хороші було дуже важко. І зараз розкажу, чому.
Якось дуже-дуже давно, коли ще всі дерева були малесенькі, а грибочки і отруйні, і їстівні не вміли ховатися, звірят у лісі було так мало, що на білого, боровичка чи поганку з мухомором ніхто уваги не звертав.
Та ліс ріс, ягідок під осінь ставало менше, а голодний їжачок якось почув сильний запах. Такий незвичний. Але пахло смачно. Він вперся носиком у підберезника. Велика червона шапочка від удару похилилась, а на носику крихітний шматочок залишився.
їжачок скуштував.
Грибочок був досить поживний, і цього шматочка вистачило, щоб наїстися.
Решту він почепив на голочки і поніс додому.
Аж тут на гостину до колючого друга завітали білочка і зайчик.
Гостинний господар і їм дав гриба скуштувати.
— Яка смакота, — сказала білочка.
— Смачніше, ніж корінчики, — додав зайчик.
Наступного ранку вже всі білочки, зайчики і їжачки взяли кошички і пішли по грибочки.
їстівні грибочки, як почули звірят, почали під листочки та хвою ховатися. Вони ще хотіли підрости.
А отруйні — навпаки. Поганки і мухомори випрямляли свої ніжки, розправляли шапочки і поставали перед звірятами у всій красі.
Осіннє сонечко ще й виблискувало на їхніх шапочках.
Звірята розділились.
Їжачок розказав усім колючим товаришам, який грибочок він учора знайшов, тому всі шукали червоні шапочки на біло-сірих ніжках.
Білочки шукали маленькі грибочки, що ховалися під листочками. А руденькі опеньки теж їм сподобались.
Зайчик же, як побачив із блискучими шапочками поганки, набрав їх до кошика.
Але після першого відкушеного шматочка у нього розболівся животик.
Довелося йти до ведмедика-лікаря і пити гіркі ліки.
А сова, що дуже багато знала, потім всіх зібрала, про їстівні і отруйні гриби звірятам розказала.
Тому більше животики не боліли, а їжачки і зайчики голодні восени не ходили.
? Чому їстівні гриби почали ховатися, а отруйні — ні?
? Які гриби збирали звірята?
? Про що сова розказала звірятам?
? Чи їжачки насправді їдять гриби?
Марія Солтис-Смирнова
Як білочка загубилася
На найбільшій сосні було дупло. Жили там білочки: мама, тато і дві маленькі білочки.
Старша донечка білочка була дуже жвава.
Мама і тато дуже переживали, щоб донечка не впала, бо вони жили біля найвищої гілки.
Тому ходили по їжу всі разом. Заодно дітям ліс показували.
Ось одного разу вся сім'я вийшла з дому, спустилась по стовбуру.
І вже почали були йти у бік ліщини зі смачними горішками, як білочка-донечка, що називалась Руденькою, побачила метелика.
Спочатку маленька тільки спостерігала. А потім пішла за ним слідом.
І не помітила, що відійшла від батьків занадто далеко.
Крихітка не зупинялась, поки не зачепила лапкою якісь колючки.
— Ой! — скрикнула білочка.
— Обережніше,— попросив господар колючок, старий їжак, який саме ніс додому знахідку: великого гриба-боровичка.
І він пішов собі далі, а Руденька озирнулась:
— Де я? А де мама з татом?
Вона залізла на сусіднє дерево, щоб з висоти спробувати знайти своїх.
Але тут помітила куницю.
Хижак тихенько підкрадався до пташиного гнізда на сусідньому дереві.
Мама якось говорила, що куниці білок їдять, тому маленька білочка обережно спустилась на землю і побігла геть із цього місця.
А за наступним деревом налетіла на вухастого зайчика.
— Тихо ти, я тут від вовка ховаюсь, — прошепотів той, коли білочка зойкнула з переляку.
«Вовки теж наші вороги», — згадала маленька.
І злякалася ще дужче.
