#Щоденні «5». Тексти для слухання НУШ. 1 клас - Лиженко В. І. 2017

Тема 24 тижня: Транспорт

Загадки про транспорт

Не ящірка і не гадюка,

Оця штука, котра стука,

Є і хвіст, і голова,

А не скажеш, що жива. (Потяг.)

Що за чудо — довгий дім,

Пасажири є у нім.

Все взуття його з резини,

А харчується бензином. (Автобус.)

По місту дві змії повзуть

І на собі хатки везуть.

У тих хатках людей багато.

Ти знаєш, як ці хатки звати? (Трамвай.)

Замість рейок дві дротини

Визначають рух машини,

Щоби взуті в гуму ноги

Не збивалися з дороги. (Тролейбус.)

Під землею — дивне місто:

Все в огнях, як у намисті.

В нім будинки не стоять,

По залізних рейках мчать. (Метро.)

В синім небі пролітаю,

Швидкість я велику маю,

Два крила, хоча не птах,

Називаюсь я... (літак).

Через море — океан,

В сильний шторм чи ураган

Впевнено вперед прямує,

А на ньому люд мандрує. (Корабель.)

— Який транспорт ви знаєте? (Наземний, підземний, повітряний, водний)

— Навіщо транспорт потрібний людям?

Л. Яковенко

Свинка в автобусі

На сидіння всілась свинка,

Зручно примостивши спинку.

Поряд дід старий стоїть —

У руках кийок тремтить.

Паця очі відвела.

Книжку з сумочки взяла...

Місцем поступився лось —

Літній сам, та довелось.

Чи почервоніла свинка?

Нам не видно крізь сторінку.

— Які правила поведінки порушила свинка?

— Яку пораду ви їй дасте?

Марія Солтис-Смирнова

Не будемо сваритися

У одному невеличкому місті, де рідко траплялись якісь надзвичайні події, люди були добрими і привітними. Одного разу трапилась надзвичайна подія.

В автопарк відразу ж прибули дві машини. І непросто машини: одна біла з червоними смужками, а інша — червона з білими.

Та не у цьому була їхня дивина, а в лампочках над кабіною, які мерехтіли. І ці машини ще вмикали такі дивні звуки, коли їм потрібно було швидко їхати.

Тільки чомусь не потоваришували нові сусіди. Швидкій здавалося, що вона важливіша за пожежну. А тій — навпаки.

Навіть, коли обидві машини виїздили на завдання, то, зустрічаючись на дорозі, не поступались одна одній, а влаштовували перегони.

Так би тривало ще довго, якби...

На одній далекій від центру вуличці стояв охайний будиночок. Господар його цілий день працював, а господиня доглядала за дітками.

Тільки якось вибігла вона хутенько в магазин, а маленький Олег знайшов сірники. Хлопчик попік пальчики, та й кинув небезпечну іграшку на підлогу.

Килим запалав.

Ілонка, так звали старшу сестричку, побачивши вогонь, потягла братика з кімнати геть.

Через кілька хвилин полум'я вже злизувало фіранки на вікні.

Це побачив сусід, та й подзвонив по пожежну і швидку.

Машини спочатку не здогадались, що їдуть до одного будинку — знову влаштували на дорозі суперечку.

Але, коли під'їжджали до палаючого дому, тільки обоє набрали швидкість: треба робити свою роботу, а не думати, хто важливіший.

Пожежники за кілька хвилин загасили вогонь. Добре, що той не перекинувся до сусідньої кімнати, де сиділи перелякані діти.

А потім лікарі зі швидкої оглянули братика й сестричку. Опік у Олега був такий маленький, що хлопчик зовсім про нього забув, як побачив, що додому повертається мама.

Він кинувся розповідати їй про великий вогонь, який горів у кімнаті.

А швидка і пожежна на зворотньому шляху вже їхали пліч-о-пліч, бо щойно зрозуміли: обидві вони рятують життя.

Це їхня робота.

— Чому пожежна і швидка машини сварились?

— Як вони зрозуміли, що сваритися їм не потрібно?

О. Радушинська

Живеш ти у місті, а може в селі,

Школярик уже ти, чи поки що — ні —

Дорожні правила обов'язково

Повинен, мій друже, ти знать на «зразково».

