Формування і розвиток навичок письма молодших школярів на засадах диференційованого підходу - Прищепа О. Ю. 2020

2.4. Удосконалення навичок правильного письма в 2-4 класах і виправлення індивідуальних помилок у почерку дітей
Розділ 2. Методика організації диференційованого підходу у процесі навчання й удосконалення письма

Подальше вдосконалення системи освіти значною мірою зумовлено покращенням методичної підготовки майбутніх спеціалістів, застосуванням найефективніших дидактичних методів, відповідних до вимог життя, забезпеченням школи сучасними навчальними посібниками, бо «...вчитель сьогодні не просто джерело і провідник інформації, а творчо мисляча людина, яка вміє допомогти учневі самому сформулювати завдання і шукати шляхи його розв’язання» [15].

Варто зазначити, що створена система основних елементів письма і самих літер є сталою й стійкою. Нам необхідно лише розібратися в тому, як урахувати особисті хиби учнів згідно з сучасними вимогами навчання письма.

Увага до цього аспекту письма «необхідна не лише у процесі виконання школярами спеціальних вправ у написанні окремих літер, їхніх елементів, буквосполучень, слів, а й під час виконання всіх інших письмових робіт (списування, письмо під диктування, з пам’яті тощо , а тому, що «робота над каліграфією, технікою письма не обмежується періодом навчання грамоти, а супроводжується в наступних класах» [25-а, с.16].

Безумовно, перший рік навчання дітей вважається для вчителя найважчим і найвідповідальнішим. Помилки, що їх припускають учителі й учні на перших уроках, даються взнаки в післябуквений період і пізніше. Виправити їх нелегко, навіть враховуючи копітку і творчу роботу вчителя початкових класів. Значна частина учнів хибує під час письма, яке зумовлено психофізіологічними особливостями, а це не залежить від роботи вчителя.

Труднощі в навчанні письма зумовлені також складністю психофізіологічної структури графічної навички письма, бо процес письма не є простим моторним актом. Перед учнем постає багато різноманітних завдань: технічного, графічного та орфографічного характеру, і кожне з них має свої особливості. Щоб врахувати їх правильно, учень має провести велику аналітико-синтетичну роботу, та оскільки в нього відсутня чітка диференціація, то виконання вправ проходитиме по -різному. Якесь одне завдання в певний момент поглинає всю увагу учня, тоді інші залишаються забутими. Допомога вчителя повинна бути своєчасною і постійною. Учитель має зосередити увагу на тому, що гірше засвоюється, стимулювати самоконтроль, визначати систему вправ, які проводилися б систематично, постійно.

Роль графічних навичок у навчально-виховному процесі надзвичайно велика, бо без оволодіння графікою неможливе вивчення будь-якого навчального предмета. Як чіткість, так і темп письма є дуже важливими факторами в навчанні, адже нечітке письмо уповільнює читання рукопису і водночас ускладнює розуміння змісту написаного. Прискорене письмо є необхідною умовою успішного протікання думки, повноти і точності її писемного викладу.

Питання виправлення хиб у почерку тих, хто навчається письма, посідає надзвичайно важливе місце. Одним із основних недоліків у формуванні почерку учнів є недостатня загальна підготовка вчителя з графічного письма. Для чіткішого уявлення про графічні похибки в почерку дітей, необхідно зупинитись на суттєвих графічних недоліках з їхніми специфічними ознаками та способами виправлення.

Першим недоліком є деформація основних елементів малих і великих літер. Щоб виправити це, вчителю слід систематично демонструвати правильні зразки письма на дошці, а для цього треба добре знати єдине написання літер і цифр, прийняте в Україні як стандарт написання [32-а; 36].