Їй так захотілось до мами і татка у їхнє дупло, що на очі навернулися сльози.
— Ти чого рюмсаєш? — спитався зайчик.
— Додому хочу.
— А де твій дім?
— Не знаю, — Руденька заплакала сильніше.
— Тихо, бо буде нам лихо, якщо лисичка чи вовк почують.
Аж тут на гілку сіла білобока сорока:
— Білочка пропала! Білочка загубилась! — закричала вона на всі боки.
— Це про мене! Я тут, — маленька вибігла з-під кущика.
— Я тебе проведу, — сказала сорока.
І тільки вони рушили, як з-за кущів вибігли вовк із лисицею. Вони теж почули, що білочка загубилась.
— Доведеться по гілках стрибати, — сказала сорока.
Руденька піднялася на перше ж дерево і побігла. Добре, що сорока дорогу показувала.
Вони вже за кілька хвилин були біля рідної домівки.
Усі подякували рятівниці. А маленька білочка навчилась уважності і обережності.
І з того часу ходила лише тримаючись за мамин хвостик, щоб не загубитися більше.
? Чому білочка заблукала?
? Хто прийшов їй на допомогу?
? Яких правил слід дотримувати, щоб не заблукати в лісі?
Із журналу «Колосок»
Котра зараз година? Чи можеш ти, не дивлячись на годинник, відповісти на це запитання? Якщо уважно спостерігаєш за квітами, птахами, Сонцем, то обов'язково.
Люди, тварини та рослини можуть «відчувати час» за допомогою біологічного годинника. Цей годинник без циферблату подарувала нам природа. Птахи здійснюють сезонні перельоти. Вирушаючи за десятки тисяч кілометрів від рідних місць, вони завжди вчасно повертаються додому. Увечері комахи повертаються до місць розселення. У певний час дня розтуляють пелюстки квіти, посилюється їх запах. Навесні мешканці лісу пробуджуються від зимової сплячки. Ботаніки і садівники добре знають, що у кожній місцевості деякі квіти щоденно розтуляють і стуляють пелюстки в один і той самий час. 1735 року шведський ботанік Карл Лінней запропонував використати це явище для створення квіткового годинника. Але спершу Лінней ретельно спостерігав за рослинами і записував, о котрій годині розтуляють чи стуляють пелюстки їхні квіти. Він склав список із 50 рослин, які підказували годину дня. Потім він зібрав ці рослини і висадив у себе в саду на спеціальну клумбу, розташувавши їх так, щоб можна було визначити час. Годинник працював навіть у холодні та похмурі дні! Відтоді квіткові годинники можна побачити у багатьох ботанічних садах.
3-5 год. — розтуляють пелюстки квіти козельця лучного
4-5 год.— розтуляють пелюстки квіти цикорію, шипшини, маку, гірчаку
5-6 год. — розтуляють пелюстки квіти польової гвоздики та кульбаби
6-7 год. — розтуляють пелюстки квіти картоплі, осоту польового, дзвіночків
7-8 год. — розтуляють пелюстки квіти фіалки триколірної, латаття білого
8-9 год. — розтуляють пелюстки квіти в'юнка, чорнобривців
9-10 год. — розтуляють пелюстки квіти нагідки, мати-й-мачухи
11-12 год. — стуляють пелюстки квіти осоту
13-14 год. — стуляють пелюстки квіти картоплі
14-15 год. — стуляють пелюстки квіти маку, кульбаби, цикорію
15-1 б год. — стуляють пелюстки квіти льону, фіалки триколірної
16-17 год. — стуляють пелюстки квіти нагідки
17-18 год. — стуляють пелюстки квіти мати-й-мачухи
18-19 год. — стуляють пелюстки квіти латаття білого, гвоздики
19-20 год. — стуляють пелюстки квіти шипшини, жовтцю
20 год. — розтуляють пелюстки квіти запашного тютюну
21 год. — розтуляють пелюстки квіти нічної фіалки, горицвіту
? Що ви знаєте про квітковий годинник?
