Моніторинг НУШ - Результати та рекомендації перший етап, 2019-2020 рр. - Заплотинська Олена 2020

Результати анкетування батьків
Основні результати дослідження

Метою анкетування батьків було з'ясувати, наскільки концепти Нової української школи підтримуються ними, які успіхи і недоліки реформи батьки спостерігають на прикладі навчання своїх дітей. Окремий блок питань стосувався настрою учнів, з яким, за спостереженнями батьків, вони йдуть до закладу освіти та повертаються додому, чи безпечно і комфортно діти почуваються у школі. В анкетуванні взяли участь 2497 батьків третьокласників.

Більшість батьків позитивно ставляться до реформи «Нова українська школа», проте серед анкетованих, чиї діти навчаються у пілотних школах, прихильників розпочатих змін значно більше. Позитивно до реформи НУШ ставиться 81% батьків учнів пілотних шкіл, 55% - спеціалізованих закладів, 51% - загальноосвітніх шкіл.

Залежно від місця розташування закладу освіти, який відвідують діти респондентів, суттєвих розбіжностей у ставленні до реформи не виявлено: у селах та великих містах позитивно до реформи ставляться 54% батьків, у малих містах - 51%.

Рівень прихильності батьків до реформи зумовлений ступенем поінформованості про її цілі і напрямки. Найбільше обізнаних з реформою - з-поміж батьків учнів пілотних шкіл - 81%, значно менше - серед анкетованих, чиї діти навчаються у спеціалізованих закладах - 46% та загальноосвітніх - 48%. Якщо враховувати місце розташування закладу освіти, то суттєвих відмінностей в оцінках батьків своєї обізнаності з цілями на напрямами реформи НУШ не спостерігається.

Найчастіше батьки отримують інформацію про перебіг реформи НУШ від учителя своєї дитини. Цей варіант відповіді обрали 93% батьків учнів пілотних закладів, 66% - спеціалізованих, 71% - загальноосвітніх закладів.

На другому місці серед джерел інформації про НУШ для батьків учнів, які навчаються у селах, є керівництво школи - вказали 40% анкетованих. Для міст цей показник значно нижчий - 22-26%.

Іншими популярними джерелами інформації про реформу батьки вказали освітні інтернет-ресурси (найбільше послуговуються 39% батьків учнів пілотних шкіл та 37% батьків у великих містах), новини, тематичні передачі в засобах масової інформації (використовує третина батьків), групи в соціальних мережах Facebook, Instagram тощо (від 26% до 33%).

Батьки задоволені якістю та обсягом зворотного зв'язку, який забезпечує школа щодо навчання дитини у навчальному закладі. Про це зазначили 68% анкетованих, чиї діти навчаються у спеціалізованих та загальноосвітніх закладах, а також 71% батьків учнів пілотних шкіл.

Батьки учнів пілотних шкіл частіше отримують зворотний зв'язок через особисте спілкування з учителем (87%), ніж батьки учнів спеціалізованих шкіл (81%) чи загальноосвітніх (83%). Натомість анкетовані, чиї діти навчаються у спеціалізованих закладах та загальноосвітніх закладах, частіше отримують зворотний зв'язок від школи через записи у щоденнику - 74% та 75% відповідно, ніж батьки учнів пілотних шкіл - 68%.

30% анкетованих, чиї діти навчаються у загальноосвітніх закладах, 33% -у спеціалізованих та 35% - у пілотних, вказали, що отримують зворотній зв'язок через Свідоцтво досягнень постійно (кілька разів на тиждень) та/ або іноді (кілька разів на місяць), що суперечить нормативній практиці видачі цього документа двічі на рік - у жовтні та травні. Якщо об'єднати три частоти відповідей - «постійно», «іноді» та «рідко», то загалом 70% батьків учнів пілотних шкіл вказали, що отримують зворотний зв'язок щодо навчання дитини через Свідоцтво досягнень, 52% - спеціалізованих та 47% - загальноосвітніх.

У селах зворотний зв'язок від школи щодо навчання дитини через Свідоцтво досягнень отримують 29% батьків, у містах до 100 тисяч жителів - 44%, у містах більше 100 тисяч жителів - 53%.

Через портфоліо дитини частіше отримують інформацію про навчання батьки учнів пілотних шкіл - 39%, рідше - загальноосвітніх (22%) та спеціалізованих (20%).

Серед напрямів реформи НУШ, які мають бути реалізовані в першу чергу, батьки найчастіше обирали варіант відповіді «Покращення матеріального забезпечення шкіл» (72% у селах, 61% - у великих містах, 67% - у містах до 100 тисяч жителів), «Створення в школі дружнього до дитини освітнього середовища» (від 38% до 43% батьків), «Посилення зв'язку шкільних предметів із життєвими потребами дітей як майбутніх громадян» (найбільше вболівають у великих містах - 41%, найменше у селах - 29%).

Найрідше серед напрямів реформи НУШ, які мають бути реалізовані, батьки обирали варіанти відповідей «Підвищення професійної кваліфікації вчителів» (7% - 8% серед батьків учнів різних типів шкіл та 5% - 9% якщо порівнювати за місцем розташування навчального закладу), «Подолання практики «шкільних внесків»» (зазначили 14% батьків, чиї діти навчаються у невеликих містах, та 11% - у селах).