Характерними порушеннями, що трапляються у письмі школярів, є перевертання ними елементів літер, самих літер чи цифр. Дослідження показали, що особливо у дітей дошкільного віку, а це буває і з першокласниками, сприймання форм предметів часто спостерігається «перевернутим» незалежно від положення їх на парті. Згадаймо, як дошкільник розглядає книжку: книжка догори перевернута нижньою частиною, а малюк розглядає її та ще й показує, де заєць, лисичка і т. ін. Більше того, діти можуть малювати предмети в перевернутому вигляді. Однак пізніше ці явища майже зникають, та спостереження показують, що деякі учні в добуквений період знову повертаються до перевернутого зображення на папері. Вони можуть читати і писати замість із - зі, замість за - азі т. ін

Які ж причини породжують таке явище? Це може трапитись лише внаслідок поверхового засвоєння учнями тих чи інших літер, складів і слів. Для усунення таких недоліків слід звертати увагу учнів на конструктивні особливості літер. Так, у великої літери З є два півовали — верхній і нижній. Починаємо писати велику літеру З із верхнього лівого півовалу... Літера Е також має два півовали, але починаємо писати з верхнього правого півовалу. Варто показати ще й рух руки при написанні літер в одному й другому випадках (у повітрі, сухим пером тощо).

Крім того, деякі учні не лише спотворюють літери, а й дзеркально їх відображають, особливо коли слабка сформованість розумових дій. Якщо вказати усно на помилку, щоб учень її виправив, він довго буде розглядати написане, але своєї помилки не побачить і не виправить. Учень її не розуміє. Це трапляється внаслідок ще незрілої просторової уваги. Допомагаючи дитині, вчитель має взяти її руку у свою і, притримуючи її, писати, виправляючи написане в зошиті. Можна показати написання, стоячи поряд, а потім простежити за самостійним виправленням дитиною написаного.

Щоб це надолужити, варто на кожному уроці проводити вправи на аналіз, синтез, порівняння, на різні рухи пальців і руки, бо саме нездатність диференціювати рухи руки викликає заміну літер, понижує працездатність, що призводить до порушення гігієнічних правил письма.

Відомо, що учні помічають кожну дрібницю у класі,особливо, коли вчитель привчає до такої спостережливості. Так, уже в основний період, коли учні навчаються писати літеру, наприклад, П, можна провести таку роботу: вчитель пише на дошці друковану П, потім додає ліве заокруглення. - Що вийшло? (Літера Л) Далі вже до останньої літери дописуємо праве заокруглення, додаємо верхній елемент — «капелюшок»,... - Що ми написали? (рукописну літеру П).

Спостерігаючи, учні, під керівництвом учителя, можуть зробити висновок:

1. є літери схожі між собою: О, С, Х; П, Т; п, т, р і т. ін.;

2. щоб написати літери у слові, треба знати їхні елементи і поєднання між собою.

Такі завдання на розвиток спостереження «привчають перетворювати в уяві» друковані літери в рукописні, розвивають уміння порівнювати будь-що, уявляти, розвивають окомір, творчі здібності, допомагають вивчати конфігурацію складних літер.

Можна навести безліч прикладів на заняттях із письма, коли вчитель пише на класній дошці. Наприклад, речення: Ми пишемо красиво і правильно. Учні будуть тут же вказувати на хиби, допущені вчителем при письмі: — А Ви..! А ви. А ви...Причому, всі їхні зауваження будуть правильними і об’єктивними. Отже, можна переконатися, що дитяче сприймання є особливо точним і конкретним.

Звідси висновок : письмо вчителя на дошці та в зошиті має бути бездоганним.

Другим недоліком почерку є порушення принципу безвідривності при написанні. Отож треба повсякчас наголошувати на безвідривності при письмі, робити відповідні виправлення, давати зразки поєднання елементів і самих літер між собою, проводити час від часу перевірку теоретичних питань.

