Нова українська школа: технологічна освіта у початковій школі - Тетяна Гільберг, Ніна Павич, Галина Бучківська, Валентина Греськова 2021

2.2. Фopмyвaння творчого освітньо-виховного середовища закладів загальної середньої освіти
Розділ 2. Спеціальні питання методики трудового навчання

Нехай учитель поспішає до дітей, радіє кожній зустрічі з ними, тоді й діти поспішатимуть у школу і щиро радітимуть кожній зустрічі зі своїм учителем.

Шалва Aмoнaшвілі

Вік дітей, як молодших, так і старших, є сприятливим для формування та розвитку ціннісних життєвих орієнтацій як стійких якостей особистостей, що має велике значення у становленні їх світогляду й саморозвитку. Норми освіти є стандартами мінімальності, тобто вони фіксують мінімальний обсяг зобов’язань, які бере на себе держава.

Творче освітньо-виховне середовище передбачає вихід за межі унормування шкільної освіти в тому чи іншому напрямку розвитку і спирається на такі дидактичні засади:

ü соціальна ефективність, тобто відповідність сучасним потребам суспільства у навчанні та вихованні молоді, у підготовці її до виконання суспільно значущих завдань;

ü адекватність змісту віковим закономірностям розвитку дитини; особистісна зорієнтованість, яка передбачає насамперед розвиток людини з урахуванням її можливостей і потреб;

ü сприяння її соціалізації та самореалізації;

ü діяльнісний характер змісту, зокрема його спрямованість на формування в учнів як специфічно-предметних видів діяльності, так і загально-пізнавальних, процесуальних;

ü цілісність і системність змісту, що означає наявність універсальних структур і зв’язків між ними;

ü структурованість, соціально-гуманістична спрямованість.

Проблема створення творчого освітньо-виховного середовища посідає провідне місце серед розглядуваних у сучасній педагогічній науці - зумовлена спрямованістю результатів дослідження на розв’язання наявних у педагогічній науці та практиці суперечностей між соціальним замовленням на формування творчого освітньо-виховного середовища та рівнем методологічного й теоретичного забезпечення цього замовлення і викликана низкою причин політичного, соціально-економічного та соціально-психологічного спрямувань.

Вивчення масової практики навчання свідчить, що останніми роками за умов перехідного суспільства та реформування системи шкільної освіти, поширення масової культури, посилення впливу засобів масової інформації на сучасну освітню систему інтерес учнів до процесу навчання поступово знижується.

Тому створення творчого освітньо-виховного середовища у навчальних закладах особливо важливе для тих дітей, які почали в них учитися. Адже дитячий вік — період найбільш інтенсивного становлення внутрішнього світу, час зародження і формування найбільш загальних фундаментальних властивостей людини. І примітивна залежність від сенсорних сприймань, які відчуває дитина під час перегляду телепередач, може значно обмежити все багатство світу. Їй стає байдуже, що дивитися, аби мерехтіло, рухалося, шуміло.

Розширити кут зору дитини, надолужити упущене, формувати внутрішню культуру — ось основне призначення творчого освітньо-виховного середовища. Саме воно спроможне повною мірою дати право дитині на дитинство, на повноцінне відчуття всіх життєвих періодів у процесі спілкування з дорослими - батьками, вчителями, з іншими людьми з навколишнього оточення, всіма тими, хто будує її внутрішній світ, показує нові грані дійсності, що, згідно із законом, який відкрив Л. Виготський, дитина пізнає разом з дорослим, завдяки тому, що близькі люди вступають з нею в діалог. І тільки потім відкриті та апробовані разом з дорослим людські уявлення, цінності, переживання входять у психіку дитини і стають її внутрішньою потребою, а згодом - переконаннями і вираженням у власних життєвих діях. За таких обставин підвищується потреба дослідження теоретичних і практичних аспектів формування пізнавального інтересу учнів через розвиток їхніх творчих здібностей у створеному творчому освітньо-виховному середовищі. Адже відомо, що пізнавальний інтерес стимулює пізнавальну активність учнів і тим самим спрямовує розвиток розумової, психічної та соціальної сфери особистості, створює умови для формування творчої навчальної діяльності учнів.

Аналіз літератури свідчить про те, що останнім часом у країні загострилася проблема підліткової злочинності, наркоманії, дедалі частіше спостерігаються випадки суїциду серед дітей. Часто це трапляється через слабкість контактів між батьками і дітьми, напруженість і нерівність стосунків, неповне використання потенційних виховних можливостей, припущення значних помилок у формуванні моральних якостей дитини. Ситуація психологічного неприйняття дитини в сім’ї стає не чим іншим, як психогенно травмувальним фактором, тобто стресовою ситуацією для дитини. Зовсім не обов’язково карати її фізично за явні і мнимі вчинки. Можна значно сильніше покарати своєю неувагою, байдужістю, відмовою в лагідності, неприйняттям дитини як особистості та постійним її приниженням.