Серед суттєвих розбіжностей у поглядах батьків учнів на першочерговість реформи - напрям підвищення соціального статусу вчителя. Про це зазначили 30% батьків учнів пілотних закладів та 29% батьків у великих містах, проти 21% батьків учнів загальноосвітніх закладів та 17% батьків учнів, які навчаються у селах. Також батьки у великих містах та батьки учнів пілотних шкіл більше підтримують зміну філософії оцінювання (26% та 27%), ніж анкетовані у селах та батьки учнів загальноосвітніх закладів (15% та 21%). Водночас батьки, чиї діти навчаються у селах, вказують на необхідність надання фінансової та управлінської автономії школам (26% проти 18-19% у містах), посилення партнерських взаємин між школою та батьками (24% проти 13-14% у містах).

З-поміж того, чого на думку батьків найбільше не вистачає в шкільному житті їхніх дітей, - це завдань на формування м'яких навичок (критичного мислення, лідерства, уміння керувати емоціями). Цю відповідь серед інших запропонованих обрали 58% батьків учнів спеціалізованих шкіл, 52% - пілотних та 51% - загальноосвітніх. Також вона очолює рейтинг потреб і батьків, чиї діти навчаються у великих містах - 59%. У селах в першу чергу бракує комфорту у шкільному побуті - належного опалення, якісної питної води й харчування, комфортних убиралень тощо (50%), якісного освітнього середовища - меблів, техніки в класі, навчальних матеріалів, підручників тощо (48%) і лише потім завдань на формування м'яких навичок (47%).

49% батьків учнів пілотних шкіл вважають, що у шкільному житті їхніх дітей бракує оцінювання за чіткими критеріями. Водночас решту батьків ця проблема турбує значно менше - 20% серед батьків учнів спеціалізованих шкіл та 21% - загальноосвітніх шкіл.

Найменше бракує в шкільному житті дитини, на думку батьків, якісного викладання предметів (зазначили 9% батьків учнів пілотних шкіл, 11% - спеціалізованих та 12% - загальноосвітніх), психологічної безпеки та поваги з боку вчителів і персоналу (14%, 13% та 14% батьків відповідно), умов для навчання дітей з особливими освітніми потребами (15% та по 19% відповідно), домашніх завдань і дослідницьких проєктів (18%, 16%, 14%), помітного поступу в навчанні (предметних знань, уміння писати, рахувати тощо).

Батьки третьокласників підтримують принципи та концепти, на які спирається реформа НУШ: дитиноцентризм, виховання на цінностях, педагогіка партнерства тощо. 94% анкетованих цілком згодні з тим, що учитель має ставитися до дитини з повагою, 89% - що у кожної дитини є природні здібності та таланти, 86% - що дитину треба оцінювати не в порівнянні з іншими, а відносно її власного прогресу, 80% - що батьки повинні брати активну участь у шкільному житті дитини, проте допомагати дитині з домашніми завданнями цілком згодні 58%.

Водночас анкетовані підтримують і більш традиційні уявлення про навчання та роль школи. 75% з них вважають, що дитина має попросити дозволу в учителя, щоб вийти в туалет під час уроку, 50% - що основне завдання школи - дати дитині конкретні знання про факти та поняття, 41% - що дитина не повинна ставити під сумнів те, що говорить учитель.

Більшість учнів зберігають позитивний, піднесений настрій як до, так і після школи впродовж перших трьох років навчання. За оцінками батьків, близько 80% дітей мали хороший настрій як до, так і після школи у першому класі. У другому класі рівень піднесеного настрою в учнів дещо знизився за рахунок зростання доволі оптимістичного і загалом позитивного. У третьому класі в усіх типах шкіл дещо збільшилася кількість учнів з хорошим настроєм до школи (82% учнів у спеціалізованих та загальноосвітніх закладах, 89% - у пілотних), однак після школи вона зменшується (до 84% (на 5%) у пілотних закладах, до 78% (на 4%) у спеціалізованих, до 74% (на 8%) у загальноосвітніх.

За спостереженнями батьків, у великих містах до школи та після школи хороший настрій має більше дітей, ніж у менших містах та у селах. Водночас у великих містах кількість тих, у кого хороших настрій залишається і після школи, постійно зменшується: на 2% у першому класі, на 4% - у другому, на 6% - у третьому. У менших містах, а також у селах після школи частка учнів з хорошим настроєм починає знижуватися лише у третьому класі - на 7% та 9% відповідно.

Частка учнів, які мають «Поганий, зіпсутий настрій» до та/або після школи, становить від 2% до 6,1%. Загальна тенденція така, що кількість дітей, які мають поганих настрій після школи, у першому класі зменшилася. Водночас у другому класі у пілотних закладах, у загальноосвітніх, а також у містах з кількістю жителів понад 100 тисяч кількість учнів з поганим настроєм збільшилася на 0,8%, 0,5% та 1,9% відповідно. У третьому класі поганий настрій після школи збільшився в учнів загальноосвітніх закладів, а також в учнів у сільській місцевості.

