Нова українська школа: методика навчання фізичної культури у 1-4 класах закладів загальної середньої освіти - А. А. Боляк, Г. А. Коломоєць, А. А. Ребрина, Н. Л. Боляк 2021

7. Формування основних компетентностей учнів/учениць

Формування нових підходів до фізичного виховання в Новій українській школі не можливе без реалізації ком- петентнісного підходу до навчання учнів/учениць на уроках фізичної культури. Держава покладає великі сподівання на систему фізичного виховання Нової української школи, яка на концептуальному, змістовому, інструментальному і управлінському рівнях повинна бути спрямована на формування в учнів/учениць ключових, предметних компетентностей і наскрізних умінь.

Компетентнісний підхід в освіті фахівці зазвичай ототожнюють з такими чинниками:

✵ перехід від накопичування нормативно визначених знань, умінь і навичок до формування й розвитку в учнів/учениць здатності практично діяти, застосовувати індивідуальні техніки і досвід успішних дій у професійній діяльності та соціальній практиці;

✵ спрямованість освітнього процесу на формування в учнів/учениць ієрархічно підпорядкованої системи ключових (супер, основних, базових, надпредметних, транспредметних), загальнопредметних (загальногалузевих, міжпредметних) і предметних компетентностей. Центральне місце в компетентнісному підході відводиться такій складній і багатоаспектній категорії, як компетентність. Згідно з чинним Законом України «Про освіту», компетентність — це динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистісних якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність.

Отже, компетентнісний підхід до навчання учнів/уче- ниць на уроках фізичної культури доцільно розглядати, як систематичну роботу педагога, спрямовану на розвиток у дітей предметних, загальногалузевих (міжпредметних) і ключових компетентностей, які у своїй єдності дають змогу їм ефективно вирішувати проблеми в галузі збереження, підтримання та відновлення здоров’я.

Відповідно до Державного стандарту початкової освіти та типових освітніх програм для закладів загальної середньої освіти І ступеня (автори О. Савченко та Р. Шиян) реалізація компетентнісного підходу до навчання учнів- початківців на уроках фізичної культури в Новій українській школі повинна передбачати ефективне формування наскрізних умінь предметних і ключових компетентностей через наскрізні змістові лінії.

Досягнення учнями/ученицями початкової школи таких достатньо амбіційних навчальних результатів потребує перегляду та осучаснення методики проведення уроків фізичної культури в Новій українській школі. Ця ідея може бути реалізованою тільки через гармонійне поєднання здобутків класичної теорії і методики навчання руховим діям з інноваційними підходами до підвищення творчої активності й соціальної взаємодії учнів на уроках фізичної культури.

Автори Типових освітніх програм 1-4-х класів закликають освітян ефективніше використовувати інтерактивні форми і методи навчання: дослідницькі, інформаційні, мистецькі проєкти, сюжетно-рольові ігри, інсценізації, моделювання, ситуаційні вправи, екскурсії, дитяче волонтерство тощо. Учителям/учителькам фізичної культури розробники програми радять: спрямовувати свої уроки не тільки на фізичну підготовленість, а й на розвиток особистості, індивідуальне сприймання навчального матеріалу; відходити від жорсткої регламентації занять; підвищувати їх емоційну насиченість; максимально урізноманітнювати форми, методи і засоби фізичного виховання, широко використовувати інноваційні здоров’язбережувальні технології. В авторських системах фізичного виховання учнів/ учениць початкової школи О. Аксьонової, Л. Кириленко, І. Москаленко, І. Середи та ін., що максимально враховують вимоги Нової української школи, привертають увагу концептуальні та організаційно-методичні особливості (табл. 4).