? Хто створив перший квітковий годинник?
Анатолій Качан
Крилате насіння
Кружляє над нами
Насіння крилате,
Радіє насіння,
Що вміє літати.
Це клени високі
Із рідної гілки
Синів проводжають
В далеку мандрівку.
І згадують сумно
Дерева бувалі:
Колись і вони
Над землею літали!
— Ми знову знялись би,
Як наше насіння,
Та роки не ті
І тримає коріння...
Кружляє у небі
Насіння крилате,
Радіє насіння,
Що вміє літати.
Одна насінина
З кленової крони
Довірливо сіла
Мені на долоню.
І каже: — Я довго
Блукала над містом,
Але на асфальт
Не наважилась сісти.
Благаю, мій друже,
Якщо це не важко,
Візьми й посади мене
В землю, будь ласка.
Я виросту кленом
У нашому краї
І шумом зеленим
Тебе привітаю.
? У сучасному світі майже всі рослини мандрують за допомогою людини.
? А чи можуть рослини самостійно мандрувати без людського втручання? (З допомогою вітру, тварин.)
? Як мандрує насіння клену?
Надія Красоткіна
Подорожник
Це подорожник. Він росте при дорозі, понад тими стежинками, де ходять люди. Вони і розносять його насіннячко за ногами. А за це він людині віддячує, бо лікує її рани, швидко зупиняє кров, утамовує біль. Окрім того, відвар подорожника збуджує апетит, допомагає при хворобах шлунка та кишок. Мандрує дивовижна, невибаглива рослинка разом із людиною та оберігає її. Така непоказна, з лапатим листячком, що тулиться до землі. Ходять по ній, витоптують, уваги не звертають, а вона росте всюди, зелененька рослина — подорожник! Придивись до нього, там зосереджена цілюща сила, яка містить вітаміни, дубильні речовини, каротин, аскорбінову та лимонну кислоти, олію. І все це допомагає людині, треба лише знати природу.
© Яким чином рослини здатні мандрувати?
© Які є рослини-мандрівники?
Володимир Уткін
Рослини-мандрівники
«Ходить гарбуз по городу, питається свого роду...» — співається в жартівливій українській пісеньці, яка розповідає про родичів гарбуза: диню, огірочки, бараболю, квасолю, буряки, морквицю, біб.
А чи й справді вони родичі?
Наука ботаніка об'єднує найбільш близькі рослини у роди та види. Вид — це ім'я рослини. Рід — її прізвище. Прізвище та ім'я рослинам дають латинські, бо латинська мова у вчених вважається міжнародною. Жовта диня, наприклад, зветься кукуміс мело. А найближчий родич дині — огірок — теж кукуміс, але вже сатівус.
Є й родини рослин, що складаються з найбільш близьких родів. До родини гарбузів, таким чином, справді належить диня — «гарбузова господиня», а також огірочки та кавун. А от бараболя, тобто картопля, ніякого відношення до родини гарбузів не має. Її родичі — помідор і паслін. Родич морковиці — звичайний буряк, а родичі квасолі — біб і горох. їхня родина так і зветься — бобові.
Бувають родичі досить близькі, а бувають і далекі. Дикі предки гарбуза та дині ростуть у Мексиці, а батьківщина огірків та кавунів — пекуча пустеля Калахарі в Африці. Бараболю та помідор привезли до нас із Південної Америки. А морковиця прийшла Яз Середземномор'я. З Азії на нашу землю потрапили буряки, квасоля, цибуля, часник, пшениця, рис...
Різними шляхами приходили вони до нас. Колись люди не вміли удобрювати свої поля та городи. Вони просто кидали насіння у ґрунт, а коли ґрунт втрачав родючість, переходили на нове місце. Переселяючись, люди брали з собою насіння, і мандрувало воно разом із людьми на сотні й тисячі кілометрів.