Третій недолік. Діти припускаються графічних похибок й іншого характеру. Так, вчитель пояснює, пишучи на дошці, написання довгої прямої похилої лінії згори вниз. Дехто з учнів сприймає це інакше: пише знизу вгору. Зазначимо, що ця помилка зумовлена виробленим рефлексом правої руки ще до вступу до школи: дитина писала на асфальті чи на папері якісь лінії, кривулі, малюнки без нагляду дорослих і завжди проводила лінії знизу вгору. Це треба вчасно помітити — ще в підготовчий період. Помилка легко виправляється: радимо зробити збільшену розліновку і написати на цьому папері елементи (передній плавний елемент і довга пряма похила з поворотом уліво), показавши, що вони не паралельні.

Якщо продовжити лінії вгору, то вони перетинаються, а тому пишемо їх по-різному (вгору та вниз). Учні в цьому разі швидко розуміють різницю в написанні цих елементів — передній плавний елемент (пишемо у Л, М, Я, А, Ґ) і довга пряма похила з поворотом ліворуч (Г, П, Т, У) — проблема буде «знята» назавжди.

Четвертий недолік трапляється в почерку, коли неправильно поєднані літери у словах. Процес поєднання літер проходить у складних психічних умовах, бо треба дотримуватися не лише правильного зображення літер, а й рівномірних відстаней між ними. Простежити за кількістю таких графічних помилок краще після письмової роботи з каліграфії. Всі деформації, пропуски елементів, неправильне розташування і помилки в поєднанні варто зафіксувати червоним кольором, проаналізувати з учнем і порадити переписати всю роботу ще раз.

Треба завжди пам’ятати три види поєднань:

✵ верхнє поєднання: ти, ит, ри, ир, иш, ши.;

✵ середнє: уд, ус, ба, аб, че, де;

✵ нижнє: ря, ля, дя, мл, ом, ся...

До того ж, можна писати, поєднуючи літери у склади, безвідривно (природне поєднання) і з відривом пера.

До уроку варто добирати літери, слова з ними, ураховуючи специфіку поєднання. Це поступово буде закріплювати матеріал на всі правила написання і поєднання.

П’ятий недолік — трапляються пропуски схожих елементів: то недописали лінію з заокругленням унизу в літери ш, то втратили петлю в літери ц, не зробили поєднання між літерами пл тощо. Варто зазначити — це помилки вчителя, він не звернув увагу на кількість елементів тієї чи іншої літери.

Так, коли навчаємо писати малу ш треба визначитися: у літери три елементи — 1) коротка пряма похила із заокругленням унизу, 2) ще одна коротка пряма похила із заокругленням унизу, 3) третя коротка пряма похила із заокругленням унизу... Писати треба....

Наступні недоліки. Часто зустрічаються спотворені форми літер, особливо це стосується літер х, л, м, т, ж, к. Так, у літер л, м перший елемент розпочинають високо і тоді літера може не торкатися нижньої рядкової лінії або порушується плавність. Тоді можна прочитати замість л іншу літеру; у літери л треба під час письма переднього плавного елемента (знизу вгору) прогинати лінію через низ, торкаючись нижньої рядкової лінії; літера має іншу похибку — учні викривлюють передній плавний елемент у лівий бік, дописуючи таким чином кривого «носа ». У літер х, ж неточності у півовалів: один недописано до верхньої рядкової — він нижче, другий написано вище верхньої рядкової лінії, а як наслідок цього — літера перекошена; у малої літери т верхні заокруглення то вище, то нижче або навпаки, у великої Т — або довгий верхній елемент, або зовсім короткий, або немає його початку. Отже, це недолік у недотриманні певної висоти літер у тому ж самому слові чи неточність у називанні елементів. До того ж, часто зустрічаються недоліки в написанні першого елемента великих літер Г, П, Т ; Л, М, А тощо. Так, якщо в літер Г, П, Т перший елемент пишемо згори вниз — це довга пряма похила лінія з поворотом ліворуч (термін В. Трунової), то у літер Л, М, А — це передній плавний елемент, який пишемо знизу вгору ледве прогнувши.

Недоліком у формуванні почерку є недотримання правильного нахилу в написанні літер у словах та слів у реченнях. Таке письмо гальмує процес виконання записів; воно негативно впливає і на читання.