Таблиця 4

Інноваційні системи фізичного виховання учнів/учениць початкової школи

Критерії	1. Москаленко (2009 р.)	І. Середа (2011 р.)	О. Аксьонова, Л. Кириленко (2018 р.)
Назва	Інноваційні технології в системі фізичного виховання молодших школярів	Система розвитку творчих здібностей учнів молодшого шкільного віку в процесі фізичного виховання	Школа компетентностей на уроках фізичної культури в початкових класах
Мета	Формування фізично розвиненої особистості, здатної реалізувати творчий потенціал, активно використовувати фізичну культуру для зміцнення і збереження здоров’я, усвідомленого ставлення до формування власного здоров’я, захисту від несприятливих природних і соціальних факторів	Розвиток у дітей творчого мислення, творчої уяви, енергопотенціалу, психомоторики, почуттів і мотивації до творчо-рухової діяльності	Соціальне поєднання дітей 7-11 років та їхніх педагогів для збагачення власного досвіду щодо ефективного існування в довкіллі через раціональне використання засобів фізичного виховання і спорту
Педагогічні умови	Відхід від жорсткої регламентації занять. Ставлення до дитини, як до суб’єкта будь-якого виду діяльності. Організація активної взаємодії між дітьми і створення ситуації взаємозбагачення. Включення дітей утворчу діяльність. Навчання з опорою на ігрові форми. Урахування психофізіологічних особливостей розвитку дитини	Створення позитивної емоційної атмосфери занять. Розвиток самостійності дітей у творчій діяльності. Наслідування творчої активності вчителя	Об’єднання дітей у мікрогрупи. Навчання дітей знаходженню безпечного місця для роботи. Делегування учням/ученицям функцій учителя/учительки. Довіра до дітей. Організація кардіотренування. Використання складних і гарних вправ
Зміст/засоби	Різноманітність засобів фізичного виховання, використання міжпредметних зв’язків, наукових і технічних засобів. Фізичні вправи з легкої атлетики, гімнастики, спортивні ігри, що спрямовані на розвиток пізнавальних здібностей. Рухливі і народні ігри, естафети, вправи ігрового і сюжетно-образного характеру	Вправи з традиційних та інноваційних видів спорту та оздоровчих систем: гімнастика на фітболах, фітбол-казки, аеробіка, дартс, духовно-фізичні, імітаційні та пантонімічні вправи	Використовуються вправи та рухові дії, що включені до програмного розділу, який діти вивчають у певний календарний період
Організаційні особливості	Інтегровані уроки. Сюжетні уроки. Реалізація міжпредметних зв’язків. Інноваційна програма самостійних занять фізичними вправами у вигляді казкових подорожей у зошиті «Вперед, до джерела здоров’я!». Інноваційна програма щодо взаємодії сім’ї і школи	Предметні і комплексні уроки (репродуктивна діяльність, самостійна робота) та виконання творчих домашніх завдань. Етапи розвитку: мотиваційний, репродуктивний, продуктивний	Урок школи компетентностей проводиться один раз на тиждень і складається з адаптаційної, пошукової, тренувальної та підсумкової частин. У кожній з частин уроку учні отримують рухові завдання (згідно з наявними ключовими компетентностями і компонентами змісту навчальної програми), для вирішення яких необхідно актуалізувати свій життєвий і руховий досвід, налагодити кооперацію в групі, виявити лідерські якості, підпорядковуватися спільним правилам
Методичні особливості	Нові підходи до формування у дітей теоретичних знань передбачають широке використання ігрових форм та максимальну активну участь школярів у набутті нових знань. Для цього використовують зошити для учнів/ учениць 1-4-х класів. «Спортивна абетка», «Разом з Фізкультурником», «Фізкультурник у Спортивній країні», «Спортивний клуб Фізкультурника». Інноваційна програма реалізації між- предметних зв’язків містить розробку рухливих ігор і естафет з використанням матеріалу загальноосвітніх предметів, утілення сюжетних уроків фізичної культури, на яких діти ознайомлюються з довкіллям, набувають життєво необхідних навичок, навчаються вирішувати ситуативні і творчі завдання. Експериментальна методика організації самостійних занять дітей передбачає: використання ігрового методу для підвищення мотивації їх до занять, набуття стійкої потреби творчого мислення; комплексний підхід до розвитку фізичних якостей; використання системи самоконтролю; тісний взаємозв’язок самостійних занять з програмним матеріалом	Індивідуальний підхід; методи евристичний, дослідницький, проблемного викладу, «проб і помилок», ігровий, змагальний, тренувальний, аглютинація, акцентування, продовження сюжету, рухова розповідь, імпровізація, сюжетна імітація, «мозковий штурм», мнемонічні прийоми, самооцінка, взаємооцінка, самостійна робота у «мурашниках», індивідуалізація комплексів аеробіки, зошит із творчими завданнями «У країні фізкультури»	На початку уроку та/або перед новим завданням проводять брифінг — лаконічну співбесіду за змістом педагогічних завдань (ключових компетентностей), наприкінці уроку та/або після виконання завдання — дебрифінг. Навігатор уроку — це сукупність логічно пов’язаних різнокольорових карток, що розміщують у спортивній залі і на яких зазначені рухові завдання для учнів різних типологічних груп. «Незвична ранкова гімнастика: пригадай вправи». Гра «Геометричнафізкультура». «Калориметр: рахуй калорії та відпрацьовуй їх». Проект «Ігри народів світу: пізнай, як грають твої однолітки». «Фізкультурний кросворд: відгадай, впиши та виконуй». Гра «Таксі: добирайся до станцій та виконуй завдання на них». «Методична вертушка: складай рухову зв’язку, виконуй її, навчи друзів». Гра «Точки опори»