Радо зустріли люди заморських гостей, що їх привезли мореплавці, — помідори, какао. А от картоплі спочатку не пощастило. Ніхто не знав, що саме треба споживати. Пробували їсти зелені кульки з насінням, але вони такі гіркі, що люди назвали їх «чортовим яблуком». Тож не дивно, що селяни відмовлялися саджати картоплю, а коли влада примушувала їх засаджувати нею лани, вони бунтували, — знищували картоплю, вбивали панів і царських службовців. Так і увійшли в історію ці бунти під назвою «картопляні».
А от гречка швидко розповсюдилася по селянських нивах. її привезли наші предки з Візантії, яку вони звали Грецією. Тому-то й названо її гречкою.
Соняшник потрапив до нас як декоративна рослина і довго прикрашав тільки квітники та оранжереї. Згодом люди навчились видобувати з його насіння смачну олію, і соняшник перейшов із гурту декоративних рослин до лав рослин сільськогосподарських. Різними шляхами потрапляли рослини на наші поля та городи. Люди відбирали для посіву насіння від найкращих рослин, що не боялися ані спеки, ані холодів.
Поступово рослини змінилися настільки, що стали зовсім не схожі на своїх диких предків. І ростуть поряд на наших полях та городах прибульці з різних далеких країв — кавун, огірки, картопля, квасоля і служать людям.
? Як «мандрують» рослини?
? Як до нас потрапили картопля, соняшник, гречка?
Загадки про комах
Зимою спить
Літом бринить,
Понад садами літає,
Солодку росу збирає. (Бджола.)
Летить — пищить.
Сяде — мовчить.
Хто його вб'є,
Свою кров проллє. (Комар.)
В мене довгий хоботок
З квіток збираю я пилок.
Ще яскраві крильця маю,
Безтурботно я літаю. (Метелик.)
Хто дзижчить уже від ранку,
Лізе в мисочку сметанки,
Спати діткам заважає,
Попід стелею літає?
Геть, нахабна набридухо!
Це велика чорна ... (муха).
Заповзята трудівниця,
Вона праці не боїться.
Дуже сильна ця комаха,
Називається ... (мураха).
? Як одним словом назвати тварин, що є відгадками?
? Назвіть відомих вам комах.
? Що ви знаєте про комах?
Анатолій Костецький
Ми з бджолою
Навколо мене луг бринить,
а на мені —
бджола сидить.
Сидить і крильцями сія,
така вона дивачка:
напевне, думає, що я
не хлопчик, а ромашка.
Торкає носиком ледь-ледь
бджола мене за руку,
немов у ній шукає мед
або вітає друга,
або схотіла просто так
посидіти зі мною, —
нелегко ж
цілий день літать
на самоті з собою!..
Так ми й сиділи.
А за мить
знов кожен з нас
кудись летить
над лугом різнобарвним.
— Привіт! —
бджола мені дзижчить,
і я у відповідь:
— Привіт! —
І нам —
страшенно гарно.
? Що у вірші казкового?
? Що є приємним, а що небезпечним?
? Яку користь приносять бджоли? А чи можуть вони завдати шкоди людям?
Аркадій Лікум
Чому мухи потирають лапку об лапку?
Уже звично вважати, що муха в господі є прикрою перешкодою. Вони настирно дзижчать, дратують, коли сідають на наше тіло. Упродовж віків муха вважалась прикрим подразником. І лише у XX столітті людина дізналася, що мухи — збудники хвороб, їх поширювачі, можуть спричинити смерть мільйонів людей.
Що ж означає, коли муха потирає лапку об лапку?
Це означає, що вона їх чистить, знімаючи те, що на них прилипло: різне сміття, бактерії дизентерії, тифу, гельмінтів... Мухи збирають мікроби на відходах і нечистотах. Потім сідають на нашу їжу. Ці бактерії потрапляють у неї, і таким чином ми інфікуємося.
А як же муха розносить мікроби?