Загальними причинами таких порушень у процесі письма можуть бути неуважність і неохайність школярів або ще не сформована навичка самоконтролю. Часто можна спостерігати, що вчитель застосовує не ті прийоми навчання писати відповідно до літери, чи недостатньо виховного впливу на дитину за неглибоких знань вчителем дитячої психології.

Корекційна робота учнів першого класу щодо усунення графічних недоліків, викликаних несформованістю просторового сприймання, не повинна обмежуватись уроками письма, бо в 1-му класі в дітей формуються, в основному, чотири види навички письма. Це:

✵ письмо не має розбіжностей із вимовою, тобто, як чуємо, так і пишемо;

✵ розвивають окомір записи слів під диктування з літерами я, ю, є в різних позиціях;

✵ запис слів із літерами, схожими за вимовою і графічним зображенням, типу: б-п, р-п-т, а-я.

У першому класі, доки школярі не почнуть вільно читати, практикується звукова вимова літер, що позначають приголосний звук. Така робота необхідна, щоб уникнути помилок, пов’язаних із звуко-буквеним аналізом. Вона триває, приблизно, до кінця першого семестру, бо в даному разі учні можуть сприймати літеру як два звуки: /б/ /е/, адже назва її «бе». Зрозуміло, що відносно цієї проблеми можна дискутувати.

✵ Запис слів з апострофом, із знаком м’якшення, сполученнями йо, ьо, дж, дз, подовженими і подвоєними приголосними.

Звичайно ці навички ліпше відпрацьовувати шляхом списування з дошки чи з індивідуальних карток. Та щоб перевірити закріплені написання, спочатку треба прочитати текст хором, проаналізувати окремі випадки, стерти з дошки чи забрати картки і записати потрібне в зошит під диктовку вчителя. Після цього перевірити, якщо треба виправити і обговорити ще раз такі написання.

Інколи в першокласників спостерігаються «дрижачі» лінії, елементи літер виходять за межі рядка, поєднання може бути зовсім відсутнє, нахил порушено. Це пов’язано з фізіологічними особливостями дитини — у неї незавершене окостеніння кисті руки. А оскільки так, то дитина швидко втомлюється.

Таким дітям не можна давати велике навантаження при письмі. Нерозвиненість пальців і кисті руки. недосконалість координації рухів, незріле просторове сприймання є причиною скутості, непластичності рухів. Слід вирішити, чи такій дитині треба ще «пересидіти рік» у дитячому садку або в тому ж класі, чи попрацювати з нею більше в малюванні зі штриховкою, у відтворенні різних безвідривних написань.

Якщо всі першокласники відвідували дитячий садок і готові до уроків письма, вчитель може використовувати й нетрадиційні прийоми роботи. Коли така підготовка відсутня, тоді слід працювати за традиційною методикою, бо треба поступово готувати руку дитини до письма, навчати знаходити робочий рядок, уміти називати основні й додаткові елементи, навчати каліграфічно писати літери, склади, слова і речення.

Отже, вчителю слід чітко визначитись у використанні підходів до розв’язання проблеми каліграфічного і грамотного письма, не забуваючи при цьому робити фізкультпаузи між письмовими завданнями і стежити за здоров’ям першокласників.

Так, у першому класі добре виділяються чотири самостійні етапи:

1. відпрацювання зображення елементів літер;

2. написання літер на повному алфавіті;

3. написання поєднань літер у складах і буквосполученнях;

4. написання слів та речень.

Тривалість кожного етапу письма відповідає часу, потрібному для формування конкретного вміння.