Наведені інноваційні системи, що використовують у термінологічному апараті Нової української школи, відповідають її вимогам у частині діалогізації фізичного виховання, активізації мислення і розвитку творчих здібностей учнів, опорі на їхній життєвий і руховий досвід, використання елементів кооперативного навчання та компетентнісно орієнтованих вправ. Ці інноваційні системи розкривають зв’язок творчого рівня засвоєння знань з репродуктивним (зона актуального розвитку) і продуктивним (зона найближчого розвитку).

Компетентнісний підхід до навчання на уроках фізичної культури доцільно розглядати, як систематичну роботу педагога, спрямовану на розвиток у здобувачів/здобувачок освіти предметних, міжпредметних і ключових компетентностей, які в своїй єдності дають можливість дітям ефективно вирішувати проблеми у сфері збереження, підтримання і відновлення здоров’я.

Системоутворюючою складовою реалізації компетентнісного підходу на уроках фізичної культури на змістовому та інструментальному рівнях є розвиток предметних компетентностей дітей. Навколо цього процесу доцільно вибудовувати розвиток наскрізних умінь, міжпредметних і предметних компетентностей здобувачів освіти.

До концептуальних засад розвитку предметних компетентностей учнів 1-4-х класів на уроках фізичної культури в Новій українській школі варто віднести: здобутки класичної теорії і методики навчання рухових дій у частині поетапності, системності, комплексності та різноманітності педагогічного інструментарію; гармонійне поєднання репродуктивної, продуктивної і творчої діяльності дітей; широке використання методів кооперативного навчання, технік формувального оцінювання і діалогізацію фізичного виховання.

Запроваджена Міністерством освіти і науки освітня реформа має на меті створення школи, яка даватиме дітям не лише знання, а й уміння застосовувати їх у житті. Для реалізації цієї реформи школа, яка надає дітям знання, що дуже швидко застарівають, має перейти до школи компетентностей.

Ключові компетентності утворюють «канву», яка є основою для успішної самореалізації учня/учениці, як особистості й громадянина. Усі компетентності однаково важливі й взаємопов’язані. Кожну з них діти набувають під час вивчення різних предметів на всіх етапах навчального процесу. До того ж ключові компетентності здебільшого формуються за умови реалізації міжпредметних зв’язків, що сприятиме формуванню уявлень учнів/учениць про цілісний світ, забезпечуватиме набуття ними прикладних навичок. Змінюється роль фізичної культури у формуванні особистості учнів/учениць на тлі усталеного сприйняття її, як навчального предмета, спрямованого передусім на забезпечення рухової активності. У той же час до ключових компетентностей можна було б додати інноваційність. Креативність — невіддільна риса інноваційної діяльності, яка успішно розвивається за допомогою фізичних вправ: музично-ритмічних, сюжетних ігор і багатьох інших, де можна використовувати рухову імпровізацію. До того ж засоби фізичного виховання ефективно використовують для розвитку особистісних якостей, які детермінують прояв творчих здібностей у дітей:

— упевненість у своїх силах;

— домінування позитивних емоцій, схильність до ризику; — відсутність страху бути незвичайним і дивним;

— наявність уяви, фантазії, мислення.