Топ-темою для розмов батьків із дітьми є домашні завдання. Про те, чи виконали і як виконали домашнє завдання, майже щодня цікавляться у своїх дітей від 92% до 96% анкетованих. Також популярними є розмови про те, що подобається на уроках у школі, чи оцінювали і як оцінювали роботу дітей в школі, як справи у дітей з однокласниками.

Про необхідність дотримуватися правил поведінки найчастіше говорять батьки у селах (94%) та містах до 100 тисяч жителів (90%), дещо рідше - у містах з населенням понад 100 тисяч (85%).

Мотиваційні розмови на зразок того, що певні навчальні предмети корисні для майбутнього або що у дитини є все, щоб бути успішною, ведуть понад 70% батьків.

Про те, як до дитини ставиться вчителька, регулярно питають значно менше анкетованих: 59% батьків учнів пілотних шкіл, 63% - спеціалізованих, 73% - загальноосвітніх закладів.

Менше батьки говорять зі своїми дітьми про те, як важливо добре ставитися до осіб з інвалідністю. Часто (майже щодня та/або кілька разів на тиждень) розмовляють на цю тему 54% батьків учнів загальноосвітніх закладів та 59% анкетованих, чиї діти відвідують навчальні заклади, що розташовані у селах, рідше - 41% батьків у великих містах та 38% батьків учнів спеціалізованих шкіл.

Основні проблеми та здобутки школи, яку відвідують діти анкетованих, значно різняться з урахуванням типу навчального закладу, який відвідують учні, а також місця розташування школи.

Для батьків учнів пілотних шкіл першочерговими викликами є проблеми, пов'язані з освітнім процесом (велика кількість учнів у класі, перевантаженість домашніми завданнями, складна навчальна програма, брак позакласних заходів) - 33%, недостатнє навчально-методичне забезпечення (брак підручників) - 28%, неякісне харчування - 15%, недостатнє матеріально-технічне забезпечення - 12%, проблеми, пов'язані з оцінюванням результатів навчання - 10%. Проблеми, які стосуються оцінювання та навчально-методичного забезпечення, є характерними лише для пілотних шкіл. У спеціалізованих навчальних закладах про наявність таких викликів вказали 1% та 3% батьків відповідно, у загальноосвітніх закладах - 1% та 8% батьків відповідно. Натомість тут до переліку першочергових проблем увійшли санітарно-гігієнічні (відсутність у школі питної води, неприбрані приміщення, вбиральні, несприятливий температурно-вологісний режим) - актуальні для 17% загальноосвітніх та 9% - спеціалізованих, а також брак фінансування - 10% та 8% відповідно.

Про непрофесійність вчителів як основну проблему школи, де навчаються їхні діти, зазначають щонайбільше 2,2% батьків у містах з понад 100 тисячами жителів та удвічі меншу в селах - 1,1% анкетованих, що свідчить про загалом високу оцінку фаховості педагога серед батьків.

Частина проблем, вирішення яких пропонує реформа «Нова українська школа», а саме: відсутність умов для забезпечення навчання дітей з особливими освітніми потребами, брак дослідницьких проєктів у освітньому процесі, брак зв'язку між навчальними предметами та життєвими потребами дітей - є пріоритетом менш ніж для 1% батьків (як виняток, про брак дослідницьких проєктів у освітньому процесі заявив 1,2%анкетованих у селах).

До переліку основних здобутків школи, яку відвідують діти анкетованих, належить: освітній процес (зазначили більше половини батьків у селах -57%, дещо менше у містах до 100 тисяч жителів - 48% та понад 100 тисяч жителів - 47%), школа дружня до дитини (зазначила майже третина батьків у великих містах - 29%, 28% - у містах до 100 жителів, 26% - у селах), професійність вчителів (передусім відмітили батьки у містах з понад 100 тисячами жителів - 29%, менше у містах до 100 тисяч жителів - 26% та селах - 24%), належне матеріально-технічне забезпечення (20% батьків у великих містах та 22% у селах, значно менше - у малих містах - 13%) та м'які навички (у трійці основних здобутків серед батьків у містах до 100 тисяч жителів - 27% анкетованих, рідше зазначали про м'які навички як основний здобуток батьки у селах - 18% та великих містах - 17%).

У пілотних закладах, на думку батьків, з-поміж здобутків переважають: школа дружня до дитини (35% проти 33% серед батьків учнів спеціалізованих шкіл та 26% - загальноосвітніх шкіл), м'які навички (27%, 16%, 21% відповідно), інноваційні методи навчання (9%, 3%, 1% відповідно), санітарно-гігієнічні (8%, 6% та 5% відповідно), посилення зв'язку навчальних предметів із життєвими потребами дітей (5%, 2%, 2%, відповідно), нові методи оцінювання результатів навчання (3%, 2%, 2% відповідно).

Про створення умови для навчання дітей з особливими освітніми потребами як про здобуток школи зазначили 0,8% батьків учнів пілотних шкіл та 0,7% - загальноосвітніх закладів та жоден з батьків учнів спеціалізованих закладів.