#Щоденні «5». Тексти для слухання НУШ. 1 клас - Лиженко В. І. 2017

Тема 23 тижня: Весна

Павло Грабовський

Зійшли сніги, шумить вода,

весною повіва;

земля квіточки викида,

буяє травка молода —

все мертве ожива.

Олексадр Олесь

Гроза зійшла...

Зітхнули трави,

квітки головки підняли,

і сонце, тепле і ласкаве,

спинило погляд на землі.

Літає радість, щастя світить,

дзвенять пташки в садах рясних,

сміються знову трави, квіти...

І сльози ще тремтять на них.

— Про які ознаки весни ви прочитали у віршах?

Олександр Копилєнко

Весна іде

Ще зовсім недавно важко було сонечку пробитися промінням крізь хмари. Вони волохаті, неначе брудні, нависають над землею, а ми поглядаємо на небо, питаємо:

— Коли ж ти, сонечко любе, розтопиш весь сніг і сріблясті ручайки полинуть у річки, в яри?

Та ось повертаєшся з школи і мружиш очі від яскравого світла. Сонце вже бавиться. Ще не припікає як слід, а тільки лагідно доторкається до обличчя. Це ж березень місяць прийшов — перший місяць весни! А чи ж розвісили ви шпаківні? Десь уже мчать до нас з далеких країв заклопотані, веселі шпаки, їм треба хатину, щоб вивести своїх діток.

Спочатку з'являться самці, а через кілька днів і їхні подруги — самички. Так само прилітають по черзі й жайворонки та зяблики. Теж наші перші весняні гості.

Жайворонки поселяються на ланах, на таловинах. Зяблики в лісах, гайках, парках, садах. Незабаром ми почуємо їхні гучні, веселі, весняні пісні. А які чисті голоси в пташок!

На ще вогких пагорках, на схилах, зацвіли наші перші весняні квіти — мати-й-мачуха. В неї квітки яскраво-жовті, ніби краплини вранішнього сонця. З-під торішнього листя соромливо виставить свою фіолетову квітку волохатий сон. Щоб не боятися нічного холоду, сон надів на себе цю пухнасту шубу.

Погляньте, муха вже гріється на сонечку, ще млява, неповоротка, але вже пряде лапками, гладить ними себе по черевцю. Це вона чепуриться.

А по-справжньому сонце почне оживляти все після 21 березня, коли день дорівнює ночі. А далі дні почнуть збільшуватись, а ночі коротшати... Йде справжня весна, щоб враз перемогти зиму

— Які зміни відбуваються в природі навесні?

— Які квіти зацвітають першими?

— Які птахи повертаються з вирію?

Н. Сладков

Ведмідь і Сонце

(Казка)

Просочилася в барліг Вода — Ведмедю штани промочила.

— Щоб ти, сльота, пересохла зовсім! — лаявся Ведмідь. — Ось я тебе зараз!

Злякалася Вода, задзюркотіла тихим голосом:

— Не я, Ведмедику, винна. Сніг у всьому винен. Почав танути, воду пустив. А моя справа водяна — течу під ухил.

— Ах, так це Сніг винен? Ось я його зараз! — заревів Ведмідь.

Побілів Сніг, злякався. Заскрипів з переляку:

— Не я, Ведмедю, винен. Сонце винне. Так припекло, так припекло — розтанеш тут!

— Ах, так це Сонце мені штани промочило? — гаркнув Ведмідь. — Ось я його зараз!

А що «зараз»?

Сонце ні зубами не схопити, ні лапою не дістати. Сяє собі. Сніг топить, воду в барліг жене. Ведмедю штани мочить.

Нічого не вдієш — вибрався Ведмідь з барлогу. Побурчав, побурчав, та й покосолапив. Штани сушити. Весну зустрічати.

— Чому Ведмідь прокинувся?

— Хто чи що винний у цьому?

— Як інші тварини зустрічають весну?

Василь Чухліб

Журавлі-веселики

Дід Матвій і Тарасик колють дрова біля повітки. Дід як гахне колуном по сосновому чурбаку, так він і розлітається. А Тарасик довго цюкає своєю сокиркою, поки розрубає.

— А чи не час уже й перепочити? — поглядаючи на онукові силкування, каже дід і всідається на дровітні.

А Тарасик знайшов товстий шмат соснової кори, видовбує човник.

Тихо на подвір'ї. Тільки іноді налетить вітерець-пустунець, побавиться вербовим віттям та й далі полетить.

«Курли, курли!» — раптом долинуло з вишини.

Тарасик підводить голову, вдивляється в небо. А курликання все ближчає. Ось уже видно в голубому небі рівненький трикутник.

— Журавлі! Діду, журавлі летять! — вигукує Тарасик.

Дід, крекчучи, встає з дровітні. Прикладає до чола долоню.

— Повертаються з ірію веселики наші, — розгладжує вуса.

— А чому веселики? — дивиться на діда Тарасик. — Журавлі!

— Ні, зараз, навесні, звуть люди журавлів веселиками.

— А чому?

— Бо повертаються птахи додому, і радіють вони, весело їм, що здолали далеку дорогу, що знову в рідних краях. І люди з ними радіють.

— Дивіться, дідусю, строєм летять! Наче солдати! — показує Тарасик.

— Строєм краще летіти. Так і з вітром легше змагатися, а як виб'ється котрий з сил, інший підтримає.

— Егей, веселики! Привіт! — гукає Тарасик.

Птахи ніби вчувають його вітання і у відповідь голосно курличуть.

— А восени зватимуться вони журавлями, — продовжує дід. — Розстаються тоді з батьківщиною і журяться від того, що мусять летіти на чужину. Через те й — журавлі.

Стоять серед двору старий і малий, дивляться в небо. Курликання поволі стихає, розтає у високості.

Тарасик береться за сокирку та все примовляє:

— Журавлі-веселики! Журавлі-веселики!

— Як Тарасик допомагав дідусеві?

— Які звуки почув хлопчик?

— Як дідусь назвав журавлів?

— Чому журавлів звуть веселиками?

— Назвіть перелітних птахів.

Анатолій Костецький

Весняні дарунки

Весна дарує кожному,

що треба і що хочеться.

Полям — сніги поталі,

лісам — траву і листя,

птахам, які вертають,

дарує рідні гнізда.

По жмені ластовиння

весна дарує дітям,

а мамам — ранки сині

та перші ніжні квіти.

Річкам дарує воду,

зернинам — теплу землю,

а сіячам — роботу,

почесну і веселу.

— Які дарунки приносить нам весна?