Якщо муху розглянути під збільшувальним склом, то можна помітити, що тіло в неї не гладеньке, а вкрите безліччю волосинок. Язичок у мухи теж покритий клейкою рідиною. Це означає, що практично з будь-якого місця, куди сідає муха, вона збирає бруд, що прилипає до її тіла, лапок і язика. Кожна лапка із трьох пар має кігтики і дві волосяні подушечки — так що до них багато чого може прилипнути. До речі, клейка речовина, що виробляється в подушечках, дозволяє мусі ходити по стелі чи по будь-якій поверхні догори ногами.
Муха — одна з найдавніших комах нашої планети. Знайдені скам'янілі залишки мух, яким мільйони років.
Чи позбавимось ми коли-небудь мух назавжди?
Єдине, що ми, люди, можемо — зашкодити їхньому розмноженню. І коли це буде зроблено, то санітарний стан усього світу поліпшиться. Стане менше хвороб, отже, хтось із людей проживе на світі довше.
? Чому мухи потирають лапку об лапку?
? Як муха розносить мікроби?
? Чи можна повністю знищувати істот, що є шкідливими для людини?
? Чи є у природі щось непотрібне?
? Яка роль муху природі?
? Як захиститися від муху побуті?
Марія Солтис-Смирнова
Кульбабка-мрійниця
Весняне Сонечко поцілувало новий паросток у маківку.
— Рости, красунечко!
Вітерець обвівав, щоб не було так спекотно, час від часу повторюючи: — Тягнись угору! Ближче до Сонечка.
Бджілка пролетіла над самим пуп'янком:
— Розцвітай!
І квіточка розкрила свої пелюсточки.
Жовта-жовта, мов те Сонечко на небі.
Вона росла на пагорбі, і, хоча була зовсім невеличка, та весняна зелена травичка не закривала від неї ні зеленого лісу зліва, що змійкою ховав у тіньку сільські хати, ні поля, одні ще зовсім чорні після вчорашнього дощу, інші з яскравою зеленню озимини. Ні плеса невеличкого озера справа, де якраз надумало скупатись Сонце.
Мала Кульбабка обдивилась все-все аж до горизонту.
— А що там? — спитала вона Сонечка.
— Теж земля, — відповіло воно.
— І там також ростуть квіти, — сказав Джміль, що якраз ласував солодким нектаром і чув усе.
— Я тобі покажу, — пообіцяв Вітерець і помчав далі у невідкладних справах.
Цілий день мріяла квіточка про те, що ж там коїться за горизонтом. Чи там чорне зоране поле? Чи ліс, що приносить за вітром запах хвої? Чи луки з квітами.
Так і заснула.
А вранці прокинулася зовсім іншою — білою і дуже легкою.
— Щасливої дороги, — побажало Сонечко, зігріваючи крихітні парашутики.
— Уперед!
І Вітер підхопив кілька насінин, підняв їх високо-високо і поніс уперед.
Над селом кукурікали півні, вітаючи новий день, і гавкали собаки, ганяючи котів, що йшли на ранкове полювання. У лісі стукав дятел. А над деревами весело скрекотіла лісова поштарка Сорока-Білобока.
Вітерець опустив насіння на лісову галявину і повернувся до Кульбабки.
Він підхопив ще кілька насінин і поніс їх через озеро і поле.
Один парашутик, правда, опустився на воду. Там його і впіймав карасик Тарасик, опустив на дно, поклав між водоростей — і тут хочеться, щоб квіти росли. Решта ж упали серед синьооких волошок на лужку.
Так розсіялись кульбабки далеко від того місця, де росла перша квіточка. Але Вітерець посіяв кілька насінин біля пустого стебла, щоб не було сумно самій.
Так здійснилася мрія квіточки побачити світ за горизонтом.
? Про яку мандрівку мріяла Кульбабка?
? Хто допоміг квітці здійснити подорож?
? Чи змінилося життя Кульбабки після мандрівки?