У деяких сім’ях дорослі пробують вимістити на дитині своє роздратування від життєвих негараздів, незадоволених амбіцій батьків або авторитарних членів сім’ї - її невиправдано карають, лають, принижують. Назріла гостра потреба зміцнення сім’ї, поліпшення стосунків між батьками та дітьми на основі широкого використання засобів етнопедагогіки, всебічного врахування умов нинішнього життя та менталітету нашого народу. Сім’я відіграє важливу роль у формуванні моральних основ особистості, її світогляду, громадянської свідомості й самосвідомості, виховання поваги до батьків, родини, старших, близьких людей, суспільства загалом. Частина населення - молодь та юнацтво — піддається ризику поширення таких негативних явищ, як алкоголізм, ВІЛ/СНІД тощо. Змінити в позитивному напрямку або надолужити упущене, формувати внутрішню культуру — основна місія школи, в якій є творче освітньо- виховне середовище, посередник між реальністю і дійсністю. Адже цілісна, творча особистість сама є гарантом власної інформаційно-психологічної безпеки, тобто відсутності небезпеки від інформаційних впливів. Тому невід’ємною частиною освітньої реформи є просвітницька робота серед молоді щодо здорового способу життя в межах проєкту «Здорова та свідома нація через освіту».

Недосвідченість батьків, їхнє прагнення використовувати винятково власний досвід, відсутність певних педагогічних знань і навичок, недостатня реалізація використання можливостей виховної освіти батьків, нерегулярне відвідування батьками педагогічних занять ведуть до серйозних помилок у вихованні дітей.

Саме на межі підліткового віку змінюються цінності людини, зокрема у спілкуванні. Тож важливо не втратити авторитет учителю, батькові, матері та одночасно не згасити бажання дитини спілкуватися з дорослими, використовувати позитивні набутки їхнього життєвого досвіду.

Головною метою освіти є розвиток і формування соціально зрілої, працелюбної, творчої особистості, громадянина України, здатного до свідомого соціального вибору та збагачення на цій основі інтелектуального, культурного й економічного потенціалу народу. Освіті потрібно формувати компетентну особистість, що легко вписуватиметься в інформаційне суспільство ХХІ століття. Сьогодні освіта починає розглядатися як процес становлення особистості. Водночас головним є не обсяг знань, а їх поєднання з особистісними якостями людини, вміння самостійно розпорядитися своїми знаннями. Мета особистісно зорієнтованої освіти полягає у створенні оптимальних умов для розвитку і становлення особистості як суб’єкта діяльності та суспільних відносин, що будує свою діяльність і стосунки відповідно до стійкої ієрархічної системи гуманістичної ідеології та буттєвих особистісних цінностей, - особистості відповідальної. Саме на вирішення цих завдань спрямоване творче освітньо-виховне середовище.

Проблема творчого освітньо-виховного середовища досліджена недостатньо. Хоча вона є відносно новою для української педагогічної науки, її розробка ведеться не на порожньому місці. На сьогодні в монографіях, дисертаціях та інших наукових працях висвітлено теоретичні концепції, класифікації поняття «середовище» (С. Сергеєв, В. Ясвін, К. Ясперс тощо). Набув поширення термін «освітнє середовище» (Є. Бондаревська, В. Веснін, Л. Кепачевська, А. Лукіна, І. Левицька, І. Улановська), робляться спроби класифікувати освітні середовища, «творче освітнє середовище» (В. Ясвін).

Утім поза увагою дослідників залишається проблема формування творчого освітньо-виховного середовища загальноосвітніх навчальних закладів.

У творчому освітньо-виховному середовищі відбувається становлення щасливої особистості, здатної до життєвої самотворчості, у ньому тріада «громадянин—держава—освіта» і критичнокреативна (трансформаційна) парадигма освіти є превалюючими. Для щастя ж насамперед потрібні такі речі, як самоповага, бажання бути задоволеним самим собою, оптимізм, збалансованість почуттів і намірів, розвинені почуття міри, часу та інтуїція. Якщо ж повернутися обличчям до себе, до своїх близьких, до можливостей, які існують поза вашими звичними шляхами, - вихід з будь-якого полону забезпечений. Адже кризи - це полон, у який нас бере життя. Вихід - у протилежній дії, у тому, щоб узяти життя у свій полон.

Ідея створення творчого освітньо-виховного середовища набуває великого значення для кожного його учасника, адже воно «цілеспрямовано й послідовно сприяє забезпеченню цілісного процесу фізичного, психічного, емоційного, морального та духовного розвитку особистості» [1, с. 18]. Основою створення такого середовища є взаємодія, для виникнення якої потрібно «занурити» учнів у таку ситуацію, як співучасть у колективній роботі. Саме вона розвиває ініціативу, творчість школярів, сприяє організації атмосфери доброзичливості, захищеності та прояву особистості. Організувати ситуацію прояву уваги можна включенням учнів у ігри на перервах, клубними заняттями тощо. Включення школярів у різні виховні ситуації створює підґрунтя для тісної взаємодії та моделює середовище на довгий час [5].