Починаючи з 2-го класу, навчання каліграфічного письма проводиться на уроках рідної мови — це так звані «каліграфічні хвилинки». Зміст занять із каліграфії може бути підпорядкованим до теми уроку з рідної мови. У цей період діти продовжують вправлятися з розвитку окоміру, написанні літер з поступовим ускладненням, тобто за ступенем нарощення труднощів. Краще, коли каліграфічні хвилинки розпочинаються з написання складних літер чи поєднань (це 2-3 рядки) і переходять у написання слів, речень і зв’язних текстів. Отже, школярі навчаються писати всі літери абетки і поєднують їх у слова за групами. Така послідовність має бути як у І-му півріччі 2-го класу (Див. «Робочий зошит школяра» — І семестр - [43], так і ІІ семестр [44]).

Слід зауважити, що надмірне чергування й різноманітні комбінації літер та елементів запобігають зниження інтересу до навчання, бо першокласники з перших уроків старалися навчатися успішно. Вони швидко засвоїли, що красивого письма можна досягти, лише доклавши певних зусиль. Але це за умови, коли вчитель велику увагу приділяв зразкам.

Тривалість кожного етапу відповідала часу, потрібному для формування конкретного вміння. У ІІ-му півріччі 2-го класу доцільно більше вправлятись у розвитку окоміру, написанні літер за порядком ускладнення або у безвідривному письмі. Наприклад, можна виконати завдання так:

1. рядок — написання літери ш, Шш у поєднанні;

2. рядок — слова — мило, шило, лини, лани, рис;

3. рядок і в подальшому — текст:

Шпак шипить шпачисі гнівно:

— Шершень захопив шпаківню!

Швидше шибеника гнати,

Шпаченят обороняти!

А можна вірш прослухати, проаналізувати й записати нові слова. Переконані, що виконання таких завдань варто проводити паралельно з роботою над новими словами (шершень, шибеник, шпаченята...) і проведенням роботи з розвитку мовлення і виховання дітей.

Радимо використовувати вправи творчого характеру. Наприклад:

1. Допоможіть моїй Мурці утворити словосполучення:

Гарний   дівчинка

Весела   спортсмен

Радісна   людина

Сумна   настрій

Серйозний  вчителька

Утворені словосполучення обговорюють, деякі записують, з окремими можна скласти речення.

2. «Підкори вершину». Хто більше складе слів? Що означають ці слова, де вони зустрічаються, коли їх застосовують у мовленні?

Вік ри ли ва зе

но ба па га та

(вікно, нори, риба, газета, липа, рили, бали, пава, вага; парили, варили,..)

Отож у ІІ-му півріччі 2-го класу продовжуємо навчання каліграфічного письма і варто перейти на лініювання зошита в одну лінію. Другокласники одноразово перейдуть до зменшеного письма, спочатку познайомившись і відпрацювавши написання малих і великих літер у цьому зошиті, згодом напишуть слова і речення (див. одну із сторінок «Робочого зошита школяра» — ІІ-е півріччя) [44, с. 23—24].

У зв’язку з переходом до такої розліновки, де треба визначати на око висоту і ширину, дотримуючись нахилу, каліграфічні хвилинки варто проводити за генетичним методом.

Слід зазначити, що одночасне переведення учнів до письма в одну лінію призводить іноді до негативних результатів. Тому переводити школярів до письма в новому зошиті треба групами або індивідуально, хоча спочатку варто дати змогу попрацювати в цих зошитах всім і, як виняток, когось « повернути» до попереднього лініювання зошита [46].

Зауважимо! Якщо навчання письма в першому класі в зошиті в одну лінію зовсім неможливе, бо з одного боку — важко орієнтуватися, а з другого — основна маса дітей йде до школи зовсім непідготовленими, по-третє — у шестирічної дитини рука ще не готова до письма, то в 2-му класі діти вже добре пишуть, рука готова до написання і можна переходити до зошита №3, але за певних умов:

1. у дитини має бути розвинений окомір;

2. зошити в одну лінію мають бути зі зразками літер;

3. у школяра мають бути розвинені пальці рук, тобто йому вже не менше 7 років.

Так, коли було проведено експериментальну роботу щодо написання літер другокласниками в зошиті в одну лінію, то не всі вчителі Одеської області схвалили цей перехід у кінці року. Чому?

