Нова українська школа: технологічна освіта у початковій школі - Тетяна Гільберг, Ніна Павич, Галина Бучківська, Валентина Греськова 2021

2.6. Формування здоров'язбережувальних компетентностей в учнів 1-4 класів на уроках інтегрованого курсу «Я досліджую світ» (Технологічна освітня галузь)
Розділ 2. Спеціальні питання методики трудового навчання

Турбота про здоров’я дитини - це перш за все турбота про гармонійну повноту всіх фізичних і духовних сил, і вінцем цієї гармонії є радість творчості.

Василь Сухомлинський

Здоров’я людини - тема досить актуальна для всіх часів і народів, а в XXI столітті вона стає першочерговою. Суттєвим показником суспільного та економічного розвитку держави є здоров’я нації, а здоров’я дітей - майбутнє держави. У засадах європейської політики відображено, що збереження здоров’я та повноцінного життя є однією з найголовніших цілей світової спільноти [3].

У законі про повну загальну середню освіту визначено завдання збереження і зміцнення здоров’я дітей як одне з пріоритетних. Це трактує 21 стаття, у якій зазначено, що:

✵ заклад освіти створює безпечне освітнє середовище з метою забезпечення належних і безпечних умов навчання, виховання, розвитку учнів, а також формує у них гігієнічні навички та засади здорового способу життя;

✵ учні закладів освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності забезпечуються медичним обслуговуванням, що здійснюється медичними працівниками, які входять до штату таких закладів освіти або відповідних закладів охорони здоров’я, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

✵ контроль за охороною здоров’я та якістю харчування учнів здійснюється відповідно до законодавства.

Заклади охорони здоров’я спільно з органами управління освітою та органами охорони здоров’я щороку забезпечують безоплатне проведення медичного огляду учнів, моніторинг стану здоров’я, здійснення лікувально-профілактичних заходів у закладах освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності [2].

Результатом розв’язання цих завдань має стати створення комфортного розвивального освітнього середовища. Здоров’я, за концепцією стандартів, розуміється як сукупність декількох складових, серед яких: фізичне, психічне, духовне, соціальне здоров’я. Немає жодної єдиної унікальної технології здоров’я. Здоров’язбереження є одним із завдань освітнього процесу.

Проблема охорони і зміцнення здоров’я учнів багатогранна і складна. Турбота про збереження здоров’я учнів - важливий обов’язок школи, окремого вчителя і самої дитини. Тільки завдяки комплексному підходу до створення здоров’язбережувального середовища можуть бути успішно вирішені завдання формування і зміцнення здоров’я здобувачів освіти. Школярам, які мають проблеми зі здоров’ям, важко вчитися. Тож педагоги повинні допомогти їм упоратися з цими труднощами.

Державний стандарт базової середньої освіти зазначає ключові компетентності, які мають формуватися в учнів у процесі навчання. Такими компетентностями є громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав і можливостей, що передбачають:

✵ виявлення поваги до інших, толерантність, уміння конструктивно співпрацювати, співпереживати, долати стрес і діяти в конфліктних ситуаціях, зокрема пов’язаних з різними проявами дискримінації;

✵ дбайливе ставлення до особистого, соціального здоров’я, усвідомлення особистих відчуттів і почуттів, здатність дослухатися до внутрішніх потреб;

✵ дотримання здорового способу життя;

✵ розуміння правил поведінки та спілкування, що є загальноприйнятими в різних спільнотах і середовищах та ґрунтуються на спільних моральних цінностях;

✵ спроможність діяти в умовах невизначеності та багатозадачності [1].

Підготовка до здорового способу життя дитини на основі здоров’язбережувальних технологій повинна стати головним напрямком у діяльності вчителя, який працює з дітьми початкової школи, адже саме йому необхідно організувати освітній процес з використанням створення емоційно сприятливої атмосфери як для учня, так і для вчителя, формування в школярів усвідомлення цінності здоров’я та життя, навичок безпечної поведінки, культивування здоров’я.

Здоров’язбережувальні освітні технології можна розглядати як технологічну основу здоров’язбережувальної педагогіки. Це одна з найбільш перспективних систем XXI століття, і як сукупність прийомів, форм і методів організації навчання школярів, без шкоди для їхнього здоров’я, і як якісна характеристика будь-якої педагогічної технології за критеріями її впливу на здоров’я учнів і педагогів.

Здоров’язбережувальні технології - це технології, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в школі та вирішують завдання раціональної організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм), відповідності навчального та фізичного навантажень можливостям дітей [4].