З огляду на вищесказане, творче освітньо-виховне середовище — це всебічний гармонійний розвиток навчання, виховання через збереження і покращення фізичного, духовного, емоційного, естетичного, інтелектуального здоров’я, дисципліну та обов’язковість, здатність імпровізувати, креативно мислити, удосконалювати себе, беручись за все, що цікаво. Бо кожна нова справа — це перемога над собою, прагнення бути успішним, здатним до життєвої самотворчості.

Творче освітньо-виховне середовище є для дитини тим простором, де по-справжньому комфортно її душі, де вона може бути емоційно відкритою, естетично розкутою, естетично збагачуватись, мати постійне спілкування та обмін енергією — з рідними, друзями, однокласниками, коли натхнення довго не проходить. У школі, де створено таке середовище, є педагоги, які по- справжньому розуміють, люблять, обожнюють, розвивають дитину, хочуть бачити її успішною та обдарованою.

Характерні риси творчого освітньо-виховного середовища

Отже, творче освітньо-виховне середовище має такі характерні риси, як: культуроцентричність, аксіологічність, поліваріантність, діалогічність, емоційність, плюралістичність, толерантність, екзистенційність, ноументальність. Воно в будь-якому разі повинно бути навчальним, розвивальним, виховувальним, інформативним, екологічним, естетичним, діалогічним, гуманним, таким, що надихає. Удосконалюючи навчальний процес, використовуючи різні розвивальні форми роботи, прагнемо до формування особистості, здатної до творчого процесу в цілому і до життєвої самотворчості зокрема. Цим самим сприяємо вихованню людини- оптиміста, людини-життєлюба, людини-творця.

Проведене дослідження дозволяє розробити методичні рекомендації керівникам загальноосвітніх навчальних закладів, методистам, учителям та батькам щодо процесу формування творчого освітньо-виховного середовища загальноосвітніх навчальних закладів.

Методичні рекомендації керівникам загальноосвітніх навчальних закладів, методистам, учителям та батькам щодо процесу формування творчого освітньо-виховного середовища загальноосвітніх навчальних закладів, зокрема, передбачають:

ü розвиток творчої ініціативи педколективу;

ü удосконалення індивідуальних і колективних форм методичної роботи;

ü постійне зростання загального рівня професійної майстерності вчителя та здатність до аналізу, самоаналізу, самокорекції, саморозвитку, самовдосконалення, самоосвіти;

ü вивчення досвіду роботи вчителів, які мають потенційні творчі здібності, здатність їх виражати в професійній діяльності;

ü удосконалення методики викладання предметів із застосуванням новітніх технологій;

ü взаємодія з колегами, учнями, батьками та залучення їх до проведення різноманітних заходів;

ü підвищення педагогічної культури батьків щодо виховання дітей;

ü комунікативний компонент як домінуючий стиль спілкування з учнями;

ü вибір оптимального методу навчання і виховання - за ознакою домінуючих структур мислення - репродуктивний, репродуктивно-творчий, творчий;

ü прагнення до застосування дослідницького методу як невід’ємного компонента творчої діяльності;

ü здійснення індивідуального та диференційованого підходів до учнів в освітньо-виховному процесі на підставі діагностично-корекційної роботи;

ü створення умов для реалізації особистісних якостей усіх учасників навчально-виховного процесу.

Проведене нами дослідження не вирішує всіх проблемних аспектів, однак отримані результати відкривають перспективи для подальших досліджень, пов’язаних з удосконаленням процесу формування творчого освітньо-виховного середовища загальноосвітніх навчальних закладів.

Перевіряємо себе

1. Розкрийте суть поняття «творче освітньо-виховне середовище».

2. Як творче освітньо-виховне середовище впливає на становлення особистості молодшого школяра?

Використані джерела

1. Башинська Т. Проблема розвиваючого навчально-виховного середовища в контексті «діалогу культур». Рідна школа. 2010. № 11. С. 14-18.

2. Виговська О. Функціональна модель творчого потенціалу вчителя: наслідок семантичних уявлень. // Директор школи, ліцею, гімназії. 2005. № 5-6. С. 135-143.

3. Державний стандарт початкової освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державного стандарту початкової освіти» від 21 лютого 2018 року № 87.

4. Приходченко К.І. Спеціалізована гуманітарна школа як школа життєвої самотворчості. // Директор школи. 2002. № 5. С. 47-52.

5. Приходченко К.І. Створення сприятливих умов для адаптації учнів I ступеня у творчому освітньо-виховному середовищі загальноосвітніх закладів гуманітарного профілю навчання / Шляхи вдосконалення професійної підготовки майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів: Всеукр. наук.-практ. семінар. Донецьк, 29 листопада 2007 р. Донецьк: ДІСО, 2007. С. 114-118.