- Лякає необхідність прописувати зразки літер у таких зошитах, бо зошитів із друкованою основою в одну лінію немає.

- Самому вчителеві треба докладати багато зусиль: треба вміти писати зразки в цьому зошиті й пояснювати написання згідно з лініюванням.

- У таких поясненнях самі вчителі плутаються, бо мало конкретних методичних порад.

Та основна причина, на нашу думку, слабка методична підготовка вчителя як в теоретичному, так і у практичному планах.

Згадаймо, випала велика група вчителів, які були не обізнані з цією дисципліною, бо більше п’ятнадцяти років не було «Каліграфії» як навчального предмета в державних галузевих планах педагогічних факультетів. Учителів із вищих навчальних закладів випускали зовсім необізнаними з методики навчання каліграфії.

І все ж, у ході експериментального навчання було виявлено позитивні сторони в письмі у зошитах в одну лінію учнів других класів:

- письмо в одну лінію краще розвиває окомір, привчає до самостійності, сприяє безвідривному написанню;

- завдяки меншому розміру літер у зошитах в одну лінію збільшується обсяг письма, а, отже, і зростає його швидкість;

- немає потреби привчати дітей до роботи в 3-му класі в основному зошиті, адже з першого дня занять із письма школяр уже чітко визначає розмір і межі елементів літер.

І це, можна сказати, один із головних аспектів навчання письма, бо поступовий перехід третьокласників до письма у графічній сітці зошита в одну лінію (програма, 2012, с. 50) як того вимагає шкільна Навчальна програма, це «безлад на уроці в роботі вчителя і учнів», а одночасний перехід до зошита № 3 потрібен для уніфікації праці.

Доречно зауважити, що зазначені вимоги для учнів 1-2-х класів залишаються постійними, але найважливішим у відпрацюванні графічної навички є свідомість навчання. Діти мають знати, яким способом, у якій послідовності пишеться літера, як вона поєднується з іншими; знати, чому слід писати під нахилом і в який спосіб можна одержати похиле письма, якою має бути висота літери, як тримати ручку і сидіти під час письма тощо.

Свідомість у формуванні графічних навичок сприяє розвитку у дітей умінь помічати й виправляти свої й чужі недоліки. Наприклад, записуємо в зошиті речення: Ось і Оля. Це речення треба розібрати, зробивши якісно-кількісний аналіз: речення складається з трьох слів. Перше слово ось, друге — і, третє — Оля. Кожне слово в реченні пишемо окремо. Перше слово в реченні пишемо з великої літери. Слово Оля також пишемо з великої літери, бо це ім’я дівчинки. У кінці речення ставимо крапку.

У 3-4—му класах, водночас, особливу увагу слід приділяти темпу і якості учнівського письма, які необхідні в цей період. Саме графічна правильність літер і темп письма позитивно впливають на хід навчального процесу. А для цього, можна давати вправи для відпрацювання форми окремих літер.

Спочатку було дано вправу для відпрацювання поєднань між літерами, а потім — списування тексту «Червона калина»:

Споконвіку любили українці калину. Садовили її коло хати, в садку, на березі над річкою, ставком.

У калини гарний білий цвіт, пахучий, рясний. А ще більше милують око ягоди калини. Стоїть ото кущ, рум’яний увесь, аж горить.

Калина не боїться, як її кетяги ламають. Вона ще буйніше тоді росте (50 слів).

Наводимо роботу учениці 4-б класу Раїси О.

Дотримуючись таких вимог, учні будуть писати красиво, правильно, написане сприйматиметься і читатиметься легко і швидко, а кінцевою метою навчання дітей каліграфічного письма мають бути чіткість, темп, правильне зображення графічних знаків.

До того ж, якщо в 3-му класі каліграфічне письмо варто продовжувати за генетичним методом, то в 4-му — краще відпрацьовувати на уроках загальні помилки, а вдома — індивідуальні. Звичайно, корисно забезпечити міцні та сталі навички каліграфічного письма.