Упроваджуючи здоров’язбережувальні технології, вчителю необхідно не допускати перенавантаження учнів, визначаючи оптимальний обсяг навчальної інформації й способи її подання, враховувати інтелектуальні та фізіологічні особливості учнів, для виконання проєктів та практичних робіт обирати такі об’єкти праці, які були б для учнів цікавими та сприяли зниженню втоми. Знання здоров’язбережувальних технологій, володіння ними та застосування їх у навчальному процесі є важливою складовою професійної компетентності сучасного педагога.

У процесі реалізації освітньої галузі «Технології», яка входить до інтегрованого курсу «Я досліджую світ», важливо створити умови для формування вмінь та навичок молодших школярів щодо необхідності дотримання правил безпечної праці (Додаток 1. «Безпечні прийоми праці») та організації робочого місця; безпечного користування інструментами та електроприладами вдома та під час занять, критичного ставлення до інформації про товари для збереження власного здоров’я.

Учителю необхідно дотримуватись таких правил:

✵ налаштувати учнів на позитивний психологічний мікроклімат;

✵ підтримувати доброзичливу атмосферу під час занять;

✵ заохочувати до самостійності;

✵ спостерігати за дотриманням безпечних прийомів праці під час виконання учнями практичних робіт, з метою недопущення перевтоми учнів використовувати інтерактивні методи навчання;

✵ оцінювати діяльність учнів, дотримуючись правила «успіх породжує успіх»;

✵ тактовно виправляти помилки, яких діти припустилися;

✵ стежити за зміною видів діяльності;

✵ проводити бесіди, спрямовані на формування потреби у здоровому способі життя.

Не лише знання потрібні учням, а й життєві навички, що допомагають робити правильний вибір, досягати цілі, коригувати поведінку, оцінювати ризики, зберігати і покращувати здоров’я та якість життя. Проблема формування здорового способу життя охоплює широкий спектр питань. Необхідність збереження здоров’я та запобігання його руйнації потребує всебічного й комплексного вивчення всіх можливих форм упровадження в систему освіти формування здорового способу життя.

Формування культури здорового способу життя, здоров’язбережувальної компетентності у школярів обумовлена розумінням, що лише з раннього дитинства можна прищепити основні знання, навички і звички з охорони здоров’я, які згодом перетворяться у важливий компонент загальної культури людини і вплинуть на формування здорового способу життя всього суспільства. Саме в молодшому шкільному віці закладається майбутній потенціал здоров’я, тому основним завданням сучасної школи стає формування компетентної особистості, яка не тільки володіє знаннями, а й уміє застосовувати їх у житті, діяти адекватно у відповідних ситуаціях, адаптуватися до складних соціальних умов, долати життєві труднощі, підтримувати своє здоров’я на належному рівні, надавати опір негативним впливам.

Формування певних умінь та навичок, розвиток творчого потенціалу, максимальне збереження здоров’я учнів шляхом формування культури здорового способу життя є основним завданням освітнього процесу.

Враховуючи все вищесказане, можна зробити певні висновки, що формування здорового способу життя за допомогою освіти виокремлено як один з пріоритетних напрямків державної політики й розвитку освіти.

Здоров’я лежить в основі благополуччя будь-якої людини, адже тільки здорова людина може домогтися успіхів у житті, бути активним творцем у навколишньому світі. Рівень сучасного життя висуває високі вимоги до людини та її здоров’я. У зв’язку із цим зросла увага і до здоров’я дітей.

Проблема здоров’я дітей постає особливо гостро, тому що стан здоров’я підростаючого покоління є показником благополуччя суспільства, що відбиває не тільки справжню ситуацію, але й дає прогноз на перспективу.

Перевіряємо себе

1. Формування якої компетентності передбачає дотримання здорового способу життя?

2. Як учителю потрібно створити умови для формування здоров’язбережувальних компетентностей в учнів початкових класів?

3. Що називають здоров’язбережувальною технологією?

Використані джерела

1. Державний стандарт базової середньої освіти. [Електронний ресурс]. 2020. Режим доступу: https://mon.gov. ua/ua/news/mon-proponuye-dlya-gromadskogo-obgovorennya- proyekt-derzhavnogo-standartu-bazovoyi-serednoyi-osviti

2. Закон про повну загальну освіту. [Електронний ресурс]. 2020. Режим доступу: http://mon.gov.ua/activity/education/zagalnaserednya/navchalni-programi-5-9-klas2017.html

3. Липник С.С. Стратегія ВООЗ «Здоров’я-2020» як засіб прискорення прогресу в досягненні максимального потенціалу у сфері охорони здоров’я населення. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/putp/2013-1/doc/4/06.pdf

4. https://naurok.com.ua/zdorov-yazberigayuchi-tehnologi-v-pochatkoviy-shkoli-formuvannya-zdorov-yazberezhuvalno-kompetentnosti-uchniv-pochatkovih-klasiv-65546.html