#Щоденні «5». Тексти для слухання НУШ. 1 клас - Лиженко В. І. 2017

Тема 33 тижня: Літо

Солтис-Смирнова Марія

Як весна літо зустрічала

Земля, господарюючи на землі, добре працювала.

Молода господиня і лід на водоймах розтопила, і матінку-землю дощами напоїла, щоб трава зазеленіла.

Прикрасила дерева і кущі листочками, одягла на них квіткові віночки...

Ну зовсім до приходу брата Літа підготувалась.

А, щоб він поспішив, ще й Грім з Блискавкою за послів додому відправила.

Почав наймолодший брат збиратися в дорогу — одягнув на русяве волосся солом'яного бриля, перекинув через плече легеньку торбину і вирушив у дорогу.

Де-не-де по дорозі Літечку чулись маївки, то там, то тут діти збирали в полі квіти, щоб прикрасити рідну домівку. Всюди Літу зустрічались щасливі люди, веселі звірятка у лісі, над полями літали різнобарвні метелики і працьовиті бджілки.

Весна вийшла назустріч братові.

Ні, вона не збиралась так швидко покинути землю, просто хотіла показати Літу красу, що була довкола.

Вони разом пройшлися полями, де густо зеленіли зернові та овочі, прогулялись лісами, оглядаючи ягідники та грибні місця, заглядаючи до садів, де, мов наречені, стояли заквітчані дерева.

— Добра робота, сестронько. Тепер і мені пора вже працювати.

Весна посміхнулась і поволі пішла геть. її господарювання на землі закінчилось.

— Як весна підготувалась до приходу Літа?

Олег Погинайко

Літо

Ось і літо прийшло. Тепле, веселе. Дружньо гудять бджоли, ніжно колишуться трави, колосяться на полях хліба.

Саме у цю пору ліс жив небаченим життям. Велика лісова галявина, які ніби ще недавно була вкрита маленькою травичкою, квітувала. Яких тільки рослин на ній не було: ромашка, звіробій, полин, м'ята, дзвіночки, материнка, люцерна. Великий — великий килим нагадувала вона.

Вухастик любив її. А ще більше любив літо за найдовші у році дні, за чарівні медові аромати, які постійно можна було відчувати у повітрі.

Цікавим було все.

Навіть дощик який зволожував землю. М'який, лагідний він ніколи і нікого не ображав. І це розуміли навіть рибки, які жили у ставку.

А грибочки? Один за одним з'являлися вони; маленькі і великі, подібні на хатинки під якими можна сховатися, відпочити.

Літо. Час ягід. Дозріває суничка, приваблює чорним кольором черемха. Смак її терпкий, але дуже смачний.

Пливуть і пливуть по небу хмарки. Кличуть у подорож, у країну, що називається просто, — літо.

— Які зміни відбувають в природі влітку?

Наталя Карпенко

Літечко

Умивало літечко ранки росами,

Щебетало співами стоголосими.

Напувало ріки підземні зливами,

Вигравало теплими переливами.

Походжало літечко хлібним полечком,

Золотило колос гарячим сонечком.

Пригощало літечко урожаями,

Розважало сяйвом і водограями.

Обіймало літечко надвечір'ями,

Гомоніло з місяцем і сузір'ями,

Простелило стежечку подорожньому,

Посміхалось барвами літо кожному!

— Що робило літечко?

— Чи подобається вам літо?

Ірина Прокопенко

Сонце, сонечко та соняшник

Починався літній день. На листі дерев переливалися всіма барвами веселки крапельки роси. Співали птахи, тягнулися квіти до Сонця, а над нами басовито гудів Джміль:

— Ж-ж-жарко...

Йому і справді було жарко.

— Ж-ж-жорстоке Сонце, ж-ж-жорстоке.

Почуло Сонце та й каже:

— Кожен день я проміння на землю посилаю, щоб черешні скоріше дозрівали, щоб пташки співали, щоб діти смаглявими ставали, а він... він мене жорстоким назвав.

Образилося Сонце та й сховалося за хмарку. Похмуро на світі стало, квіти пелюстки згорнули, птахи замовкли, мурахи входи та виходи своїх домівок закривати почали.

— Що робити? Що робити? Як без Сонечка нам жити? — зашепотіли Дерева.

— Я тут, ось я,— сказав хтось тоненьким голоском і всі побачили маленького червонокрилого жучка, якого і справді звали Сонечком.

— А ти можеш землю зігрівати? — спитали Дерева.

— Ні.

— А зробити так, щоб черешні поспіли? І щоб діти засмагли?

— Ні немо-жу... —зітхнуло Сонечко, — я тільки попелиць знищую, червців, кліщиків павутинних та інших дрібних шкідників.

— І за це тобі, Сонечко, спасибі, — вклонилися Дерева і знов зашепотіли: — Що робити? Що робити? Як без Сонечка жити?

— Може, я зумію вам допомогти? — запитав Соняшник. Він теж був на Сонце схожий: кругла голівка у жовтогарячих променях.

— А ти можеш землю зігрівати? Зробити так, щоб черешні поспіли та діти засмагли?

— Я теж всього цього не вмію, — тихо промовив Соняшник, — я тільки насінням людей годую.

— Це добра справа. І за це тобі дякуємо, — відповіли Дерева.

А Джміль знову гуде і гуде.

— Ж-ж-жаль, квіти пелюстки згорнули, ж-ж-жаль.

— Жаль! — обурилися Дерева. — А хто Сонце образив, хто його жорстоким назвав? Все ти, все ти, Джмілю!

Вони так розхвилювалися, так розгойдалися, аж вітер знявся. Злякався Джміль, почав у Сонця пробачення просити:

— Ж-ж-жити без тебе не можна, пробач мені, пробач!!!

Виглянуло Сонце з-за хмарки, посміхнулося привітно. Зраділи дерева, пташки защебетали, квіточки розкрилися, а Джміль над ними гудів:

— Ж-ж-жарко.., але не дуже, не дуже...

— Чому образилось Сонечко?

— До кого звертались Дерева за допомогою?

— Чи пробачило Сонце Джмеля?

Анатолій Костецький

Літні турботи

Знаєш, скільки справ у літа?

Їх усі не полічити!

Треба нам підсмажить спини,

ніс убрати в ластовиння,

накупати нас у річці наперед

на три сторіччя,

та іще подарувати

лісу й лугу буйні шати...

Словом, справ не полічити!

Та найбільше треба літу,

щоб зуміли я і ти

набагато підрости!

— Які важливі справи су літа?

— А що ви плануєте робити влітку?