Приклади способів формування компетентностей учнів/ учениць часто не передбачають включення їх у рухову активність, що підтверджує суперечливість мети і завдань, сформульованих у Типових освітніх програмах. Двовекторність їх цільового компонента часто дезорієнтує фахівців. Можна з великою ймовірністю припустити, що за такої умови вони обиратимуть шлях найменшого опору й працюватимуть за традиційними, застарілими методиками. Екстраполяція реформаторських ідей на шкільне фізичне виховання в частині цільового компонента спричинила невідповідність між маніфестованою в Типових освітніх програмах метою навчання фізичної культури і його результатами, відображеними у видах діяльності учнів, що оцінюється в процесі фізичного виховання. Такі традиційні для фізичного виховання види діяльності, як-то: засвоєння техніки виконання фізичної вправи, виконання навчального нормативу, виконання навчальних завдань під час проведення уроку, засвоєння теоретико-методичних знань не дають змогу оцінити ефективність педагогічного впливу засобами фізичного виховання на формування особистості.

Для розвитку компетентностей на уроках фізичної культури слід використовувати весь спектр інноваційних методик. Розглянемо приклади практичних кейсів.

1. Спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовами. Вільне володіння державною мовою, що передбачає уміння усно і письмово висловлювати власні думки, почуття, чітко й аргументовано пояснювати факти, усвідомлення ролі мови для ефективного спілкування та культурного самовираження, готовність вживати українську мову, як рідну в різних життєвих ситуаціях.

Вчительство під час проведення уроку має бути взірцем володіння державною мовою, специфічними термінами спортивної термінології, висловлюватися чітко з використанням усього спектру мовних засобів. Такий підхід закладе основу для формування в учнів/учениць мовної компетенції у фізкультурній галузі знань. Розвиток мовної компетенції на уроках фізичної культури здійснюється під час роботи в парах і групової роботи, рольових ігор і розподілу амплуа в командних діях, безпосередньої взаємодії дітей на обговоренні, дискусії, виступах тощо.

2. Спілкування іноземними мовами. Уміння належно розуміти висловлене іноземною мовою, усно і письмово висловлювати і тлумачити поняття, думки, почуття, факти і погляди (через слухання, говоріння, читання і письмо) у широкому діапазоні соціальних і культурних контекстів. Уміння посередницької діяльності та міжкультурного спілкування.

Зацікавленість дітей фізкультурою і спортивною діяльністю має важливе значення для формування цієї компетенції. В спортивній діяльності часто використовують іноземні та сленгові терміни, зокрема під час занять, гри, виконання креативних завдань, проєктної діяльності тощо. Завдання вчителя сприяти формуванню даної компетенції, використовуючи відомі інтерактивні методи навчання («Мандрівка до світу казок», «Спартакіади», гра «Похід» на контрольних уроках, «Асоціативний кущ», «Мікрофон» тощо).

3. Математична компетентність, що передбачає виявлення простих математичних залежностей у навколишньому світі, моделювання процесів і ситуацій із застосуванням математичних відношень і вимірювань, усвідомлення ролі математичних знань і вмінь в особистому і суспільному житті людини.

Формування математичної компетентності на уроках з фізичної культури відбувається природнім чином. Рухова діяльність у різних її проявах спирається на математичні поняття, рахунок, кількість, порядок чисел тощо. Вчительство має спиратися на методи інтегрованого навчання, коли інтерактивні завдання поєднують вимоги виконання рухових дій із математичним визначенням параметрів виконання (тривалість, відстань, час тощо), кількості повторень, оптимальної величини навантаження, підрахунком і аналізом частоти серцевих скорочень тощо.

4. Компетентності в природничих науках і технологіях. Наукове розуміння природи і сучасних технологій, а також здатність застосовувати його в практичній діяльності. Уміння застосовувати науковий метод, спостерігати, аналізувати, формулювати гіпотези, збирати дані, проводити експерименти, аналізувати результати.

Завдання вчителя/вчительки фізичної культури в початковій школі — спрямовувати учнів/учениць на візуальне сприйняття навколишнього середовища. Інтерактивні завдання можна спрямовувати на віддзеркалення в імітаційних рухових діях явищ живої і неживої природи. Наприклад, імітувати поведінку і рухи тварин, визначати їх фізичні здатності. Також визначати властивості різних предметів і об’єктів довкілля: вагу, матеріал і фізичні властивості м’ячів для різних видів спорту; наповнення гімнастичного мату і ями для стрибків у довжину; роботу приладів для вимірювання тиску, частоти серцевих скорочень; відчуття під час навантаженнях різного типу, особливості температурних режимів на заняттях на вулиці та у приміщенні тощо. Інтеграція фізичної культури і природничих наук має виключне значення для формування свідомого ставлення учнів/учениць до здорового способу життя, живої природи.