✵ Як же цього досягнути в наступних класах?

По-перше, систематично використовувати відведений програмою час для проведення каліграфічних хвилинок, аналізуючи графічні помилки в учнівських зошитах. Учитель має говорити про ці помилки, правильно прописувати зразки на дошці й коментувати написання. Відомо, що від коментування письмо дітей покращується в середньому на 96 %, без коментарю — лише на 61 %.

По-друге, слід більше залучати дітей до письма на класній дошці. Письмо учня аналізують однокласники і вчитель, а це виробляє самоконтроль у процесі письма.

По-третє, застосовувати самоаналіз письма у зошитах. Це активізує роботу класу, позитивно впливає на колективне виявлення графічних помилок.

По-четверте, треба прописувати зразки тих літер, у написанні яких діти припускаються помилок. Так, перевіряючи зошити, вчитель бачить у написанні помилки дітей, виправляє, а на полях чи під оцінкою мусить написати правильний зразок літери. І хоча учні 3-4-х класів ніби добре пишуть, та все ж їм потрібна допомога вчителя.

Поданий зразок учителя учні аналізують і прописують цілий рядок перед виконанням домашньої чи класної роботи. Наочний показ правильного письма зацікавлює дітей, небайдужість вчителя до письма учня говорить про бажання допомогти, а повсякденний і систематичний контроль — це основні фактори для вироблення учнівських навичок правильного каліграфічного письма.

Для цього на кожному уроці з мови обов’язково слід проводити так звані «каліграфічні хвилинки», які активізують індивідуальну роботу.

Гарним підґрунтям для формування правильного і швидкого письма були б додаткові уроки з «Каліграфії та розвитку мовлення», які апробовано у школах Одеської області. У процесі проведеної роботи за правило було взято: «Проводь експеримент рішуче й обережно. Але головним показником мали бути статус дитини, її навченість і розвиток, а стандарти й авторитети — це головний критерій успіху». Такі уроки заплановано в «Програмі курсів за вибором», кн. 3, с. 19—33.

Мета уроків «Каліграфії та розвитку мовлення» [34; 37] — виробити правильне й красиве письмо літер, правильне поєднання їх у словах, урахування закономірностей чіткого, швидкого й безвідривного письма та можливості дітей оволодівати цими навичками.

Навчальна діяльність на уроках каліграфії, поряд із навичками письма, має бути спрямована і на розвиток мовлення учнів, адже усне та писемне мовлення взаємопов’язані. Тому, працюючи над графічним письмом, варто розвивати вміння дітей точно і змістовно висловлювати свої думки в усній формі та передавати їх за допомогою графічних знаків. Окремими завданнями на цих уроках передбачався розвиток творчих здібностей і образного мислення, удосконалення комунікативних умінь, формування національної свідомості учнів і гармонізації стосунків через ознайомлення їх із надбанням української культури [34; 37].

Оскільки такий урок складається з двох частин, то у зв’язку з загальними вимогами до навчання каліграфії та розвитку зв’язного мовлення в початковій школі, основний зміст розробленого інтегрованого уроку передбачає:

- прописування окремих літер, письмо за зразком на основі попереднього аналізу;

- письмо літер у чергуванні з подібними за написанням графемами або в чергуванні з допоміжним штрихом для регуляції правильного нахилу, паралельності штрихів, рівномірності розподілу елементів літер;

- письмо буквосполучень зі складними поєднаннями або частотними, як от: нижнє поєднання з літерами л, м, я, ґ, поєднання овалів — ол, об, ов, ож або хо, во, ва, ові т. ін.;

- письмо слів, речень чи невеликих текстів для закріплення форми літер, їхніх поєднань;

- письмо під швидкий такт або під диктування слів і речень;

- усний переказ тексту за планом, словосполученнями, зачином або заключною частиною, запис текстів у зошити;

- самостійне письмове висловлення учнів за темою, запропонованою вчителем;

- складання записок, що містять певну інформацію, прохання тощо, адресованих батькам, учителю, однокласникам. Використання в цих текстах ввічливих слів, лексем зі складним збігом літер, передбачаючи комунікативну спрямованість уроку, яка включає запис інформації в зошиті.