Ці правила зовсім, скажу, не нудні,

Потрібні вони і тобі, і мені,

І дяді, і тьоті, і навіть бабусі —

Беремо всі ми участь в дорожньому русі.

Безпечним щоб буть за кермом водію,

«Швидкій» щоб не мчать на пригоду твою,

Щоб тато із мамою не хвилювались,

Щоб справи задумані всі удавались

Нехай світлофор, перехід і зупинка,

На знаках дорожніх хай кожна картинка

Хорошими стануть твоїми знайомими

І друзями добрими, вірними, новими.

Дорога, як книга, цікава й складна.

А другом чи стане для тебе вона —

Залежить від тебе. Уважно дивись.

В дитинстві з дорогою ще подружись.

— Поясніть, навіщо потрібні правила дорожнього руху.

— Чому необхідно дотримуватись правил дорожнього руху?

В. Прушковська

Світлофор

— Світлофор — корисна річ,

служить людям день і ніч,

кольори лиш треба знати,

вірно кнопки натискати.

Як червоний — зупинись,

і навколо подивись:

колір цей попереджає,

що машина під'їжджає.

Жовте «око» кліпне лиш,

будь уважним, оглянись,

приготуйся, тільки чітко

перейти дорогу швидко.

Як зелений вже горить,

переходь по «зебрі» вмить,

але й тут не забувати

все навкруг контролювати.

— Для чого потрібний світлофор?

— Що означають його кольори?

За Дариною Мурмуєнко

Велосипед для Катрусі

Тієї осені Катрусі купили велосипед. О, скільки щастя! У її старшого братика Дениса давно вже був великий, з рамою. Він часто возив на ній Катруську, коли батьки казали. А по своїй волі катати не хотів. Тож мрією дівчинки був свій, власний велосипед.

Що й казати, Катруська просто марила цією покупкою.

А тут уже наступного дня батьки привезли новенького, лискучого червоного велосипедика. Ох і щаслива була дівчинка — її мрія здійснилася!

Та тут нагодився братик і геть зіпсував настрій сестрі:

— Малече, ти спочатку навчися їздити на ньому!

— Синку, не ображай сестру, вона навчиться, обов'язково. Ти ж також колись не вмів, а потім навчився. Доню, ходімо вчитися!

Вони вийшли з квартири. Денис — за ними. Катруся вилізла на сидіння, яке тато підкрутив спеціально для неї, стиснула ручками кермо і поглядом тріумфатора обвела всіх навколо. Мовляв, от я сиджу на велосипеді — своєму, власному, а зараз поїду.

Як тільки тато відпустив велосипед, Катруська скрутила кермо і наїхала пряменько на дерево. Коли тато з Денисом добігли до місця пригоди, то знайшли там покарлючений велосипедик і Катрусю, яка сиділа на траві й тільки кліпала очима.

— Тату, відремонтуй, будь ласка, чимшвидше мого велосипедика, а то так ще й літо мине, а я не навчуся їздити, — тихо промовила Катруся.

За день велосипедика було відремонтовано, і Катруся продовжувала падати. Вона набивала синці й здирала лікті та коліна, доки не навчилася тримати кермо у правильному напрямку і не перехилятися набік. Словом, доки не навчилася їздити сама без підтримки.

З того великого дня вона майже не злізала зі свого залізного друга. І до подружок, і до бабусі, й до магазину на ньому їздила. Вона не тямила себе від щастя відтоді, як їй купили велосипед.

Та якось Денис прийшов додому дуже засмучений, бо зламав свого велосипеда — врізався в дерево.

— Не переживай! На моєму їздитимеш — поділимося якось.

Денис аж очі витріщив на сестру від подиву. Але відразу йому стало соромно, що от він колись не хотів катати Катрусю на своєму велосипеді, а тут вона так просто пропонує йому свій. Денис підійшов до Катруськи, обійняв і вперше в житті зрозумів, що кращого друга, ніж його маленька сестра, у нього немає.

— Про що мріяла Катруся?

— Чи одразу вона навчилася їздити на велосипеді?

— Що сталося з велосипедом Дениса?

— Чому хлопчик «аж очі витріщив на сестру від подиву»?

— Як змінився Денис?