5. Інноваційність, що передбачає відкритість до нових ідей, ініціювання змін у близькому середовищі (клас, школа, громада тощо), формування знань, умінь, ставлень, що є основою компетентнісного підходу, забезпечує подальшу здатність успішно навчатися, провадити професійну діяльність, відчувати себе частиною спільноти і брати участь у справах громади.

Учительство, через застосування інтерактивних засобів навчання, може впливати на розвиток інноваційних ініціатив учнів/учениць. Парна, групова, командна робота сприяє пошуку шляхів для самореалізації учнів і розвитку інноваційної компетенції. Наприклад, проєктні завдання для підготовки до участі в конкурсі розминок, фанапів, закличок тощо, сприяють розвитку ініціативності і креативності учнів. Проведення змагань на уроці, в громаді із залученням батьків спонукатимуть дітей до пошуку ідей для досягнення кращого результату.

6. Інформаційно-комунікаційна компетентність, що передбачає опанування основами цифрової грамотності для розвитку і спілкування, здатність безпечного та етичного використання засобів інформаційно-комунікаційної компетентності в навчанні та інших життєвих ситуаціях.

Спонукання учнів/учениць до виконання інтерактивних завдань, наприклад, проєктів із застосуванням інформаційно-комунікаційних технологій сприятиме формуванню компетенції. У той же час сучасний рівень володіння гаджетами дітьми потребує відповідної підготовки з боку вчителя. Активне використання сучасних гаджетів для контролю навантаження, збору і аналізу інформації, відео- фіксації виконання вправ і загальної інформації про урок сприяє ефективному їх застосуванню.

7. Навчання протягом життя, що передбачає опанування вміннями і навичками, необхідними для подальшого навчання, організацію власного навчального середовища, отримання нової інформації з метою застосування її для оцінювання навчальних потреб, визначення власних навчальних цілей і способів їх досягнення, навчання працювати самостійно і в групі.

Залучення дітей до рухової активності, участі і організації фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходів, зокрема із залученням батьків і громади, формування свідомого ставлення до руху, здорового способу життя, інтегровані курси та інтерактивні завдання — усе це закладає основу для формування даної компетентності.

8. Громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту і здорового способу життя, усвідомленням рівних прав і можливостей людини.

Взаємодія дітей у процесі вивчення фізичної культури, їх залучення до інтерактивних методів, які ґрунтуються на тісній взаємодії учасників/учасниць навчального процесу, активна участь у фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходах, як потужний механізм соціалізації, дають вчительству змогу моделювати ситуації, пов’язані з проявами справедливості, рівності, усвідомленням рівних прав і можливостей людини. Саме спільна робота, розподіл ролей і відповідальності при організації будь-яких процесів на уроці, в класі, школі і громаді з наступним аналізом дій учасників, є потужним механізмом формування даної компетенції.

9. Культурна компетентність, що передбачає залучення до різних видів творчості (образотворче, музичне та інші види мистецтв) шляхом розкриття і розвитку природних здібностей, творчого вираження особистості.

Фізична культура є частиною загальнолюдської культури. Значення цінностей фізичної культури і спорту для формування культурної компетентності учнів/учениць складно переоцінити. Уроки фізичної культури повинні мати окремі теоретичні і просвітницькі блоки, які б ознайомлювали дітей з надбаннями світового спорту, олімпійського руху, мистецтва, пов’язаного з красою і граціозністю усіх проявів людського руху.

10. Підприємливість і фінансова грамотність, що передбачають ініціативність, готовність брати відповідальність за власні рішення, вміння організовувати свою діяльність для досягнення цілей, усвідомлення етичних цінностей ефективної співпраці, готовність до втілення в життя ініційованих ідей, прийняття власних рішень.

Формування даної компетенції має виключні переваги саме в процесі вивченні фізичної культури. Цьому сприяють ігрові командні дії, спрямованість на успіх, прагнення спортивної перемоги, необхідність приймати власні відповідальні рішення, ставлення в спортивній команді, етичні принципи спортивної боротьби, необхідність ефективної співпраці між дітьми, готовність до використання ефективних рішень та ідей. Обов’язком учительства є створення відповідних умов і організація цікавих подій із залученням учнів/учениць.