Відповідно до цих загальних вимог з «Каліграфії та розвитку мовлення — 1-4 класи» у МОН України у 2012 році було затверджено варіативну складову частину Базового навчального плану у «Програмах курсів за вибором для загальноосвітніх навчальних закладів».

Проводячи такі уроки, слід дотримуватися поетапності у формуванні. Відповідно до змісту курсу «Каліграфія та розвиток мовлення» авторським колективом (В.Трунова, Н.Боднар, В.Іовчева) розроблено « Додаток до програми для середньої загальноосвітньої школи (2-4 класи)», у якому визначено певні вимоги щодо графічних навичок на кінець кожного навчального року у 2-3-4 класах [34].

Спостереження на уроках показали, що часто під час проведення каліграфічних вправ учителі використовують тактовий метод для формування швидкого письма, але зловживати ним не слід. Дехто з учителів уважає, що чим швидше пише учень, тим краще — значить він добре володіє письмом.

Практика говорить про інше: коли учень дуже швидко пише, він, по-перше, не думає про правильність каліграфічного письма, порушуючи встановлені форми написання малих і великих літер, а також неправильно поєднує їх у словах; по-друге, частіше припускає орфографічні помилки. Тому ритм письма треба використовувати в межах розумного, щоб не нашкодити каліграфії й орфографії.

Отже, ритмічний чи тактовий метод має своє позитивне значення, хоча і відіграє допоміжну роль у формуванні навичок швидкого письма. Він корисніший як засіб поетапного переходу до прискореного письма. Швидке письмо, безперестанна робота над помилками у процесі роботи зроблять свою справу, бо при такому ставленні до висунутої проблеми учні навчаться писати красиво, грамотно і контролювати себе.

Так, у 3-4 — му класах, коли перейшли на інше лініювання зошита, учні мають писати швидше і більше, а тому можливі такі графічні помилки:

- різна висота малихлітер у словах;

- пряме (вертикальне) письмо слів і речень;

- занадто велике або надмірно дрібне письмо слів;

- порушена безвідривність;

- дуже розтягнуте чи надто густе письмо слів у реченні.

Варто звернути увагу, що на одному рядочку в зошиті в одну лінію має вміститися 6-7 слів, тоді як у зошиті з косою лінією їх було 4-5.

На кінець 2-го класу учні повинні робити вільні розчерки в зошиті, писати безвідривно дво- і трибуквені з’єднання, швидкість письма має становити не менше 20 знаків за хвилину [34, с. 18 ].

На кінець 3-го року навчання учням рекомендовано безвідривно писати чотири — і п’ятибуквені слова в зошиті в одну лінію, прискорювати письмо (не менше 35-40 знаків за хвилину), не змінюючи при цьому конфігурацію літер та їхніх поєднань [34, с. 20 ].

На кінець 4-го класу випускники початкової школи мають писати красиво і правильно, дотримуючись пропорцій, стабільної висоти літер, зі швидкістю до 50 знаків за хвилину, пришвидшуючи письмо в межах фізіологічних можливостей, зберігаючи розбірливість почерку [34, с.25].

Щомісяця в зошит та журнал учитель виставляє оцінки з поміткою «За ведення зошита». Вчителі, які прагнуть зацікавити дітей у веденні охайного зошита, у класі організовують виставку-стенд «Кращі учнівські зошити» або конкурси «Переможці конкурсу «Кращий зошит», куди відбирають зошити учнів, знайомлять із цією виставкою батьків вчителі допомагають кожному учневі знайти те, у чому він кращий, завдяки чому він може виділитися.